Андрій Байцар: Україна на картах голландських картографів Блау. XVII ст.

Голландська родина вчених та типографів-видавців Блау

Віллем Янсзон Блау (Willem Janszoon Blaeu; 1571—1638) — голландський гравер, картограф та видавець. У 1633 році він був призначений картографом Голландської республіки, а також офіційним картографом Голландської Ост-Індської компанії. Блау створив велику колекцію карт і здійснив широку видавничу діяльність, опублікувавши праці таких вчених, як Рене Декарт, Віллеброрд Снелл, Герхард Йоганн Фосс, Пітер Корнеліс Хофт та інших.

Сини Віллема Блау:

Ян Віллем Блау (Jan (Joan) Willemsz Blaeu; 1596—1673) — голландський гравер, картограф та видавець. Про життя Яна Блау відомо небагато. Він навчався в Лейдені в 1620 році і отримав там ступінь доктора права. У 1623 році вступив до Падуанського університету. Ян Блау був одружений на Ґертруді Вермюлен, у них було шестеро дітей.

Його ім'я з'являється в «Atlantis Appendix», опублікованому в 1631 році, вірогідно, що він допомагав батькові в його бізнесі після завершення навчання. У 1635 році з'явилося перше видання 2-томного «Нового атласу» (повна назва: лат. Theatrum orbis terrarum або Atlas novus), редагування та перевидання якого підтвердило репутацію Блау як картографа. Протягом усього життя фірма Блау конкурувала з видавництвом Яна Янсона. У 1638 році, після смерті батька, Ян разом зі своїм братом Корнелієм продовжив його справу, а також став наступником батька на посаді картографа Голландської Ост-Індської компанії. Після смерті брата Корнеліуса в 1648 р. він сам керував створеною батьком компанією.

Корнеліус Блау (CORNELIUS Blaeu; 1610—1648) — голландський гравер, картограф та видавець.

Atlas Maior

ВЕЛИКИЙ АТЛАС або КОСМОГРАФІЯ Блау (Atlas Maior) – атлас, опублікований в Амстердамі між 1662 та 1672 рр. і містив 594 карти (1667) та близько 3 000 сторінок тексту в одинадцяти (латинське видання 1665 р.: «Geographia qvæ est cosmographiæ Blavianæ»), дванадцяти (французьке видання 1667 р.: «Le grand atlas ou Cosmographie blaviane, en laquelle est exactement descritte la terre, la mer et le ciel»), дев'яти (голландське видання: «Grooten atlas, oft werelt-beschryving, in welcke 't aertryck, de zee en hemel wordt vertoont en beschreven»), десяти (німецьке видання) томах. Перші томи були опубліковані в 1662 р., останній том був завершений в 1665 р., але Ян продовжував переробляти кілька томів. Згодом визнаний шедевром голландського картографічного мистецтва XVII ст.

Як і атлас Авраама Ортеліуса «Theatrum Orbis Terrarum» (1570), Атлас Блау вважається шедевром Золотого століття голландської / нідерландської картографії. Пишний стиль оформлення карт, що існував в голландській картографії XVI-XVII ст. і представлений в Атласі Блау у всій його величі, на думку багатьох дослідників, ніколи згодом не був перевершений.

Атлас складають гравюри на міді, розфарбовані вручну карти, витончені титульні листи. Обов'язковим елементом оформлення карт є картуші, графічні прикраси у вигляді щита або сувою, на якому поміщається напис. Вишукані алегоричні фігури супроводжують кожну картку і допомагають розкрити її зміст.

Заплановане видання 12 томів «Atlas Maior» Яна Блау іспанською мовою так і залишилося незавершеним (створено 10 томів). Під час великої пожежі в Амстердамі 23 лютого 1672 р. його майстерня повністю згоріла. Загинули друкарські верстати, книжки, папір. Смерть Яна Блау в наступному році з великою ймовірністю можна пояснити тим, що він так і не оговтався від удару, завданого йому пожежею. Він був похований в амстердамському храмі Вестеркерк. Його компанія припинила своє існування в 1698 р.

Проте, цей 9-12-томний атлас був лише як перша частина набагато більшої роботи, про що свідчить повна назва атласу: «Atlas Maior, sive Cosmographia Blaviana, qua solum, salum, coelum, accuratissime describuntur». Друга частина (по берегах, морях та океанах) та третя частина (з картами неба) не були створені.

«Atlas Maior» був наймасштабним та найдорожчим виданням XVII ст. Крім мови видання, кожний із надрукованих примірників атласу з 1662 р. до 1672 р. сильно відрізнявся один від одного якістю оформлення та декорування. Це напряму залежало від побажань замовників і суттєво впливало на вартість виробу.

1674 р. амстердамський видавець Фредерік де Віт придбав на аукціоні більшу частину плит з майстерні Блау, в тому числі й форми карт чотирьох українських воєводств, і вміщував їх у деяких примірниках «Atlas Minor», не міняючи видавничої примітки Блау.

Близько 1725 р. з’явилося чергове перевидання «Atlas Maior» Фредеріка де Вітта. Це був чудовий великий атлас (76 карт), розфарбований вручну.

З 1706 р. карти видавав амстердамський картограф П’єр Мортьє зі своєю видавничою приміткою. Його спадкоємці Йоханес Ковенс (Covens Johannes; 1697-1774) та Корнель Мортьє (Cornelis Mortier; 1699-1783), які очолили фірму 1721 p., знову перевидали карти, замінивши видавничу примітку на свою.

«Атлас Блау — ван дер Хема»

Один із унікальних екземплярів атласу був вигравірований в Амстердамі і випускався частинами з фарбованими від руки гравюрами знаменитим голландським колекціонером географічних карт Лоренсом ван дер Хемом (1621-1678). За даними Нідерландського інституту історії мистецтв (RKD), Ван дер Хем подорожував Італією, а після повернення одружився і оселився в Херенграхті, аристократичному житловому районі на одному з трьох головних каналів Амстердама. Там він зібрав матеріал, який використав для доповнення свого особистого екземпляра географічного «Великого атласу» (Atlas Maior).

«Великий атлас» був популярний в Амстердамі, він публікувався частинами. Це була найбільша і найдорожча книга, видана в сімнадцятому столітті. Щоб заощадити гроші, колекціонери могли купувати його просто без рукописних мініатюр. Однак Лоренс ван дер Хем пішов далі і розпорядився гравірувати та роздрукувати свої карти, а потім попросив кращого професійного картографа Дірка Янса ван Сантена, розфарбувати їх вручну.

