пʼятниця, 12 квітня 2019 р.

Руська Земля та Україна на картах русла Дунаю. Нікола де Фер, Вінченцо Марія Коронеллі, Юбер Жайо, Матеус Зойтер (друга пол. XVII ст. - перша пол. XVIII ст.)


1687 р. Нікола де Фер (Nicolas de Fer; 1646-1720), французький картограф і видавець карт, син паризького книгаря і продавця карт Антуана де Фера (Antoine de Fer). Один з найпродуктивніших картографів XVII ст. Автор численних планів міст та карт театрів воєнних дій. 1690 р. отримав титул “Великий Дофін географії” Співпрацював з А. Ю. Жейо (A, H. Jaillot), створюючи спільні збірні атласи. Нікола де Фер видав понад 600 окремих карт і був призначений географом короля. Одна із праць по території України – «План Мукачівської фортеці».
Карта  «Le Cours du Danube et des riviéres qui s'y déchargent, où se trouvent les Frontiéres des Empires d'Allemagne et de Turquie. Moyenne partie du cours du Danube, ou se trouvent la Hongrie, Transilvanie, Esclavonie, Croatie, Bosnie, Servie &c. / Dressée sur les Memoires de Birken, Wischer, Willius, Brown, &c. Et sur les Relations les plus nouvelles. Par N. de Fer». Українські землі - Червона Русь.
1717 р. Карта «Le Cours Du Danube Depuis Sa Source Jusqu'a Son Embouchure Aux Environs Duquel Se Trouve Une Grande Partie Des Estats D'Allemagne, De Hongrie De Transilvanie De Valaquie De Moldavie & Et Ou Les Frontieres Des Deux Empires Sont Exactement Marquées / Par N. de Fer Geographe de sa Majeste Catolique…». Надбужжя позначене як Ukrainе (Україна).
        1688 р. Вінченцо Марія Коронеллі (Vencenzo Maria Coronelli; 1650-1718), венеціанський історик та географ, генерал ордену міноритів видав карту «Le Cours du Danube, Depuis sa source, Iusqu’a ses Embouchures ou sont partie de l’Empire d’Allemagne; et des Estats qui ont esté ou sont encore de l’Empire des Turcs en Europe; Avec Partie des Estats de la Ser.me Republique de Venise» (Русло Дунаю від витоків до гирла…). Українські історико-географічні землі представлені Чорною Руссю, або Руською землею (Russie Noire ou Ruska Ziemia) з виділеними на її землях Холмським (Le Palatinat de Chelm) та Львівським (Le Palatinat de Luwow) воєводства, Поділлям (Podolie), що охоплює Tepeбовлянську (Treboula), Кам’янецьку (Kamieniec) та Брацлавську (Вгасlаu) землі та Волиню (Volnynie). Землі в межиріччі Дністра (Niester fl.) і Росі (Ros Rio.) названі Україною (Ukraine).
Карту прикрашає великий алегоричний картуш, в якому поміщені всі монархи, чиї королівства перетинає Дунай (від його джерела (у Шварцвальді, Німеччина) до його гирла (Чорне море, в сучасній Румунії).
1693 р. Юбер Жайо (Алексіс Юбер Жайо; Hubert Jaillot; 1632-1712),  французький гравер, скульптор, видавець і картограф, упорядник кількох атласів, у тому числі за матеріалами Нікола Сансона та його синів.
 Карта “LE COURS DU DANVBE DEPUIS SA SOURCE IUSQU’A SES EMBOUCHURES DRESSÉ SUR LES MEMOIRES LES PLUS NOUVEAUX DU P. CORONELI ET AUTRES PAR LE S'. SANSON. PRÉSENTÉ A MONSEIGNEUR LE DAUPHIN. A PARIS CHEZ H. IAILLOT.” (Русло Дунаю від витоків до гирла, подане паном Сансоном за новими даними П. Коронеллі та інших. Представлене монсеньйорові дофіну Юбером Жейо в Парижі). Видавництво Париж. Масштаб бл. 1: 1 000 000; мова – французька. Українські історико-географічні землі представлені Чорною Руссю, або Руською землею (Russie Noire ou Ruska Ziemia) з виділеними на її землях Холмським (Le Palatinat de Chelm) та Львівським (Le Palatinat de Luwow) воєводства, Поділлям (Podolie), що охоплює Tepeбовлянську (Treboula), Кам’янецьку (Kamieniec) та Брацлавську (Вгасlаu) землі та Волиню (Volnynie). Землі в межиріччі Дністра (Niester fl.) і Росі (Ros Rio.) названі Україною (Ukraine).
Прямокутний картуш прикрашений алегоричними постатями, військовою амуніцією та портретами угорського короля Йосифа (Ioseph Roy de Hongrie), імператора Священної Римської Імперії Леопольда Ігнатія І (Leopold Ignace І, EMP. Des Romains), папи Інокентія XII (Innocentius XII), польського короля А Яна III, баварського князя Максиміліана Еммануеля.
