Італійська картографічна школа (XIV-XIX ст.) та Україна

 

Портола́н, портула́н (італ. portolano — «лоція») — високоточні середньовічні навігаційні морські карти. Виготовлялись за своїм прямим призначенням протягом XIV—XVII століть, головним чином на пергаменті. Головною особливістю цих карт є детально і реалістично промальована лінія узбережжя з вказаними навігаційними небезпеками (скелі, підводні камені, мілини) та топонімами, що написані з боку узбережжя перпендикулярно до нього, нанесена на карту мережа ліній румбів і лінійний масштаб.

У наш час у світі відомо про близько 2000 подібних карт та атласів портоланів [Pflederer, Richard (2009). Census of Portolan Charts and Atlases (English). Privat. published by the author. с. iv.]. З них на близько 740 було відображено Чорне море [Гордєєв, Антон (2015). Карти-портолани Чорного моря (Portolanos charts of the Black Sea) (українська). Київ: ДНВП «Картографія». с. 216 с. ISBN 978-617-670-533-8].

Перші карти були виготовлені в Італії та на острові Мальорка. Розрізняють портолани двох шкіл — «італійської» картографічної школи й «майорканської» (або «каталонської») картографічної школи. Представниками італійської школи були переважно картографи з Генуезької республіки, представниками майорканської школи — єврейські та християнські карторафи з майорканської Пальми та Барселони. На портоланах італійської школи внутрішня територія суші не ілюструється зовсім або ілюструється дуже обмежено. Натомість на «майорканських» портоланах, крім традиційних контурів узбережжя та островів. Так чи інакше були додатково також присутні схематичні зображення деяких гірських хребтів, річок та інших внутрішніх географічних об'єктів, а також різні додаткові художньо-декоративні елементи.

Перші відомі карти-портолани датуються XIV століттям, це карти Середземного та Чорного морів. Найстаріша з відомих карт, яка підписана і датована, виготовлена П'єтро Весконте (італ. Petrus Vesconte) з Генуї, в 1311 році. Цей рік і вважається початком професійної картографії. Донедавна вважалось, що найстарішою картою є так звана «Пізанська карта» (лат. Carta Pisana), але доказано, що ця карта належить до середини XIV сторіччя [Pujades Ramon Josep i Bataller. The Pisana Chart. Really a primitive portolan chart made in the 13th Century? / Comité français de Cartographie (N°216- Juin 2013). p. 17-32.].

Виробництво карт-портоланів розвивалось у найбільш активних на той момент центрах морської торгівлі: Італії та на острові Мальорка (XIV століття), потім в Португалії та Іспанії (XV століття), південній Франції (XV—XVI століття), північній Франції (XVI—XVII сторіччя), Англії та Голландії (XVII століття). У XVI столітті відомо і про японські та арабські карти-портолани[Гордєєв А. Ю. Карти-портолани XIII—XVII століття: особливості та роль у розвитку картографії. — К.: Обрії, 2009].

П'єтро Весконте (італ. Pietro Vesconte, лат. Petrus Vesconte, роки активності 1310—1330) — генуезький картограф і географ. Піонер у галузі створення морських карт-портоланів, автор найстарішої підписаної та датованої морської карти, що збереглася з часів Середньовіччя. Роботи Весконте здійснили потужний вплив на розвиток італійської та майорканської картографічних шкіл у XIV—XV століттях. Весконте був першим професійним картографом, який регулярно підписував та датував свої роботи.

Портолани із зображенням Чорного моря (А. Ю. Гордєєв. АНАЛІЗ ТОПОНІМІВ РЕГІОНУ ЧОРНОГО МОРЯ НА КАРТАХ-ПОРТОЛАНАХ П’ЄТРО ВЕСКОНТЕ 1311-1321 РОКІВ.):

·       портолан східної  частини  Середземного моря та Чорне  море;  1311  р.  Зберігається:  Італія,  Флоренція, Державний архів, СN1. Легенда: "Petrus Vesconte  de  Janua  fecit  ista  carta  anno  dm  MCCCXI". Всього 170 топонімів];

·       портолан  Чорного  моря  з  атласу  1313  р.  Зберігається:  Франція,  Париж,  Національна  бібліотека,  відділ  карт  і  планів,  GE  DD-687,  f.  2.  Легенда: "Petrus Vesconte de Janua fecit istas tabulas anno dni M CCC XIII". Всього 168 топонімів;

·       портолан  Чорного  моря  з  атласу  1318  р.  (No  3 у  переліку).  Зберігається:  Італія,  Венеція,  Музей Корер, Port. 28. Легенда: "Petrus Vesconte de Janua fecit  istam  tabulam  in  Venecia  anno  domini  M  CCC XVIII". Всього 191 топонім;

·       портолан Чорного моря з атласу 1318 р. Зберігається: Австрія, Відень, Австрійська національна бібліотека, ms. 594. Легенда: "Petrus Ves conte d’ januafecit icas tabulas anno dni M CCC XVIII". Всього 192;

·       портолан Чорного моря з атласу 1320-1321 рр. Зберігається:  Італія,  Рим,  Ватикан,  Апостольська бібліотека,  Cod.Palat.  Lat.  l362А.  Легенда  на  карті Егейського моря: "Petrus Vesconte de Ja nua fecit istam cartam vel quaternionem anno Do mini MCCCXX". Всього 186 топонімів.

1367 р. Портолан братів Піццігані — середньовічна морська навігаційна карта-портолан, створена братами Франциском і Домініком Піццигано (італ. Pizzigano/Pizzigani) в 1367 р. у Венеції. Карта розміром 138 на 92 см призначалася для торговців і мореплавців і містила докладні коментарі маршрутів, географічних об'єктів та історичних місць. Зберігається в Палатинській бібліотеці міста Парма, Італія.

Франциском і Домініком Піццигані відомі переважно завдяки їх знаменитому портолану 1367 року. Попри широку популярність карти, про її укладачів відомо дуже мало. Невідомо певно навіть те, чи були вони братами, чи батьком і сином.

Підпис на портолані 1367 р. говорить: ""MCCCLXVII. Hoc opus compoxuid franciscus pizigano veneciar et domnus pizigano In Venexia meffecit marcus die XII decembris."

Братам Піццигані приписується ще декілька портоланів, що зберігаються в Паризькій національній бібліотеці, Амброзіанській бібліотеці та бібліотеці музею Коррер.

Карта братів Піццигані відноситься до карт-портоланів, виготовлених італійською картографічною школою. Проте деякі її ознаки - увага до внутрішніх "наземних" деталей, позначене червоний коліром Червоне море тощо є характерними для майорканської картографічної школи.

Карта братів Піццігані відома передусім обсягом зображеної на ній інформації. На відміну від інших типових портоланів того часу, вона детально зображує не тільки регіони Середземного і Чорного морів, але також атлантичне узбережжя Європи, північну Скандинавію і Балтийське море. Також на карті відображено велику частину Азії з Червоним і Каспійським морями (що для італійських карт XIV ст. було рідкістю).

На мапі 1367 р. братів Франциска та Домініка Піццигані зустрічаються написи: “Rossia”, “Rutenia qu Rossia” і, двічі, “Rutenia q Rossia”, де “qu” і “q” є скороченням від “quasi”. Це можна перевести як “Рутенія можливо Русь”, тобто, укладачі карти чомусь не були впевнені в правильності такого порівнювання назв однієї території. Можливо, через звичку до чисто латинського “Rutenia”.

