середа, 15 лютого 2017 р.

З історії м. Винники. Автобусне сполучення Винники-Львів (1928-2020-і рр.)

12 квітня 1928 р. у Львові запрацював перший автобусний маршрут «А», який сполучив площу Більчевського (тепер Кропивницького) з летовищем на Скнилові. У перший рейс автобус відправлявся о 6 год ранку і працював до 22 год (інтервал в одну год). Маршрут було поділено на 2 секції та визначено 6 автобусних зупинок. Вартість проїзду в межах однієї секції 30 грошів, а у межах двох 50.
Автобусами також можна було доїхати до Винник, звичайно, якщо у вас був 1 злотий на білет. Подорож на дальшу відстань виливалася у більшу суму. Наприклад, білет до Городка коштував 2 злотих, до Перемишлян і Великих Мостів по 4 злотих 50 грош, а подорож до Борислава, виносила із кишені цілих 8 злотих 50 грош. Автобусні маршрути того часу були доволі впорядковані. Існувала практика додаткових рейсів у вихідні дні та свята. Зупинки здійснювалися лише у визначених місцях.
Автобус до Винник відправлявся з Маріїнської площі (теперішня площа Міцкевича) о 7. 30 год ранку. По дорозі на Винники автобус мав кілька зупинок:
* 7 год 34 хв – вул. Св. Антонія (біля теперішнього Винниківського ринку);
* 7 год 40 хв – Личаківська рогатка;
* 7 год 44 хв – Кривчиці;
* 7 год 49 хв – Маріївка (біля теперішнього Винниківського озера);
* 7 год 55 хв – Винники (автостанція біля теперішньої міської ради; біля старих воріт на тютюнову фабрику).
Автобуси курсували на Винники часто. Другий рейс на Винники був у 9 год 30 хв, а наступні: 11. 30, 13. 30, 15. 30, 18. 30 (16. 30, 17. 30, 19. 30 і 20 год 30 хв – у неділю та у свята). З Винник на Львів перший автобус відправлявся у 8 год 30 хв, останній – 19 год (в неділю та у свята – 21 год).
Перший львівський автобус марки «Lancia» мав 19 крісел для пасажирів і міг перевозити ще 15 пасажирів, які їхали стоячи.
Восени 1931 р. автобусний парк Львова поповнився автобусами «Зауер» польського виробництва, що дозволило скоротити інтервали руху на автобусних маршрутах.  
 З приватних операторів, які обслуговували приміські автобусні маршрути на Львівщині в 1930-х роках, потрібно загадати компанію «PAP», яка у 1931 році обслуговувала маршрут Львів (вул. Личаківська, кінцева трамвая № 1) – м. Винники. На маршруті тоді курсував автобус «URSUS», який щодня виконував по п’ять рейсів. Пізніше цей же маршрут обслуговувала компанія «ZAW» із Винник. Перший автобус із Львова до Винник відправлявся о 05:50, а останній о 21:00 у будні та у 21:45 по неділях. Загалом виконувався 21 рейс в будні й 22 – в неділю. Інтервал руху на цьому маршруті становив близько 1 години в позапікові години, а у ранішній та вечірній «пік» інтервал становив 15 – 40 хв. Перший рейс автобуса із Винник відправлявся о 06:30, а останній – о 22:10 в будні та о 23:15 в неділю.
          1928 р. - 1941 р. — автостанція по теперішній вул. Галицькій (біля будинку  Винниківської міської ради; біля фабричних воріт).
З «Економічної характеристики м. Львова» (1940 р. березень) дізнаємося, що на балансі трамвайного тресту на той час знаходилося 16 автобусів, які залишилися московсько-більшовицьким загарбникам у спадок від Польщі. Вже в травні 1940 р. до Львова прибула перша партія радянських автобусів ЗіС 16, яка складалася з шести машин обтічної форми. Проте на подальшій заваді розвитку автобусного руху стала радянсько-німецька війна.