Основна частина особистого екземпляра ван дер Хема має низку доповнень, включаючи том секретних карт, створених Голландською Ост-Індською компанією (VOC), які ніколи не входили до першої публікації. Вся колекція Ван дер Хема складається з 46 томів з чотирма додатками та портфоліо окремих карт, які разом включають понад 2400 повнокольорових карт та малюнків портів, веж та пейзажів відомих голландських художників, таких як Андріс Бекман, Гаспар Буттатс, Ян Петерс Перший, Бонавентура Петерс, Жак Калло і Корнеліс Геррітс Декер. Деякі художники, які привозили малюнки, зроблені під час своїх подорожей, також включали свої роботи в атлас, наприклад Ламберт Домер, Ян Хаккерт, Адріан Матам, Рулант Саверей, Віллем Схеллінкс, Рейнір Нумс, відомий як «Зееман», і багато інших. Цей унікальний екземпляр, який нині зберігається в колекції Австрійської національної бібліотеки у Відні, був оцифрований і в 2003 році доданий до реєстру ЮНЕСКО «Пам'ять світу» (UNESCO Memory of the World Register). У 2011 році було завершено проект факсимільного видання «Атлас Блау — ван дер Хема».

Унікальна колекція карт Ван дер Хема стала популярною пам'яткою Амстердама ще за життя колекціонера, і багато мандрівників, які на той час відвідували Амстердам, заходили до будинку Ван дер Хема, щоб переглянути колекцію. Одним із них був Козімо III Медічі, великий герцог Тоскани, який відвідав Херенграхт 2 січня 1668 р.

Після смерті Ван дер Хема в 1678 атлас успадкувала його дружина, а після її смерті – дочка Агата, а потім і інша дочка Агнес.

9 березня 1711 р. німецький мандрівний учений Захаріас Конрад фон Уффенбах здійснив візит до дочки Лоренса Агати (Юнгфер ван дер Гемм), щоб подивитися її «Блакитний атлас», за який граф д'Аво запропонував їй 20 000 гульденів, але вона оцінила його в 50 000 гульденів. Повідомляється, що Конрад фон Уффенбах був вражений розфарбуванням, виконаним майстром, якого він називав Дірком Янссеном ван Сантеном.

Після смерті Агнес в 1712 р. онук Ван дер Хема продав його на аукціоні в 1730 р. принцу Євгену Савойському, штатгальтеру контрольованих Австрією Південних Нідерландів, за 22 000 флоринів. Після покупки атлас став називатися «Атласом Євгена» (Eugenius-atlas). Принц перевіз раритет до Відня, де досі атлас є одним із найцінніших експонатів у колекції Австрійської національної бібліотеки.

Передісторія.

Сімейна фірма «Блау» була заснована 1596 р. голландським географом, картографом, математиком та астрономом, учнем данського астронома Тихо Браге (1546—1601), Віллемом Янсзоном Блау. Спеціалізувалася з випуску карт, книг, географічних атласів, а також земних і небесних глобусів. Глобуси фірми «Блау» вирізнялися своєю точністю та вишуканістю. Атласи виробництва Віллема Блау поряд із картами подають розлогий текст географічного та історичного змісту. 1638 р., після смерті батька (Віллема Блау) Ян Віллем Блау (Jan (Joan) Willemsz Blaeu; 1596—1673) разом з братом Корнеліусом (CORNELIUS Blaeu; 1610—1648) продовжив його справу, а також став наступником свого батька на посаді картографа Голландської Ост-Індської компанії. Після смерті брата в 1648 р. він сам керував створеною батьком компанією.

Під час роботи в ній синів засновника Корнеліуса і Яна фірма досягла найвищого розквіту, що тривав аж до її знищення під час пожежі в 1672 р. Був вдосконалений друкарський верстат, що дозволило друкувати атласи великого формату.

У 1629 році Віллему Янсзону Блау вдалося придбати друковані форми Йодокуса Гондіуса. Пізніше він опублікував Додаток про Атлантиду до атласу Меркатора в 1630 році, який містив 60 карт, але не мав тексту (37 з яких були картами Гондіуса). Назва Гондіус на друкованих бланках була змінена на Блау, ця подія поклала початок тривалому суперництву між видавництвами Блау та конкуруючим видавцем Гондіус/ Янсон.

Наступного року вийшло нове видання з 98 картами та описовим текстом латинською мовою.

Отже, паралельно з Яном Віллемом Блау Ян Янсон починає видавати атласи Меркатора-Гондіуса (з 1650-их рр. видавалися атласи і під назвою «Atlas Maior»). 1636 р. розпочалася нова фаза у розвитку атласу Гондіуса-Янсона: Яном Янсоном активно публікувалися нові карти, якими поступово замінили майже усі мапи Г. Меркатора і Й. Гондіуса. 1638 р. головним видавцем фірми став Я. Янсон, хоча прізвище Гондіуса було присутнє у видавничій адресі до 1641 р. У цьому ж 1638 р. назву атласу змінили на «Atlas Novus...», оскільки майже всі карти Г. Меркатора і Й. Гондіуса були замінені новими. У наступних виданнях «Atlas Novus...» залишилися лише окремі карти з давнього складу атласу.

1634 р. Віллем Блау та його син Ян зробили публічне оголошення в амстердамській газеті, що вони опублікують свій власний атлас. Атлас був завершений в 1635 р. і з'явився в чотирьох різних варіантах: «Novus Atlas» (німецьке видання, 208 карт у двох томах), «Theatrum Orbis Terrarum, sive, Atlas Novus» (латинське видання, 207 карт у двох томах), «Toonneel des Aerdrycks» (голландське видання, 207 карт у двох томах) і, нарешті, «Theatre du Monde ou Nouvel Atlas» (французьке видання, 208 карт у двох томах).

Після смерті батька в 1638 р. Ян продовжував переробляти і розширювати атлас. Тритомне видання було опубліковано 1640 р. Пізніше Ян видав «Атлас Англії» з картами Джона Спіда (John Speed), 1654 р. – «Атлас Шотландії» з картами Тімоті Понта (Timothy Pont) і Роберта Гордона (Robert Gordon). 1655 р. – «Novus Atlas Sinensis» (Атлас Китаю) Мартіно Мартіні (Martino Martini's), який був доданий відповідно до четвертого, п'ятого та шостого томів «Blaeu's Atlas Novus».

Атласи Блау (1630 р. – 1650-і рр.).

Латинські видання:

· Theatrum Orbis Terrarum, two volumes, Willem and Joan Blaeu 1635.

· Appendix, Joan and Cornelis Blaeu 1640.

· Theatrum Orbis Terrarum, sive Atlas Novus. Partis Primae pars altera. 1645.

Французькі видання:

· Le Theatre du Monde, two volumes, Willem and Joan Blaeu. 1635.

· Theatre du Monde ou Nouvel Atlas, two volumes, Willem and Joan Blaeu. 1638.

· Theatre du Monde ou Nouvel Atlas, two volumes (new edition), Willem and Joan Blaeu 1638.

· Le Theatre du Monde, ou Nowel Atlas ... La Seconde Partie de la Seconde. 1644 (Амстердам).

