Для зміцнення польської присутності на східних кордонах Речі Посполитої в 1920 і 1925 рр. Сейм ухвалив закони про надання землі польським офіцерам і солдатам, а також селянам коштом поділу маєтків російських поміщиків. Крім того, поділу підлягали державні й церковні володіння колишньої Російської імперії. В результаті полякам було роздано 800 000 га найкращих земель і переселено майже 200 000 осадників, ще 100 000 спрямовано в міста як поліцаїв, чиновників і т. д.
І не розповідайте байки про етнічні війни, спочатку виясніть як польські осадники опинилися на Волині й для чого.
Отже, починаючи з 1920 року:
- З 1920 року польська влада розпочала масове виділення кращих земельних ділянок на Волині для ветеранів польської армії;
- Закриття українських шкіл, перехід до викладання польською мовою в установах, жорсткий контроль над православною церквою (руйнування храмів на Холмщині) та спроби перешкодити впливу галицьких культурних інституцій;
- Каральні акції поліції та армії, особливо масштабні у 1930 році, супроводжувалися масовими арештами української інтелігенції, руйнуванням українських кооперативів, побиттями та залякуваннями місцевого населення.
- У 1935 році, коли в «українській» політиці Республіки Польща задомінували підходи ендеції, то ситуація на Волині дуже змінилася, зокрема, у напрямку зміцнення польського елементу: щоб долю цих земель вирішувало не місцеве українське населення, а польське, яке на той час становило близько 10 відсотків від чисельності краю.
- І останнє найголовніше. Московська влада, чорносотенці, а потім більшовицька пропаганда і виховали цих погромників. Ті самі люди, які у 1917-1918 роках мали по 20-30 років, у 1943 році мали понад 50 літ і могли керувати цими виступами і передавати молодшому поколінню, так би мовити, досвід організації погромів, як вирішити остаточно польське питання.
І як результат: Дмитро Медведєв публічно підтримав загострення польсько-українських відносин, вітаючи рішення президента Польщі Кароля Навроцького позбавити Володимира Зеленського ордена Білого Орла.
І можна чорті шо писати про Волинську трагедію. Згадувати історичні факти, закони моралі й держави.
Але для мене існує виключно одне питання, яке може пояснити усе і всім:
Якого милого приперлось 200 тисяч польських відставників на етнічні українські землі, га ?
Їх хтось туди з українців кликав ?
Чому це раптом українські етнічні землі перетворились на "східні прикордонні креси" ?
Хто визначив, що звільнення Волині від окупантів стало "геноцидом поляків" ?
Чи можемо ми сьогодні називати людобуйство москалів на Сході України "геноцидом москалів", га ?
Коли в українській історії поляки були у братерських стосунках з українцями ?
І скільки українців убили поляки за шістсот років окупації Галичини ?
І чому поляки, вже встановивши там - в Галичині й Волині своє стале державне панування - пишуть про події протиборства тоді вже (у власній ніби ж логіці) не як про "громадянську війну між формальними громадянами Польщі - державними силами поляків проти добровільних загонів спротиву українців" - певно ж для того, щоби мати можливості зараз виставляти претензії до ще не існуючої тоді держави Україна ? - чи не так ?
Пс. І не треба виписувати глупоти у стилі "пробачте і пробачаю" занадто нерівні позиції!
Мирослав Ревть
Немає коментарів:
Дописати коментар