Про автобусне сполучення Винник під час німецької окупації у 1941– 1944 рр. дані відсутні.
Після Другої світової війни відновлення автобусного сполучення в межах Львівської області розпочинається восени 1946 року після створення Автобусно-таксомоторної бази Облавтотрасту (потім – Львівський автобусно-таксомоторний парк, пізніше Львівське АТП № 14631). У перші роки роботи підприємство обслуговувало автобусні маршрути в межах міста Львова, а також приміські маршрути до Брюхович, Винник, Рудна, Солонки та Куликова. 
У перші роки роботи підприємство базувалося на сучасній вулиці Личаківській, тоді на балансі підприємства був всього 21 автомобіль, в тому числі автобуси ЗіС-16. У 1950 році на балансі підприємства було уже 60 автобусів, 7 легкових автомобілів таксі моделі «Побєда» і 16 вантажних таксі. Першим директором підприємства був Борис Зайцев. Пізніше підприємство перенесли на вул. Силікатну (нині Пластову).
Окрім автовокзалу, який обслуговував міжміські автобусні рейси та розміщувався на пл. Ярослава Мудрого (нині Князя Святослава), 5. в 1950-х роках функціонувала також приміська автобусна станція з офіційною адресою вул. Пильникарська, 2. У реальності майданчик для автобусів знаходився на пл. Старий Ринок. Звідси вирушали приміські автобуси до Брюхович, Городка, Дублян, Куликова, Винник, Липників, Буську, Куровичів, Миколаєва, Жовтанців та іще низки населених пунктів. Згодом приміську автобусну станцію перенесли до залізничного вокзалу Підзамче на пл. Криничній обабіч вулиці Богдана Хмельницького. Низка близьких приміських автобусних маршрутів отримала кінцеву на пл. Центральній (нині пл. Св. Теодора). 
1946 р.  — 1950-ті рр. — автостанція по теперішній вул. Галицькій, 40 (навпроти теперішнього ресторану «Гетьман»). 
Першими повоєнними автобусами, які курсували зі Львова до Винник, були трофейні автобуси, а також «маршрутки» з відкритими кузовами (на дерев’яних лавках вміщувалося 14 осіб).  Міський автобусний рух, за даними С.А. Тархова, у Львові відновився у травні 1948 року. Тоді почали курсувати два автобусні маршрути – від Оперного театру до кінця вулиці Городоцької й від вул. Горького (нині Гнатюка) до міського аеродрому. Міські автобусні маршрути обслуговували автобуси «ЗіС-16».
Пізніше появилися автобуси моделі ЗІС 154 та ЗІС 155. До Винник курсували з майданчика перед кінотеатром Б. Хмельницького т. зв."полуторки", з простим вантажним дерев'яним кузовом поперек якого були дощаті лави без спинок, на задньому борту висіла драбинка з арматури. Означений цей транспортний засіб був як "МАРШРУТНОЕ ТАКСИ" великим білим написом на бортах.
ЗІС-154 став одним з перших післявоєнних серій автобусів ЗІС. Міська 9,5-метрова модель ЗІС-154 місткістю 60 пасажирів (34 місця для сидіння), випускалася в 1946-1950 роках. Всього було виготовлено 1165 примірників.
Починаючи із середини 1950-их рр. на маршрут почали виходити автобуси львівського виробництва – ЛАЗ 695. У 1960-их рр. зявилися автобуси ЗіЛ 158 (потім вони виготовлялися під маркою ЛіАЗ 158 у м. Лікіно-Дульово під Москвою). ЗІЛ 158 випускався на Лікінському автобусному заводі з 1959 р. до 1970 р.  
1956 р. (лютий) — побудований перший автобус «ЛАЗ» (ЛАЗ 695). Це був двовісний, зі зварним кузовом 9-метровий автобус з механічною коробкою передач, та двигуном ЗіЛ 124, деталі були узяті від автобуса ЛіАЗ 158 (ЗіЛ 158). Максимальна швидкість становила 65 км/год, а узяти «на борт» він міг 67 пасажирів, зокрема 33-х сидячих.
