1694 р. Юбер Жайо.
Карта –
“ESTATS DE LA COURONNE DE POLOGNE, PRÉSENTÉ A MONSEIGNEUR LE DUC DE BOURGOGNE.
PAR SON TRES HUMBLE ET TRES OBEI/SANT SERVITEUR H. IAILLOT 1696”. Видавництво Амстердам. Масштаб бл.
1:2 300 000 Мова: французька та латинська.
Українські землі представлені Поліссям (Polesie) на
півдні Великого Литовського князівства (Grand Duché de Lithuanie), Волинню
(Volhynie), що поділяється на Верхню Волинь (Haute Volhynie) з Луцьким
воєводством (Palatinat de Lufuc) і Київським воєводством (Palatinat de Kiow) та
Нижню Волинь (Basse Volhynie); Поділлям (Podolie), що поділяється на Верхнє
Поділля (Haute Podolie), яке охоплює Кам’янецьке воєводство (Palatinat de
Катепіес), та Нижнє Поділля (Basse Podolie), що охоплює Брацлавське воєводство
(Palatinat de Braclaw). На заході виділена Чорна Русь (Russie Noire). В її
межах зображені Холмське (Palatinat de Chelm), Белзьке (Palatinat de Belcz) та
Львівське (Palatinat de Lemberg) воєводства. Ha півдні Чорної Русі лежить Покуття
(Pokutie). Східні українські землі представлені Чернігівським (Duché de
Czer-nihow) та Новгород-Сіверським (Duché de Novogorod Siwierski) князівствами.
У Причорномор’ї — Буджацька орда (Tartares de Budziak) та Очаківська орда
(Tartares d Oczakow). Центральна Наддніпрянщина (Право- і Лівобережна) названа
Україною, або країною козаків (Ukraine
ou Pays des Cosaques), y межиріччі Інгульця (Ingulet Maly Flu.) і Дніпра
позначене Дике поле (Dzike Polie ou
Campagnes Defertes et Inhabitées).
На Дніпрі, в околицях Кодака — напис про розташування
порогів (Porowys de Nieper), нижче за течією зображені острови з написом про
перебування і зберігання на них скарбниці козацького війська (IJles ou eft la
Cache ou la Trésor de l'Armée des Cosaques).
Від місць татарських переправ на Дніпрі відходить Чорний шлях (Czarny flack
Chemin que fuiuent les Tartares pour entrer en Pologne), що проходить через
Нижнє та Верхнє Поділля аж до Львова, та його відгалуження — Кучманський шлях (Kusmanski fiack), який
пролягає через Брацлавщину та Кам’янеччину [Вавричин
М. Україна на стародавніх картах (середина XVII – друга половина XVIII ст. / М.
Вавричин, Я. Дашкевич, У. Кришталович // К.: ДНВП “Картографія”, 2009. – 224 с.].
Перевидана 1696, 1708 р., 1730 р. та ін. (з незначними
змінами).
Юбер Жайо (Алексіс Юбер Жайо; Hubert
Jaillot; 1632-1712), французький гравер,
скульптор, видавець і картограф, упорядник кількох атласів, у тому числі за
матеріалами Нікола Сансона та його синів. З 1657 р. жив і працював у Парижі,
кінець XVII ст. – початок XVII ст. – на службі у короля Людовика XIV. 1670 р.
отримав титул Королівського скульптора (Sculpteur du Roi). Після смерті свого
тестя; видавця Нікола Берея І (Nicolas Berey І) у 1655 р. і шваґра видавця та
гравера Нікола Берея II (Nicolas Веrey II) купив від овдовілої своєї сестри
карти колекції Berey. 1667 р. очолив картографічну майстерню, використовуючи
початково плити Береїв. Таким чином, він одержав цінну основу, для майбутньої
видавничої діяльності. Створив картографічну фірму “Les Deux Globes” (сини та
внуки Жайо забезпечили фірмі процвітання аж до 1781 р.). 1670 р. придбав у Г.
Сансона (помер 1703 р.) та Андрієна Сансона (Adrien Sanson; помер 1718 р.) їхні
матеріали та виготовив великий атлас «Atlas nouveau contenant toutes les
partiers du monde...». 1671 р. отримав виключне право на публікацію всіх карт
Сансонів.
Початково майстерня Жейо видавала окремі
карти у видовженому форматі folio, тільки у 1681 p., у співпраці з Ґ. Сансоном,
вийшло перше видання відомого «Atlas Nouveau...» (46 карт). Друге видання 1684
р. (72 карти) і третє видання 1689 р. (80 карт).
Більшість карт в атласі належали Н. Сансону,
проте відсутність його прізвища на титульному аркуші спричинилася до хибної
версії про авторство А. Ю. Жейо, хоча сам Жейо не мав ні географічної, ні математичної
освіти. Створені ним карти були фактично копіями сансонівських карт.
1692 р. атлас (99 карт) Сансона-Жайо був
перевиданий в Амстердамі Георгом Колле і П'єром Мортьє (помер 1724) під
назвою «Atlas Royal a l’Usage de
Monseigneur le Duc de Bourgogne…», атлас мав також, як і у французькому
виданні, посвяту герцогу Бургундському; 1696 р. – з 111 картами. У 1707/1708
рр. П'єр Мортьє видав атлас з 168 картами. Пізніші видання Мортьє розширили
атлас ще більше – 1708 р. – 200 карт;
близько 1721 р. – 300 карт; близько 1735 р. – 400 карт.
Юбер Жайо увійшов у видавничу справу в
сприятливий момент. Починаючи з 1668 р. французький король Людовик XIV почав
вигравати свої битви. Територія Франції постійно розширювалася. Це сприяло
високому попиту на карти. 20 липня 1686 р. одержав від короля титул Géographe
du Roy.
Карти, надруковані в майстерні А. Ю. Жейо,
вигідно вирізнялися багатими та ошатними картушами роботи Шарля Сімоно (Charles
Simonneau), П'єра Брісара (Pierre Brisart), Франсуа Шово (François Chauveau) та
точною різьбою Франсуа Кумартена (François Coumartin) та Луї Кордьє (Louis
Cordier).
Немає коментарів:
Дописати коментар