пʼятниця, 31 серпня 2018 р.

Видатні винниківські педагоги. Зіновій Слота



Слота Зіновій Павлович (1 січня 1922 р., с. Шили, Збаразький повіт, Тернопільське воєводство — 17 березня 2011 р., м. Винники) — громадський діяч, член Секретаріату та один з ініціаторів створення Львівського обласного об’єднання ветеранів Другої світової війни, Почесний громадянин Винник (1997 р.). Батько Зеновія був учителем, а мати — кравчинею. В юності батько воював в лавах січових стрільців, був у курені Коновальця. Як освічену людину, яка добре володіла німецькою мовою, ввели в склад української делегації на переговорах у Бресті 1918 р.

Закінчив 4 класи початкової школи, потім декілька місяців навчався  в Тернопільській гімназії «Рідної школи», але був змушений перейти до польської гімназії у м. Збараж, яку закінчив 1939 р. У січні 1938 р. вступив до Юнацтва ОУН, де виконував завдання з розвідки та збору інформації. У  1939—1940 рр. навчався в 10-му класі, щоб отримати радянський атестат. У  вересні 1940 р. вступив до Львівської політехніки. Продовжував співпрацювати з ОУН. Мав псевдо: «Зелис», «Зезель», «Богдан». З вересня  1941 р. працював у німецькій будівельній службі «Баудінст».
У лютому 1942 р. вступив на перший курс Львівського медичного інституту. Після двох семестрів навчання у 1943 р. вступив до Політехніки на технічні фахкурси. 1943 р. вперше побував у Винниках в складі інспекційної групи ОУН (був в охороні Катерини Зарицької та Слави Стецько). На поч. березня 1944 р. поїхав до рідного с. Шили. До Львова не повернувся, бо до Тернополя підійшов фронт. Влаштувався вчителем у початковій школі с. Гнилиці. Незабаром був мобілізований в радянську армію. У травні 1944 р. з невеликою групою Зеновій був відправлений до Алчевська (колишній Ворошиловськ на Луганщині), а через 2 місяці – на Другий Прибалтійський Фронт. 16 вересня 1944 р. був поранений в легені скалкою. Спочатку опинився в польовому шпиталі, звідки був відправлений до Москви в дитячу лікарню ім. Філатова, один з поверхів якої слугував військовим шпиталем, а звідти – до санаторію у м. Кисловодськ. Служив у Ростові в комендатурі, потім – у Новочеркаську в запасному полку.
У жовтні 1945 р. був демобілізований. Вчителював спочатку на Тернопільщині, з 1958 р. – на Львівщині в Сороках Львівських, а пізніше директором у с. Чишки. У 1956 р. здобув вищу освіту (географічний факультет). 1962 р. став заступником директора школи-інтернату у Винниках. Був директором СШ №47 протягом 1971—1975 рр. У 1963—1978 рр., 1990—1994 рр. – депутат Винниківської міської ради. Був активним членом товариства «Просвіта» у Винниках.

ЛІТЕРАТУРА
Байцар Андрій. Історія Винник в особах: Науково-краєзнавче видання / А. Л. Байцар. — Винники; Львів: ЗУКЦ, 2017. — 180 с.




2 коментарі:

  1. Жаль, що не встигла познайомитися із Зіновієм Павловичем, ми з ним земляки. Моє рідне село Шельпаки - за якихось 5 км км від його Шилів, до речі, з таким самим горбистим ландшафтом, як і Винники (ось чому мені тут так комфортно!).

    ВідповістиВидалити
  2. Я ще пам'ятаю пана Зеновія. Він уже був на пенсії, поважного віку. Я навчалась у молодших класах. До цього часу пам'ятаю, як він учив нас гарних манер, зокрема, як треба чесно, правильно говорити по телефону. До нині пам'ятаю того гарного пана.

    ВідповістиВидалити