ПІСКАТОРИ
Крім потужних видавничих центрів, у Голландії, в XVII ст., існувало безліч невеликих картографічних майстерень. Серед них однією з найвідоміших і найстаріших було видавництво Клааса Янсзона Вісшера, який підписував свої карти латинізованим іменем Piscator (Піскатор).
Піскатори (лат. piscator — рибак) — перекладена латинська назва, під якою був відомий в Європі XVII ст. видавничий дім голландських граверів і картографів Вісшерів (Visscher).
Біля витоків сімейної справи стояв Клаас Янсзон Вісшер (нід. Claes Jansz Visscher; Ніколас Йоанніс Вісшер); 1587, Амстердам — 1652, Амстердам), який забезпечував потреби всієї Європи в картах (переважно настінних), атласах і офортах з міськими видами. Маркою видавництва Вісшерів-Піскаторів було зображення рибалки в картушах карт.
Клаас Янсзон Вісшер був сином теслі, котрий будував човни і вітрильники, але не пішовшляхом батька. У кого навчався гравюри, невідомо. За припущеннями Константена Гюйгенса міг навчатися у Жака де Гейна молодшого, що і допоміг йому опанувати техніку офорта.
Ще з 1605 року почали з'являтися граюри виробництва його друкарні, майже повністю створені за картинами тогочасних фламандських художників, серед яких були і твори Девіда Вінкбонса (останні й емігрував в Антверпен в 1602 році). В другому десятилітті XVII століття друкарня Піскатора оприлюднила офорти з творів молодих голландських художників, серед яких були Ян ван де Вельде, Есайас ван де Вельде, Віллем Бейтевех. Продукція мала попит і популярність і сприяла першому комерційному успіху друкарні Піскатора. Він сам працював за офортним верстатом і зробив близько двохсот (200) мідьоритів-матриць. Друкарня Піскатора почала спеціалізуватися на створенні мап і планів міст, що мали значний попит серед аристократів, комерсантів і купців, пересічних громадян, що прикрашали власні оселі географічними мапами на кшталт великих картин. Друкарня також робила гравюри-портрети і гравюри за картинами відомих митців.
Проте в історії мистецтва Ніколас Йоанніс Вісшер залишився як видавець Біблії Піскатора (лат. Theatrum Biblicum, 1650), п'ять сотень різцевих гравюр були виготовлені за малюнками фламандських і голландських майстрів попереднього покоління.
Розквіт видавництва припадає на час діяльності його сина Ніколаса Вісшера старшого (Nicolaes Visscher I; 1618–1679), більш відомого як Н. Піскатор. Він був учнем В. Блау, багато мандрував і здобув пристойну освіту. Після смерті батька він очолив картографічну майстерню, переробляв і удосконалював карти батька публікував їх разом зі своїми. Вишукані картуші до карт Н. Вісшера І створювали відомий художник Берґгем (Berghem) та графік Йоганн Вісшер (Ioannis Visscher). 1677 р. одержав титул Картографа Голландії та Західної Фризії, а також привілей на 15 років на друкування карт. Найвідомішими є його збірні атласи «Atlas contractus orbis terrarum...» та «Germania inferior sive XVIII provinciannr…» які вийшли без зазначення року видання. Публікував також карти країн, де у 1667-1701 pp. точилися війни.
1682 р. видавничий патент був виданий його синові Ніколасу Вісшеру молодшому (Nicolaes Visscher II; 1649-1702). При ньому 90% каталогу Піскаторів складала гравійована продукція.
Видавав збірні атласи частин світу під назвою «Atlas Minor sive tonus...» та «Variae tabulae.geographica»e, в які включав карти, виконані у майстерні Вісшерів, а також карти Ф. де Віта, К. Алларда, П. Шенка I (P. Schenk I), Я. Янсона. Після смерті Ніколаса Вісшера молодшого сімейним підприємством до 1726 р. керувала його вдова. Окремі карти вона видавала з видавничою приміткою «Mise au jour chez veuve de Nicolas Vischer». Пізніше майстерня перейшла до Петера Шенка II (Peter Schenk II), який публікував карти майстерні Вісшерів зі своєю видавничою приміткою «nunc apud Petrum Schenk Junior».