Атлас Корбітіс (відомий також як Атлас Корбіцці або Атлас Комбітіс) — атлас з чотирьох карт-портоланів кінця XIV ст., складений анонімним венеціанським картографом, який тепер зберігається у Венеції. Відомий зображеними на ньому атлантичними островами — Азорським архіпелагом і архіпелагом Мадейра, які в цей час ще не були «офіційно» відкриті європейцями.

Атлас був виготовлений анонімним венеціанським картографом, можливо автором атласу Пінеллі – Валькенаер. Колись вважалося, що атлас Корбітс датований 1368 р. (через неправильне прочитання напису y(sole) 368 на п'ятому аркуші). З останніми дослідженнями вважається, що він був зроблений між 1384 і 1410 роками з можливими пізнішими виправленнями.

Атлас Корбітіс складається з чотирьох карт-портоланів, кожна розміром 31 × 19 см. Усі карти складені з двох аркушів. Портолан 1 — зображує східне Середземномор'я та Чорне море.

Фра Мавро або Фра Мауро (італ. Fra Mauro; 1385 — 1459) — венеційський монах ордену камальдулів, працював в монастирі св. Михайла в Мурано і уславився на всю Європу як автор морських карт-портоланів і карт світу (Mappa Mundi). Найвідоміша його робота — Mappa Mundi (так звана Карта Фра Мавро), створена наприкінці 1450-х років.

Дотепер збереглися оригінали тільки двох карт Фра Мавро, але їх достатньо, щоб встановити високий ступінь професіоналізму й точності Фра Мавро як картографа. За звичаєм арабських картографів він поміщав наверх карти південь, а не північ; також він сумнівався в тому, що Єрусалим — центр населеного світу. Судячи із записів на картах, він поділяв думку щодо сферичності Земної кулі.

У 1450-і роки на замовлення португальського короля Афонсу V Фра Мавро виготовив для його дядька Енріке Мореплавця велику карту всього відомого на той час світу, яка відобразила стан географічних знань європейців напередодні Великих географічних відкриттів — так звану Карту Фра Мавро. У роботі над цією картою муранському ченцю сприяв мореплавець Андреа Б'янко. Детально представлено ​​територію Золотої Орди [Пачкалов А. В. К вопросу о локализации топонима Calmuzi Sara на карте Фра-Мавро (1459 р.) // Annali di ca 'Foscari. Rivista della facolta di lingue e letterature straniere dell'universita ca 'Foscari di Venezia. XLVI, 1. Venezia, 2007. P. 311—318].

На карті досить докладно описана Русь; неодноразово зустрічається і сама ця назва. Карта Світу Фра Мавро — одне з перших історичних джерел, в якому згадуються і виділяються три «кольорові» частини Русі: Червона Русь (Rossia Rossa), Чорна Русь (Rossia Negra), Біла Русь (Rossia Biancha). Але зважаючи на те, що автору особистого не були добре відомі східнослов'янські землі, і тому в цьому регіоні було допущено ряд грубих помилок. На карті територія в районі Наддніпров'я (українські землі Великого Литовського Князівства) — Червона Русь (Rossia Rossa). Біла Русь (Rossia Biancha) у Фра Мавро, як і в більшості західноєвропейських авторів XIII—XVI століть — це синонім або Великого Новгорода або його частини, що була заселена колись народністю вепсів (знаходиться на карті між Волгою та Білим озером). Чорна Русь (Rossia Negra) показана на правому березі р. Оки, це переважно північно-західна частина руських земель (теперішня Білорусь).

Паоло Тосканеллі (Paolo dal Pozzo Toscanelli; 1397–1482) – флорентійський науковець у галузі астрономії, медицини, географії й математики. Навчався в Падуанському університеті, переклав «Географію» Птолемея. Під час навчання потоваришував з Миколою Кузанським, з яким познайомився в коледжі Prosdocimos de'Beldomandi. Микола не забув про свого приятеля навіть на піку своєї слави, присвятивши йому трактат «De transformationibus geometricis».

На його карті світу 1457 р. (перевидана 1912 р.), що виконана в птолемеївському стилі, вздовж Дніпра з півночі на південь нанесено надпис “Roßia” (Русь). Також є напис Roпia (права сторона слова, в цьому випадку, згладжена і більше нагадує літеру “П”) поблизу Дністра (в Галичині). Зображення Індії та Азії набагато чіткіше ніж на пізнішій карті Фра Мауро (1459 р.). Значна частина зображень базується на описі подорожей венеціанських купців та мандрівників – Марко Поло (1254–1324)  та Нікколо Конті (1395–1469).

1482 р., у Флоренції, італійський вчений, географ, картограф та дипломат Франческо Берлінґєрі (Francesco Berlinghieri; 1440-1501) розширив та перевидав «Географію» К. Птолемея (це третє видання з картами). Він розпочав роботу з перегляду праць Птолемея в 1464 р.

Франческо Берлінґєрі оновив карти Птолемея. Видав він їх вперше народною італійською мовою. Карти Франческо Берлінґєрі ґрунтуються на проєкціях Маріна Тірського (Μαρίνος ο Τύριος;  прибл. 70 р. — прибл. 130 р.)  грецького географа, картографа та математика, якого вважають засновником математичної географії. Карти також мають прямокутні рамки, а не трапецієподібні, які використовувалися в попередніх болонських та римських виданнях, а також  в Ульмських виданнях (1482 р. та 1486 р.). Гравер мап – Ніколаус Германус.

У цьому виданні, як і в попередніх двох,  поміщена «Восьма карта Європи» (TABVLA OCTAVA DE EUROPA). На мапі написи: Сарматія Європейська (Sarmatia de Evropa), Сарматія Азійська (Par di Sarmatia in Asia), Таврика Херсонська (Tavrica Chersoneso) та ін. Густа мережа населених пунктів позначена на території Кримського півострова, між Дністром (Tyrafe), Дніпром (Borystmene) та Азовським морем (MaeotidePalvde). На схід від Карпат (Carpato mote) підписані назви праукраїнських племен: карпи (Carpiani), бастарни (Basterne) та  певкіни (Pevcini).

Теж у цьому виданні поміщена карта світу «Caelestem Hic Terram Inspicias Terrestre Que Caelum». По краях карти зображені голови з надутими щоками, що позначають 12 основних напрямків. Карта була надрукована з використанням двох окремих мідних пластин, які були розділені достатнім простором  для того, щоб можна було б добре скласти та зшити карту в зв'язаний атлас, не впливаючи на вміст її.

На карті «Caelestem Hic Terram Inspicias Terrestre Que Caelum» територію від Піренейського півострова до Азовського моря названо Європою (Evropa); на схід від Каспійського моря – Азіа (Asia). Східна Європа має на карті назву Сарматії Європейської (Sarmatia Evropa).

Українські землі на карті зображено узагальнено. Нанесено Дніпро (Borystene) з правою, без назви, притокою, дві річки, теж без назв, на Правобережжі, а також Азовське море, Чорне море (Mare pontium sive pontus evxinus) та  Кримський півострів (tavrica).

На «Другій карті Азії» (Tabula Seconda de Asia) показано південно-східну частину України, південь Росії та Кавказ. На мапі зображені частини: Сарматії Європейської (Par di Sarmatia de Europa),  Азовського моря (Meotide Palv), Чорного моря, Приазов’я з Сивашем (Bice Palv), Кримського півострова (Taurica Chersoneso), Алаунських гір (Alauno monte) з яких витікає річка, яка впадають в Азовське море. На півночі мапи зображені Гіперборейські гори.