· Appendice, Willem and Joan Blaeu 1640.

Голландські видання:

· Toonneel des Aerdrycks, two volumes, Willem and Joan Blaeu 1635.

· Toonneel des Aerdrycx, oft Nieuwe Atlas, uytgegeven door Wilhelm en Joan Blaeu. Vierde Deel. 1645.

· Appendix Theatri... et Atlantis, second edition, Willem Jansz. Blaeu. 1631.

· Appendix, Willem and Joan Blaeu. 1642.

· Toonneel des Aerdrycx, oft Nieuwe Atlas, uytgegeven door Wilhelm en Joan Blaeu. Eerste Deels Tweede Stuck. 1650.

Німецькі видання:

· Novus Atlas, Willem Jansz. Blaeu. 1634/35.

· Novus Atlas, two volumes, Willem Jansz. Blaeu. 1635.

· Novus Atlas, das ist Welt-beschreibung mit schönen newen aussfuehrlichen Land-Taffeln.... 1642.

У «Космографії» Блау поміщені карти де зображено українські історико-географічні землі: «Taurica Chersonesus», «Polonia Regnum, et Silesia Ducatus», «Hungaria Regnum», «Transylvania, Sibenburgen», «Walachia, Servia, Bulgaria, Romania», «Tabula Russiæ», «Russiæ, vulgo Moscovia dictae, partes septentrionalis et orientalis», «Russiæ, vulgo Moscovia, pars australis» та ін.

1662 р. видавництво «Блау» друкує в II томі (латинською мовою) атласу (Atlas Maior) чотири карти русла Дніпра:

*«Tractvs Borysthenis Vulgo Dniepr et Niepr dicti, а Kiovia usque ad Bouzin» (Русло Бористена, або, по-народному Дніпра чи Ніпра – від Києва до Бужина). Автор Г. Боплан. Масштаб бл. 1 : 230 000. У правому нижньому куті – картуш карти, обабіч якого зображено п’ять постатей козаків;

*«Tractvs Borysthenis Vulgo Dniepr et Niepr dicti, а Bouzin ad Chortyca Ostrow» (Русло Бористена, або, по-народному Дніпра чи Ніпра – від Бужина до острова Хортиця). Автор Г. Боплан. Масштаб бл. 1 : 230 000. Посередині нижньої частини карти – картуш прямокутний, обабіч якого зображено шість постатей козаків;

*«Tractvs Borysthenis Vulgo Dniepr et Niepr dicti, а Chortika Ostro ad Urbem Oczakow..» (Русло Бористена, або, по-народному Дніпра чи Ніпра – від Острова Хортиця до міста Очаків, де він впадає до Понту Евксинського). Автор Г. Боплан. Масштаб бл. 1 : 230 000. У лівому нижньому куті – овальний картуш карти, обабіч якого зображено п’ять постатей козаків;

*«TRACTVS BORYSTHENIS, VULGO DNIEPR ET NIEPR DICTI, A CIVITATE CZYRCASSI AD OSTIA ET ILMIEN LACUM, PER QUEM IN PONTUM EUXINUM fi EXONERAT. SUPERIOREM HUI FLUMINIS PARTEM, A CZŸRKASSI NIMIRUM AD FONTES USQUE, VIDE IN TABULA LITHVANIÆ» (Русло Бористена або, по-народному, Дніпра чи Ніпра – від міста Черкаси до гирла й озера Ільмень, через яке він впадає в Понт Евксинський. Верхню частину його течії від Черкас аж до витоків дивись на карті Литви). Карта складена Яном Віллемом Блау 1648 р. Масштаб бл. 1 : 600 000. Карта зорієнтована на захід. Заголовок у фігурному картуші, в окремій рамці у верхній частині, обабіч якого зображені батальні сцени. Карта складається з двох частин, розміщених горизонтально, між ними в окремій рамці два картуші: один — з легендою, що пояснює чотири умовні позначення, другий — зі шкалою лінійного масштабу. Між ними зображено коня, овець і корову.

На карті подано багато текстів з інформацією про історичні традиції козаків та їхні осади на Хортиці й Томаківці, про положення та роль фортець Очаків і Перекоп. Хоча карта й вважається доповненням до трьох карт Г. Боплана, але, очевидно, створена на основі карти Дніпра з «Великої карти Литви» Радзивілла. Ця мапа є її спрощеною версією зі зміненою орієнтацією на горизонтальну.

Українські землі на картах Віллема Янсзона Блау.

1605 р. Віллем Янсзон Блау. Карта світу «Nova Totius Terrarum Orbis Geographica Ac Hydrographica Tabula auct Guiljelmo Blaeuw». Українські землі представлені Поділлям (Podolia). Українські землі представлені Поділлям (Podolia). На карті позначено м. Київ, м. Брацлав, м. Кам’янець.

Карти світу з назвою «Nova Totius Terrarum Orbis Geographica Ac Hydrographica Tabula» (Нова географічна і гідрографічна карта всієї Землі) видавалися багатьма картографами XVII ст., переважно нідерландськими. Українські землі на цих картах позначено як Поділля (Podolia), або - тільки міста.

1613 р. Карта Радзивілла (Карта Великого князівства Литовського). Видавець мапи – Віллем Янсзон Блау з яким пов’язують «золотий вік» голландської картографії епохи Великих географічних відкриттів (мапу видано під офіційним псевдо Блау). Гравером карти є Гессель Ґеррітц (Hessel Gerritz; 1581–1632).

1630 р. Віллем Янсзон Блау. Карта світу «Nova Totius Terrarum Orbis Geographica Ac Hydrographica Tabula auct Guiljelmo Blaeuw». Вона суттєво зменшена з великої карти світу 1605 р. Карта друкувалася в Атласах Блау з 1630 р. по 1662 р. У нижньому правому кутку підписаний гравер Йосуа ван ден Енде (Josua van den Ende).

Карта відома своїм витонченим орнаментом та ошатними облямівками. У верхній частині розташовані алегоричні сонячні проміння, Місяць та відомі п'ять планет – Меркурій, Венера, Марс, Юпітер і Сатурн. Зліва - чотири малюнки, що ілюструють елементи (вогонь, вода, повітря та земля), а справа – чотири пори року. У нижній частині розташовані сім віньєток із семи давніх чудес світу. На карті містяться декоративні карти північного та південного полюсів, рожевого компаса та численних кораблів і морських монстрів. Українські землі представлені Поділлям (Podolia). На карті позначено м. Київ, м. Брацлав, м. Кам’янець.

1630 р. Віллем Янсзон Блау. Карта світу «Nova Totius Terrarum Orbis Geographica ac Hydrographica Tabula auct: Guiljelmo Blaeuw [and] Africae nova descriptio [and] Americae nova Tabula [and] Asia noviter delineata [and] Europa recens descripta» (Карта світу з вставками материків). Видавництво Амстердам. Карта друкувалася в Атласах Блау з 1630 р. по 1662 р. Українські землі представлені Поділлям (Podolia). На карті позначено м. Київ, м. Брацлав, м. Кам’янець. Московитів зображено серед азійських народів.