На картографічну майстерню Вісшерів працювали такі відомі гравери як А. Ґос (A. Goos), А. Гоґенбом (A. Hogenboom) та ін.
Українські землі на картах Вісшерів (Піскаторів).
1634 р. Клаас Янсзон Вісшер. «Tabula Russiæ ex mandato Foedor Borissowits delineata...». Амстердам. Декоративна карта Московії, створена на основі карти Гесселя Герріца 1613 р. Перевидана в 1651 р. Карта була перевидана англійською мовою «A Map of Russia» опублікована в атласі Джона Спіда «Prospect of the most famous parts of the world». Гравер: Francis Lamp. Видавництво: T. Bassett and R. Chiswell, London, 1676.
1650 р. Клаас Янсзон Вісшер. Карта “MOSCOVIAE seu RUSSIAE MAGNAE Generalis Tabula...” (Загальна карта Московiї або Великої Руссії...). Українські історико-географічні землі представлені Поліссям (Polesia), Волинню (Volhynia), Поділлям (Podolia), Новгород-Сіверським (Severia) та Чернігівським (без підпису) князівствами у складі Московського царства, Кримським півостровом (Crimea) та Перекопською Тартарією (Tartaria Przecopensis). Подоння позначене як OKRAINA (Окраїна). На карті топонім Dikоia Pole (Дике Поле) міститься на південь від Бєлгорода й Осколу.
Східний кордон Московії (MOSCOVIAE) – річки Волга та Об. На схід від річки Об – Тартарія (Tartariaе).
Ця карта є удосконаленим переопрацюванням карти Росії «Tabvla Russiae ex autographe...» (Амстердам, 1614) Гесселя Ґеррітца, яка публікувалася (1635-1673 pp.) в атласах «Theatrum Orbis Terrarum» фірми Я. Блау. На своїй карті Ніколас Вісшер (Клаас Янсзон Вісшер) повторив помилки Г. Ґеррітца у географічному зображенні східноєвропейських земель та території Причорномор’я. Українські землі на цій карті подані доволі схематично, державні кордони, межі історико-географічних областей позначені невірно.
У 1681 р. цю карту перевидав Ніколас Вісшер молодший у видавництві «Atlas Minor». На цій карті вже появилася Україна і Чорна Русь (Галичина). Правобережна Україна (Придніпров’я) позначене як UKRANIA (Україна). Кордони позначені більш чітко ніж на карті 1650 р.
Карта охоплює територію від Нової Землі на півночі до південного узбережжя Чорного моря на півдні, від західного узбережжя Скандинавського півострова на заході до річки Обі та східного узбережжя Каспійського моря.
Пунктирними лініями з кольоровими кантами позначені державні кордони Московії зі Швецією, Польщею та Литвою, Кримським ханством, Вірменією, Грузією. На карті багато пояснювальних написів про відкриття Нової Землі, поселення в Казані і Мордві, Мурманське море та ін. Художніми малюнками зображені гори Кавказ, Карпати та лісові масиви у вигляді невеликих груп листяних дерев. На півночі проведене Північне полярне коло .
Українські землі представлені Поліссям (Polesia), Волинню (Volhynia), Україною (Ukraina), Поділлям (Podolia), Новгород-Сіверським (Severia) та Чернігівським (без підпису) князівствами у складі Московського царства, Кримським півостровом (Crimea) та Перекопською Татарією (Tartaria Przecopensis). Межі воєводств та земель на карті не позначені. По обидва береги Дніпра, від Кодака (Kudak) до гирла річки, зображене Дике Поле (Саmрі Deferti). Від Приазов’я й аж до Подоння – напис DIKOIA POLE (Дике Поле).
1652 р. Клаас Янсзон Вісшер. Карта світу «Nova Totius Terrarum Orbis Geographica Ac Hydrographica Tabula. Autore N I Piscator». Українські землі представлені Поділлям (Podolia). На карті позначено м. Київ, м. Брацлав, м. Кам’янець.
1657 р. Клаас Янсзон Вісшер. Одна із ранніх карт Угорщини «Totius Regni Hungariae...». Мапа була опублікована вже після смерті автора, його сином Ніколасом. Вона охоплює Центральну, Південно-Західну і Західну Україну. Дану карту брали за основу багато картографів, що допомогло зберегти обриси України на численних версіях карт Угорщини.