Італійський географ та гуманіст Бернард Сильван (Bernardus Sylvanus; 1465 р.,Еболі - ?), що жив у Венеції, 1511 р. видав там «Географію» К. Птолемея з 28-ма дереворитними картами, у тому числі карту світу у формі серця. Усі 27 античних карт Б.Сильван осучаснив і актуалізував їх картографічний зміст, додавши сучасні назви. Особливістю цього видання є те, що вперше карти були видрукувані у дві фарби (чорна, червона), до того ж двосторонньо. Чорним підписано назви міс­цевостей, лісів і гір, червоним - морів, племен і країн. Видавець та гравер карт – Якобо Пент з Лєуки (Jacobus Pentius de Leucho). Мова мап латинська.

Українські землі показано на «Восьмій карті Європи» (OCTAVA• EVROPAE•TABVLA) та частково на «Четвертій карті Європи» (QVARTA•EVROPAE •TABVLA), Дев’ятій карті Європи (NONA • EVROPAE • TABVLA) та Другій карті Азії  (SECVNDA • ASIAE • TABVLA).  

В тій частині «Четвертої карти Європи», що охоплює українські землі (до неї відноситься назва Sarmatiae Europae pars) позначені тільки Карпати (Carpatus mons), а також землі де проживало плем'я язиґів.

На «Восьмій карті Європи» (OCTAVA• EVROPAE•TABVLA) написи: Європейська Сарматія (Sarmatia Evropae), Азійська Сарматія (Sarmatiae Asiaticae Pars), Таврика Херсонська (Tavrica Chersonesus) та ін. Густа мережа населених пунктів позначена на території Кримського півострова, між Дністром (Tyras f.), Дніпром (Boryfthenes f.) та Азовським морем (Palvs Maeotis), серед них: Ordesus, Olbia, Firum, Amadocba. Amagarium. На території Таврії підписано назву племені тавроскіфів (Tavroscytae), вище Карпат (Carpates mons) – карпів (Carpiani) і т. д. На пам’ятці було зображено Azagarium на місці розташування Києва.

На «Дев’ятій карті Європи» (NONA•EVROPAE•TABVLA), яка охоплює територію від Балканського півострова (територію сучасних Румунії, Болгарії та європейської частини Туреччини) до Карпат (Carpatus mons), на північ від яких показано Сарматію Європейську (Sarmatiae Evropae Pars).  

На карті подано окраїну українських земель, що названа Нижньою Мізією (Муsia infe.). Показано дельту Дунаю (Ister f.), гирло Дністра (Tiras f.), Дніпра (Boristenis f.), Тилігулу (Axiaces f.). Уздовж річок позначені міста: Тіра (Tyras) – тепер м. Білгород-Дністровський, Ніконіум (Niconium), Офіуса (Орhiusa), Физея (Physea), На узбережжі Чорного моря (Mare. Ponticvm vel. Pontus Evxinvs) та в дельті Дунаю показані грецькі колонії Thiagola, Psedosimus, Calestemium, Chilia, Arpiepolis та Тилігульський лиман, зображений у вигляді озера (Thiagola palus), на 47 паралелі – острів Зміїний. Вище русла Дністра – малюнок у вигляді широкого пасма гір (зображено Карпати) (цит. за Вавричин М., Дашкевич Я., Кришталович У. Україна на стародавніх картах. Кінець XV перша половина XVII ст. – К.: ДНВП “Картографія”, 2004. – 207 с., 83 репрод. карт. – Серія “Пам’ятки картографії України” (продовження серії, започаткованої В. Кордтом у 1899 р).

«Друга карта Азії»  (SECVNDA • ASIAE • TABVLA)  охоплює територію частини Європейської Сарматії та Азійську Сарматію – від Кавказьких гір (Caucaus mons) на півдні до витоків Волги (Rha f.) на півночі. Європейсь­ка й Азійська Сарматії розмежовані річкою Дон (Tanais f.). В Кавказьких горах зображено дві Сарматські брами (Sarmatiae porte). Українські землі представлені західним узбережжям Азовського моря (Palvs Meotides) і Кримським півостровом (Tavrica Chersonesvs), на яких не позначені населені пункти, річки та гори.

Перша рукописна карта Московії була створена Баттіста Агнесе в 1525 р. (жовтень). Венеція. Баттіста Агнесе (Battista Agnese; бл. 1500 — 1564), італійський картограф родом з Генуї, який працював у Венеції. Він спирався на відомості, отримані від Дмитра Герасимова - російського посла до Римського папи, дипломата і перекладача.  Сама Московія (MOSСKOVIАE) знаходиться у верхній лівій частині; нижче розташовуються Лівонія, Трансільванія, Греція, Менгрелія (Грузія), Вірменія та ін. На карті Московії українські землі – PODOLIA (Поділля).

Під назвою карти, ближче до півночі, Баттіста Агнесе помістив фігуру людини, що сидить на троні, в шапці з хутряною облямівкою і з мечем в лівій руці; напис під ним: «Великий князь московитів» (Magnus princeps moscovitarum). Дві інші схожі один на одного фігури в профіль на троні у високих шапках з жезлами в правій руці розташовані: одна строго на схід від московита і представлена на тлі наметів як «Великий західний татарин» (Magnus tartarus occidentalis), інша - на півдні, між Чорним і Каспійським морями, і позначена як «Король грузинський» (Rex georgianiae). У верхній частині карти зображений Скіфський (Північний Льодовитий) океан (Oceanus Siticus) з умовною хвилястим кордоном води і суші; на південному сході - «Гірканське, або Каспійське, море» (Mare Hyrchanum sive Caspium), витягнуте більше із заходу на схід, ніж з півночі на південь; на південному заході дані близькі до реальних обрисів «Понтійського моря, або Понта» (Mare Ponticum sive Pontus), тобто Чорного моря, а також «Меотійського болота» (Meotides paludes), або Азовського моря; на північному заході показані досить далекі від справжніх обриси берега Балтійського моря, показаного як «Фінське море» (Mare Phinnicvm).  

На порівняно невеликій карті Московії присутні сім етнонімів «Тартарія» і «Тартари» та одне зображення «MAGNUS TARTARUS OCCIDENTALIS».  Позаду правителя Тартар поміщене місто з наметів. Сусідами московитів на сході представлені Ногайскі і Шібанські тартари (Nogai tartari, Sciabani tartari), а при впадінні Ками (не підписано) у Волгу позначено татарське місто Казань (Casanum tatarum), і на півдні - Перекопські, тобто кримські, тартари (Precopite tartari). Просто Тартарія (Tartaria) розташована між нижньою течією Дніпра й Азовським морем; Тартарія Азійська – по обидва береги Волги; Тартарія розташована над Casanum tatarum. Ще одна Тартарія знаходиться в Західному Сибіру, де і сидить MAGNUS TARTARUS.  

Далеко на південному заході позначені Поділля і Трансільванія, а на заході – Лівонія, до володінь якої віднесено Гродно, Вільно і, мабуть, Орша і Смоленськ (Grodno, Uilna regia, Orsa, Smolecum). Всі ці міста насправді входили до складу Великого Князівства Литовського, або Литви, яку Баттіста Агнесе, мабуть, хибно ототожнив через співзвуччя назв з Лівонією (Michow 1884); не випадково Литва, як і Польща - головні сусіди Росії із заходу - навіть не вказані (Кудрявцев О. Ф., 2020).