Під нижньою рамкою, в окремих однолінійних рамках, — плани п’яти міст-фортець з короткими нотатками про їхню історію: Вараждін (Varadin), Надьканіжа (Canise), Тімішоара (Temeswar), Сегед (Sigeth ou Zigeth), Белград (Belgrade) та карта околиць Константи­нополя та протоки Босфор.
1703 р.  Карта "Composite: Le course du Danube" (Карта річища Дунаю). Автори: Пласід де Сент-Елен та П’єр Дюваль. Пласід де Сент-Елен був родичем П’єра Дюваля.
 Пласід де Сент-Елен опублікував 4-х листову карту «Le Cours du Danube dédiй au Roy». Карта міститься в атласі "Cartes de geographie", що був опублікований  в Парижі між 1686-1704 рр. Гравер мапи Клод Огюст Бері (Claude-Auguste Berey; 1651-1732). На карті Нижня Наддніпрянщина (Правобережна та Лівобережна) позначена як "Ukranie ou Pays des Cosaqyes" (Україна або Земля (Країна) Козаків). На карті позначено Коцюбіїв (Koczuby) - теперішня Одеса.
Це  дуже рідкісна і детальна карта Чорноморського регіону. Карта особливо цікава, оскільки намальовано демонструє походи кримських татар в Україну. Позначено та підписано дніпровські пороги,  шлях татар на Польщу – "Route des petits Tartares en Pologne". Південна Україна – "Passage des Tartarres a la nage".
1708 р. Гійом Сансон, Юбер Жайо, П'єр Мортьє. Карта – «Le Cours de Danube». Опублікована в «Atlas Nouveau...». Перше видання карти – 1693 р. (автор Юбер Жайо). 
Українські історико-географічні землі представлені Чорною Руссю, або Руською землею (Russie Noire ou Ruska Ziemia) з виділеними на її землях Холмським (Le Palatinat de Chelm) та Львівським (Le Palatinat de Luwow) воєводства, Поділлям (Podolie), що охоплює Tepeбовлянську (Treboula), Кам’янецьку (Kamieniec) та Брацлавську (Вгасlаu) землі та Волиню (Volnynie). Землі в межиріччі Дністра (Niester fl.) і Росі (Ros Rio.) названі Україною (Ukraine).
1730 р. Матеус Зойтер (George Matthäus Seutter; 1678 —1757), німецький видавець та географ видав мапу «TABULA SYNOPTICA TOTIUS FLUMINIS DANUBIIA FONTIBUS USQUE AD OSTIA, IN QUA OMNES REGIONES, QUAS PERFLUIT ET AMNES, QUOS RECIPIT, IMPRIMIS INTEGRUM HUNGARIÆ REGNUM, PRINCIPAT. TRANSILVANIÆ, MOLDAVIÆ, WALACHIÆ, ARCHIDUCATUS AUSTRIA, REGNA ET DUCAT. STYRIÆ, CARINTHIÆ, CARNIOLÆ, CROATIÆ, DALMATIÆ, SCLAVONIÆ, BOSNIÆ, BESSARABIÆ, BULGARIÆ, ROMANIÆ, CUM MAGNA PARTE TURCIÆ, ET TARTARIÆ. NEC NON MARE ADRIATICUM ET PONTUS EUXINUS OCULIS SISTUNTUR, JUXTA RECENT ISSIMAS OBSERVATIONES ET DESCRIPTIONES DELINEATA ET ÆRIINCISA CURA ETSUMPTIBUS MATHÆISEUTTERI, S. CÆS. ET REG. CATHOL. MAJ. GEOGR. ET CHALC. AUGUSTÆ VINDEL» (Стисла карта усієї течії Дунаю від витоків до тирла, на якій зображено всі краї, через які він протікає, що включає, зокрема, усе Угорське королівство, князівства Трансільванію, Молдавію, Валахію, архикнязівство Австрію, королівства і князівства Штірію, Карінтію, Карніолу, Хорватію, Далматію, Словенію, Боснію, Бессарабію, Болгарію, Румунію, з великою частиною Туреччини й Татарії, а також загальний огляд Адріатичного моря й Понту Евксинського, за найточнішими спостереженнями й описами накреслена й видана стараннями й коштом Матеуса Зойтера, географа і гравера його священної цісарської і королівської католицької величності. Аугсбурґ) [Вавричин, 2009]. Опублікована в його «ATLAS UNIVERSALIS». Перше видання карти 1730 р.  
Українські історико-географічні землі представлені Червоною Руссю (Russie Rubra); Поділлям (Podolia Pars); територія від Брацлава на схід аж до Дніпра названа Україною, або країною козаків (Ucrania five Cosacorum Tractus); Бессарабією (Bessarabie) з позначенням земель Тартарського Буджаку (Tartan Budziacensis) та Білгородського Санджака (Sangiacat Bialogrodensis); Малою, Перекопською, або Ногайською Тартарією (Tartariæ Minor, Tartaria Nogaiens., Precopiensis P.); Кримом (Crimea Chersonesus Taurica). Біля Немирова (Nemirow) — примітка про конгрес послів 1737 p. (Legatorum Congressus А 1737), після якого Австрія вступила у війну проти Османської імперії.