1968 р. до Львова поступили перші автобуси ЛіАЗ 677, які мали двоє широких ширмових дверей і просторий салон.
 В кінці 1980-х років Львів отримав партію автобусів ЛіАЗ-5256 великого класу (12 метрів), які були спроєктовані ВКЕІ Автобусобудування. На маршрутах із малим пасажиропотоком працювали автобуси Павловського автобусного заводу – ПАЗ 652 і ПАЗ 672.Такі автобуси курсували через Винники, з’єднуючи довкільні села (Дмитровичі, Чишки й т. д.) зі Львовом.
З 1960-их рр. до поч. 1990 рр. на маршруті Львів — Винники експлуатувалися автобуси моделей ЛАЗ 695 і ЛіАЗ 677. Проїзд в автобусах в радянські часи був найдорожчим серед інших видів громадського транспорту – 5 коп., у тролейбусі – 4 коп., у трамваї 3 коп. Автобусний маршрут до Винник, мав дві тарифні зони – на проїзд у межах першої зони потрібно було заплатити 5 коп., а якщо їхати до кінця маршруту – 10 коп. На маршруті компостерів не було і водії реалізовували квитки, що відривали від рулону.
З радянської «Історії Львова» (1984 р.) дізнаємося: «З 1960 р. швидко розвивалася також автобусне сполучення: 1961 р. — 43 автобуси й 15 маршрутів, 1962 — 49 автобусів і 17 маршрутів, 1963 р. — 87 автобусів, 1964р — 110 автобусів і 18 маршрутів; перевезено 23 млн пасажирів». Станом на 1978 р. — 26 маршрутів (із маршрутами, що обслуговували Рудно, Винники, Лисиничі, Брюховичі); станом на 1990 р. — близько 40 маршрутів. 
У 1970-их - поч. 2000-их рр. автостанція № 6 розташовувалася на невеликій площі на перехресті вул. Леніна (Личаківської), Бівакової (Голинського) та Яловець. Споруда автостанції була у вигляді металевого павільйону із касами, диспетчерською та залом очікування, вона мала адресу вул. Леніна (Личаківська), 154. Ця автостанція обслуговувала приміські та міжміські маршрути в напрямку Перемишлянського та Золочівського районів. На території автостанції № 6 знаходилася кінцева міського автобусного маршруту № 20 вул. Леніна (Личаківська) – вул. Наукова, поруч були кінцеві міського автобусного маршруту № 19 пл. Різні – вул. Леніна (Личаківська) та приміських автобусних маршрутів № 46 (179) до Винник, № 72 (137) до Лисинич та № 110 (138) до Підбірець. Автостанція була в зоні пішохідної доступності від кінцевої зупинки трамвайного маршруту № 2.
Наводимо перелік основних автобусних маршрутів з Винник від 1928 р.
Площа Маріїнська (теперішня площа Міцкевича) Винники (автостанція біля теперішньої міської ради; біля старих воріт на тютюнову фабрику). 1928-1931 рр.
Личаківська рогатка Винники (автостанція біля теперішньої міської ради; біля старих воріт на тютюнову фабрику). 1931-1941 рр.; автобуси «URSUS».
Вул. Пильникарська, 2 (пл. Старий Ринок)  — автостанція по теперішній вул. Галицькій, 40 (навпроти теперішнього ресторану «Гетьман»). 1946-поч.1960-х рр. До Винник курсували т. зв. "полуторки", з простим вантажним дерев'яним кузовом поперек якого були дощаті лави без спинок, на задньому борту висіла драбинка з арматури. Означений цей транспортний засіб був як "МАРШРУТНОЕ ТАКСИ" великим білим написом на бортах. Пізніше автобуси моделі ЗІС-16, ЗІС 154 та ЗІС 155.
№ 6. Вул. Валова Винники (середина 1960-их рр.; автобуси ЗІС 155).
№ 6. Площа Радянська (тепер пл. Митна) Винники (кінець1960-х рр. —  1972 р.; автобуси ЛАЗ 695).
 № 46. Вул. Валова Винники (1972 р. 1976 р. ; автобуси ЛАЗ 695).