1550 р. Портолан басейну Чорного моря. Українські землі – PODOLIA (Поділля)

1550 р. Портолан басейну Чорного моря (Біла Русь, Тартарія та Московія). Українські землі – RUSSIA ALBA  (Біла Русь).

Джакомо Ґастальді (італ. Gastaldi, Giacomo; близько 1500-1566) — венеціанський картограф, географ, гравер та інженер, член Венеціанської академії та Головний космограф Венеціанської республіки. Народився у Віллафранка-П'ємонте. У 1539 отримав привілей Венеціанського сенату за друк вічного календаря. Першою картографічною роботою була мапа Німеччини у 1542. Створив фрескові мапи Азії та Африки в Палаці Дожів. Як інженер брав участь у розробленні проєктів регулювання рівня води та її солоності у Венеціанській лагуні. Змінив технологію виготовлення мап, перейшовши з гравіювання на деревʼяній основі на новітню техніку мідьориту, що надало картографічній продукції вишуканості та деталізації.

1550 р. венеціанський географ, секретар Сенату Венеціанської республіки та її посол у Франції Джованні Баттіста Рамусіо (Giovanni Battista Ramusio) розпочинає видання першого у світі географічного трактату «Navigationi et viaggi» (Навігації та подорожі), який складався з 8 томів загальним обсягом 2787 сторінок. До оформлення 3 тому Трактату Рамусіо залучає Джакомо Ґастальді, який готує серію географічних мап, зокрема раніше не створюваних східного узбережжя Північної та Південної Америки, Куби та Еспаньйоли.

У середині XVI ст. центр видань «Географії» К. Птолемея перемістився до Венеції, де до 1599 р. вийшло понад десять видань італійською мовою. У 1548 р. в перекладі П'єтро Андреа Маттіолі видається «Географія» у першому в друкарстві кишеньковому форматі. Для цього видання Ґастальді створює на мідних пластинах 34 мапи сторін світу, в яких згідно з уявленнями Птолемея відзеркалені як реальні, так і міфічні землі, зокрема «Земля антропофаґів». У 1561 до свого перекладу «Географії» Жироламо Рушеллі передруковує мапи Ґастальді з видання 1548 р. Завдяки відносній на той час точності нанесеного на мапах та зручності формату у подорожах це видання перевидалось протягом 50 років.

1548 р. Карта «Europae Tabvla VIII» (венеціанське видання «Географії» Птолемея»). Територія на північ і схід від Карпат (Sarmatice montes) – Сарматія Європейська (Sarmatiae Europae Pars). Між Дністром та Дніпром позначено давньоруські племена: CARPINI (карпи); PENCINI (певкіни) та BASTARNAE (бастарни).

На карті 1548 р. “Germania Nova Tabula MDXXXXII” Галичина позначена як RVSSIA (Русь).

1548 р. Карта “Polonia et Hungaria Nova Tabula” (Нова карта Польщі та Угорщини). Серед таких українських історико-географічних земель як Червона Русь, Поділля, Волинь, Покуття виділяє Кодимію (Codimia).

На картах 1548 р. “Polonia et Hungaria Nova Tabula” (Нова карта Польщі та Угорщини) та “MOSCHOVIA TABULA NOVA” (Нова карта Московії) Д. Гастальді чи не уперше використано назву “Rossia Rossa” (Червона Русь) щодо Правобережної України.

На мапі “MOSCHOVIA TABULA NOVA” напис “ROSSIA BLANKA” (Біла Русь) поміщений між Великим Новгородом (Nouugardia) і Холмогорами (Colmogora). Це одна із перших карт Московії.

1548 р. Карта «Nova Descriptione de la Moscovia» (Московія). Серед українських історико-географічних земель автор виділяє Кодимію (Codimia) між р. Буг та р. Соб та Бессарабію (Bessarabia). На вертикальних рамках зображений великий князь Московський [Іван IV] на троні, російський кінний воїн, військова арматура.

1550 р. Джакомо Ґастальді. Зиґмунд Герберштайн. Карта «DÉSCRIPTIONÉ DÉ LA MOSCOUIA PER GIACOMO GASTALDO PIAMO[N]TESE COSMOGRAPHO IN VENETIA MDL»   (Опис Московщини Джакомо Гастальді, п’емонтійця, космографа у Венеції 1550). Серед українських історико-географічних земель автор виділяє Кодимію (Codimia) між р. Буг та р. Соб та Бессарабію (Bessarabia).

Географічна сучасна карта (tabula modema) з елементами карти К. Птолемея, є зменшеним і частково переробленим варіантом карти Московії, вигравіюваної на міді А. Гіршфоґелем 1549 p., вміщеної до віденського видання книги німецького посла у Москві 1516-1518 і 1526-1527 pp. барона Сиґізмунда фон Герберштайна «Rerum Moscoviticarum Comentarii» (Записки про Московію). Дереворитну копію карти виконав Дж. Ґастальді до італійського видання книги С. фон Герберштайна (вийшла друком у Венеції у 1550 р) [Вавричин, 2004].

Жироламо (Джироламо) Рушеллі (Girolamo Ruscelli; 1520-1566), італійський картограф. 1561 р. зробив новий переклад «Географії»  Птолемея на італійську мову (La Geograpfia Di Claudio Tolomeo Alessandrino, Nouvamente Tradatta Di Greco in Italiano) безпосередньо з грецького. Цей переклад використовувався у всіх інших Венеціанських виданнях аж до 1600 р., основою для карт як і раніше служили карти Д. Ґастальді.

1561 р. Карта “POLONIA ET HUNGARIA NUOVA TAVOLA” (Нова карта Польщі та Угорщини).

Надрукована мапа у Венеції. Мапа цікава тим, що на ній присутні регіональні назви українських земель: Rоssia Rossa (Червона Русь) на схід від Volhinia (Волині), Podolіa (Поділля), Codimia (Кодимія), Potchvze (Покуття). На карті вказаний Вишгород, а Київ – ні. Червона Русь «Rossia Rossa» на мапі - Правобережна Україна.

Назва Codimia (Кодимія) походить від невеличкої річки Кодима на Одещині. Cлово “кодима” було відомо ще половцям і означало схід, а через те, що воно стосувалося назви річки, яка мала свою дорогу, то це звучало, як “річка, що тече на схід”. У XIV–XV ст. р. Кодима була кордоном між ногайськими кочівниками та осілим українським населенням Поділля, між Золотою Ордою та Великим князівством Литовським. Себастьян Мюнстер 1540 р. на карті  "POLONIA ET  VNGARIA XV NOVA TABVLA" (Нова карта Польщі та Угорщини) одним із перших помістив Кодимію на мапу. Мапа регулярно перевидається до 1628 р. (близько 40 видань).

1561 р. Карта “Moschovia Nuova Tavola” (Нова карта Московії). Як і в інших роботах Рушеллі, тут простежується чітко розмежування назв Русі й Московії. Правобережна Україна традиційно для автора позначено як Rossia Rossa (Червона Русь), а на півночі карти, біля Білого моря, є напис Rossia Bianca (Біла Русь).

