Спростування фейків про святкування Різдва в УКРАЇНІ 25 грудня у 1924-1929 рр.

Календар – це умовність: Ісус Христос не народився 25 грудня; і 7 січня Він теж не народився – це все умовні дати. Нам як християнам треба більше дбати про зміст свята Різдва Христового, аніж про те, в який день його відзначати, бо не в датах суть християнства і не в цьому є ознака цивілізованості.

Напередодні  Різдва  все частіше і гучніше лунають заклики святкувати Різдво «з усім світом», мовляв, 25 грудня – це «європейське» Різдво, а 7 січня – «радянське» або «російське». На подібні ідеологічні спекуляції, які здебільшого роздмухують люди, котрі насправді не ходять до церкви ні 25-го грудня, ні 7-го січня, клюнули чимало патріотично налаштованих Українців. Утім, як не дивно, саме російські комуністи в 1924-1929 рр.  рр.  силоміць намагалися примусити церкву перейти на Новий стиль і святкувати Різдво 25 грудня, замість «старорежимного» 7 січня.

Також останнім часом в соцмережах появилася інформація, що  українці й московити до 1918 р. святкували Різдво 25 грудня. Наводяться для прикладу різноманітні календарі та коментарі до них. Так, Росія (РПЦ) та Українські церкви святкували Різдво до 1918 р. 25 грудня, але не за Григоріанським, а Юліанським календарем.  Українські церкви, Єрусалимська,  Сербська, Чорногорська, Грузинська, Польська, Бесарабська митрополія Румунської православної церкви, афонські монастирі,  Греко-католицька церква Хорватії та Сербії, Македонська греко-католицька церква, Російська греко-католицька церква, РПЦ святкують і тепер Різдво 25 грудня за Юліанським календарем, тобто 7 січня за Григоріанським.

 

Росія та РПЦ до 1918 р. жили за старим стилем, тому цивільний і релігійний календарі збігалися. Це аксіома, яка не потребує доказів. Питання в іншому. У той день, коли в дореволюційній Росії було 25 грудня і святкували Різдво, на Заході вже було 7 січня. Однак в щорічних російсько-радянських календарях аж до 1929 року (включно) церковні дати, включаючи Різдво, були помічені в різні роки або як свята, або як дні відпочинку. Різдвяні дні в календарях 1919-1923 років відзначені 7 і 8 січня, а 1924-1929 років - 25 і 26 грудня. З 1929 року в радянській Росії було заборонено відзначати Різдво Христове.

 

У 1923 році на вимогу радянсько-російського уряду  московський патріарх Тихон видав розпорядження про перехід на новий стиль і святкування Різдва 25 грудня, але це розпорядження викликало шалений опір на парафіях, зокрема в Україні.

5 травня 1923 р. на Другому Помісному Всеросійському Соборі (Першому оновленому), що проходив у Москві з 29 квітня по 9 травня в храмі Христа Спасителя  було розглянуто питання "Про Реформу календаря". 15 жовтня 1923 року Новоюліанський календар, святкування Різдва 25 грудня, указом патріарха Тихона  був введений для  РПЦ. Проіснувало це нововведення лише 24 дні, і вже 8 листопада все той же патріарх Тихон розпорядився «повсеместное и обязательное введение нового стиля в церковное употребление временно отложить», що триває й досі. 

Отже, РПЦ відмовилася від переходу на Новий календар, і Різдво в 1924 р. і по сьогоднішній день відзначає 7 січня. Але в грудні 1923 р. Наркомат праці СРСР затвердив новий порядок "особливих днів відпочинку" (так називалися пов'язані з релігією та традиціями вихідні, які у межах СРСР не були тотожними). Отже, з 1924 р. і до 1929 р. усі календарні свята відзначалися за Новим стилем, зокрема й  Різдво. Втім, офіційний вихідний 25 грудня не скасував відзначення Різдва "на місцях" саме 7 січня.

Видатний український вчений і патріот, віцепрезидент Української академії наук Сергій Єфремов, який загинув за свої переконання в сталінських концтаборах, про радянські календарні експерименти з Різдвом так писав у 1925 році: «Різдво за старим стилем, «справжнє» Різдво, як тепер кажуть. Антирелігійна пропаганда зробила тільки те, що ніхто не святкує за новим стилем, а тільки по-старому, хоча офіційно це є будні. Пускаються навіть на хитрощі. На деяких підприємствах заявили робочі, що на Різдво (за новим стилем) хочуть працювати, щоб потім вибрати для святкування інші два дні – і вибрали Різдво за старим стилем».

1924 р. С. Єфремов писав: «Сьогодні Різдвяні свята за старим календарем. Визначено працювати, але й праці немає, і не святкують. Службовці пішли на службу, щоб, покрутившись трохи, втекти, а робочі, здається, і зовсім до роботи не стали. Ще одна з тих тихих поразок влади, в яких вона не зізнається, але на які вперто лізе...».

Так само щодо Різдва за Старим стилем вчиняло й окупаційне нацистське командування в 1941 р. Але вже в наступному році  відмовилася від переходу на Новий календар, і Різдво в 1943 р. відзначали вже 7 січня. Такі самі більшовики, тільки зовнішня форма інша.

Відтак, можемо бачити, що саме 7 січня для  українців стало датою справжнього Різдва. 

Щодо переходу на Новий календар то в УКРАЇНЦІВ-грекокатоликів має спрацювати інстинкт самозбереження (небажання латинізації, небажання розчинитися у Католицькій церкві, а бажання зберегти свою українську візантійську традицію).