1630 р. Віллем Янсзон Блау. Карта «Європа» (Europa recens descripta à Guilielmo Blaeuw). Ця карта є зменшеною версією його популярної настінної карти Європи, опублікованої в 1617 році.

На карті зображена вся Європа, а також Північна Африка, Ісландія та частина Гренландії. Європейські країни щільно вкриті назвами міст, деякі позначені символом маленького міста у формі будівлі.

Заголовок карти розміщено в гарно декорованому картуші вгорі праворуч. Текстова примітка про привілей Блау опублікувати цю роботу знаходиться в Африці на південному краю рамки карти.

Верхня межа містить ілюстративні види дев’яти відомих європейських міст: Амстердам, Прага, Константинополь, Венеція, Рим, Париж, Лондон, Толедо та Лісабон. Ці види розташовані в овальних рамках і показують міста з висоти пташиного польоту, надаючи огляд характеристик кожного міста, включаючи річки та поширення поселень за межами міських центрів.

З боків карта обрамлена ілюстраціями, що зображують костюми дворян і жінок різних європейських народів: англійців, французів, голландців, кастильських іспанців, венеціанців, німців, угорців, богемців, поляків і османських греків.

Моря скрізь прикрашені вітрильниками та морськими чудовиськами, а біля берегів Португалії зображений міфічний Нептун, який верхи на морській істоті. У Північній Африці бродять леви, а в Росії можна побачити трійку ведмедів. У Середземному морі точиться морська битва між двома кораблями.

Берегові лінії Європи, окрім узбережжя Середземного моря, базувалися на картах голландського судноплавства. Узбережжя Середземного моря, ймовірно, покладалися на карти Птолемея, що призвело до перебільшеної протяжності моря зі сходу на захід. Блау добре відомий своєю увагою до точності берегових ліній, опублікувавши знаменитий путівник для пілотів «Het Licht der Zeevaert» у 1608 році.

Попри те, що ця карта дуже точна і чітко демонструє, якою мірою європейці розуміли свій власний континент, міфічний острів Фрисланд дійсно з’являється між Гренландією та Ісландією.

Українські історико-географічні землі. Холмщина та Підляшшя позначені як Russia (Русь). На карті позначено м. Львів (Leopolis). Московитів не віднесено до європейських народів. Назва Russia охоплює також і московські землі.

У 1631 році Віллем Янсзон Блау включив Карту Радзивілла (Карта Великого князівства Литовського) до свого атласу «Appendix Theatri A. Ortelii et Atlantis G. Mercatoris». Для кращої читабельності карти в атласі він надрукував її з чотирьох мідних пластин і розмістив на чотирьох окремих сторінках, а карти Дніпра додавалися окремо. Загалом до 1670 р. родина Блау 17 разів публікувала у своїх атласах карту Литви Радзивіллів у незмінному форматі з датою 1613 р.

1634-1635 рр. Віллем Янсзон Блау (1571-1638). Карта “Таврика Херсонеська, у наші часи звана Перекопською або Ґазарою” (Tavrica Chersonesvs, Noʃtra ætate Przecopsa, et Gazara dicitur).

Це є доопрацьована карта Таврики Херсонеської Г. Меркатора. Яка входила до численних видань атласу «Theatrum Orbis Terrarum» (або «Novus Atlas») голландського картографа Віллема Янсзона Блау та його спадкоємців, перше видання якого побачило світ у 1634-1635 рр.

Особливістю карти В. Я. Блау було те, що загалом при незмінності показу політичного та адміністративного розмежування території з одними й тими самими помилками та неточностями, на карті використано два умовних позначення кордонів. Кордон Кримського ханату, власне основної території картографування, позначений пунктирною лінією з дещо товстішими і довшими штрихами, ніж всі інші державні кордони й адміністративні межі.

Кримське ханство на карті підписане як «Крим або Перекопська Татарія» (Crimea seu Tartaria Przecopensis). Кордон «Crimea seu Tartaria Przeсopensis» на карті відзначені пунктиром і для більшої наочності тоновані жовтим кольором. На заході Кримський юрт обмежений лівим рукавом естуарію Дніпра; на півночі – річкою Сейм; на сході кордоном ханству служить «Північний Донець, або Малий Танаїс»; на південному сході кордон проходить по правому березі Дону.

1640 р., 1648 р., 1649 р., 1650 р. і т. д. Ян Віллем Блау перевидавав карту батька «Magni Dvcatvs LITHVANIÆ ...» з написом «Volynia Vlteririor quae tum Vkraina tum Nis ab altis vocitatur» (Східна Волинь, яку звали також Україною та Низом). Карта має густу мережу населених пунктів, особливо на Поліссі і Волині. Позначено державні кордони між Річчю Посполитою, Великим Московським князівством, Курляндським князівством, Лівонією, а також земель, воєводств, князівств.

Українські землі на картах Яна Віллема Блау.

Віллем і Ян Блау брали участь у наступних перевиданнях карт Московії Ісаака Масси та Г. Ґеррітца. До 1635 р. (після смерті в 1632 р. Ґеррітца) мідна дошка перейшла від видавців Атласу Меркатора-Гондіуса до Віллема Блау, який, замінивши ім'я Ґеррітца на своє, включав карту 1614 р. в свої атласи. На звороті текст голландською мовою: Het groot Vorstendom Moscovien, en Russen. Карта публікувалася Віллемом і Яном Блау у виданнях «Нового атласу» (1635) та «Великого атласу» (1662-1665). Мапа входила у всі видання Атласу Блау до 1673 р.

1638 р. Ян Віллем Блау. «Russiae vulgo Moscovia…» (Руссія або Московія, південна частина).

1638 р. Ян Віллем Блау. «Russiae vulgo Moscovia…» (Руссія або Московія, західна частина).

1638 р. Ян Віллем Блау. «Russiae vulgo Moscovia…» (Руссія або Московія, північна частина).

Ці три карти створені на основі карт Ісаака Масси та Г. Ґеррітца (1613 р.).

1648 р. Ян Віллем Блау. У 1648 році Ян Блау почав продавати карту, яка вважається одним із найбільших картографічних досягнень ранньої модерної Європи. Маючи розміри майже 7 x 10 футів (21 аркуш паперу). Ян Блау зображує весь світ як дві півкулі з багатьма деталями, які базуються на нещодавніх спостереженнях під час торгівлі та колонізації.

Карта унікальна. Автор виготовив цю карту як висновок Тридцятирічної війни (1618-1648 рр.) та підписання в 1648 р. Вестфальського миру.