№46. Вул. Мечнікова (розворот через вул. Нєкрасова та Борсоєва (Котика) Винники (1976 р. 1981 р.; автобуси ЛіАЗ 677).
№46. Вул. Леніна (завод №28; розворот через вул. Глинянський тракт, Бівакова) Винники (1981 р. — до 1991 р.; автобуси ЛіАЗ 677). У середині 1980-х років на маршруті № 46 замість ЛіАЗів курсували автобуси ЛАЗ-4202 АТП № 1 (як і на маршруті № 43 до Брюхович).
№ 137. Вул. Леніна (Личаківська) - вул. Глинянський тракт - с. Лисиничі - м. Винники. Автобусний маршрут був запущений у зв'язку із відкриттям госпіталю ветеранів на сучасній вул. Івасюка. У 1991 р. він був замінений маршрутом № 119. До Лисинич почав курсувати автобусний маршрут № 114.
№119. Вул. Куліша (через Кривчиці) – Винники (шпиталь ІВВВ) (19911997 рр.; автобуси ЛАЗ 695).
№179. Площа Галана (тепер пл. Петрушевича) Винники (1991—1993 рр.). На маршруті № 179 курсували автобуси ЛАЗ-695Н та ЛАЗ-695НГ, і певний час "Ікаруси".
№179. Вул. Личаківська (Завод №28) — Винники (1990-ті рр.).
№179. Порохова вежа — пл. Митна — Медінститут — вул. Мечникова — Завод №28 — вул. Бівакова — Дріжджзавод — Будинок дорожника «Садівник» — Озеро — вул. Забава — Лікарня — Тютюнова ф-ка — Винники АП — розворот (початок 1990-их рр.). Графік роботи: 6. 40 год — 22. 20 год — роб. дні; 7. 20 год 22. 20 год — вихідні.
№179. Краківський ринок — вул. Городоцька — пр. Свободи — вул. Князя Романа — пл. Галицька — вул. Івана Франка пл. Митна вул. Личаківська Винники (кінець1990-их рр.). Обслуговувало маршрут ВАТ «ЛЬВІВСЬКЕ АТП 14631». Транспорт – «пижики» білого кольору.
№12. Порохова вежа — вул. Личаківська — АС-6 — Винники (тютюнова ф-ка) — вул. Забава — вул. Личаківська — вул. Заньковецької — вул. Лисенка — Порохова вежа (початок 1990-их рр.; автобуси ПАЗ). Обслуговувало маршрут ВАТ «ЛЬВІВСЬКЕ АТП 14630». Графік роботи: 6. 10 год — 19. 45 год — роб. дні; 6. 55 год 19. 00 год — вихідні.
№39. Вул. Валова — пл. Митна — вул. Личаківська —Дріжджзавод —Тютюнова фабрика — Винники (початок 1990-их рр.; автобуси ЛАЗ, мікроавтобуси РАФ). Обслуговувало маршрут ВАТ «ЛЬВІВСЬКЕ АТП 14631». Графік роботи: 7. 10 год — 18. 10 год — всі дні.
№ 68. Головний залізничний вокзал — вул. Городоцька — вул. Любінська — вул. Виговського — вул. В. Великого — вул. Стрийська — вул. Хуторівка — просп. Червоної Калини — вул. Сихівська — вул. Зелена — вул. Вашингтона — вул. Пасічна — вул. Личаківська — Винники (1998 р. — 2004 р.; мікроавтобуси «Peugeot J9 Karsan» синього кольору, з початку 2000-их рр. автобуси ПАЗ 3205). Обслуговувало маршрут ТК «Ференс і Ко».
№36. Вул. Валова (пізніше – Під Дубом) – вул.Личаківська – Винники (вул. Сахароза) (середина 1990-их рр. — до кінця 2011 р.).
№36-А. Ринок «Галицьке перехрестя» — вул. Мазепи — просп. Чорновола  — просп. Свободи — вул. Личаківська — Винники (вул. Забава) (середина 1990-их рр. — до кінця 2011 р.).
№36-Б. Вул. Валова – вул. Личаківська – м. Винники (шпиталь ІВВВ) (2000-ні рр. (короткий період часу) — до кінця 2011 р.).
№7-А. Автовокзал (пізніше – ТЦ «King Kross Leopolis») – вул. Стрийська – вул. Хуторівка – вул. Сихівська – вул. Зелена – вул. Дж. Вашингтона – вул. Пасічна – вул. Личаківська – Винники (2004 р. — кінець 2011 р.).
№ 117. Рясне-2 – Сихів – Винники (2004 р. —  2008 р.). Обслуговувало маршрут ТзОВ «Атто».