З історії.

За даними Ярослава Дашкевича кількість відомих карт України ХІV–ХVІ ст., враховуючи варіанти, досить значна. їх не менше 220 (біля 120 морських, решта – модерні) [Дашкевич Я. Р. Україна на картах ХІV – ХVІ ст.: Стан і проблема дослідження].

На більшості географічних карт XIVXVI ст. українське Наддніпров’я позначається як Sarmatia, Ruthenia, Russia, Cumania, Commania та ін.

Документи XVXVI ст. кажуть про «Україну подільську», «Україну брацлавську», «Україну київську». «Dyaryusz sejmowy» 1585 р. називає Поділля «Ukraina Podolska». З розвитком Козаччини в XVI ст. назва Україна стає географічною назвою козацької території, яка охоплювала широкі простори Наддніпрянщини — Правобережної й Лівобережної, де в адміністративній системі Речі Посполитої було розташоване воєводство Київське. У такому значенні термін Україна вживається в писаннях київського католицького єпископа Й. Верещинського (кін. XVI ст.) та ін.

На європейських мапах назва «Україна» не завжди була (філологічно) однакова. На картах латинською мовою писалося Ucrainа або Ukraina, але були і форми написання, як Ucrainia чи Ukrainia. Форма написання Ukrania залишилася й досі в деяких європейських мовах (іспанська, португальська, фламандська). В інших мовах «націоналізовано» закінчення відповідно до мовних звичок, так французькою LUcraine (у вимові «Люкрен»); в англійській – Ukraine (інколи Ucraine – у вимові «Юкрейне»); в німецькій подвійна форма: давніша Ukraina, новіша – Ukraine, Ukrajina).

На картах назви «Ukraine» (Україна) та «Cosaques» (Козаки) появляються одночасно. Перша відома карта з такими написами відноситься до 1572 р.

