вівторок, 13 січня 2026 р.

З історії горілки в УРСР. «Українська горiлка» та «Українська з перцем»

Основними підприємствами в УРСР, які спеціалізувалися на випуску горілчаних виробів, були:

* Київський лікеро-горілчаний завод — один із провідних заводів республіки, що забезпечував масовий розлив популярних сортів.

* Миколаївський лікеро-горілчаний завод.

* Чортківський лікеро-горілчаний завод (Тернопільська область) — у радянські часи вважався одним із лідерів галузі в Україні та виробляв широкий асортимент горілок.

* Львівський лікеро-горілчаний завод — велике підприємство західного регіону, яке мало потужності для розливу загальносоюзних марок.

* Одеський лікеро-горілчаний завод — також входив до переліку ключових виробників міцного алкоголю в УРСР.

* Харківський лікеро-горілчаний завод — забезпечував потреби східних регіонів республіки.

«Українська горiлка» (1960-і — 1980-і рр.)  

«Українська горiлка» - популярний міцний напій в Україні. Міцність 45% (або 45 об’ємних одиниць) – у народі – 45 «оборотів». Вартість цього «дива» свідчить ціна на етикетці 3 руб. 35 коп.,  включаючи вартість посуду. Річ у тому, що в ті часи посуд, а точніше, пляшка була своєрідною «валютою», яку легко було обміняти на гроші — 12 копійок (саме стільки коштувала пляшка від спиртних напоїв). Тому й вартість напоїв завжди зазначалася: «з вартістю посуду» чи «без вартості посуду». Принісши порожню тару в будь-який магазин можна було отримати омріяний напій на 12 копійок дешевше. А іноді спиртні напої відпускали виключно за порожню тару. Витрати Держплану СРСР – горілку випускати встигали, а тару для неї немає, от і доводилося примусово вилучати її у населення. З 1981 р. ціна — 6 руб. 20 коп.

«Горілка Українська» (пізніший варіант). Міцність 40%, вартість 5 рублі 30 копійок.

«Українська з перцем» (1960-і — 1980-і рр.)  

Класичну горілку «Українська з перцем» почали виготовляти з 1960-х рр. Відомо, що її масовий випуск отримав схвалення від першого секретаря ЦК Компартії України Петра Шелеста (обіймав посаду у 1963–1972 роках). Назва горілки видозмінювалося, було кілька варіантів.

«Українська горілка з перцем» (1970-і рр.). Міцність 40%, ціна 3 руб. 70 коп. (без вартості посуду), з 1981 р. — 6 руб. 20 коп. У народі просто: горілка «Українська з перцем». Випускалася зазвичай у квадратній пляшці. 

«Гірка настойка Українська з перцем» (1970-і рр.). Міцність 40%, ціна 4 руб. (з посудом), з 1981 р. — 6 руб. 20 коп. У народі просто: горілка «Українська з перцем». Випускалася зазвичай у квадратній пляшці. 

«Українська з перцем гірка настойка» (1970-і рр.). Міцність 40%, 3 руб. 70 коп. (без вартості посуду), з 1981 р. — 6 руб. 20 коп. У народі просто: горілка «Українська з перцем». Випускалася зазвичай у квадратній пляшці.

З історії продукції та цін на неї. 

Зарплата у всіх була різна.  Середня зарплата в СРСР на кінець 1970-х – початок 1980-х років становила 150-160 рублів, тоді як мінімальна була близько 70-80 рублів.

У 1923 році в СРСР було скасовано Сухий закон, що дало новий поштовх для розвитку алкогольної індустрії. До реформи 1961 року: існували різні види горілки. Дешева, безіменна («сучок»), коштувала 21 руб. 20 коп., а «Столична» - 30 руб. 70 коп.

У 1961 році було проведено грошову реформу і ціни на горілку зросли. Горілка «сучок» зникла. Після реформи «Московська» коштувала 2 рублі 87 копійок, а «Столична» - 3 рублі 12 коп.

1 січня 1961 року в СРСР відбулася грошова реформа. Обмін грошей здійснювався за курсом 10:1, тобто на 10 крб. особа отримала лише 1 р. Через кілька місяців після реформи в Союзі різко зросли ціни на всі харчові продукти, включно з горілкою.

У 1962 році подорожчали не тільки м’ясо, масло, молочні продукти, але й алкоголь. Відтоді ціни на горілку зростали. У знаменитому радянському фільмі Леоніда Гайдая «Діамантова рука» за головним героєм Семеном Семеновичем Горбунковим у виконанні Юрія Нікуліна приїздить «липове» таксі і на ньому номери: «28-70 ОГО» – це прямий невдоволений натяк режисера на високі ціни на горілку (пляшка горілки коштувала 2 рублі 87 копійок). Глядач одразу «зчитував» натяк.