№ 117. Вул. Виговського (поліклініка №5) — вул. Кульпарківська — вул. Наукова — вул. Хуторівка — просп. Червоної Калини — вул. Сихівська — вул. Зелена — вул. Джорджа Вашингтона — вул. Пасічна — вул. Личаківська — Тракт Глинянський — с. Лисиничі — м. Винники (вул. Івасюка). Деякий період маршрут було продовжено до вул. Галицької. (2008 р. — 2013 р.). Обслуговувало маршрут ТзОВ «Атто».
№75. Білогорща – вул. Широка – вул. Сяйво – вул. Городоцька – вул. С. Бандери – вул. Коперника – вул. Дорошенка – просп. Свободи – вул. Личаківська – Винники (вул. Шевченка – вул. Ломоносова) (кінець 1990-их  рр. — 2012 р.; мікроавтобуси «Peugeot J9 Karsan» білого і жовтого кольору. Обслуговувало маршрут ТзОВ «Радар».
№ 5-А. Пл. Різні — просп. Свободи — пл. Галицька — пл. Митна — вул. Личаківська — м. Винники (з 1 січня 2012 р.). З січня 2016 р. схема маршруту № 5А: м. Винники (вул. Кільцева) – м. Винники (вул. Галицька) – м. Винники (вул. Івасюка) – вул. Тракт Глинянський – вул. Личаківська – пл. Митна – вул. Підвальна – пл. Данила Галицького – вул. І. Ґонти – пл. князя Ярослава Осмомисла – пл. Різні – просп. В. Чорновола – вул. гетьмана І. Мазепи – вул. І. Миколайчука (міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги). З 8 лютого 2017 р. маршрут: м. Винники (вул. Кільцева) – с. Лисиничі – пл. Різні. Обслуговує маршрут АТП №1.
З 27 травня 2021 р. відновили маршрут Винники (вул. Забава) - Львів (площа Різні). З 2 червня 2022 р. змінено схему руху.  Маршрут №5-А продовжений від площі Різні по просп. Чорновола, вул. Липинського до вул. Варшавської (у зворотному напрямку вул. Варшавська, просп. Чорновола і далі за звичним маршрутом).
4 грудня 2017 р., на маршруті 5-А почало курсувати 6 великих автобусів. У зв’язку з тим, що машини великогабаритні, було змінено схему руху маршруту. 5А курсував за таким маршрутом: м. Винники – с. Лисиничі – вул. Тракт Глинянський – вул. Богданівська – вул. Пластова – вул. Кукурудзяна (Автовокзал Північний) – вул. Б.Хмельницького – вул. Замарстинівська – пл. 700-річчя Львова – пр. Чорновола – пл. Різні.
№36. Пл. Кропивницького — вул. Городоцька —  вул. Гонти — вул. Підвальна — вул. Личаківська — Винники (вул. Забава) (з 1 січня 2012 р.). Обслуговувало маршрут АТП-14630.
№ 40. ТЦ «King Kross Leopolis» — вул. Стрийська – вул. Хуторівка – вул. Сихівська – вул.Зелена – вул. Дж. Вашингтона – вул. Пасічна – вул. Личаківська – Винники (вул. Сахарова) (з 1 січня 2012 р.). Обслуговує маршрут «Міра і К».
№29. Головний залізничний вокзал – вул. Чернівецька – вул. Городоцька – вул. І. Гонти – вул. Підвальна – вул. Личаківська – вул. Глинянський тракт – с. Лисиничі – м. Винники (Шпиталь ветеранів). – м. Винники (вул. Івасюка) (з березня  2015 р.). Маршрут поступово продовжували. Кінцевими пунктами були: с. Лисиничі, Шпиталь ветеранів, вул. Івасюка. Обслуговує маршрут АТП №1.
Приміські маршрути (які з'єднують населені пункти і протяжність яких не перевищує 50 км) через Винники з площі Митної (з 1 січня 2012 р.):
№102. Пл. Митна — вул. Личаківська — м. Винники — Кільцева дорога — с. Соснівка — с. Дмитровичі.
№105. Пл. Митна — вул. Личаківська — м. Винники — с. Підгірне — с. Підберізці.
№110. Пл. Митна — вул. Личаківська — м. Винники — Кільцева дорога — с. Чишки.
№147. Пл. Митна — м. Винники — Кільцева дорога — с. Миклашів (деякий період початок маршруту був біля Винниківського базару).
У 2016 р. на короткий період маршрути з Площі митної припинилися (кінцевий пункт приміських маршрутів – вул. Личаківська (колишній 28 завод), але невдовзі були відновлені.