Ця мапа має прямий зв'язок з Картою Радзивілла: за аналогією з нею, центральноукраїнські землі позначені там як «Volynia ulteririor, quae tum Vkraina tum Nis ab altis vocitatur» (Східна Волинь, яку називали також Україною і Низом), хоча щодо Угорщини Україна беззаперечний верх. На мапі позначено Podolia (Поділля).
1679 р. Ніколас Вісшер старший видав карту “Tabula nova totius REGNI POLONIÆ. in quo sunt Ducatus et Provinciae Prussia, Cujavia, Mazovia, Russia Nigra, &c. DUCATUS LITHUANIA, UKRANIA, &c. in qua Volhynia, et Podolia. cum suis Palatinatibus ac Confinys”. Мапа була надрукована в Амстердамі (це мідна гравюра в чотирьох по-різному забарвлених версіях). Гравюри зроблені з “Карти Королівства Польського” Ніколя Сансона (1655 р.). Мапа виготовлена на високому художньому рівні. Особливо дуже естетично оформлений картуш. Неодноразово перевидавалася, зокрема й у 1690 р. (з доповненнями). Формат карти 42,3 × 55,5 см.
На мапі зазначено назву Ukraine (Україна) саме так, як її використовував Боплан та Сансон. Назва Ukraine накладається на назву Volynie, охоплює Правобережну та Лівобережну Україну, від Києва до гирла Дніпра (Чорного моря). На карті топонім Dikia Pole (Дике Поле) міститься на лівобережжі Сіверського Дінця.
1681 р. Ніколас Вісшер молодший. Карта “MOSCOVIAE seu RUSSIAE MAGNAE Generalis Tabula...” (Загальна карта Московiї або Великої Руссії...). Ця карта є удосконаленим переопрацюванням карти його батька Клааса Янсзона Вісшера (1650 р.).
Українські історико-географічні землі представлені Поліссям (Polesia), Волинню (Volhynia), Поділлям (Podolia), Новгород-Сіверським (Severia) та Чернігівським (без підпису) князівствами у складі Московського царства, Кримським півостровом (Crimea) та Перекопською Тартарією (Tartaria Przecopensis). Правобережна Україна (Придніпров’я) позначене як UKRANIA (Україна), Подоння – як OKRAINA.
Східний кордон Московії (MOSCOVIAE) – річки Волга та Об. На схід від річки Об – Тартарія (Tartariaе).
Неодноразово він перевидавав карту батька “Tabula nova totius REGNI POLONIÆ. in quo sunt Ducatus et Provinciae Prussia, Cujavia, Mazovia, Russia Nigra, &c. DUCATUS LITHUANIA, UKRANIA, &c. in qua Volhynia, et Podolia. cum suis Palatinatibus ac Confinys”.
1681 р. Ніколас Вісшер молодший видав у Амстердамі карту “Nouvelle Carte geographique du Grand Royaume de Moscovie representant la Partie Meridionale &c. Kupferstichkarte von Visscher” (Нова географічна карта півдня Великого Московського князівства [створена] Вісшером). Карта друкувалася у атласах фірми Вісшерів (Atlas Minor), пізніше - у збірних атласах інших великих картографічних фірм, зокрема у «Atlas Novus» (1712 р.) Й. Б. Гоманна.
Українські історико-географічні землі представлені Поліссям (на карті назване Руссю Польською (Russie Polonoise), Волинню (Volhynia), Київським (Palatinat de Kiovie) та Брацлавським воєводствами, Чернігівським (Duché et Palatinat de Czernigove) та Новгород-Сіверським (Duché de Severie) князівствами, Ногайською Тартарією (Tartares Nagàis). Запоріжжя та Слобожанщина названі Україною Країною Козаків (Ukraine Pays de Cosaques).
