неділя, 28 жовтня 2018 р.

Видатні винниківчани. Голіян Роман — старшина УГА і Армії УНР


Голіян Роман Теодорович (17 вересня 1899 р., м. Винники17 грудня 1966 р., м. Гонтуаз (біля Парижа) — старшина УГА і Армії УНР, журналіст, активний діяч Українського Національно-Демократичного Об'єднання (УНДО), член  Президії Української Національної Ради.
Народився Роман  у Винниках, де його батьки, Теодор і Іванна, мали власну оселю. Ще перед Першою світовою війною сімя переїхала до Львова. Тут Роман закінчив українську державну гімназію.
Його призвали до австрійської армії 12 лютого 1916 р., а вже 2 березня відправили  до перевишколу для однорічних добровольців у Вайскірхен, на Шлезьку. У червні 1916 р., Р. Голіяна призначили до старшинської школи для піхоти, що була при ХІ корпусі австрійської армії, в Єгерндорфі. Школу цю він закінчив з відзнакою у березні 1917 р. і став т. зв. кадетом-аспірантом, тобто кандидатом на майбутнього старшину.
Від квітня 1917 р. до січня 1918 р. Р. Голіян перебував на албанському фронті. Тут він був іменований десятником-підхорунжим (полковий приказ від 16 листопада 1917 р.). На  фронті захворів і 28 січня 1918 р. був переведений з фронту в запілля ХІ-ої дивізії з приділом до «трену», тобто до обозу. Там був недовго, бо вже в березні направлено його до Відня на доповнення фахового старшинського вишколу для старшин обозів. Вишкіл цей тривав 2 місяці, тобто до травня.
Після вишколу Р. Голіян був направлений на македонський фронт, з призначенням на команданта полкового обозу, 4-го полку угорських гонведів, в ранзі старшого десятника-підхорунжого, а вже на фронті стає лейтенантом, або чотарем, чи підпоручником, тобто наймолодшим старшиною.
На тому становищі Р. Голіян залишився до розвалу Австро-угорської монархії у листопаді 1918 р.
У листопаді Р. Голіян добирається до Львова і зараз же зголошується до служби в Українській Галицькій Армії.
У грудні 1918 р. бачимо чотаря Р. Голіяна ад’ютантом команданта вишколу українських добровольців у Дроговижі (біля Львова). Він виконує обов'язки зв'язкового старшини у військово-дипломатичному представництві УГА і Військового Секретаріату ЗОУНР для переговорів із американською, англійською і французькою військовими місіями, що приїхали тоді до Львова та пробували погодити супротивні сторони.
У квітні 1919 р. Р. Голіян був призначений на референта кінноти при Окружній Військовій Команді Львів, а відтак з тим самим призначенням був переведений до ОВК Самбір.
19 травня 1919 р. Р. Голіян був призначений командантом сотні однорічних добровольців самбірського куреня на фронті «Хирів».
Після переходу УГА за річку Збруч, Р. Голіян був прикомандирований до розпорядження полковникові Шаповалові-Перебийносові, а відтак став адютантом команданта подільського полку Корпусу Охорони Республіканського Ладу, з призначенням виконувати обов'язки прокуратора надзвичайного військового польового суду цього ж корпусу. Розпорядженням Начальної Команди  від 18 липня 1919 р. чотаря Р. Голіяна іменовано поручником.
Свою військову службу поручник Роман Голіян, здавалось, закінчив 20 листопада 1919 р., коли Уряд УНР, з причини своєї евакуації, розпустив Корпус Охорони Республіканського Ладу, звільнюючи всіх на невизначений час. Одначе пор. Р. Голіян не покидає рядів Армії УНР, до якої перейшов з УГА, разом з рештками цієї Армії в січні 1920 р. попадає в польський полон і був переведений до табору військовополонених у Ланцуті, біля Ряшева, де були полонені УГА і інтерновані з Армії УНР.
Тут, коли уряд УНР домовився з польським урядом щодо реорганізації своєї Армії, пор. Р. Голіян зголошується знову до військової служби. І вже 18 лютого 1920 р. він був направлений до 46-го куреня, 6-ої пішої дивізії Армії УНР.
