понеділок, 29 жовтня 2018 р.

З історії Винник. Дозвілля винниківчан (1940-ві - 1960-ті рр.)

Кінотеатр «Трембіта»
У 1940-1960-их рр. культурні заходи відбувалися в Парку тютюнової фабрики, в Центральному парку (по вул. Леніна (тепер вул. Галицька, біля ресторану «Гетьман»)  та на стадіоні (вул. Спортова).
1930-ті – 1940-ві рр.   кінотеатр «Трембіта» (по вул. Шевченка, 3).
Кінець 1940-их рр. – 1999 р. - Клуб тютюнової фабрики.
1978 р. — новий клуб тютюнової фабрики на 400 місць.
З вересня 1999 р. — Львівська міська громадська організація Культурний центр «Дозвілля» (Патер Ігор та Патер Тетяна).
За спогадами корінного винниківчанина, українського поета та перекладача  Івана Врецьони (Златокудра; 1930 р. н.):  «Перед Другою світовою війною був у Винниках кінотеатр «ТРЕМБІТА». Після пам’ятного 17 вересня 1939 р. показували нам там переможці фільми про бравого Чапаєва, а після 22 червня 1941 р. німецькі загарбники про героїзм своїх вояків. Згаданий кінозал містився в низовому просторному приміщенні будинку, званому в радянську еру клубом тютюнової фабрики. Під час німецької окупації в одному із приміщень навчалися українські школярі».
За споминами корінного винниківчанина п. Ігоря Секети (1939 р. н.): «В 1978 р. була тільки внутрішня реконструкція. До цього там теж був зал на партері, приблизно такого розміру як зараз, зі сценою й оркестроном (ямою). Там теж демонстрували кінофільми. На другому поверсі було велике фоє де проводились репетиції й кімнати гуртків - хоровий, драматичний, оркестри. До клубу примикав старий романтичний парк зі старими каштанами (тепер там фабричний корпус), з зеленим театром танцмайданчиком і критим подіумом для оркестру. В обох клубах проводились досить регулярно т. зв." Вечори молоді" тобто танці, бо була потреба десь зустрічатись мужчинам після 4-х років війни й жінкам незаміжнім з тієї ж причини. Найпопулярнішими фільмами тоді були переважно американські, деколи французькі фільми з першим субтитром: "Фильм взят в качестве трофея при разгроме фашистской Германии". А були це "Дама з камеліями" з Ґретою Ґарбо, "Серенада Сонячної Долини" кіномюзикл з оркестром Ґлена Міллєра, "Петер", фільми Чарлі Чапліна, кольорові мультики Уолта Діснея: "Білосніжка", "Маленький Мук", "Мікі Маус", "Тарзан" і т. п. Ну і совкові "Кубанскіє казакі", "Радуга" і перший совковий серіал "Стлінградская битва" на які ходили "культпоходами", тобто водили "за морду" на всі 3 серії, а потім ще дурнуваті обговорення влаштовували. Про совкове кіно можна довго, бо згідно з "завєтамі Ільїча" кіно для них було мистецтвом №1, "ідеологіческім оружіем".
Парки
За споминами корінного винниківчанина, українського поета Івана Врецьони (1930 р. н.): «Це був занедбаний терен тютюнової фабрики, огороджений від півдня високим муром, від вул. Шевченка металевою огорожею з брамою й фірткою. З правої сторони - острівець з деревом, де стояла фігура св. Яна (при розі фабричного будинку з кінозалом внизу). В совєтський час цей фабричний терен відгородили від чисто виробничої частини, яку називали у Винниках фабричним парком, оскільки верхній поверх згаданого будинку - фабричним клубом. Офіційної назви, мабуть, не було. Там, у "фабричному парку", потім для виробничих потреб звели величезний будинок. Колись у Винниках видавали газету "Радянське життя", в якій, якщо відшукати, збереглися фотографії с/г виставки на вул. Леніна. У парку при вул. Леніна в 50-ті роки відбувалися сільськогосподарські виставки. Там містилися "будки" де колгоспи Винниківського району щоосені презентували плоди своїх майстрів врожаю. Після таких святкувань «будки» чекали нового свята врожаю, а в міжвиставковий час в них вечорами пестилися закохані. Цей парк мав свій павільйон зі сценою, де відбувалися театральні виставки і концерти, також виступали колективи місцевої самодіяльності. В центральному парку відбувалися літом при гарній музиці танці, а зимою танцьовано в фабричному клубі (приміщенні колишнього кінотеатру «Трембіта»).
За споминами корінного винниківчанина Ореста Бачмаги (1943 р. н.): "Павільйони виставки досягнень народного господарства Винниківського району знаходився у парку по теперішній вул. Галицькій (колишня вул. Леніна). А у Парку тютюнової фабрики (тепер територія забудована приміщеннями ЛТФ) кожного літа місяць гастролював Коломийський драмтеатр. Це для Винник була подія. Вистави йшли з аншлагами! Ну, а для нас, дітей, додаткові емоції - пробратися в парк заздалегідь. Росла у парку розлога липа з величеньким гніздом, у якому можна було дочекатися початку вистави".
За споминами винниківчанина Юрія Єфімова (1941 р. н.): «У радянський період надзвичайно популярним був гумористичний дует Штепселя й Тарапуньки. Тоді це були легендарні особи, на їхні концерти приходило безліч глядачів. Їхня слава була безмежною. І ось одного разу приїхали ці зірки у Винники. Концерт мав відбутися на місцевому стадіоні. Тоді стадіон був за величезним парканом із дерева. А люди все ідуть та ідуть. Усі хотіли побачити всенародних улюбленців. І напір був такий великий, що паркан не витримав і… впав. А ще в ці далекі роки у Винники приїхав не менш легендарний хор імені Верьовки. Концерт мав відбутися на сцені літнього майданчика тютюнової фабрики (вулиця Шевченка). І глядачів також було дуже багато. А ми, хлопчаки, вирішили потрапити на цей концерт із «чорного ходу», тобто через дірку в паркані. Та коли перший із нас переліз на територію фабрики, то потрапив до рук… місцевого дільничного міліціонера. І одразу ж отримав від нього паском… Далі міліціонер наказав хлопчаку мовчати й чекав на іншого порушника. І так ми всі, троє друзів, отримали «на горіхи» від цього правоохоронця. Ви зрозуміли за що отримали паском? – запитав цей правоохоронець. Та ми й самі розуміли за що… Ми тішилися, що таки побували на концерті славетного хору. Адже мистецтво, як кажуть, вимагає жертв».
ДЖЕРЕЛА

*Байцар Андрій. Винники туристичні: Науково-краєзнавче видання. Винники : ТзОВ ВТФ «Друксервіс», 2016. — 312 с.

*Байцар Андрій. Історія Винник в особах: Науково-краєзнавче видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2017. — 180 с.

*Байцар Андрій. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання / А. Л. Байцар. – Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020. – 640 с. 

*Байцар Андрій. Природа та історія м. Винники й околиць. Наукове видання / А. Л. Байцар. – Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020. – 420 с.



Центральний парк по вул. Леніна (Галицькій) (1950-1960-ті рр.)
Фабричний парк. 1969 р.


Центральний парк по вул. Леніна (Галицькій), біля ресторану «Гетьман». Скульптура радянським воїнам (1963 р.)

Немає коментарів:

Дописати коментар