На карті 1712 р. біля Полтави (Pultava) знаком у вигляді двох перехрещених мечів і датою 1709 позначене місце Полтавської битви, а також землі Слобідської України і Запоріжжя виділені в автономну адміністративну одиницю з козацькою столицею в Батурині (Baturin Capitale de Cosaques). Південно-східна частина Лівобережжя названа Російською Україною (Ukraine Russie). Показано козацькі землі: Запорозьких козаків (Cosaques Zaporoski) на Дніпрі; Донських козаків (Cosaques Donski ou Czercasses); Гребенських козаків (Grebenskaia Cosaques) в Поволжі. Через східні українські землі проходить татарський шлях на Московію (Chemin que tiennent les Tartares pour entre en Moscovie).
1687 р. Ніколас Вісшер молодший. Карта “TOTIUS REGNI HUNGARIAE et adjacentium Regionum TABULA A.o 1687 ob res bellicas inter Christianos et Turcas de novo correcta ac innummeris locis aucta” (Карта ВСЬОГО УГОРСЬКОГО КОРОЛІВСТВА та суміжних областей, переглянута та розширена в багатьох місцях у 1687 році через війну між християнами та турками). На карті позначено українські історичні землі: RUSSIAЕ (Західна Україна), PODOLIA (Поділля), VOLYNIA (Волинь) та VКRAINA (Україна) – між Бугом та Дніпром. На карті міститься напис «Volynia ulteririor, quae tum Vkraina tum Nis ab altis vocitatur» (Східна Волинь, яку називали також Україною і Низом).
Неодноразово Ніколас Вісшер молодший перевидавав карту батька “Tabula nova totius REGNI POLONIÆ. in quo sunt Ducatus et Provinciae Prussia, Cujavia, Mazovia, Russia Nigra, &c. DUCATUS LITHUANIA, UKRANIA, &c. in qua Volhynia, et Podolia. cum suis Palatinatibus ac Confinys”.
1690 р. Ніколас Вісшер молодший. Карта “TABULA NOVA TOTIUS REGNI POLONIÆ IN QUO SUNT DUCATUS ET PROVINCE* PRUSSIA, CUJAVIA, MAZOVIA, RUSSIA NIGRA, &C. DUCATUS LITHUANIA, UKRANIA, &C. IN QUA VOLHYNIA, ET PODOLIA. CUM SUIS PALATINATIBUS AC CONFINŸS” (Нова карта всього Польського королівства, до якого входять князівства й землі Пруссії, Куявії, Мазовії, Чорної Русі тощо, Князівства Литовського, України тощо з Волинню й Поділлям з їхніми воєводствами й межами). Видавництво Амстердам. Масштаб бл. 1: 2 800 000. Мова карти латинська. Карта є переопрацюванням карти Н. Сансона І «Estats de la couronne de Pologne» 1655 р. Дана карта є копією карти Гійома Сансона 1670 р. і Ніколаса Вісшера старшого 1679 р.
Українські історико-географічні землі представлені Україною (охоплює Право- і Лівобережжя від Києва до Чорного моря (Mare Nigrern); Чорною Руссю (Russia Nigra); Волинню (Volhynia), яка простягається від Полісся (Polesia), включаючи Право- та частково Лівобережжя. Верхньою Волинню (Superior Volhynia) названа територія Луцького воєводства (Palatinatus Lusucensis); Нижня Волинь (Volhynia Inferior) займає землі Київського воєводства (Palatinatus Kiowiensis); Поділля (Podolia) охоплює Кам’янецьке (Palatinatus Kamientecki) та Брацлавське (Palatinatus Braclaviensis) воєводства.
Цікаві карти Вісшерів.
1609 р. Клаас Янсзон Вісшер. Алегорична, зооморфна карта «Leo Belgicus» (Карта «Лев Бельгікус»).
1648 р. Клаас Янсзон Вісшер. Алегорична, зооморфна карта «Leo Hollandicus» (Карта «Лев Голландик»; Голландський лев).
1650 р. Клаас Янсзон Вісшер. Алегорична, зооморфна карта «Leo Belgicus» (Карта «Лев Бельгікус»).