1570 р. у Венеції виходить друком карта «Partis Sarmatiae Europae, quae Sigismundo Augusto regi Poloniae potentissimo subiacet nova descriptio» (Сарматія Європейська) чеського картографа Андрія Поґрабки (Andreas Pograbius, Andrzej Pograbski, Andrea Pograbio) де є напис на карті Codimia (Кодимія). На карті “Опису Польщі та Литви” авторства Вацлава Гродецького, Андрія Пограбки та Абрагама Ортеліуса (Антверпен, Нідерланди, 1602 р.) є напис “Codima folitudo uafissima” (лат.) (Кодима, безлюдна, спустошена).

Сьогодні Кодима – місто районного підпорядкування, районний центр Кодимського району Одеської області.

Джованні Антоніо Маджіні (Giovanni Antonio Magini; 1555—1617) – італійський картограф, астроном та математик.

1596 р. Карта «TABVLA EVROPAE VIII» (Восьма карта Європи). Українські землі на карті позначено як Сарматія Європейська (Sarmatia Europaeа). Між Дністром та Дніпром позначено давньоруські племена: CARPANI (карпи); PEUCINI (певкіни) та BASTERNE (бастарни). Опублікована в «Географії Птолемея».

Джованні Джакомо де Россі (Giovanni Giacomo De Rossi; 1627-1691) – італійський видавець та картограф. Жив і працював у Римі. Видавництво карт розпочав з гравером Дж. Відманом (G. Widman).

Джованні Джакомо де Россі успадкував видавничу справу від свого батька Джузеппе де Россі (Giuseppe de Rossi; 1570-1639). Видав атлас “Mercury Geografico”, спільно з картографом Джакомо Кантеллі да Віньола, в стилі бароко. В атласі поміщено власні карти Россі, карти Кантеллі, а також карти Сансона і Бодранда (Baudrand) (перше видання –1687 р., друге видання 1692 р.). У першому виданні “Mercury Geografico” було опубліковано 19 карт Джакомо Кантеллі. 1692 р. вийшов другий випуск у двох томах, де було поміщено 150 карт (гравер Антоніо Барбе (Antonio Barbey). В подальшому його син Доменіко де Россі (Domenico de Rossi) та його нащадки перевидавали атлас шість разів до 1741 р.

1678 р. Карта «STATI DELLA CORONA DI POLONIA DIUISA NELLE SUE PRINCIPALI PROVINCIE, E PALATINATI DA GVGLIELMO SANSONE GEOGRAFO DEL RÈ CHRIST. E DI NUOUO DATA IN LUCE DA GIO; GIACOMO ROSSI, IN ROMA, ALLA PACE, L’ANNO 1678 ([Карта] коронних польських земель з поділом на головні землі й воєводства за Ґійомом Сансоном, географом короля всіх християн, яка з’явилася на світ завдяки Джакомо Россі у Римі, Алля Паце, року 1678). Масштаб 1:2 700 000, мова італійська. Карта є переопрацюванням карти Н. Сансона «Estate de la couronne de Pologne», (Париж, 1655).

Південна частина Луцького та Київське воєводства названі Україною, або Країною Козаків (Vcraina о Paese de Cosacchi), землі між гирлами Південного Бугу (Bog R.) і Дніпра — Диким полем (Dzike Polie ouero Deserti).

Серед багатьох українських етнічних земель показано й Покуття (Pochutia) та Підляшшя (Polachia), що займає Більське воєводство (Palatinato di Bielsk).

Джакомо Кантеллі да Віньола (Giacomo Cantelli da Vignola; 1643-1695) – італійський картограф та географ. Джакомо Кантеллі в 1685 р. отримав посаду придворного географа Франческо II д'Есте, герцога Модени й Реджіо. Д. Кантеллі співпрацював з Джованні Джакомо де Россі (1627—1691 рр.), видатним італійським друкарем і видавцем, який видав атлас в стилі бароко «Меркурій Geografico» з картами Кантеллі (перше видання рік випуску невідомий, друге видання вийшло в 1692 р.).

1678 р. Карта “Stati Della Corona Di Polonia Divisa nella sue Principali Provincie e Palatinati ...”. Видавець карти Джованні Джакомо де Россі, гравер Вінцензо Маріотті (Vincenzo Mariotti). Мапа видана у Римі. Формат 16,9 × 22,4 дюйма. На карті напис – Vcraina o Paese de Cosacchj (Україна або Земля (Країна) Козаків).

1684 р. Джакомо Кантеллі да Віньола видав ще одну карту із зображенням України – “TARTARIA D EVROPA | ouero PICCOLA TARTARIA | divisa da Giacomo Cantelli da Vignola | ne Tartari Nogai e del Crim, o di Precop Soggetti al proprio Kam. | ne Tartari di Budziack, d'Oczackow, e di Dobruss Soggetti al Turco. | ne Tartari Circassi, e de Mordua Soggetti al Gran Duca di Moscouia | e nesse Due Vckraine | una abitata da Cosacchi Tanaiti Soggetti al Moscouita, | L`altra de Cossachi de Zaporowa, ora liberi, e gia dependenti dalla Polonia. || Data in Luce da Gio. Giac. de Rossi | dalle Sue Stampe in Roma alla Pace, 1684. | Con Priu. del S. Pont” (Європейська Тартарія або Мала Тартарія…). Видавець карти Джованні Джакомо де Россі. Мапа видана у Римі. Формат – 16,5 × 22 дюйми, масштаб – 1:4 500 000. Середня Наддніпрянщина показана як Vkraina o Paese de Cosacchi di Zaporowa (Україна або Земля (Країна) Козаків Запорозьких). На схід від неї вказана “Україна або Земля  Козаків Донських, залежних від Московії” (Vkraina ouero Paese de Cosacchi Tanaiti Soggetti al Moscouita). Карта – гравюра на міді, вигравіювана Франциском Доріа, перевидана Джованні Джакомо де Россі 1692 р. (атлас “Mercury Geografico”).

1686 р. Карта “Descritione delli Principati della Moldavia, e Valachia tolta de Giacomo Cantelli da Vignola geografo del Serenissmo. Duca di Modena &c da un Esemplare trovato nel Gabinetto del Prencipe di Transilvania; data in Luce da Gio. Giac. de Rossi dalle sue stampe in Roma alla Pace con Priv. del S. P. 1686”. Мапа видана у Римі, формат – 42 × 54 см, масштаб – 1:1 740 000. Середня Наддніпрянщина показана як Parte dell Vkrania ouero Paese de Cosacchi di Zaporowa (Частина України або Земля (Країна) Запорозьких Козаків), Південна Україна – Дике Поле (Dzike Polie) та Тартарія Очаківська. 1692 р. Джакомо де Россі та Доменіко де Росі (Domenico de Rossi; 1659–1730) перевидали карту в атласі “Mercury Geografico”.

1688 р. Карта «Russia Bianca o Moscovia ...». Мапа видана у Римі, формат – 21,5 × 17,5 дюйма. Середня Наддніпрянщина показана як Vcraina o Paese de Cosacchj (Україна або Земля (Країна) Козаків). На схід від Воронежчини виділена   Оcraina (Окраїна).  Землі Південної України – Piccola Tartaria (Мала Тартарія). На схід від Каспійського моря – Велика Тартарія (Parte Della Gran Tartaria).