Це була перша карта, яка представляла геліоцентристську систему світу. Вперше на карті Сонце займало центральне місце в системі під заголовком «NOVA TOTIUS ORBIS TABULA».

На карті вперше зображена (після експедиції Абеля Тасмана 1642-1644 рр.) заново відкрита Австралія в її справжній формі та об'ємі. Західна частина материка прийняла після цього плавання контури, які ми бачимо і на сучасних картах.

Нова Голландія (Австралія) здавалася величезним північно-західним виступом Південного материка до 1642 року, коли Абель Тасман обігнув її з півдня, слідуючи від острова Маврикій через західну Океанію до Яви. 24 листопада 1642 року він відкрив поблизу 42-го градуса південної широти Землю Ван-Дімена, яку прийняв за частину Нової Голландії. Слідуючи з 5 грудня далі на Схід, він відкрив 13 грудня Нову Зеландію і пройшов вздовж її західного узбережжя аж до північного краю, але прийняв її за півострів Південного материка. В 1644 році він пройшов уздовж берегів затоки Карпентарія, обігнув півострів Арнемленд і, дійшовши до 24-го градуса південної широти, завершив в основному відкриття північного та північно-західного узбережжя Австралії. Фактично Тасман довів, що всі землі відкриті голландцями між затокою Карпентарія і Великою Австралійською затокою є частинами єдиного материка.

1662 р. Карта світу «Nova et accuratissima totius terrarum orbis tabula» (Нова та найточніша карта світу). Формат 47,4 x 55,3 cм. Опублікована у першій частині XI-томного“Atlas Maior” (Амстердам). У верхній частині - небесні фігури, що сидять серед хмар, нижче представлені чотири пори року з алегоричними малюнками. Серед українських міст – Київ та Львів. Державні кордони на карті не проведено. Півострів Каліфорнія зображений як острів, східне узбережжя Австралії не позначене.

Одна з найперших карт світу, яка включає відкриття островів Тасманія та Нова Зеландія. Абель Тасмана першим з європейців відкрив острів Тасманія 24 листопада 1642 р. Сам Тасман назвав острів «Землею Ентоні Ван-Дімена» на честь свого покровителя Ентоні Ван-Дімена, губернатора голландської Ост-Індії. Назва була пізніше скорочена англійцями до «Ван-Діменової землі». 1 січня 1856 острів був офіційно перейменований в Тасманію на честь свого першовідкривача. Абель Тасман був першим європейцем, який побачив береги Нової Зеландії 1642 р.

Нікола Сансон у Франції та Ян Віллем Блау у Голландії працювали майже одночасно, адаптуючи «Спеціальну карту України» для її розміщення в стандартному на той час атласі формату фоліо. На відміну від Н. Сансона (1665), Ян Блау (1670) створив не сім, а чотири карти України на основі карти Боплана:

*«UKRAINAE PARS, Quae Kiovia palatinatus vulgo dicitur» (Частина України, Київське воєводство). На карті показано Чорний Шлях (Szarny Szlak), який на самому краю полотна карти у верхів'ях річки Інгулець (Ingulet Maly) неприродно обривається. Можна сказати інакше. Південніше Чорного Лісу (Szarny Las) незрозумілим чином як би з нізвідки починається татарський шлях. У західному напрямку дорога зображена досить докладно, проходячи декількома гілками по заселеним областям Правобережної України.

*«Ukrainae Pаrs, Quae Podolia palatinatus vulgo dicitur» (Частина України, Подільське воєводство). Масштаб 1: 420 000. Карта є переопрацюванням п’ятої секції карти Г. Боплана. Карта охоплює територію від Нового Олексинця (Оlехіnіес) на півночі до Чернівців (Czarnowce) на півдні, від Заболотова (Zablotow) на заході до Красного (Krasne) на сході. (за Вавричин, 2009 р.). Заголовок в картуші у формі поста-мента, обабіч якого чотири путті і постать мисливця, в нижній частині карти. Пунктирними лініями з кольоровими кантами на карті зображені межі Поділля з Руссю (Russia Pars), Волинню (Volhyniæ Pars), Брацлавським воєводством (Braclaviæ Pars), Покуттям (без назви), Валахією або Верхньою Молдавією (Walachiæ five Moldiwiæ inférioris Pars).

*«UKRAINAE PARS, QVAЕ BARCLAVIA PALATINATUS Vulgo dicitur» (Частина України, Брацлавське воєводство). Карта є переопрацюванням третьої секції Спеціальної карти України Г. Боплана (1650 р.). Заголовок у картуші у вигляді завіси, яку підтримують п'ять путті, у правому верхньому куті. У лівому нижньому куті, у картуші у вигляді постамента з постаттю козака, що сидить, — три шкали лінійного масштабу. Пунктирними лініями з кольоровими кантами на карті позначена межа Брацлавського воєводства з Поділлям (Podoliæ pars), Волинню (Volyniæ pars) та Київським воєводством (Kiviæ pars). Зображено дві гілки Чорного шляху (Czarny Szlak), який пролягає з півдня на північ вододілом між Південним Бугом і Дніпром.

*«UKRAINAE PARS, QVAЕ POKUTIA Vulgo dictur» (Частина України, Покуття). Карта є переопрацюванням південної частини сьомої секції карти Г. Боплана. На півночі карта охоплює територію лише до містечка Журавно, тоді як у Боплана зображення завершується р. Стрий та містами Миколаїв і Стрий. Відсутнє також зображення верхньої течії Дністра (за Вавричин, 2009 р.).

Заголовок у картуші у вигляді кам’яної плити, обабіч якої – постаті козаків і алегоричне зображення Дністра у вигляді діда та перехиленої посудини з водою, у правому нижньому куті. Карта охоплює територію від Завалова (Zawalow) на півночі до р. Білий Черемош (Biale Czeremocze R.) на півдні, від Карпат (Montes Carpathii) на заході до Чернівців (Czarnowce) на сході. На карті позначені межі історико-географічного регіону України Покуття, яке розміщене в басейні правих приток Дністра (Babin feu Tyras). На заході його межа проходить вздовж Горган (Українські Карпати) й межує з Трансільванією (Transilvaniæ Pars), потім тягнеться на північ через Калуш (Kalufza) і Войнилів (Woinilow), далі руслом Дністра на схід, де межує з Нижньою Молдавією або Валахією (Walachiæ five Moldaviæ Inférions Pars). Ha південному сході межа проходить Чорним Черемошем (Czeremscze Czama R.).

Вперше опублікована у картографічній майстерні Яна Блау, пізніше у багатьох атласах, зокрема “Totius globi terraquei atlas” Йоганна Баптиста Гоманна, який друкувався у амстердамській картографічній майстерні .Й. Ковенса і П. Мортьє у 1662-1758 рр.

