До першої половини XIX століття за всіма ознаками у Львові громадського транспорту як такого не існувало. Лише 1835 року у місті з’явився перший в Україні регулярний громадський транспорт – кінний омнібус. Львівський кінний трамвай відкрили 3 травня 1880 року. Він став першим кінним трамваєм на території сучасної України.
У «дотрамвайний» період існували більш індивідуальні транспортні засоби, а власне: двокінні фіакри і однокінні дорожки. Початки обидвох транспортних засобів у Львові достеменно невідомі, утім зважаючи на той факт, що 1869 року в місті, яке налічувало 87,1 тисяч мешканців, діяло 298 фіакрів і дорожок, перші такого типу засоби перевезень мали б з’явитися ще у першій половині XIX століття.
Термін «фіакр» походить від імені святого Фіакріуса – ірландського ченця-відлюдника, який вважався покровителем садівників і городників. У XVII столітті в Парижі на вулиці Святого Антонія містився трактир із заїздом «Під Святим Фіакріусом», названий так від образу цього святого, який займав тут почесне місце. Коли близько 1620 року в Парижі з’явилися перші кінні карети, у згаданому заїзді розташовувалося бюро їхнього найму. Таким чином народилася назва «фіакр», яка згодом перекочувала до Галичини, де означала як карету, яку можна було найняти, так і візника, який нею керував.
Терміни «дорожки» і «дорожкар», як назви однокінного екіпажу і його візника, прийшли до Львова з Варшави, яка тоді належала до Російської імперії. Так називали цей вид транспорту, зручний для подорожей чи перевезень.
Початки обидвох транспортних засобів у Львові достеменно невідомі, утім зважаючи на той факт, що 1869 року в місті, яке налічувало 87,1 тисяч мешканців, діяло 298 фіакрів і дорожок, перші такого типу засоби перевезень мали б з’явитися ще у першій половині XIX століття.
Тарифи на перевезення двокінними фіакрами залежали від роду замовлень на поїздку. У 1875 році одна поїздка (без зупинок і повернення) у місті і на передмістях коштувала 30 крейцерів. Для довших переїздів діяв часовий тариф: перші п’ятнадцять хвилин поїздки коштували 30 крейцерів удень і 45 крейцерів уночі. Пасажири, які їхали до Байок, Кисельки, Кортумівки, Венґлінського ліска (Погулянки), площі Святої Софії, Вульки, Паненського ставу, Пелчинського ставу, Високого Замку, Залізної Води і до кожної рогатки або цвинтаря, мали платити сталу ціну 50 центів.
Однокінні дорожки поділялися вони на два класи: перший, позначений червоним номером, і другий, позначений жовтим номером, різниця між ними була у наявності чи відсутності відповідного комфорту.
Тарифи на одноразові поїздки дорожками першого класу змінювалися таким чином: перші 15 хвилин вдень у 1875 році – 20 крейцерів, у 1878 – 25 крейцерів, а вночі і 1875 року, і 1878 року ціна незмінна 30 крейцерів. Подорожі до Кисельок, Високого Замку та інших локацій, вказаних вище щодо фіакрів, навіть подешевшали: 1875 року – 50 крейцерів, 1878 року – 35 крейцерів. Поїздки до залізничних вокзалів удень 1875 року - 40 крейцерів, 1878 року – крейцерів, вночі відповідно 50 і 60 крейцерів, поїздки на бал і з балу незмінно 50 крейцерів.
Щодо дорожок другого класу, то тут ціни лише зростали: перші 15 хвилин вдень у 1875 році 15 крейцерів, у 1878 році – 20 крейцерів, а вночі 22 крейцери у 1875 році і 25 крейцерів у 1878 році. Поїздки до Кисельок, Високого Замку і т. д. 1875 року 20 крейцерів, 1878 року – 25 крейцерів. Поїздки до залізничних вокзалів удень 1875 року 30 крейцерів, 1878 року 40 крейцерів, уночі відповідно 45 і 50 крейцерів, поїздки на бал і з балу незмінно 30 крейцерів.
У 1870-х роках за 10–15 крейцерів можна було купити кілограм житнього хліба або літр молока, а за 40–50 крейцерів – кілограм хорошої яловичини. Денна зарплата звичайного некваліфікованого робітника становила близько 40–60 крейцерів, тоді як чиновники чи вчителі заробляли від 2 до 5 гульденів на день. 100 крейцерів дорівнювали 1 гульдену або золотому ринському.
* Фотографії старого Львова. Ілько Лемко
*FB Музей історії фотографії у Львові
*FB Львів стародавній - фото, відео та історії
*FB Ретро-Львів
.jpg)
