четвер, 1 серпня 2019 р.

1507 р. Карта світу М. Вальдземюлера та Амеріго Веспуччі.

   
Карта Вальдземюлера – одна із перших карт з точно нанесеними координатами (широти та довготи). Це була перша карта на якій з'явилася назва “Америка”. Вперше показано Америку окремо від Азії.  На карті вперше позначено “Атлантику”. На карті зображено Амеріго Веспуччі.На карті позначено м. Львів (Lemburg).

У «Космографії» була поміщена карта «Universalis Cosmographia Secundum Ptholomaei Traditionem et Americi Vespucii Alioru [m] que Lustrationes» (Карта світу, побудована відповідно до методу Птолемея і доповнена новими землями від Амеріго Веспуччі). Це була перша карта на якій з'явилася назва “Америка”. Ця карта повинна була скласти третю частину «Космографії», але навряд чи її екземпляри оправляли разом з книгою. Маленька книжечка і велика карта набули популярності. У перший же рік (1507) вийшли два видання – у квітні та в серпні. У 1508 р. М. Вальдземюллер писав своєму компаньйону Рінгманну, що книга широко розійшлася, а пізніше стверджував, що було продано 1 000 примірників. І текст, і карту багаторазово перевидавали і «адаптували»,  кожне видання зайвий раз підтверджувало, що Новий Світ слід називати Америкою.

Карта була надрукована на 12 дерев'яних секціях, її розміри – 46 × 62 см. Вона містить нові географічні відкриття кінця XV — початку XVI ст. Мартін Вальдземюллер працював у той час у місті Сен-Дьє-де-Вож (герцогство Лотарингія Священної Римської імперії). На карті зображено Амеріго Веспуччі.

Створюючи нову географічну карту, М. Вальдземюллер назвав спершу “Америкою” лише північно-східну частину Бразилії, яка у португальців уже мала назву Санта-Круш (Земля Святого Хреста), в Іспанії ще довгий час на картах вживалися назви “Індія”, “Вест-Індія”, а потім “Новий Світ”. М. Вальдземюллер, запропонувавши в 1507 р. назвати четверту частину світу “країною Амеріго або Америкою” (тоді вважалося, що материкам слід давати жіночі імена), не мав на увазі применшити таким чином славу вже померлого Колумба, оскільки географи того часу не мали сумнівів, що генуезець і флорентієць відкрили різні землі (щоправда, сам Веспуччі ніколи не стверджував, ніби відкрив новий материк, але захоплююче описав його у листах про свої плавання до банкіра Медичі в 1503 р. та гонфалоньєра Флоренції Садеріні в 1504 р., що передруковувалися в багатьох країнах Європи).

Острова Вест-Індії, берега Флориди та Південної Америки вже відзначалися на двох більш ранніх картах – Кантіно (до 1502 р.) і карті Кавері (близько 1505 р.). Північна та Південна Америка на карті Вальдземюллера зображені як два великі континенти, що з'єднані перешийком. Цікаво, що на карті Америка відокремлена від Азії великим океаном, хоча Тихий океан того часу ще не був відомий європейцям. Перші європейські історичні свідчення про Тихий океан з'явилися завдяки експедиції конкістадора Васко Нуньєсу де Бальбоа (1513 р.) яка показала, що ширина Південної Америки на певних широтах відповідає карті Вальдземюллера з точністю до 70 миль.

На карті вперше позначено “Атлантику”. Води на захід від Європи в різний час називали по-різному: “Море за Геракловими стовпами”, “Атлантик”, “Західний океан”, “Море мряки”. Але назва “Атлантичний океан” вперше з'явилася в 1507 р. на карті М. Вальдземюллера, і  з того часу це позначення закріпилося в географії.

Нова частина світу відділена від Азії океаном (Oceanus Orientalis Indicus (Східний Індійський Океан). Через шість років європейці перетнуть Панамський перешийок і побачать його з берегів Америки. Ще через сім років цей океан побачить Магеллан, попливе через нього далі на захід, назустріч своїй фізичній смерті і історичному безсмертю, і назве його Тихим. Ідею назвати четверту частину світу Америкою приписують і автору карти Мартіну Вальдземюллер, і ймовірному автору тексту "Cosmographiae Introductio" Матіасу Рінгманну, і самому Вотрену Люду. У всякому разі, заснована в 1991 році міжнародна премія з географії (неофіційно «Нобелівська премія з географії») має ім'я Вотрена Люда  і присуджується щорічно під час Міжнародного географічного фестивалю в Сен-Дьє.