В Арх. Фр. Міністерства Зак. Справ зберігається карта України, зроблена в 1572 році з наказу короля Карла IX для його брата Генриха, кн. Анжуйського. На сій карті територія по обидва боки Дніпра має надпис: «Ukraine» (Україна), захоплюючи і нинішню Харківщину, яка колись звалася Слобідською Україною. Та частина, де нині Кременчук, Єлисаветград, Катеринослав, і нижче має надпис: «Cosaques» (Козаки). З сию картою, по давности вжитку географами назви «Україна», конкурує карта Мотіеля. В Націон. Бібліотеці (Париж) в паперах французького купця Мотіеля є географчіна карта басейну Чорного Моря, зроблена невідомим автором. Мотіель їздив з Франції суходолом в Туреччину через Україну. Виїхав він з дому в 1580 році, а вернувся в 1582 р., пробувши в подорожі 2 роки з лишком. Ясно, що карту, якою він користався в тій подорожі, було зроблено раніше 1580 року.  На сій карті територія по обидва боки Дніпра має на собі надпис: «Uckrania» (Україна). На тій території показані міста Овруч, Житомир, Київ, Каменець-Под., Полтава, Чигрин [Сергій Шелухін. Назва України: з картами. 1921].

Цікава неточність. На жаль, в книзі Сергія Шелухіна інформація про карту (1580 р.) невірна. Автор карти, що опублікована С. Шелухіним - Обрі де ла Моттре (Aubry de la Mottraye; 1674?-1743) – француз-гугенот, агент шведського короля Карла ХІІ, який подорожував північними околицями Османської імперії та її васалів у часи, коли Карл сидів у Бендерах після Полтави.

Рік першого (англійського) видання цієї карти 1724. У 1724 році ла Моттре англійською мовою видав в Лондоні два томи своїх «Подорожей Європою, Азією та частиною Африки». Третій том він видав дев'ять років. Через 3 роки книга була перевидана в Гаазі з доповненнями (французькою), що містять опис подорожі до Криму і на Північний Кавказ. Біографи характеризують його як «правдивого оповідача, але дуже поверхового спостерігача.

Отже, при друку використали помилкову карту 1724 року, а не карту видання 1580 року.

Максим Майоров (2019 р.) так пояснює цей картографічний казус: «Про француза Мотіеля та його подорожі – жодних незалежних (від Шелухина) джерел. «Карта Мотіеля» також вибивалася зі стилістики відомих картографічних видань кінця ХVI століття...

Ім’я Ла Мотре можна прочитати на правій (східній) частині аркушу карти, яка не потрапила в книгу Шелухина. Можливо, не потрапила навмисно, хоча й виключати того, що A. De la Motraye помилково прочитано як Motiel – не стану».

В першій половині XVII ст. назва «Україна», починаючи з Карти Радзивілла (1613 р.), міститься: 1631 р. (Віллем Янсзон Блау); 1638 р., 1650 р. (Маттеус Меріан старший); 1638 та 1639 р. (рукописні карти Боплана); 1640 р. (Ян Віллем Блау та Корнеліус Віллем Блау); 1641 р. (Нікола Сансон); з 1648 р. – друкованих картах Гійома Боплана та в інших картографів.

Назва окраі(ї)на на картах починає з’являтися на поч. XVII ст. Це територія у верхів’ї Оки та Дону (Рязанщина), інколи «окраїна» на картах це – українсько-татарське прикордоння.  Московська «окраїна» не має жодного відношення до України.

Після впровадження Г. Бопланом (1635 р.) назви Україна в європейську географію, вона на тривалий час закріплюється у свідомості європейців. Карти України Г. Боплана – це перші твори західноєвропейської картографії, присвячені спеціально Україні; на них назву «Україна» вперше вжито для всієї української території «від Московії до Трансільванії». Починаючи з карт Нікола Сансона (1641 р.) і аж до кінця XVIII ст.  Україна ототожнюється з козаками, як держава або країна козаків.