Після цього, 6 квітня 1920 р., наказом Дивізії Р. Голіян був переведений до штабу дивізії на зв'язкового між 6-ою дивізією Армії УНР і Експозитурою Міністерства військових справ польського уряду, але на кінець квітня його відкликано у штаб 6-ої Запасної Бригади, генерала Білінського, а кілька днів пізніше відіслано його до розпорядження Генерального штабу Армії УНР, що діяв тоді при штабі головного командування польської армії, у місті Рівному на Волині.
Кілька днів пізніше, 2 травня 1920 р., Генеральний штаб Армії УНР призначає пор. Р. Голіяна військовим представником уряду УНР для господарсько-інформаційних справ при 6-ій Польській армії, а тиждень пізніше, наказом 6-ої Польської армії, ч. 4743/20, він був призначений на таку ж посаду при 12-ій дивізії Польської армії.
Тут він прослужив до 28 жовтня 1920 р.
У грудні 1920 р. Р. Голіян, як цивільний урядовець, продовжує свою роботу в Ліквідаційній комісії уряду УНР, що знову стверджено посвідкою польського уряду, що п. Р. Голіянові, як представникові Українського Червоного Хреста дозволяється відвідувати всі табори інтернованих на терені міста Ланцута, Пикулич і Львова, і що ця посвідка чинна до 11 грудня того ж року.
В кінці грудня 1920 р. Р. Голіян повертається до батьків, до Львова і починає новий етап своєї журналістично-громадської роботи.
У 19211923 рр. Р. Голіян навчається на правно-політичному відділенні Таємного українського університету у Львові.
В той час він працює в сатирично-гумористичному ілюстрованому двотижневику «Будяк» і співпрацює з сатиристично-гумористичним двотижневиком «Зиз». Є співробітником «Нового Часу», а також редактором «Українського слова», «Українського прапора» та стає співробітником львівського щоденника «Діло».
Протягом 19251927 рр. навчається у Відні, студіює політологію та журналістику.
По закінченні студій повертається знову до Львова, одружується з Ольгою Вербицькою, абсольвенткою філософічного факультету Львівського університету та працює в концерні видавництва Івана Тиктора «Новий Час». Тут знайомиться ближче з Миколою Голубцем, відомим публіцистом, журналістом і письменником, разом з ним засновують видавництво «Неділя», з поважним безпартійним і багато ілюстрованим тижневиком «Неділя», що виходив аж до вересня 1939 року.
Крім цього Р. Голіян майже кожного року, до часу Другої світової війни, виїздив до різних держав і звідтіль присилав дуже цікаві репортажі, які друкував в «Неділі», «Ділі», або в «Новому часі».
Зокрема голосними стали його оригінальні репортажі з Карпатської України, куди він одинокий з-поміж українських журналістів у Львові виїхав легально і присилав правдиві висвітлення подій, що мали там місце в 19381939 рр.
Під час Другої світової війни був він у Кракові, пізніше в Австрії, в Інсбруку, а звідтіль виїхав до Франції, де спершу (1946—1949 рр.) працював на тартаку, а від 1949 р. жив у Парижі, перебираючи на себе відповідальну працю представника ЗУАДК на Францію. Приводить до порядку занедбаний дім ЗУАДК в Парижі, вул. Тена ч. 136, що під його управою скоро став своєрідним «притулком» для багатьох українських поселенців.
У Парижі він тісно співпрацював з Військовим товариством Українських комбатантів, був його довголітнім членом Управи.
Р. Голіян помер 17 грудня 1966 р. в містечку Гонтуаз, біля Парижа, де його й поховано (за матеріалами Андрія Корчака).

ЛІТЕРАТУРА 
Байцар Андрій. Історія Винник в особах: Науково-краєзнавче видання / А. Л. Байцар. — Винники; Львів: ЗУКЦ, 2017. — 180 с.
           Байцар Андрій. Видатні винниківчани: Науково-краєзнавче видання / А. Л. Байцар. — Львів; Винники, 2012. — 88 с.

Немає коментарів:

Дописати коментар