У середині XVI століття північне узбережжя Західної Європи – землі, які ми сьогодні знаємо як Нідерланди, Бельгію та Люксембург, – переживали кризу ідентичності. Жителі цих земель були готові вийти з-під влади свого правителя Філіпа ІІ Іспанського, який збирав великі податки, не надаючи нічого натомість. Але ця територія носила кілька різних назв, більшість з яких (наприклад, «Низькі країни», «Сімнадцять провінцій») навіювали думки про неясність та розділеність, а не про якусь спільну мету. Коронні володарі, які не шкодували слів, зазвичай називали цю територію просто «De landen van herwaarts over», що означає «ті землі навколо».
У 1560-х роках «ті землі» почали бунтувати. В історії ця подія відома як Нідерландська революція (або Вісімдесятирічна війна, Нідерландська війна за незалежність, а в радянській історіографії - Нідерландська буржуазна революція). В результаті Нідерланди були поділені на незалежну Північну частину та Південну частину, що залишалася під іспанською владою. Більшість населення Півночі сповідувала протестантизм. Південь, контрольований іспанцями, залишався оплотом католицтва. Більшість протестантів перемістилися на північ. Іспанія тримала велике військо на Півдні країни.
У 1581 році «ті землі» перейменували себе в Республіку Семи Об'єднаних Нідерландів. Але цього ще було недостатньо. Тому в 1583 картограф Міхаель Ейцінгер, відчуваючи необхідність більш чіткої національної ідентичності, взявся за складання єдиної карти цієї країни, яка щойно оголосило про себе.
Було чотири різні варіанти карти.
Перший варіант карти 1583 р. «Лев Бельгікус» був складений фламандським та німецьким живописцем, гравером та картографом Франсом Гогенбергом (Frans Hogenberg; 1535-1590) та опублікований австрійським істориком та публіцистом Мішелем фон Ейтцінгом (Айтцингером) (Michael von Eitzing (Aitzinger; 1530-1598) у 1583 році. У цей час Нідерланди вели вісімдесятирічну війну за свободу. Натхненний численними місцевими гербами із зображенням цієї істоти, картограф представив землю у вигляді лева: місто Гронінген на носі, Люксембург у передній лапі та північно-західне узбережжя по всій спині.
На цій карті голова лева розташована у верхньому правому кутку і відповідає північно-західним провінціям Нідерландів.
Це карта колишніх Нижніх країн (Історичних Нідерландів: Нідерланди, Люксембург, Бельгія та невелика частина північної Франції) у формі геральдичного лева (зображеного на гербах окремих нідерландських провінцій і на гербі Оранської, або Орансько-Нассауської династії (нід. Oranje-Nassau; королівська династія Нідерландів з 1815 р.). Бельгікою в XVI-XVII ст. називали всі Нижні землі (територія сучасних Бельгії та Нідерландів).
В середньовіччя Нижні країни містили в собі різні графства, герцогства та єпархії, що входили до складу Священної Римської імперії. Вони були об'єднані в одну державу під владою Габсбургів в XVI ст. Після поширення кальвінізму настала Контрреформація, що привела до розпаду країни. Намагання іспанського короля Філіппа II централізувати державу призвели до повстання проти іспанського панування під керівництвом Вільгельма I Оранського. 26 липня 1581 р. була проголошена незалежність країни, офіційно визнана іншими державами тільки після Вісімдесятирічної війни 1568–1648 років. У роки війни за незалежність почалася Золота доба Нідерландів, період економічного та культурного процвітання, яке продовжувалось все XVII ст.
У багатьох із цих варіантів «Лев Бельгікус» розвивався разом із політичною ситуацією.
Другий варіант карти 1609 р. На честь Дванадцятирічного перемир'я, яке почалося в 1609 році, голландський картограф Ніколас Йоанніс Вісшер (Клаас Янсзон Вісшер; 1587— 1652) намалював версію лева, який мирно сидить, опустивши меч. Клаас Янсзон Вісшер мав власну друкарню в місті. Друкарня Вісшера стала відома в Голландії та в Європі під перекладом латиною його прізвища — Піскатор, під яким і увійшов в історію друкарства Європи.