Це — чотири окремі роботи, що в картушах містять крім вказаних назв окреме позначення щодо кожного з них: «Частина України» та посилання на Боплана. Назви кожної з чотирьох карт суттєво відмінні від найменувань, застосованих Сансоном, і, очевидно, відповідають розумінню компанії «Блау» українських реалій середини XVII ст. Географічна деталізація, художній рівень виконання й оформлення карт Яна Блау значно перевищує рівень робіт Н. Сансона.

Левен, Антверпен і Амстердам були головними центрами нідерландської школи картографії в її Золотий вік. Золотий вік нідерландської картографії, який був започаткований Г. Меркатором і А. Ортеліусом в південних Нідерландах (нинішня Бельгія; в основному, в Левені та Антверпені), знайшов своє найвище вираження в 17 ст. зі створенням монументальних багатотомних атласів в Голландській Республіці (в основному в Амстердамі) суперницькими картографічними фірмами, такими як Lucas Waghenaer, Joan Blaeu, Jan Janssonius, Claes Janszoon Visscher і Frederik de Wit.

Гессель Ґеррітц (Hessel Gerritz)

Гессель Ґеррітц (Hessel Gerritz; 1581—1632) був гравером і картографом амстердамського видавничого дому «Блау». Гессель Ґеррітц розпочав свою діяльність в Алкмарі учнем Віллема Блау, який був на десять років старший від нього. Ґеррітц переїхав разом з Блау в Амстердам, де продовжував роботу в його майстерні.

У 1610 р. він заснував свою власну друкарню. В 1613 р. опублікував «історію Шпіцбергену», що описує відкриття, перші візити і китобійний промисел на архіпелазі. Багато його гравюр і карт, є частиною атласів Блау, Яна Янсона та інших.

Його популярність як картографа швидко зростала і 16 жовтня 1617 р. Ґеррітс був офіційно призначений першим картографом Голландської Ост-Індської компанії, ймовірно, найважливіший пост, який міг займати картограф у ті дні. Він отримав цю посаду за рекомендацією Петера Планціуса, колишнього провідного вченого компанії, який не ладив зі старшим Блау (Блау і Ґеррітс при цьому залишилися друзями). Ґеррітс залишався на цій посаді до своєї смерті в 1632 р., після цього посада перейшла до сім'ї Блау, члени якої змінювали один одного до 1705 р.

Картографічна діяльність

У 1612 році Г. Ґеррітс випустив збірку «Опис земель самоєдів у Тартарії» (Beschryvinghe van der Samoyeden Landt in Tartarien) з двома статтями Ісаака Маси про Сибір і кресленням північного берега Московії від Архангельська до гирла річки Єнісей - «Карта, самоїдських і тунгуських земель: яку з московитських креслень було перекладено Ісаком Массою. 1611» (Caerte van't Noorderste Russen, Samojeden, ende Tingoesen landt: alsoo dat vande Russen afghetekent, dorr Isaac Massa vertaelt is. 1611).

І. Гамель та голландський історик картографії І. Кенінг (Johannes Keuning) датували карту початком XVII століття, оскільки на карті відзначено Тазовське місто (Мангазея).

1613 р. він вигравіюував і видав в Амстердамі «Карту Росії, званої Московією, виготовлена нами з рукопису, накресленого старанням і коштом Федора, сина царя Бориса, і від річки Двіни до інших місць, які відомі як з карт, так і нами додані» («Tabula Russiae ex autographo, quod delineandum curavit Foedor filius Tzaris Boris desumta; et ad fluvias, Dwinam, Zuchanam, aliaque Loca, quantum ex tabulis et notitus ad nos delatis fieri poluit, amplificata: ac Magno Domino, Tzari, et Magno Duci Michael Foedrowits omnium Russorum Autocratori Wolodimeriae, Moscoviae et Novogardiae, Tzari Cazaniae, Tzari Astracaniae, Tzari Sibiriae… Dedicato ab Hesselo Gerardo M.DC.XIII. [Amsterdam], 1613») з планом Москви на врізці. Автор карти Ісаак Маса.

Ймовірно, що карта була складена на підставі «Великого Креслення» (Большого Чертежа) — офіційної генеральної карти Московської держави. Залишається невідомим, яким чином Ґеррітц, який ніколи не бував у Московії, отримав копію «Великого Креслення» для своєї картки.

1614 р. Гессель Ґеррітц виправив і доповнив цю карту, уточнивши фігуру Ладозького озера та ін. (карта теж видана в Амстердамі).

Віллем і Ян Блау, Йодокус Гондіус, Ян Янсон, Клаас Янсзон Вісшер брали участь у наступних перевиданнях карт Ісаака Масси, у деяких випадках зі значно зміненим малюнком. В кінці століття карта Вішера послужила джерелом для створення оновленої карти зі зміненим контуром Каспійського і Чорного морів, опублікованої в 1690-1740 роках такими німецькими видавцями, як Йохан Лохнер, Якоб Сандарт і Матеус Зойтер.

До 1635 р. (після смерті в 1632 р. Ґеррітца) мідна дошка перейшла від видавців Атласу Меркатора-Гондіуса до Віллема Блау, який, замінивши ім'я Ґеррітца на своє, включав карту 1614 р. в свої атласи. На звороті текст голландською мовою: Het groot Vorstendom Moscovien, en Russen. Карта публікувалася Віллемом і Яном Блау у виданнях «Нового атласу» (1635) та «Великого атласу» (1662—1665). Мапа входила у всі видання Атласу Блау до 1673 р.

У 1634 р. цю карту перевидає, дещо змінивши її, голландський картограф Ніколас Йоанніс Вісшер (Клаас Янсзон Вісшер) («Tabula Russiae ex autographo, quod delineandum curavit Foedor filius Tzaris Boris desumta…»).

У виданні Матеуса Меріана 1638 року вилучено карту Москви, спрощено текст картуша, змінено декоративні фігури людей і шрифт.

Карта була перевидана англійською мовою «A Map of Russia» опублікована в атласі 1676 р. Джона Спіда «Prospect of the most famous parts of the world». Гравер: Francis Lamp. Видавництво: T. Bassett and R. Chiswell, London.

1782 року цю карту придбав А. І. Мусін-Пушкін і представив імператриці Катерині II. У 1818 році цю карту переклав російською мовою та гравірував полковник Дейріард Павло Йосипович, начальник четвертого (архівного) відділення військово-топографічного депо.

Однією і тією самою картою неодноразово користувалися західноєвропейські мандрівники, які відвідували Московію (наприклад, Адам Олеарій та Ніколаас Вітсен).

Картою Ґеррітца цікавилися академіки Ф. Аделунг, К. Бер, її досліджували І. І. Стенбицький, В.А. Кордт, А. А. Даниловський, Н. Д. Чечулін, Д. М. Анучін, Л. С. Берг, Ф. А. Шіоанов, Й. Кеунінг та ін. Походження цієї карти викликало особливо великий інтерес, так академік Б. А. Рибаков навіть висунув гіпотезу про те, що в основі карти Ґерріца був старий креслення московської держави 1523 року. Однак на плані показано місто Борисов (Царьов-Борисов), через що очевидно, що карта не могла бути складена раніше 1599.