В тій же Націон. Бібліотеці (Париж. – А. Б.) зберігаються дві географічні карти: одна з 1641 року, перевидана в Римі в 1678 р., а друга з 1657 р., перевидана в Римі в 1688 році. Авторами їх були італійські географи: першої Сансоне (французький географ та картограф Нікола Сансон. – А. Б.), а другої Корнетті. На обох картах територія України має на собі надпис: «Ukraina o Paese de Cosacchi» (Україна або Земля Козаків). Ся територія займає обидва боки Дніпра з Волинею, Поліссям, Галичиною. Назви Русі або Россії — немає. Московію названо Московією [Сергій Шелухін. Назва України: з картами. 1921].   

Нікола Сансон є першим європейським картографом, який на карті 1641 р. ототожнив Україну з Козаками  Vcraіna o Paese de Cosacchі (Україна або Країна Козаків). А Гійом Сансон (син Ніколи Сансона) вже на карті 1672 р.  «Les Estats dela Couronne de Pologne, subdivises en leurs Palatinats, qui comprennent Le Royaume de Pologne, Le Grand Duche de Lithuanie, Le Duches de Prusse, Mazovie, Samogitie, Les Provinces de Volhynie, et de Podolie, ou est compris L’Ukraine ou Pays des Cosaques» (Землі Корони Польської, розділені на воєводства, які охоплюють Королівство Польське, Велике Князівство Литовське, князівства Пруссія, Мазовецьке, Самоготія, Провінції Волинь і Поділля входять в Україну або в Країну Козаків) позначив на картуші (назві мапи) Україну саме як «Країна (земля) Козаків». 

На карті 1684 р. італійського географа й картографа Джакомо Кантеллі да Віньола (Giacomo Cantelli da Vignola; 1643-1695) Середня Наддніпрянщина вже показана як Vkraina o Paese de Cosacchi di Zaporowa (Україна або Країна Козаків Запорозьких), а на схід від неї вказана «Україна або Країна Козаків Донських, залежних від Московії» (Vkraina ouero Paese de Cosacchi Tanaiti Soggetti al Moscouita). А у Йоганна Баптиста Гоманна карта 1712 р.  вже називається "Україна або Козацька Земля з прилеглими провінціями Валахії, Молдавії і Малої Татарії" (Ukrania quæ et Terra Cosaccorum cum vicinis Walachiæ, Moldaviæ, Minoris, Tartariæ provinciis).

В першій половині 1700-х рр. на картах появляється термін «Cosaci Bialagorodski» (Козаки Бєлгородські), а в другій половині - терміни «Kozaci Slobodsczy» (Козаки Слобідські) та «Human Cosaks» (Уманські Козаки). У 1820-х рр. на картах появляється термін «Czernomorische Kosaken» (Чорноморські Козаки). На картах 17-19 ст. позначено й інших козаків - «Козаки Тартарські» (KASAKI TARTARI - з 1620-х рр.) і «Козаки Донські» (Cosaques Donski - з 1680-х рр.) які не мають прямого відношення до УКРАЇНСЬКИХ КОЗАКІВ.

Широкого застосування ототожнення Червоної Русі з Україною набуло  в першій половині XVIII ст. Це прослідковується на картах Абрахама Алларда (1710),  Тобіаса Йоганна Маєра (1750) та ін.

Одна із перших карт де Україна ототожнюється з Червоною Руссю - «Nova totius Regni Poloniae, Magnique Ducatus Lithuaniae, cum suis Palatinatibus ac Confiniis» та видав її під назвою "Regni Poloniæ, Magni Ducatus Lithuaniae...,» (Польща, Велике князівство Литовське...) 1670 р. Карел Аллард.