Вінченцо Марія Коронеллі (Vencenzo Maria Coronelli; 1650-1718), венеціанський історик та географ, генерал ордену міноритів.  Вінченцо Марія Коронеллі займався головним чином космографією. Виготовив у Парижі, за дорученням короля Людовика XIV, земний і небесний глобуси, які досі зберігаються в Паризькій національній бібліотеці.

1687 р. Карта “Asia. Divisa nelle sue Parti secondo lo stato presente, Descritta, e Dedicata al P. R^mo: Tirso Gonzalez Preposito Generale della Compagnia di Giesù, dal P. M. Coronelli M. C. Cosmografo Ser^ma: Repub: Di Venezia”. Карта виготовлена для Генерала Товариства Ісуса Тирсо Гонсалеса. Західна Україна на карті – Чорна Русь (Russia Negra).

1688 р. Карта «Le Cours du Danube, Depuis sa source, Iusqu’a ses Embouchures ou sont partie de l’Empire d’Allemagne; et des Estats qui ont esté ou sont encore de l’Empire des Turcs en Europe; Avec Partie des Estats de la Ser.me Republique de Venise» (Русло Дунаю від витоків до гирла…). Українські історико-географічні землі представлені Чорною Руссю, або Руською землею (Russie Noire ou Ruska Ziemia) з виділеними на її землях Холмським (Le Palatinat de Chelm) та Львівським (Le Palatinat de Luwow) воєводства, Поділлям (Podolie), що охоплює Tepeбовлянську (Treboula), Кам’янецьку (Kamieniec) та Брацлавську (Вгасlаu) землі та Волиню (Volnynie). Землі в межиріччі Дністра (Niester fl.) і Росі (Ros Rio.) названі Україною (Ukraine).

Карту прикрашає великий алегоричний картуш, в якому поміщені всі монархи, чиї королівства перетинає Дунай (від його джерела (у Шварцвальді, Німеччина) до його гирла (Чорне море, в сучасній Румунії).

1688 р. Карта «Russia Bianca o Moscovia ...». Мапа видана у Римі, формат – 21,5 × 17,5 дюйма. Середня Наддніпрянщина показана як Vcraina o Paese de Cosacchj (Україна або Земля (Країна) Козаків). На схід від Воронежчини виділена   Оcraina (Окраїна).  Землі Південної України – Piccola Tartaria (Мала Тартарія). На схід від Каспійського моря – Велика Тартарія (Parte Della Gran Tartaria).

1690 р. Карта «L'Asie selon les memoires les plus nouveaux dressée». Правобережжя  та Лівобережжя з Києвом позначені як VKRAINE ou PAYS DES COSAQUES (Україна або Земля (Країна) Козаків). Назва OKRAINA (Окраіна) вжита стосовно Задоння й Рязанщини — московського порубіжжя. Московська (MOSCOVIE) Окраїна до України не має жодного відношення, і, навпаки, Козацька Україна не визначається як чиясь окраїна чи креси (KRESY).

Гравер карти – француз Жан-Батист Нолен (Jean-Baptiste Nolin; 1657-1708).

1690 р. Карта «Parte Orientale Dell' Europa, Descritta, e Dedicata Dal P. Cosmografo Coronelli All Illustrissimo, et Eccellentissimo Signore Giovanni da Mula, Senatore amplissimo Nella Serenissima Republica de Venetia», видана у Венеції. Між Тартарією і Рязанщиною – UKRAINА (Україна).

На карті показано історико-географічні українські регіони: Волинь (Volinia) (простягнулась від р. Прип`яті до Причорномор`я та Сіверського Дінця, включаючи все Середнє Подніпров`я; теперішні Волинська, Рівненська, Житомирська, Хмельницька, Київська, Кіровоградська, Черкаська, Полтавська, Дніпропетровська, Донецька області); Поділля (Podoliа) (територія Північного Придністров`я та Середнього Побужжя; теперішні – Тернопільська, Хмельницька, Вінницька, Кіровоградська, Черкаська області), Чорна Русь (Russia Negra) (територія Прикарпаття та Холмщини; теперішні Львівська, Івано-Франківська області); Полісся (Polesia) (землі у верхів`ях річки р. Прип`ять, навколо Шацьких озер; нині частина Польщі, Білорусі, Волині; теперішня Волинська область); Бессарабія – теперішні Одеська, Миколаївська області; Новгород – теперішня Чернігівська область; Тартарія – теперішні Донецька, Запорізька, Херсонська області та Крим.

Мапа неодноразово перевидавалася (1691 р., 1692 р. і т. д.).

1695 р. Карта “Polonia parte Orientale”, видана у Венеції. Правобережна  та Лівобережна Україна позначені як UKRAINA PAESE COSACCHJ (Україна або Земля (Країна) Козаків). На схід від Дніпра – Дике Поле (Dzike Polie). Позначено фортецю Кодак з написом, що її взяли козаки в 1648 р. На карті позначено Чорний шлях.

У період української визвольної війни, 1 жовтня 1648 р., після 4-х місячної облоги, Кодак був взятий за наказом Богдана Хмельницького (який за переказом влучно висловився на адресу цієї фортеці: «Manu facta manu distruo» («руками створене руками й руйнується») козацьким загоном під командуванням полковника Максима Нестеренка (за іншою версією — полковника Ніжинського полку Прокопа Шумейка) та перетворений на опорний пункт українського козацького війська.

У період української визвольної війни, 1 жовтня 1648 р., після 4-х місячної облоги, Кодак був взятий за наказом Богдана Хмельницького (який за переказом влучно висловився на адресу цієї фортеці: «Manu facta manu distruo» («руками створене руками й руйнується») козацьким загоном під командуванням полковника Максима Нестеренка (за іншою версією — полковника Ніжинського полку Прокопа Шумейка) та перетворений на опорний пункт українського козацького війська.

Джованні Баттіста Альбріззі (Giovanni Battista Albrizzi; 1698-1777) –італійський картограф.

1750 р. Карта «Nuova Carta del Regno Di Polonia, Diviso nei suoi Palatinati, Secondo l'ultime offervazioni ed anotazioni, fata in Amsterdam, per Isak Tirion» (Нова карта Королівства Польщі). Видавець Ісаак Тіріон  (Isaac Tirion), Амстердам. Карта надрукована у 5 версіях. Середня Наддніпрянщина (Правобережна та Лівобережна) позначена як Ukranіа (Україна). Південніше м. Кодак напис “Zaporopski Cosachi” (Запорозькі Козаки) та “Tartaria” (Тартарія). Волинь (Volhyniа) ототожнюється з Україною. Russiа Rossa (Русь Червона) – землі Західної України (від Любліна і Холма до Брацлава).

Джованні Антоніо Рицци Занноні (Giovanni Antonio Bartolomeo Rizzi Zannoni; 1736–1814). Універсальний астроном, геодезист та математик. Був географом Венеціанської республіки та гідрографом торгового флоту в Парижі. Під час Семирічної війни (1756–1763) потрапив у французький полон, після чого оселився у Парижі, де працював картографом. Карти в його різних атласах були декоративно вигравіювані та оздоблені картушами. Його найбільше досягненням - атлас Польщі 1772 р. У 1783 р. видав карту "Carte Generale de la Pologne avec tous les Etats qui en dependent" (Генеральна карта Польщі...). Формат  30.48 x 45.085 cм. Масштаб 1 : 4 000 000. На замовлення правителів Речі Посполитої та Османської імперії розробив карти для встановлення точних кордонів володінь у пониззі Дніпра. Автор багатьох атласів та великомасштабних карт. З 1781 р. жив і працював при дворі Бурбонів у Неаполі.

