вівторок, 14 вересня 2021 р.

Географічна комісія НТШ (з історії)

НТШ утворене 23 грудня 1873 року у Львові, за фінансування меценатів з Наддніпрянщини, як Літературне товариство імені Т. Шевченка, у 1892 р. назву змінено на Наукове товариство ім. Т. Шевченка (своєрідна академія наук). Особливого розквіту досягло в період головування Михайла Грушевського (1897—1916). У 1920-30-х роках зазнавало переслідувань від польської влади, 1939 зліквідована радянською владою; відновлена 1947 року в Західній Європі та Сполучених Штатах Америки, де стала відома як Shevchenko Scientific Society. З 1989 року організація знову діє на території України.

Першими вченими-географами, дійсними членами НТШ були Григорій Величко (з 1899 р.) та Степан Рудницький (з 1901 р.).

З початку ХХ ст. появляються спроби організаційно згуртувати вчених-географів, членів НТШ.

1909 р. у структурі НТШ створено Фізіографічну комісію. Її членами стають два географи: д-р Григорій Величко (1863-1932) та Степан Рудницький (1877-1937), останній до того ж стає секретарем комісії. Діяльність комісії у період Першої світової війни (1914­-1918) та Визвольних змагань (1918-1920) припиняється. Робота Фізіографічної комісії НТШ відновлюється лише з 1922 р.

Головою Фізіографічної комісії з 1923 р. став геоботанік Микола Мельник (1875-1954). Секретарем комісії у другій половині 1920-х років - на початку 1930-х була Олена Степанів, активну участь у її роботі брали географи Григорій Величко (у першій половині 1920-х років) та Стефанія Пашкевич (1889-1953). За редакцією дійсного члена НТШМиколи Мельника у 1925-1939 рр. виходять 7 випусків “Фізіографічного Збірника”.

Географічна комісія НТШ була створена в 1929 р. відносно новою генерацією українських географів, уже без С. Рудницького та Г. Величка, які на той час перебували в Харкові. Найважливішу роль у створенні Географічної комісії НТШ відіграла д-р Олена Сте­панів (1892-1963), її заслуги в тому важко переоцінити. З весни 1929 р. вона очолила Геогра­фічну секцію товариства “Учительська громада”. Географічна секція цього товариства, під керівництвом О. Степанів організувала 27-28 вересня 1929 р. у Львові Перший український з’їзд учителів географії.

Олена Степанів запросила д-ра Володимира Кубійовича (1900-1985) з Кракова, якого обрали головою з’їзду. Саме участь у роботі цього з’їзду стимулювала його перехід до української географії.

У то­дішній Польщі вчительський географічний рух був досить розвинений. Наприклад, у 1926 р. у Львові відбувся Другий загальнопольський з’їзд учителів географії, участь у якому брали представники 70 міст Польщі. Організатором з’їзду був професор Львівського університе­ту Еуґеніуш Ромер (1871-1954).

Перший український з’їзд учителів географії, серед іншого, ухвалив рішення про органі­зацію Географічної комісії НТШ. Організаційне засідання відбулося у Львові 29 грудня 1929 р. Головою Географічної комісії було обрано д-ра Володимира Кубійовича, містоголовою (тобто заступником голови, В. Кубійович мешкав у Кракові) проф. Юрія Полянського (1892-1975), секретарем д-ра Ігора Федіва (1895-1962).

Комісія ставила перед собою завдання: видання окремих географічних періодичних збірників (праць), розроблення української географічної термінології, упорядкування чужоземної бібліографії стосовно географії українських земель та ін. Комісія також ставила собі за мету узяти участь в організації Другого українського з’їзду учителів географії, взяти участь у роботі всеслов’янського географічного з’їзду, що мав відбутися незабаром у Бєлґраді та ін. У Географічній комісії була утворена термінологічна секція (голова - О. Степанів, секретар - Е. Жарський).

Володимир Кубійович, пишучи 21 січня 1936 р. до голови НТШ І. Раковського про виставку географічних карт України у Географічному інституті Берлінського університету в середині січня того року, зокрема за­значав: “... я підніс, що ця праця була переведена в географічній комісії НТШ. В дійсності перевів її голова цеї комісії, себто я. В дискусії підніс проф. Пенк, що тішиться, що наше
Товариство так працює і підчеркнув, що йому приємно бути членом цього Товариства. Як бачите, я старався робити добру славу для нашого Товариства і це мені вдалося’.

У діяльності Географічної комісії НТШ виділяються три періоди: перший - 1929-1940 рр. (довоєнний); другий - 1940-1990 рр. (діаспорний); третій - з 1990 р. (сучасний). У довоєнно­му періоді Географічна комісія налічувала близько 30-ти членів, у т. ч. чотири дійсних члени НТШ: Юрій Полянський (з 1927 р., ще до створення комісії); Володимир Кубійович та Мирон Дольницький (з 1931 р.); Микола Кулицький (з 1939 р.).

Серед звичайних членів слід виді­лити таких, як Петро Біланюк (1894 р. н.); Григорій Дрогомирецький (1889-1958); Едвард Жарський (1906-2001); Володимир Огоновський (1896-1970); Стефанія Пашкевич; Олена Степанів; Іван Тесля (1903-1996); Ігор Федів. З 1935 р. секретарем Географічної комісії за­мість Ігора Федіва став Микола Кулицький (1903-1970).

Комісія об’єднувала переважно гео­графів Львова, а також Станіслава, Тернополя, Рівного, Перемишля, Кракова, Праги та ін. Географічна комісія тісно співпрацювала з іншими тодішніми комісіями НТШ, особливо з Фізіографічною, Статистичною та Комісією охорони природи.