Дванадцятирічне перемир'я — термін, що описує період припинення бойових дій між Іспанією та Південними Нідерландами з одного боку та Нідерландською республікою з іншого, відповідно до домовленостей, досягнутих в Антверпені 9 квітня 1609 року. Це був переломний момент у Вісімдесятирічній війні, оскільки вперше Об'єднані провінції отримали офіційне визнання від іншої держави. З точки зору Іспанії перемир'я сприймалось як принизлива поразка, оскільки вони були змушені піти на значні поступки, майже нічого не отримавши натомість. Проте, перемир'я дозволило королю Філіпу III відмежуватися від конфлікту в Нижніх країнах та присвятити свої сили внутрішнім проблемам іспанської монархії. Ерцгерцоги Альбрехт VII та Ізабелла використали роки перемир'я для зміцнення правління Габсбургів та здійснення Контрреформації на територіях, що перебували під їх суверенітетом.
Третій варіант карти 1611 р. Через два роки з'явився менш войовничий лев, намальований голландським картографом і видавцем Йодокусом Гондіусом-батьком (1563–1612). На цьому малюнку лев стоїть на четвереньках, його хвіст скручується навколо задніх лап, а меча немає зовсім. На відміну від двох попередніх карт лев дивиться в протилежну сторону (на захід). Перевидавалася у 1630 р.
Четвертий варіант карти 1648 р. У 1648 році так звані «Нижні країни», які на той час були відомі як Голландська республіка, виграли війну та здобули незалежність. Лев виявився «важливим елементом у формуванні загального почуття національної ідентичності [і] в народженні... голландської ідентичності», — пише історик Алессандро Річчі (Alessandro Ricci).
Карта Клааса Янсзона Вісшера «Comitatus Hollandia denui forma Leonis» 1648 р. Карта була зроблена наприкінці війни. На час укладання Вестфальського миру (1648 р.), що залишив Південні Нідерланди в руках іспанської корони, картографи стали наносити на карти у формі лева лише Республіку Сполучених провінцій (7 провінцій). Такі карти відомі під назвою «Лев Голландик», «Голландський лев» (Leo Hollandicus). Ніколас Йоанніс Вісшер видав абсолютно нову версію «Leo Hollandicus», яка містить лише провінцію Голландію — на той час найвпливовіший політично регіон Республіки. У цей момент лев повністю стоїть на ногах, меч в лапі, його території надійно утримуються на тулубі й задніх лапах.
Через два роки, у 1650 р., опублікована ще його одна карта «Leo Belgicus» з портретами.
У наступні століття інші риторично налаштовані укладачі карт запозичували цей спосіб, зображуючи свої країни, скажімо, як свиней чи орлів (чи своїх ворогів як восьминогів), щоб довести свою думку. Багато хто з цих символів згодом втратили свою популярність, але Нідерланди міцно тримаються за свого Лева. Сьогодні, майже через півтисячоліття, на гербі країни зображений не один, не два, а три леви, що розсікають повітря пазурами: гідна данина тварині, яка колись уособлювала всю націю.
*Байцар Андрій. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020. 640 с.
*Байцар Андрій. УКРАЇНА ТА УКРАЇНЦІ НА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЕТНОГРАФІЧНИХ КАРТАХ. Монографія. Львів: ЗУКЦ, 2022. 328 с.
*Байцар Андрій. НАЗВИ УКРАЇНИ АБО ЇЇ ЧАСТИН НА ГЕОГРАФІЧНИХ КАРТАХ (XII–XIX ст.) / Сучасні напрямки розвитку географії України: монографія / [за заг. редакцією проф. Лозинського Р. М. Львів, 2022. С. 29-91.
*Байцар Андрій. ГЕОГРАФІЯ ТА КАРТОГРАФІЯ УКРАЇНСЬКИХ ІСТОРИКО-ГЕОГРАФІЧНИХ ЗЕМЕЛЬ (XII ст. – поч. XX ст.). Монографія. Львів-Винники, 2023. 295 с.
*Байцар Андрій. ІСТОРИЧНА КАРТОГРАФІЯ. УКРАЇНА НА КАРТАХ МОСКОВІЇ (XV–XVII ст.) ТА ТАРТАРІЇ (XIII–XIX ст.). Монографія. Львів-Винники, 2025. – 290 с.
1657 р. Клаас Янсзон Вісхер (Claes Jansz Visscher). "Totius Regni Hungariae...".(Amsterdam, 1657)
Немає коментарів:
Дописати коментар