неділя, 26 лютого 2017 р.

Ялівець, Броварня Ґрунда, Пасіки, На Пасіках, Пасіки міські – топоніми в околицях Винник.


Ялівець

Ялівець (Яловець; пол. Jalowiec) — місцевість у Личаківському районі Львова. Починається в районі рогатки (перехрестя) вулиць Пасічної та Личаківської та закінчується районом теперішнього дріжджзаводу.  За однією версією, назва походить від рослини ялівець, останні екземпляри якої зустрічались тут ще у 1930-их рр. За іншою версією цю назву породили неврожайні (ялові) землі цієї місцевості. Давній топонім нині зафіксований лише у назві невеликої вулиці Ялівець. До місцевості також застосовували іншу назву — «Машів». Поселення, територія якого починалась за вул. Біваковою (тепер Голинського), оточена землями громади Кривчиці, здавна належала Львову.

Поселення Ялівець за мапою Львова 1910 року знаходилося обабіч вулиці Личаківської. Його територія простягалася до сучасного Глинянського тракту та локальної залізниці Львів – Личаків – Підгайці (Антон Лягушкін. Кривчиці, Яловець, Професорська колонія, На Горах, Підгори – околиці міста Львова. 2022).

На території громади Лисиничі на мапі 1910 року позначено поселення «На гостинцю», залізничний пристанок (платформу) Лисиничі, а також бровар Грунда (нині – дріжджовий завод «Ензим»). Далі починалася територія, що належала місту-супутнику Львова – Винникам. Обіч сучасної вулиці Личаківської знаходилося поселення Гори (Підгори) та хутір Лисиничі (Антон Лягушкін. Кривчиці, Яловець, Професорська колонія, На Горах, Підгори – околиці міста Львова. 2022).

Броварня Ґрунда

У 1870-х роках жвавий рух панував на Винниківському шляху, особливо у день відпусту (15 серпня) у тамтешньому костелі. Піші та кінні поспішали до Винник, де окрім сакральної мети подорожі, додатковою принадою містечка було пиво. Темне пиво у Винниках варила броварня Крупицького. А на зворотному шляху, в урочищі Ялівець, при шляху на землях, що належали громаді Лисинич, мандрівники відвідували ресторан. Ресторан, прозваний «Лісничівкою» («Jägerhaus»), знаходився біля броварні у великому дерев’яному павільйоні де, окрім пива, подавали різноманітні закуски та чудових смажених курчат. По полудні у залі грала музика. У вході до ресторану був напис: «Вхід на залу босо суворо заборонений!». 

Австрійський підприємець Ґрунд у 1870-х рр. збудував  на землях сільської громади Лисинич бровар.  Слава винниківського пива поступово занепадає, бо її затьмарила нова броварня Ґрунда. Чиста вода з навколишніх джерел сприяла якості вареного там напою. Вода спеціальним водогоном доставлялася із джерел у Винниківському лісі (броварня використовувала воду із річки Маруньки, яка мала витоки  в урочищі Майорівка). В цих роках пиво «від Ґрунда» називали навіть Лисиницьким  «праздроєм», порівнюючи його з відомою маркою чеського пива. 

Подейкують, що саме Ґрунд у своєму закладі першим у Львові запровадив використання костерів (від coaster – підставка під горнятко), які підкладали під гальби із пивом. Костери, із однієї сторони, захищали столи ресторації від подряпин, а з іншої сторони слугували для обліку пива, випитого клієнтами – офіціанти робили на них позначки після кожної гальби пива (А. Лягушкін, 2022). 

«Jägerhaus» (будинок мисливця)  вперше позначено на австрійській карті 1855 р. («Administrativ Karte von den Königreichen Galizien und Lodomerien...» (Адміністративна карта Королівства Галичини та Лодомерії...). Аркуш «21. Umgebungen von Lemberg Winniki Kulikow Busk und Gliniany»). І знаходився він не в районі теперішнього дріжджзаводу, а в урочищі Млинівці. Але поступово ця назва перенеслася на броварню австрійця Ґрунда. На австрійській карті 1898 р. («Spezialkarte der österreichisch-ungarischen Monarchie» (Нова спеціальна карта Австро-Угорської монархії та приєднаних областей). Аркуш «ZONE 6 СOL XXX LEMBERG») броварня Ґрунда позначена вже як «Brauhaus» (пивоварня).

