пʼятниця, 13 листопада 2026 р.

Дефіцит, черги, купони, "варені" джинси та демонстрації й протести – як виглядав Львів у 1990 р.

Дефіцит, черги в магазинах, поява перших банків, купони, «варені» джинси, перші вертепи, демонстрації й протести. Що об'єднує ці слова і чим вони є для вас - цікавинками з розповідей батьків, чи, може, тільки в пункті з підручника історії?

Усі ці слова об'єднує епоха розпаду СРСР та перші роки незалежності України (кінець 1980-х — початок 1990-х років). Це був період глибокої економічної кризи та водночас стрімких суспільних і політичних змін.

Дефіцит та черги в магазинах. Полиці радянських магазинів порожніли через занепад планової економіки, а купівля базових продуктів перетворювалася на багатогодинне випробування. 

Демонстрації і протести. Масові мітинги, шахтарські страйки та студентська Революція на граніті, що наближали падіння комуністичного режиму та відновлення незалежності.

«Варені» джинси. Культовий елемент молодіжної моди того часу, який діставали через фарцовщиків або виварювали вдома у відбілювачі через брак західного одягу.


Головні події та віхи 1990 року у Львові

  • «Живий ланцюг» (21 січня 1990 року): Масштабна акція «Українська хвиля», організована Народним рухом України. Сотні тисяч людей утворили безперервний живий ланцюг, що з'єднав Львів, Київ та інші міста, символізуючи соборність і єдність українців. 

  • Демонтаж пам’ятника Леніну (14 вересня 1990 року): Львів став одним із перших великих міст України, де офіційно демонтували пам'ятник Володимиру Леніну на площі перед Оперним театром. 

  • Культурне та молодіжне життя: У травні 1990 року у Львові відбувся перший легендарний авантюрно-молодіжний фестиваль «Вивих», що став маніфестацією свободи та нової української культури. 

  • Купони. У листопаді 1990 року у Львові, як і по всій Українській РСР, запровадили картки споживача з одноразовими відрізними купонами для захисту внутрішнього ринку від дефіциту. Вони не замінювали гроші, а діяли як обов’язковий додаток до радянських карбованців під час купівлі продуктів та товарів першої необхідності.  

  • Поява перших банків. З переходом до ринкової економіки почали виникати перші комерційні банки, які прийшли на зміну радянській монополії Ощадбанку.«Банк Львів» був заснований у 1990 році. 

.











неділя, 8 листопада 2026 р.

Українська етнічна територія - від «Сяну до Дону» від «Карпат по Кавказ». ТРИ унікальні карти України Г. Величка (1896), С. Рудницького (1914) та В. Кубійовича (1934)


У XIX столітті й майже до середини XX століття українська етнічна територія виходила далеко за межі сучасної території України, охоплюючи також південно-західну частину сучасної державної території Білорусі, прилеглу до України частину сучасної державної територіїРосії, окремі ділянки лівобережжя Дністра сучасної державної території Молдови, прикордонні північні території сучасної Румунії, північно-східні райони сучасної Словаччини, південно-східну частину сучасної Польщі.

На картах Г. Величка (1896), С. Рудницького (1914) та В. Кубійовича (1934) бачимо «відірвані» від національного тіла Холмщину, Берестейщину, Пінщину, Стародубщину, Слобожанщину, Кубань, Надсяння, Лемківщину, Пряшівщину, Мармарощину та інші українські землі від «Сяну до Дону» від «Карпат по Кавказ».

Українська етнічна територія на час Української революції, за оцінкою фундатора української географії Степана Рудницького (1877-1937) становила від 905 тис. км² до 1 млн 56 тис. км² з 51,2—53,9 млн мешканців. Питома вага етнічних українців становила на цій території (за його обчисленнями) 71,3—71,7 %.

За оцінками одного із засновників вітчизняної соціології Микити Шаповала (1882-1932) території, на якій українці чисельно переважали всі ін. національності, разом узяті, була дещо меншою: 1914 р. вона становила 739 тис. км² (у Росії – 665 тис. км², в Австро-Угорщині – 74 тис. км²). На цих землях у той час проживବло 46 млн осіб (в Росії – 39,6 млн, в Австро-Угорщині – 6,4 млн), з них 32,662 тис. (71,0 %) – українців, 5,379 тис. – росіян (11,7 %), 3,796 тис. (8,2 %) – євреїв, 2,079 тис. (4,5 %) – поляків, 871 тис. (1,9 %) – німців.

За оцінками Володимира Кубійовича, зробленими в 1930-х рр., перед I світовою війною суцільна територія, на якій українці складали абсолютну більшість, становила 718,3 тис. км², з яких 89,5 % – у складі Росії, 10,5 % – Австро-Угорщини. Володимир Кубійович зробив оцінку площі української етнічної території на 1933 р. — 932 тис. км², у тому числі: 728,5 тис. км² становила суцільна українська етнічна територія, 203,6 — мішана.