1772 р. Джованні Антоніо Рицци Занноні   у співавторстві видав атлас .

Автори атласу: Джованні Антоніо Рицци Занноні (Giovanni Antonio Bartolomeo Rizzi Zannoni; 1736-1814) – італійський географ та картограф, Францішек Флоріан Чакі (Franciszek Florian Czaki (Csaky de Kerestszegh); ? - 1772) - картограф, капітан артилерії, Ян Ендерсх (Jan Fryderyk Endersch; 1705-1769)  - картограф, математик, механік.

Назва атласу: “Carte de la Pologne: Divisée par provinces et palatinats et subdivisée par districts, construite d'après quantité d arpentages d observations, et de mesures prises sur les lieux” (Карта Польщі, поділена на краї та воєводства, а також на округи, відтворена за численними розмежуваннями, спостереженнями і вимірами, здійсненими на місцевості). Масштаб – приблизно 1:673 000. Мова: французька, польська, німецька, турецька. Карти атласу охоплюють територію сучасної України, Польщі, Литви, Білорусі та західних районів Росії. Ініціатором видання був воєвода новогродський, князь, меценат Юзеф Олександр Яблоновський (Józef Aleksander Jabłonowski). Який близько 1740 р. почав збирати матеріали для виготовлення генеральної карти Польщі. До роботи були залучені Францішек Флоріан Чакі (Franciszek Florian Czaki (Csaky de Kerestszegh); ? - 1772) -  картограф короля Станіслава Августа, географ, капітан артилерії та Ян Ендерсх (Jan Fryderyk Endersch; 1705-1769)  -  математик  короля Станіслава Августа, картограф, механік,  які картографували окремі регіони та воєводства Польщі. Зібрані матеріали, були опрацьовані відомим італійським картографом Рицци Занноні (1736-1814). Завершальна робота виконувалася в Парижі.

Це перший детальний великомасштабний атлас Польщі до її поділів у 1772, 1793 і 1795 рр. Карти гравіровані  та ілюміновані від руки. Атлас складався з 23 карт (однієї генеральної карти «Wizerunek powszechny Polski y Litwy» та її окремих частин). 

На аркушах 2, 5, 6 на місці акваторії Балтійського моря поміщені зображення вітрильників, що є характерним для оформлення давніх карт. На 21 аркуші поміщена гравюра, де крім назви атласу, вказівки автора і року видання, присвяти Ю. Яблоновському, зображені алегоричні елементи, професійні атрибути (геодезичні інструменти), жанрові сцени. На аркуші 22 вказано графічний масштаб в різних величинах (англійські, французькі милі, російські версти і т. д.), умовні знаки. Кожен аркуш карти має власну назву. Рельєф зображений рисунком та штрихуванням. Одним з важливих елементів змісту карти є державні кордони, а також кордони воєводств і повітів. Це дозволяє визначити адміністративно-територіальну приналежність населених пунктів.

Карти досить точно і детально показують місцевість, мають координатну сітку, хоча зображення окремих географічних об'єктів не позбавлене помилок і спотворень. Крім того, показані багато елементів тематичного змісту, які зазвичай відсутні на загальногеографічних картах: ліси, мости, переправи, озера, болота, трясовини, дороги, канали, млини, скляні заводи, паперові фабрики, кузні та ін. Також позначені місця видобутку корисних копалин: срібла, золота, олова, міді, залізних руд, сірки, солі, свинцю, купоросу, алюмінію і т. д. Відзначено наявність в населених пунктах замків, фортець, адміністративне значення міст, а також ярмарки, пошти, корчми, університети, центри архієпископств, абатств, монастирі, місцеперебування чудотворних ікон.

Українські землі зображені на аркушах №№ 14, 15, 16, 18, 19, 20, 22, 23, 24.

Аркуш №14. Woiewodztwa Lubelskie y Rawskie. Mazowsze y Podlasie Południowe. Część Pułnocna Woiewodztw Bełzkiego, Ruskiego y Sendomirskiego Część Zachodnia Woiewodztwo  Wolyńskiego y Brzeskiego- Litewskiego (Воєводство Любельське і Равське, Мазовія і Південне Підляшшя. Північна частина воєводства Белзького, Руського і Сандомирського. Західна частина воєводств Волинського і Берестейського). Зображені землі Холмської землі (Ziemia Chelmska). 

Аркуш №15. Część Pułnocna Woiewodztw Wołinskiego y Kiiowskiego. Powiat Piński, w Litwie Południowey (Північна частина воєводств Волинського і Київського. Пінський повіт у Південній Литві).

Аркуш №16. Karta granic Polski y Russyi, zawieraiąca część Północną Ukrainy, bieg Dniepru od Chełmicza aż do Kiiowa, Deszny, Semu y inszych Rzek mniey znacznych (Карта кордонів Польщі і Росії, яка охоплює частину Північної України, русло Дніпра від Холмєча аж до Києва, Десни, Сейму та інших, менше важливих річок). Напис на мапі – Ukraina Moskiewska (Україна Московська) – землі, що лежать в межиріччі Дніпра.

Аркуш №18. Woiewodztwo Ruskie, część Krakowskiego, Sędomirskiego y Bełzkiego z Granicami Węgier, y Polski, ktore Gory Karpackie, Nakształt łańcucha Wyciągnione, od Gory Wolska, aż do Talabry, wyznaczaią (Воєводство Руське, частина Краківського, Сандомирського і Белзького з кордоном Угорщини і Польщі, вздовж якого, як витягнутий ланцюг, простягаються гори Карпати від гори Вольська до гори Талябри). На карті зображені Львівська (Ziemia Lwowska), Перемишльська (Ziemia Przemyslska), Сяноцька (Ziemia Sanоска), Жидачівська (Ziemia Zydaczewska), Галицька (Ziemia Halicka) землі.

Аркуш №19. Karta Podola, znaczney Części Wołynia, płynienie Dniestru od Uścia, aż do Chocima y Ładowa, Bogu od swego zrzodła, aż do Ładyczyna, Pogranicze Mołdawy, Woiewodztw Bełzkiego, Ruskiego, Kiiowskiego y Bracławskiego (Карта Поділля, великої частини Волині, русло Дністра від Устя аж до Хотина і Лядової, Південного Бугу від витоків аж до Ладижина, пограниччя Молдавії, воєводств Бєльського, Руського, Київського і Брацлавського).  Написи на мапі – Ukraina Moskiewska (Україна Московська) та Ukraina Polska (Україна Польська).

Аркуш №20. Karta Granic Polski, y Russyi, Zawieraiąca Część Południową Ukrainy, y Przeciąg Dniepru, Zacząwszy od Kiiowa, aż do Samary (Карта кордонів Польщі і Росії, що включає частину Південної України і русло Дніпра від Києва аж до Самари). Київське воєводство назване також Україною Польською (Ukraina Polska albo Woiewodztwo Kiiowskie). На Лівобережжі зображена Україна Московська або частина Київщини (Ukraina Moskiewska albo Czçsé Kiiowszczyzny).