У 1898 році три великих пивоварні – Кляйна, Ґрунда та колишня ізуїтська при вулиці Клепарівській об’єдналися У Львівську акціонерну спілку броварів, 60% акцій якої були у власності міської влади Львова. Завдяки об’єднанню в одну компанію пивовари змогли успішно протистояти конкуренції і розвивати виробництво. Відповідно до статуту акціонерної спілки, в розпорядження компанії відійшли ґрунти на території громад Винників і Лисинич із будинками та пивоварнею; ґрунти на Погулянці разом із броварем «Ян Кляйн», які належали його спадкоємцям Роберту та Юліанові Кляйнам, а також бровар «Лілієнфельд і спілка» та землі із будівлями обіч вулиці Клепарівської, власниками яких були Герш Горовіц, Еміль і Філіп Ямполєри, Симеон Шаф та Герман Клярфельд. Із великих пивоварень Львова до акційної спілки не увійшла лише броварня Макса Вікселя, який не витримавши конкуренції, зайнявся продажами у Львові імпортного пива, а також вин різних виробників під маркою «Віксель і син». Ця фірма навіть мала гордий статус «цісарсько-королівського постачальника напоїв»! (А. Лягушкін, 2022). 

Зміна власників не відбилася ані на якості продукції закладу, ані на його популярності. Він і далі називався «броваром Ґрунда» і навіть дав своє ім`я у 1908 р. залізничній станції лінії «Львів-Підгайці». Початок І світової війни став початком занепаду броварні. Воєнні дії не сприяли розвитку пивоваріння.  Після І світової війни, у 1922 р., бровар було переобладнано на фабрику пресованих дріжджів.

Пасіки. На Пасіках. Пасіки міські

Сьогодні Пасіки — місцевість Сихівського  та Личаківського районів Львова, що розкинулася поблизу сучасної вулиці Пасічної. Назва походить від традиційного місця львівських пасік, що були розташовані на цих землях. Їх заклали у XVI ст. львівські міщанські родини Шимоновичів та Бернатовичів.

Поселення Пасіка (Pasieka) позначене на австрійській карті 1824 р. («Königreich Galizien und Lodomerien» (Королівство Галичини та Лодомерії). Аркуш «Tab. XVII Lemberg») на захід від Млинівців (територія сучасних Винник).

На австрійській карті 1855 р. «Administrativ Karte von den Königreichen Galizien und Lodomerien...» (Адміністративна карта Королівства Галичини та Лодомерії...). Аркуш «21. Umgebungen von Lemberg Winniki Kulikow Busk und Gliniany»)  урочище "На пасіках" (Na pasiekach) позначено між Млинівцями і Ялівцем (територія теперішнього дріжджзаводу ЕНЗИМ).

На австрійській карті 1861-1864 рр. «Franziszeische Landesaufnahme (Second Landesaufnahme) Galizien und Bukowina» («Австрійська військова топографічна карта Галичини та Буковини») урочище "На Пасіках" (Na Pasiekach) позначено між Майорівкою та Ялівцем. На тій самій карті позначено урочище Пасіки міські (Pasieki miejskie) – між Великим лісом та Майорівкою. Сьогодні Пасіки міські – місцевість у Львові між вулицями Джорджа Вашингтона, Пасічною та Зеленою.

1871 р. з’явилася вулиця з назвою «Пасічна дорога» (частина теперішньої вулиці Пасічної у Львові). У ХХ ст. вже розрізняли Пасіки Личаківські (вздовж нинішньої вул. Пасічної), що належали до маєтностей вірменських Бенедиктинок, та Пасіки Галицькі (в околицях теперішньої вул. Джорджа Вашингтона). На Пасіках Личаківських, поблизу парку у 1914–1915 роках ховали російських вояків, що загинули в битвах Першої світової війни чи померли у львівських шпиталях. Через близькість піщаних кар'єрів виникла небезпека для існування цвинтаря, тому у 1935–1936 роках останки ексгумовано і перенесено на австрійський військовий цвинтар (частина Личаківського). Раденське керівництво міста частину плато колишнього цвинтаря знесла. На цьому місці влаштовано стадіон спорткомплексу ЛНУ. У 1952 році на решті території колишнього цвинтаря було споруджено нове меморіальне військове кладовище «Пагорб Слави», де поховані кілька тисяч солдатів та офіцерів радянської армії.

Джерела

*Байцар Андрій. Видатні винниківчани: Науково-краєзнавче видання. Львів-Винники, 2012. — 88 с.

*Байцар Андрій. Винники: Науково-популярне краєзнавче видання. Львів-Винники: ТзОВ ВТФ «Друксервіс», 2015. — 100 с.

*Байцар Андрій. Винники туристичні: Науково-краєзнавче видання. Винники : ТзОВ ВТФ «Друксервіс», 2016. — 312 с.

*Байцар Андрій. Історія Винник в особах: Науково-краєзнавче видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2017. — 180 с.

*Байцар Андрій. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання / А. Л. Байцар. – Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020. – 640 с. 

*Байцар Андрій. Природа та історія м. Винники й околиць. Наукове видання / А. Л. Байцар. – Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020. – 420 с.

 


 Австрійська карта 1861-1864 рр.
Місцевості Яловець та На Горах на мапі Львова 1910 р. (Антон Лягушкін, 2022 р.)

1890 р.  Броварня Грунда (дорога на Винники).





Немає коментарів:

Дописати коментар