1896 р. Григорій Величко видав «Народописну карту українсько-руського народу». Григорій Величко — автор першої етнічної карти українських земель (виданої українською мовою). Зміст карти розроблено з використанням найновіших на той час статистичних і картографічних матеріалів. На ній способом якісного фону виділено розселення 19 народів. Українці названі – «українці русини». Це одна із перших українських етнографічних карт де УКРАЇНСЬКИЙ етнос названо УКРАЇНЦЯМИ.

Перша Етнографічна карта, розроблена С. Рудницьким, видана у 1914 р. у Відні під назвою «Ethnographische Ubersichtkarte der Ukraina» (Етнографічна оглядова карта України) як додаток до книги «Ukraine und die Ukrainer» (Україна і українці). Масштаб 1:7 500 000. Бачимо на мапі використання рожевого, який у Британській імперії був улюбленим кольором для показу на карті британських володінь.

Карта видавалася і перевидавалася разом з книгою у 1914 і 1915 рр. багатьма мовами. Повторне видання німецькою мовою цієї книги разом з картою було здійснене у Берліні (1915), перевидання італійською – у Римі (1914). Українською мовою під назвою “Оглядова карта українських земель” з’явилася у 1917 і 1921 рр. в книзі “Україна — наш рідний край”.

В. Кубійович продовжив справу С. Рудницького. Центральними проблемами для обґрунтування української національної території В. Кубійович вважав визначення її меж, географічного положення і цілісності (соборності). Цій проблемі присвячені його численні праці з географії, демографії, статистики української національної території та етнічні карти українських земель, більшість яких він укладав спільно з М. Кулицьким.

1934 р. «Етнографічна карта України й сумежних країв» та «Карта розміщення українського населення».

 
1934 р. В. Кубійович. «Етнографічна карта України й сумежних країв»


1917 р. С. Рудницький  
“Оглядова карта українських земель”
1896 р. Григорій Величко. «Народописна карта українсько-руського народу».

субота, 7 листопада 2026 р.

Парад 7 листопада у 1950-их - 1980-их роках. Львів та Винники

7 листопада в СРСР відзначали головне державне свято — річницю Жовтневого перевороту. Подія пов'язана зі збройним переворотом у Петрограді 25 жовтня (7 листопада) 1917 року, коли більшовики на чолі з В. Леніним скинули Тимчасовий уряд, що поклало початок радянському тоталітарному режиму. В Україні державний статус цього свята скасували у 2000 році. Обов'язкові ходи робітників, студентів і службовців із червоними прапорами, транспарантами, повітряними кульками та портретами партійних лідерів. 7 листопада став святковим вихідним днем в СРСР у 1918 році. Запровадження другого вихідного (1927 рік): Постановою ЦВК СРСР від 26 жовтня 1927 року святкування річниці Жовтневого перевороту розширили, і вихідним днем додатково стало 8 листопада. Таким чином, радянські громадяни отримали "спарені" вихідні — 7 та 8 листопада.


Парад 7 листопада 1957 р. Винники (з архіву Юрія Карманчука)

 Парад 7 листопада. Кінець 1960-их - поч. 1970-их  рр. Винники (з архіву Юрія Карманчука)

 

1960-і роки. 7 Листопада. Львів. Вул. Леніна (Личаківська). Дружно (добровільно-примусово) всі на ПАРАД!!!
7 листопада. Поч. 1970-их рр. Львів.  Проспект Леніна (пр. Свободи). Військовий парад
7 листопада 1973 р.  Винники (з архіву Богдана Іванишина)







Поч. 1970-их років.  
Львів у святкових колонах демонстрантів 7 листопада.  Фото Володимира Дубаса. Фотографії Старого Львова.

 * Фотографії Старого Львова 

 *FB    Гриць Совків (The Gryć) 

 *FB  Igor Plotko

понеділок, 2 листопада 2026 р.

Бої за Львів у листопаді 1918 р. Карти

З 1 листопада 1918 року і по 17 липня 1919 року, між Польщею та ЗУНР на території Галичини відбувалися воєнні дії. 4 листопада продовжилися бої за головний залізничний вокзал. Фронт, який утворився 4 листопада, практично не змінювався протягом двох тижнів. Він проходив по вулицях Стрийська — Кадетська — Коперніка, через головну пошту — Галицький сейм (сучасний головний корпус університету імені Івана Франка) — Собор святого Юра -площа Бема (нині Князя Святослава) — Янівська вулиця — Клепарівська- Шпитальна- Замарстинівська. У місті утворилася формальна бойова лінія — поляки зайняли західну частину міста з головним залізничним вокзалом, українці утримували середню і східну частини з Високим Замком і вокзалом Львів — Підзамче.


1 листопада


2 листопада
20 листопада