На карті позначені межі Нової Сербії на той час уже в складі Новоросійської губернії (Nowa Serbia teras Nowa Rus’) з позначенням військово-територіального поділу на полки та сотні. Зокрема, позначені землі полків сербських гусарів полковника І. Хорвата (Regiment Usarow Horbackich), пандурів (Regiment Pandurow) та слобідського полку (Regiment Slobodow), територія Генеральної (Нової) Січі (Sicz. General.). Вище Нового Кодака – місце розташування Старої Січі (St. Kozac. Sicz).

 Аркуш №22. Karta Granic Polski, y Siedmiogrodu, Zawieraiąca Część Południową Ziemi Halickiey, y Dalszy Przeciąg Gór Karpackich, Zacząwszy Od Gory Talabri, Aż do Zrzodła Maruzyi (Карта кордонів Польщі й Семигороддя, що включає південну частину землі Галицької і частину Карпат від гори Талябри аж до витоків Марузії).

Аркуш №23. Karta Granic Polski, Zacząwszy od Końca Gór Karpackich w Siedmiogrodzie, aż do Osady Tatarow Bessarabskich, Zawieraiąca Moldawią Pułnocną, Stepy Tatarow Lipkow, y Wyciągnienie Dniestru od Chocima, aż do Benderu (Карта кордонів Польщі від закінчення Карпат в Семигородді аж до поселень татар у Бессарабії; включає Північну Молдавію, степи липківських татар і течію Дністра від Хотина аж до Бендер).

Аркуш №24. Karta granic Polski, zacząwszy od Bałty, aż do rzeki Sina-Woda, zawieraiąca Słobody Kozaków, Humańskich, y Zaporohowskich, Stépy Tatarow, Oczakowskich, Bessarabskich y Nogayskich, z ich ordami, tak ie w roku MDCCLXVII Han-Krymski poosadzał. Znayduie się tu ieszcze, dalsze wyciągnienie Bógu, y Dniestru (Карта кордонів Польщі від Балти аж до річки Синя Вода, включає слободи козаків уманських і запорозьких; степи татар очаківських, бессарабських і ногайських з їхніми ордами, так як їх року 1767 поосаджував кримський хан. Далі зображена течія Бугу і Дністра; також Дніпра від порогів аж до впадіння у Чорне море).

На карті зображена південна частина Новоросії (Noaw Rus) із землями Українського (Regiment Ukraincow) та Слобідського (Kozacy Slobocy) полків; землі Вольностей Війська Запорозького (Osady Zaporoiowcow), а також місце розташування Нової або Підпільненської Січі (Nowa Sicza Zaporowska, Podpolna) та Старої Січі (Dawna Sicza), нижче Старого Кодака (Kudek Stary) позначені 13 порогів.

Написи на карті – Kozaków Humańskich y Zaporohowskich  (Козаків Уманських та Запорозьких), Kozaczyzna Humańska (Козаччина Уманська).

1774 р. Карта “Carte De La Partie Septentrionale De L Empire Otoman Contentant la Crimee, la Moldavie, la Valakie, la Bulgarie, avec la Nouvelle Russie, les Gouvernement d'Astracan, et de Voronez, les Tartares, Cosques &c. Par le Sr. Rizzi Zannoni... 1774” (Карта Північної частини Османської імперії...). Видавництво Париж, формат – 22 × 17 дюймів. Перевидана у Венеції 1784 р. на 6 аркушах,  Ремондіні (Remondini). Поміщена в атласі “SANTINI, P. / REMONDINI, M. - Atlas Universel dressé sur les meilleures cartes modernes”.

Між Пд. Бугом та Дніпром напис на мапі Territoire des Zaporoviens (Територія (земля) Запорожців). Північніше території запорожців на карті позначено кордон між Російською державою та Османською імперією, який був до Бєлградського мирного договору 1739 р. (тобто кордон станом на 22 жовтня 1705 р.). Над лінією кордону на карті напис Kozaci Slobodsczy (Козаки Слобідські). Між  лінією кордону та полком Гусарів Хорватських напис – Regimеnt Ukraincow (Полк Українців).

1781 р. Карта “LI PALATINATI DI BRACLAW, E KIOWIА. TRATTA DALL’ ATLANTE POLACCO DEL SIGR. RIZZI ZANONI” (БРАЦЛАВСЬКЕ ТА КИЇВСЬКЕ ВОЄВОДСТВА З ПОЛЬСЬКОГО АТЛАСУ РИЦЦИ ЗАННОНІ). Видавництво Венеція (Venezia). Папір, мідерит, багатоколірне ручне тонування аквареллю. Кольоровий художній картуш. Масштаб –  1:1 460 000 (8 звичайн. італійських миль в 1 см), мова –  італійська. На карті позначено Київське та Брацлавське воєводства, визначені межами річок Дніпро та Дністер. Територія за межами воєводств позначена як Ukrania Russa (Україна Російська). Ці українські землі в цей час належали Російській імперії. Кримське ханство - Piccola Tartaria (Мала Тартарія).

1776 р. Паоло Сантіні (Paolo Santini; 1729-1793), італійський картограф опублікував карту “Сarte des Environs de la Mer-Noire ou se trouvent L'Ukrayne, La Petite Tartarie, et les Confins de la Russe Européene, et de la Turkie”. Видавництво Венеція. Середня Наддніпрянщина (Правобережна та Лівобережна) позначена як Ukrayne (Україна), Південна Україна – Novel le Servie (Новосербія). На схід від Novel le Servie містяться напис Cosaques Zaporisk (Козаки Запорозькі), на південь напис – Dzike Pole (Дике Поле).

1776 р. Карта ”CARTE DE LA  LITHUANIE RUSSIENNE  qui comprend les PALATINATS  de LIVONIE, de WITEPSK, de MISCISLAW,  et une partie de ceux de  POLOCK et de MINSK  cédés par la POLOGNE à la  RUSSIE. Dressée sur l'Exemplaire des Héritiers HOMANN 1775.  à VENISE,  Par P. Santini  1776  Chez M. Remondini”. Формат мапи 54.61 × 44.45 cм, масштаб – 1 : 400 000. Видавець Джузеппе Антоніо Ремондіні (Giuseppe Remondini II; 1745-1811), після смерті батька видавництво очолив його син Франческо Ремондіні (Francesco Remondini; 1777-1820). Видавництво Венеція. Північніше Києва напис – Ukraine (Україна).

Антоніо Затта (італ. Antonio Zatta; 1757—1797) — італійський картограф та видавець. Працював у Венеції. Дві його найвідоміших роботи Atlante Novissimo, опублікованій в 1779 році, і Nuovo Atlante, видано в 1799 році, вже після його смерті. Atlante Novissimo містив 5 томів, 216 карт-гравюр (4 світу, 25 з Північної й Південної Америки, 2 з Австралії, і 5 космографічні таблиці). Мапа Затта Нової Зеландії була першою картою в атласі, що показувала відкриття Кука. Також відомі його карти англійських графств.

1781 р. Карта «Russia Rossa…» (Червона Русь, Поділля та Волинь). Червона Русь – західноукраїнські землі.

Франческо Пагноні (Franchesco Pagnoni) – італійський картограф.

1860 р. Карта “Regno di Polonia nei suoi antichi confini avanti lo smembramento”. Центральна Наддніпрянщина (Правобережна та Лівобережна) позначена як Uсrania (Україна). Королівство польське на карті зображено до Андрусівського договору 1667 р.

ДЖЕРЕЛА

*Байцар Андрій. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання / А. Л. Байцар. – Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020. – 640 с. 

1459 р. Фра Мавро