1972 р. керівництво СРСР вирішило переорієнтувати народ, який щораз більше спивався, із горілки на вино.

1972 р. Підвищення цін під приводом покращення якості. З'явилася «Екстра» по 4 рублі 12 копійок, яку народ назвав «Е.К.С.Т.Р.А.» (Ех, як стало важко російському алкоголіку).

Найдешевша «півлітра», знову ж таки без додаткових найменувань на етикетці, коштувала 3 руб. 50 коп. плюс вартість посуду, а це ще 12 коп. Разом виходили ті самі, пам'ятні радянським громадянам «три шістдесят дві». У народі цю горілку за своєрідне оформлення етикетки називали колінвалом. Менше пити наші люди, звісно, ​​не стали.

Наступне подорожчання міцного алкоголю відбулося в 1981 році. Мінімальна ціна на горілку зросла до 5 р. 30 коп. Стільки коштувала «Московська особлива» та «Русская». «Пшенична» та «Столична» коштували вже по 6 р. 20 коп. Експерти стверджують, що подорожчання викликано початком війни в Афганістані. Причиною зростання цін став обвал цін на нафту на ринку в 1980 році.

За короткого перебування на посаді чекіста Андропова, ціни на горілку суттєво знизилися.  Напій звався лаконічно - «Водка». Але дотепники «розшифрували» назву: «Вот Он Добрый Какой Андропов». Міцність 40%, ціна 4,70 руб. Одна з «типомоделей», яка називається в народі «Андропівка». Після приходу до влади колишнього голови КДБ СРСР Андропова розпочалася жорстка політика зміцнення дисципліни у державі. Щоб пом’якшити ставлення народу до влади, або щоб народу просто «легше жилося» було викинуто на ринок горілку за такою ціною. 

Ціни на популярні марки горілки в СРСР (у 1972 р. та у 1981 р.)

— «Колінвал» (народна назва) 3 руб. 62 коп.

— «Русская» / «Экстра» 4 руб. 12 коп. (5 руб. 30 коп.). Наймасовіші марки середнього сегмента.

— «Столична» 4 руб. 12 коп. (6 руб. 20 коп.). До кінця 1970-х років варіант з гвинтовою пробкою міг коштувати 4 руб. 42 коп. Вона міцно асоціювалася в народі з такою ціною і вважалася престижним напоєм на святковий стіл. Йшла на експорт, вважалася якіснішою.

— «Посольская» / «Сибирская» 4 руб. 42 коп. (6 руб. 20 коп. - 6 руб. 40 коп.).Елітні сорти, очищені сухим молоком.

— «Пшенична» 5 руб. 25 коп. (6 руб. 20 коп.). Закручувалася гвинтовою кришкою (дефіцит).

Однак під час антиалкогольної кампанії Горбачова, яка почалася у 1985 році, ціни на горілку різко зросли, до 9 карбованців 10 копійок за найдешевшу пляшку, а продаж був обмежений. В країні викорчовувалися виноградники, а горілку можна було купити в обмеженій кількості тільки після 14:00. До того ж виникло ще й Всесоюзне добровільне товариство тверезості (ВДОБТ), куди загнали добровільно-примусово майже 15 мільйонів людей.

Порожня пляшка 0, 5 л. у 60—70-ті роки коштувала 12 копійок (з 1981 року 20 копійок). 

Алкоголь у радянські часи був куди більш доступний, аніж якісні книжки, музика, кіно. В епоху правління Леоніда Брежнєва, наприкінці 1970-х — на початку 1980-х років, споживання спиртних напоїв в СРСР досягло рекордного рівня в історії країни. На дорослого чоловіка припадало близько ста пляшок горілки на рік. Зростало жіноче та підліткове пияцтво і алкоголізм. Близько 32 відсотків загальної кількості смертей на рік в СРСР прямо або опосередковано були повʼязані з алкоголем. Приблизно дві третини злочинів скоювались пʼяними.

У 1985 р. тодішній і єдиний президент СРСР Михайло Горбачов був змушений запровадити антиалкогольну кампанію — вона отримала назву «сухий закон». Із алкоголю до 1970 р. пили майже винятково горілку.  У радянські часи ціни на горілку варіювалися, але зазвичай були низькими. 

Настоянка гірка «Перцівка», 0,5 л., 1991, 35%, ціна із вартістю посуду 8 руб. 00 коп.

 


"Колінвал" (народна назва). Після підвищення цін у 1972 р. Найдешевша «півлітра», знову ж таки без додаткових найменувань на етикетці, коштувала 3 руб. 50 коп. плюс вартість посуду, а це ще 12 коп. Разом виходили ті самі, пам'ятні радянським громадянам «три шістдесят дві». У народі цю горілку за своєрідне оформлення етикетки називали колінвалом. Менше пити наші люди, звісно, ​​не стали.

Немає коментарів:

Дописати коментар