На європейських картах  XVII-XIX ст. містяться написи: Ukraine Pays des Cosaques (Україна Країна Козаків), Ukraine pays des Cosaqyes (Україна земля (країна) Козаків), VKRAINE ou PAYS DES COSAQUES (Вкраїна, або Країна Козаків), D'Ukraine ou Pays Des Cosaques (Україна, або Країна Козаків), Ukrajna o Paese de Cosacchj (Україна,  або Країна Козаків), Vcriania o Paese de Cosacchj (Вкраїна, або Країна Козаків), Vkrania quæ et Terra Cosaccorum cum vicinis Walachiæ, Moldaviæ, Minoris, Tartariæ provinciis (Україна чи Козацька земля з прилеглими провінціями Валахії, Молдавії і Малої Татарії), UKRAYNE COSACKISCHE LANDER (Україна козацька земля), Ucrania Cosaccorum (Україна Козацька), Ukraine ou Cosaquie (Україна, або Козаки), Pays des Cosaqyes (Країна (земля) Козаків), Pays des Cosaqyes Ukraine (Країна (земля) Козаків Україна), Dzyke Pole ou Campagne De Cossaques Zeporoski (Дике Поле, або Земля Запорозьких Козаків), Terr. Cosaccorum zaporoviensium (Земля Козаків запорозьких), Territ Cosaccorum Zaporoviensium (Земля Козаків Запорозьких), Cosaques Zaporiski (Козаки Запорозькі), Cosaques Сzaporowski (Козаки Запорозькі), Cosakki Saporoski (Козаки Запорозькі), Cosaques Saporowi (Козаки Запорозькі), Zaporog Kosak (Запорозькі Козаки), Dniepri Kosak (Дніпровські Козаки), Kozaci Slobodsczy (Козаки Слобідські), Cosakes de Saporoski (Козаки Запорозькі), Kosaken Ukrainiichen (Козаки Українські), Kosaken Tshernomoricen (Козаки Чорноморські), Human Cosaks (Уманські Козаки), Kozaków Humańskich y Zaporohowskich (Козаків Уманських та Запорозьких), Saporoskiaja Sieza (Запорозька Січ), Osady Zaporohowcow (території Запорозькі), Kosaks Zaporovien ou Haydamaks (Запорозькі козаки або Гайдамаки), Cosaci Bialagorodski (Козаки Бєлгородські) і т. д. 

Отже, назва “Ukraine Pays des Cosaques” (Україна Земля (Країна) Козаків) проіснувала у французьких джерелах аж до кінця XVIII ст. (в XIX ст. ця назва міститься дуже рідко). Надалі відбулася ситуативна трансформація географічного позначення цього регіону просто слово «Cosaques» (Козаки), «Cosaques Zaporoski» (Козаки Запорозькі), рідше – просто «Україна». Існує величезний масив картографічного матеріалу з терміном «Україна», і саме це, власне, забезпечило популяризацію імені України – саме руками Боплана, Сансона та інших видатних європейських географів-картографів.

*Байцар А. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020.  640 с.

*Байцар А. УКРАЇНА ТА УКРАЇНЦІ НА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЕТНОГРАФІЧНИХ КАРТАХ. Монографія. Львів: ЗУКЦ, 2022.  328 с. 

*Байцар А. НАЗВИ УКРАЇНИ АБО ЇЇ ЧАСТИН НА ГЕОГРАФІЧНИХ КАРТАХ (XII–XIX ст.) / Сучасні напрямки розвитку географії України: монографія / [за заг. редакцією проф. Лозинського Р. М. Львів, 2022. С. 29-91.

*Байцар А. ГЕОГРАФІЯ ТА КАРТОГРАФІЯ УКРАЇНСЬКИХ ІСТОРИКО-ГЕОГРАФІЧНИХ ЗЕМЕЛЬ (XII ст. – поч. XX ст.). Монографія. Львів-Винники, 2023. 295 с.

*Байцар А. ІСТОРИЧНА КАРТОГРАФІЯ. УКРАЇНА НА КАРТАХ МОСКОВІЇ (XV–XVII ст.) ТА ТАРТАРІЇ (XIII–XIX ст.). Монографія. Львів-Винники, 2025. – 290 с.

 

1688 р. Вінченцо Марія Коронеллі 


1693 р. Юбер Жайо .

1703 р. Пласід де Сент-Елен та П’єр Дюваль.

1708 р. Гійом Сансон, Юбер Жайо, П'єр Мортьє.
 1730 р. Матеус Зойтер  
1717 р. Нікола де Фер

1687 р. Нікола де Фер

Немає коментарів:

Дописати коментар