З історії. У другій половині ХV ст. в Європі започатковується і набуває розвитку книгодрукування (у тому числі й картодрукування). З’являються численні нові карти – tabula moderna (сучасні карти), авторами яких були знані картографи світу Бернард Ваповський, Себастьян Мюнстер, Герард Меркатор, Вацлав Гродецький, Йодок Гондій, Віллем Блау, Герард де Йоде, Томаш Маковський, Ісаак Масса, Сигізмунд Герберштейн та ін. Зображення території України на стародавніх картах відповідало тогочасним уявленням західноєвропейських картографів про наш край. Тож і не дивно, що деякі з карт мають неточності та помилки при зображенні тих чи інших елементів географічної основи.

За даними Ярослава Дашкевича кількість відомих карт України ХІV–ХVІ ст., враховуючи варіанти, досить значна. їх не менше 220 (біля 120 морських, решта – модерні) [Дашкевич Я. Р. Україна на картах ХІV – ХVІ ст.: Стан і проблема дослідження].

На більшості географічних карт XIV—XVI ст. українське Наддніпров’я позначається як Sarmatia, Ruthenia, Russia, Cumania, Commania та ін.

Документи XV—XVI ст. кажуть про «Україну подільську», «Україну брацлавську», «Україну київську». «Dyaryusz sejmowy» 1585 р. називає Поділля «Ukraina Podolska». З розвитком Козаччини в XVI ст. назва Україна стає географічною назвою козацької території, яка охоплювала широкі простори Наддніпрянщини — Правобережної й Лівобережної, де в адміністративній системі Речі Посполитої було розташоване воєводство Київське. У такому значенні термін Україна вживається в писаннях київського католицького єпископа Й. Верещинського (кін. XVI ст.) та ін.

На європейських мапах назва «Україна» не завжди була (філологічно) однакова. На картах латинською мовою писалося Ucrainа або Ukraina, але були і форми написання, як Ucrainia чи Ukrainia. Форма написання Ukrania залишилася й досі в деяких європейських мовах (іспанська, португальська, фламандська). В інших мовах «націоналізовано» закінчення відповідно до мовних звичок, так французькою L’Ucraine (у вимові «Люкрен»); в англійській – Ukraine (інколи Ucraine – у вимові «Юкрейне»); в німецькій подвійна форма: давніша Ukraina, новіша – Ukraine, Ukrajina).

На картах назви «Ukraine» (Україна) та «Cosaques» (Козаки) появляються одночасно. Перша відома карта з такими написами відноситься до 1572 р.

В Арх. Фр. Міністерства Зак. Справ зберігається карта України, зроблена в 1572 році з наказу короля Карла IX для його брата Генриха, кн. Анжуйського. На сій карті територія по обидва боки Дніпра має надпис: «Ukraine» (Україна), захоплюючи і нинішню Харківщину, яка колись звалася Слобідською Україною. Та частина, де нині Кременчук, Єлисаветград, Катеринослав, і нижче має надпис: «Cosaques» (Козаки). З сию картою, по давности вжитку географами назви «Україна», конкурує карта Мотіеля. В Націон. Бібліотеці (Париж) в паперах французького купця Мотіеля є географчіна карта басейну Чорного Моря, зроблена невідомим автором. Мотіель їздив з Франції суходолом в Туреччину через Україну. Виїхав він з дому в 1580 році, а вернувся в 1582 р., пробувши в подорожі 2 роки з лишком. Ясно, що карту, якою він користався в тій подорожі, було зроблено раніше 1580 року. На сій карті територія по обидва боки Дніпра має на собі надпис: «Uckrania» (Україна). На тій території показані міста Овруч, Житомир, Київ, Каменець-Под., Полтава, Чигрин [Сергій Шелухін. Назва України: з картами. 1921].

Цікава неточність. На жаль, в книзі Сергія Шелухіна інформація про карту (1580 р.) невірна. Автор карти, що опублікована С. Шелухіним - Обрі де ла Моттре (Aubry de la Mottraye; 1674?-1743). Рік першого (англійського) видання цієї карти 1724. У 1724 році ла Моттре англійською мовою видав в Лондоні два томи своїх «Подорожей Європою, Азією та частиною Африки». Третій том він видав дев'ять років. Через 3 роки книга була перевидана в Гаазі з доповненнями (французькою), що містять опис подорожі до Криму і на Північний Кавказ. Біографи характеризують його як «правдивого оповідача, але дуже поверхового спостерігача.

В першій половині XVII ст. назва «Україна», починаючи з Карти Радзивілла (1613 р.), міститься: 1631 р. (Віллем Янсзон Блау); 1638 р., 1650 р. (Маттеус Меріан старший); 1638 та 1639 р. (рукописні карти Боплана); 1640 р. (Ян Віллем Блау та Корнеліус Віллем Блау); 1641 р. (Нікола Сансон); з 1648 р. – друкованих картах Гійома Боплана та в інших картографів.

Назва окраі(ї)на на картах починає з’являтися на поч. XVII ст. Це територія у верхів’ї Оки та Дону (Рязанщина), інколи «окраїна» на картах це – українсько-татарське прикордоння. Московська «окраїна» не має жодного відношення до України.

Після впровадження Г. Бопланом (1635 р.) назви Україна в європейську географію, вона на тривалий час закріплюється у свідомості європейців. Карти України Г. Боплана – це перші твори західноєвропейської картографії, присвячені спеціально Україні; на них назву «Україна» вперше вжито для всієї української території «від Московії до Трансільванії». Починаючи з карт Нікола Сансона (1641 р.) і аж до кінця XVIII ст. Україна ототожнюється з козаками, як держава або країна козаків.

В тій же Націон. Бібліотеці (Париж. – А. Б.) зберігаються дві географічні карти: одна з 1641 року, перевидана в Римі в 1678 р., а друга з 1657 р., перевидана в Римі в 1688 році. Авторами їх були італійські географи: першої Сансоне (французький географ та картограф Нікола Сансон. – А. Б.), а другої Корнетті. На обох картах територія України має на собі надпис: «Ukraina o Paese de Cosacchi» (Україна або Земля Козаків). Ся територія займає обидва боки Дніпра з Волинею, Поліссям, Галичиною. Назви Русі або Россії — немає. Московію названо Московією [Сергій Шелухін. Назва України: з картами. 1921].