Комісія у вересні 1930 р. скликала Другий український з’їзд учителів географії у Станіс­лаві (Івано-Франківськ). У 1932-1934 рр. проведено три засідання комісії, на яких із доповід­ями “Пастирство Буковини”, “Рух людности в Галичині в рр. 1910-1932” та “Видання атлясу України” виступив В. Кубійович. На засіданні 6 жовтня 1935 р. з доповідями “Опис деяких ще невідомих досі карт України з ХУІІ і ХУІІІ ст.” та “Найстарші копальні кременю з кам’яної доби в Задарові коло Монастириськ і в Дубівцях” виступили відповідно В. Січинський та Ю. Полянський.

У 1937-1938 роках комісією проведено два засідання з двома доповідями. У 1935 р. Географічна комісія видала “ Праці географічної комісії”, Вип. І. . У ньому вміщено такі праці: Ю. Полянський “Реконструкція географічного середовища молодшого палеоліту подільсько-бесарабської провінції”; В. Кубійович “Пастушство Буковини”; В. Січинський “Нові знаходи старих мап України ХУІІ-ХУІІІ ст.”; В. Огоновський “Східньо-европейський степ”.

У 1937 р. за загальною редакцією В. Кубійовича вийшов “Атлас Укра­їни й сумежних країв”. У 1938 р. за його ж редакцією “Географія українських і сумежних земель. Том І. Загальна географія” (2-ге видання у 1943 р.). Усі ці твори були видані у Льво­ві.

Деякі члени комісії, зокрема В. Кубійович, брали участь у підготовці тритомної “Укра­їнської Загальної Енциклопедії” (Львів-Станіслав-Коломия, 1930-1935 роки). За головною редакцією В. Кубійовича і як орган НТШ вийшов “IV Український Статистичний річник 1936-37” (Варшава; Львів, 1937 р.).

Члени комісії публікували свої праці також у “Збірни­ку Математично-Природописно-Лікарської секції НТШ”, “Збірнику Фізіографічної комісії” та інших виданнях.

Географічна комісія НТШ припинила своє існування на початку 1940 р. у зв’язку з розпуском НТШ.

Другий (діаспорний) період діяльности Географічної комісії (1940-1990) є специфічним.

Організаційно вона існувала, очевидно, тільки до 1950 р. Комісія налічувала 14 членів (з них 6 дійсних членів НТШ). ЇЇ головою продовжував бути проф . д - р В. Кубійович, заступ ник - доц. д -р М. Дольницький, секретар - І. Тесля. Проведено, зокрема, два засідання на яких виголошено такі доповіді: В. Кубійович “Етнографічна карта Галичини”, М. Дольницький “В справі географічної термінології”, І. Тесля “Причини засухи в зимі 1947-48 в Німеч­чині”. Комісія входила до складу Математично-Природописно-Лікарської Секції НТШ.

В Україні, у Львові, працювали Олена Степанів та Стефанія Пашкевич (до речі, багато років на географічному факультеті Університету ім. І. Франка) і Володимир Огоновський, у Коломиї Григорій Дрогомирецький. За кордоном: Володимир Кубійович у Сарселі під Пари­жем (Франція); Петро Біланюк, Мирон Дольницький (1891-1968), Едвард Жарський, Микола Кулицький (у США); Іван Тесля та Ігор Федів (у Канаді); Юрій Полянський (в Арґентині). Гео­графи діаспори брали участь у багатьох видавничих проектах.

Загальновідома вирішальна роль В. Кубійовича у створенні Енциклопедії Українознавства. Серед інших його творів вар­то відзначити фундаментальну працю, за висловом самого вченого “свою найціннішу карту”, - “Етнічні групи південнозахідньої України (Галичини) на 1.1.1939. Національна статистика і етнографічна карта” (1983 р.).

Іван Тесля, наприклад, підготував низку праць з географії, демографії та картографії, зокрема “Українці Канади в 1971 році” (1977 р.) та “Ukrainian Immigration to Canada in 1891-1967” (1978 р.). Він разом з Евгеном Тютьком (а не Любомир Винар, як це чомусь вважається) розробив і видав у США в 1980 р. фундаментальний “Істо­ричний атлас України”. Іван Тесля у вступі до атласу писав: “Зокрема приємно нам подяку­вати (...) проф. д-рові В. Кубійовичеві за дружні поради і дозвіл використовувати матеріали”. У США та Канаді у структурах заокеанського НТШ працювали ряд географів відносно “молодшого” покоління, зокрема Роман Дражньовський, Григорій Ко­лодій, Петро Оришкевич (США), Ігор Стебельський (Канада). Петро Оришкевич, наприклад, видав низку праць із географії, зокрема “Українці Засяння” (1962 р.); “Географія українців (русинів) великого Вашинґтону” (1981 р.); “Географічні мапи України” (1963 р., 1990 р.).

Сучасний, третій період діяльности Географічної комісії НТШ розпочався у 1990 р. Після відновлення у 1989 р. НТШ у січні 1990 р. була відновлена і її Географічна комісія. Голова комісії д-р геогр. наук Олег Шаблій.

 За матеріалами професора ЛНУ ім. І. Франка Івана Ровенчака



Назва Сарселю стала синонімом Наукового Товариства ім. Т.Шевченка (НТШ) в Європі, яке добре відоме як українській еміграції так і в Україні. Його можна назвати найдорожчим алмазом в короні української наукової спадщини в Європі. Старовинний будинок НТШ, що з 1951 року знаходиться у в містечку Сарсель Сент Бріз (17 км на північ від Парижу), найкращим чином презентував понад пів століття українську науку поза межами батьківщини. Саме тут була створена 11-томна Енциклопедія Українознавства, поява якої була величезною історичною подієї в житті української еміграції.

Немає коментарів:

Дописати коментар