Ціни на проїзд у винниківських маршрутках змінювалися таким чином: з 1960-х до кінця 1980-х років вартість проїзду в міському транспорті була такою: найдешевшим був трамвай – 3 копійки, далі йшов тролейбуси – 4 копійки; вартість квитка в міському автобусі становила 5 копійок; в автобусах, що працювали в режимі «експрес» проїзд вартував 10 копійок, а у «маршрутках» – 15 копійок; автобусні маршрути до Винник, Рудного та Брюхович мали по дві тарифні зони – на проїзд у межах першої зони потрібно було заплатити 5 копійок, а якщо їхати до кінця маршруту – 10 копійок. Середня ж заробітна плата в СРСР в 1966 р. складала 96,70 руб. У 1975 році середня зарплата в СРСР становила 134 рублі.

*весна 1991 р. — 20 коп.; 

*зима 1992 р. — 30 коп.;

*весна  1992 р. — 50 коп.;

*грудень 1992 р. — 5 купонів;

*літо 1993 р. — 10 купонів;

*осінь  1993 р. — 20 купонів;

*грудень 1993 р. — 100 купонів;

*осінь 1994 р. — 1 000 купонів;

*зима 1995 р. — 5 000 купонів;

*осінь 1995 р. — 10 000 купонів;

*весна 1996 р. — 20 000 купонів.

10 січня 1992 р. Національний банк України ввів в обіг купони багаторазового використання. 12 листопада 1992 р. обмінний курс купона до долара становив 403 куп. за долар, 3 лютого 1995 р. — 116 900 куп. за долар. В червні 1993 р. мінімальна зарплата — 6 900 куп. 1995 р. увійшли до обігу мільйонні купюри.

2 вересня 1996 р. купони обміняно на гривні й копійки за курсом 100 000 купонів = 1 гривня = 100 копійок.

Вартість проїзду (1996—1999 рр.) в маршрутних автобусах була досить високою — 20–80 коп. (курс долара — 2 грн за долар США, а мінімальна зарплата з 2. 09. 1996 р. по 01. 01. 1998 р. – 15 грн). У 1999 р. курс долара — близько 4 грн, до грудня 2008 р. він зріс до 7 грн. У червні 2014 р. курс долара — близько 12 грн, до червня 2018 р. він зріс до 26 грн. Літо 2022 р. курс долара — близько 40 грн.

Вартість проїзду у винниківських маршрутках з 1996 р. : 

*з 1996 р. — 20 коп.;

*з 1999 р. — 80 коп.;

*з 1 липня 2004 р. – 1 грн;

*з 11 грудня 2007 р. – 1,25 грн;

*з серпня 2009 р. – 1,75 грн;

*з 1 лютого 2011 р. – 2 грн;

*з 1 травня 2014 р. – 3 грн;

*з 15 травня 2015 р. – 4 грн;

*з грудня 2017 р. – 5 грн;

*з 1 лютого 2019 р. – 7 грн;

*з травня 2021 р. – 10 грн;
*з 2 червня 2022 р. – 15 грн.
 
ЛІТЕРАТУРА
Байцар Андрій. Винники туристичні: Науково-краєзнавче видання / А. Л. Байцар. — Винники : Друксервіс, 2016. — 312 с. 
                                            1935 р. Автобус марки «Sauer» (Зауер)

Автобуси марки «Ursus AW» (курсували в 1930-их рр. з Винник до Львова)


                                             Квиток на автобус 1928 р.

1931 р. 10 серпня. Розклад руху автобусів з Винник до Личаківської рогатки
                                                  Вартість квитків. 1930-ті рр.
Розклад. 1930-ті рр.
Зупинка на вул. Валовій. 1960-ті - 1970-ті рр.   
1940-ві рр. (середина) — 1950-ті рр. автостанція по теперішній вул. Галицькій, 40 (навпроти теперішнього ресторану "Гетьман"). 
 1998 р. Зупинка на вул. Галицькій (навпроти теперішнього ресторану "Гетьман").



Немає коментарів:

Дописати коментар