Нікола Сансон є першим європейським картографом, який на карті 1641 р. ототожнив Україну з Козаками Vcraіna o Paese de Cosacchі (Україна або Країна Козаків). А Гійом Сансон (син Ніколи Сансона) вже на карті 1672 р. «Les Estats dela Couronne de Pologne, subdivises en leurs Palatinats, qui comprennent Le Royaume de Pologne, Le Grand Duche de Lithuanie, Le Duches de Prusse, Mazovie, Samogitie, Les Provinces de Volhynie, et de Podolie, ou est compris L’Ukraine ou Pays des Cosaques» (Землі Корони Польської, розділені на воєводства, які охоплюють Королівство Польське, Велике Князівство Литовське, князівства Пруссія, Мазовецьке, Самоготія, Провінції Волинь і Поділля входять в Україну або в Країну Козаків) позначив на картуші (назві мапи) Україну саме як «Країна (земля) Козаків».

На карті 1684 р. італійського географа й картографа Джакомо Кантеллі да Віньола (Giacomo Cantelli da Vignola; 1643-1695) Середня Наддніпрянщина вже показана як Vkraina o Paese de Cosacchi di Zaporowa (Україна або Країна Козаків Запорозьких), а на схід від неї вказана «Україна або Країна Козаків Донських, залежних від Московії» (Vkraina ouero Paese de Cosacchi Tanaiti Soggetti al Moscouita). А у Йоганна Баптиста Гоманна карта 1712 р. вже називається "Україна або Козацька Земля з прилеглими провінціями Валахії, Молдавії і Малої Татарії" (Ukrania quæ et Terra Cosaccorum cum vicinis Walachiæ, Moldaviæ, Minoris, Tartariæ provinciis).

В першій половині 1700-х рр. на картах появляється термін «Cosaci Bialagorodski» (Козаки Бєлгородські), а в другій половині - терміни «Kozaci Slobodsczy» (Козаки Слобідські) та «Human Cosaks» (Уманські Козаки). У 1820-х рр. на картах появляється термін «Czernomorische Kosaken» (Чорноморські Козаки). На картах 17-19 ст. позначено й інших козаків - «Козаки Тартарські» (KASAKI TARTARI - з 1620-х рр.) і «Козаки Донські» (Cosaques Donski - з 1680-х рр.) які не мають прямого відношення до УКРАЇНСЬКИХ КОЗАКІВ.

Широкого застосування ототожнення Червоної Русі з Україною набуло в першій половині XVIII ст. Це прослідковується на картах Абрахама Алларда (1710), Тобіаса Йоганна Маєра (1750) та ін.

Одна із перших карт де Україна ототожнюється з Червоною Руссю - «Nova totius Regni Poloniae, Magnique Ducatus Lithuaniae, cum suis Palatinatibus ac Confiniis» та видав її під назвою "Regni Poloniæ, Magni Ducatus Lithuaniae...,» (Польща, Велике князівство Литовське...) 1670 р. Карел Аллард.

На європейських картах XVII-XIX ст. містяться написи: Ukraine Pays des Cosaques (Україна Країна Козаків), Ukraine pays des Cosaqyes (Україна земля (країна) Козаків), VKRAINE ou PAYS DES COSAQUES (Вкраїна, або Країна Козаків), D'Ukraine ou Pays Des Cosaques (Україна, або Країна Козаків), Ukrajna o Paese de Cosacchj (Україна, або Країна Козаків), Vcriania o Paese de Cosacchj (Вкраїна, або Країна Козаків), Vkrania quæ et Terra Cosaccorum cum vicinis Walachiæ, Moldaviæ, Minoris, Tartariæ provinciis (Україна чи Козацька земля з прилеглими провінціями Валахії, Молдавії і Малої Татарії), UKRAYNE COSACKISCHE LANDER (Україна козацька земля), Ucrania Cosaccorum (Україна Козацька), Ukraine ou Cosaquie (Україна, або Козаки), Pays des Cosaqyes (Країна (земля) Козаків), Pays des Cosaqyes Ukraine (Країна (земля) Козаків Україна), Dzyke Pole ou Campagne De Cossaques Zeporoski (Дике Поле, або Земля Запорозьких Козаків), Terr. Cosaccorum zaporoviensium (Земля Козаків запорозьких), Territ Cosaccorum Zaporoviensium (Земля Козаків Запорозьких), Cosaques Zaporiski (Козаки Запорозькі), Cosaques Сzaporowski (Козаки Запорозькі), Cosakki Saporoski (Козаки Запорозькі), Cosaques Saporowi (Козаки Запорозькі), Zaporog Kosak (Запорозькі Козаки), Dniepri Kosak (Дніпровські Козаки), Kozaci Slobodsczy (Козаки Слобідські), Cosakes de Saporoski (Козаки Запорозькі), Kosaken Ukrainiichen (Козаки Українські), Kosaken Tshernomoricen (Козаки Чорноморські), Human Cosaks (Уманські Козаки), Kozaków Humańskich y Zaporohowskich (Козаків Уманських та Запорозьких), Saporoskiaja Sieza (Запорозька Січ), Osady Zaporohowcow (території Запорозькі), Kosaks Zaporovien ou Haydamaks (Запорозькі козаки або Гайдамаки), Cosaci Bialagorodski (Козаки Бєлгородські) і т. д.

Отже, назва “Ukraine Pays des Cosaques” (Україна Земля (Країна) Козаків) проіснувала у французьких джерелах аж до кінця XVIII ст. (в XIX ст. ця назва міститься дуже рідко). Надалі відбулася ситуативна трансформація географічного позначення цього регіону просто слово «Cosaques» (Козаки), «Cosaques Zaporoski» (Козаки Запорозькі), рідше – просто «Україна». Існує величезний масив картографічного матеріалу з терміном «Україна», і саме це, власне, забезпечило популяризацію імені України – саме руками Боплана, Сансона та інших видатних європейських географів-картографів.

*Байцар Андрій. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020. 640 с.

*Байцар Андрій. УКРАЇНА ТА УКРАЇНЦІ НА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЕТНОГРАФІЧНИХ КАРТАХ. Монографія. Львів: ЗУКЦ, 2022. 328 с.

*Байцар Андрій. НАЗВИ УКРАЇНИ АБО ЇЇ ЧАСТИН НА ГЕОГРАФІЧНИХ КАРТАХ (XII–XIX ст.) / Сучасні напрямки розвитку географії України: монографія / [за заг. редакцією проф. Лозинського Р. М. Львів, 2022. С. 29-91.

*Байцар Андрій. ГЕОГРАФІЯ ТА КАРТОГРАФІЯ УКРАЇНСЬКИХ ІСТОРИКО-ГЕОГРАФІЧНИХ ЗЕМЕЛЬ (XII ст. – поч. XX ст.). Монографія. Львів-Винники, 2023. 295 с.

*Байцар Андрій. ІСТОРИЧНА КАРТОГРАФІЯ. УКРАЇНА НА КАРТАХ МОСКОВІЇ (XV–XVII ст.) ТА ТАРТАРІЇ (XIII–XIX ст.). Монографія. Львів-Винники, 2025. – 290 с.