На карті позначено м. Львів (Lemburg).

*Байцар Андрій. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020.  640 с.

*Байцар Андрій. УКРАЇНА ТА УКРАЇНЦІ НА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЕТНОГРАФІЧНИХ КАРТАХ. Монографія. Львів: ЗУКЦ, 2022.  328 с. 

*Байцар Андрій. (у співавторстві). Сучасні напрямки розвитку географії України: монографія / [за заг. редакцією проф. Лозинського Р. М. Львів, 2022. 367 с.

*Байцар Андрій. Українські землі на картах Клавдія Птолемея http://baitsar.blogspot.com/2017/04/blog-post_24.html

*Байцар Андрій. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ НА КАРТАХ КЛАВДІЯ ПТОЛЕМЕЯ // Журнал «Дніпро». № 7-12. 2022. С. 158-177.


Зображення Амеріго Веспуччі на Карті Вальдземюлера 1507 р.

 
1507 р.
1516 р. (без зображення Амеріго Веспуччі)
Карта подорожей Амеріго Веспуччі

УКРАЇНСЬКИЙ КРИМ. Мис Сарич

Мис Сарич (крим. Sarıç) - найпівденніша точка України (44°23’11 пн. ш. і 33°46’38 сх. д.), входить до складу території Севастополя за адміністративним відношенням. Найбільш поширеною є думка, що назва походить від характерного кольору оточуючих гір - Сарич дослівно з тюркських мов означає «тканий золотом». Давні греки називали цей мис Кріу-Метопон (Баранячий лоб).  Названий в честь адмірала Саричева, що збудував 1898 р. маяк на мисі. Мис Сарич розташований між Ласпінською бухтою та Форосом. За 5 км від мису Сарич є селище Форос, відстань до центру Севастополя - ЗО км, до Ялти - близько 40 км. Відстань від мису Сарич до мису Керемпе на Анатолійському узбережжі Туреччини - 142 милі. Складається з вапняків. Східчасто опускається до моря у вигляді величезних вапнякових брил (кам’яних «хаосів»). На схилах — розріджений ліс з ялівцю високого (вік 300 500 років), дуба пухнастого, граба східного, фісташки туполистої; в підліску — мускус понтійський, ладан кримський. Крім того, тут росте держидерево, жасмин чагарниковий, іглиця понтійська та інші дерева і чагарники.
Світлина з Вікіпедії

ЛІТЕРАТУРА
•                 Байцар Андрій. Крим. Нариси історичної, природничої і суспільної географії: навч. посіб. / А. Л. Байцар; Львів. нац. ун-т імені І. Франка. — Львів. : Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2007. — 224 с.
•                 Байцар Андрій. Географія Криму : навч.-метод. посібник / А. Л. Байцар. - Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2017. - 358 с.

УКРАЇНСЬКИЙ КРИМ. Байдарські Ворота


Байдарські Ворота (крим. Baydar bogazi) - перевал через Головне пасмо Кримських гір. Перевал розміщений між г. Челебі (657 м) на заході й Чху-Баїр (703 м) на сході, на висоті 527 м; з’єднує Байдарську долину з узбережжям Чорного моря. З видових майданчиків відкривається панорамний вигляд на селище Форос, Фороську церкву, мис Миколая, бухту Тесселі, г. Фороський кант (617 м) і Байдарську долину. Байдарські Ворота власну назву одержали від найменування Байдарської долини (Baider-ova з тюрк. - baider - чудова, ova - рівнина). Прикметникова частина складного топоніма утворена від Байдар та суфікса -ські. Через Байдарські Ворота проходить старий автошлях Севастополь-Алупка-Ялта, що будували (з 1837 р. до 1848 р.) з ініціативи генерал-губернатора Новоросійського краю графа М. С. Воронцова. На Байдарському перевалі знаходиться пам’ятник архітектури - Байдарські Ворота. їх споруджено 1848 р. за проєктом відомого ялтинського архітектора К. І. Ешлімана на честь закінчення будівництва автошляху. Байдарський перевал - важливий стратегічний пункт. У листопаді 1941 р., коли німецькі війська рвалися до Севастополя, невеликий підрозділ прикордонників під командуванням А. С. Терлецького понад добу тримав їх на шляху, даючи змогу головним силам Червоної армії відійти до міста-фортеці. До 1917 р. і в 20 30-ті роки XX ст. поблизу Байдарських Воріт було два готелі, а також поштова станція з кімнатою для проїжджих, ліворуч від Воріт побудували окремий павільйон-ресторан. Нині поблизу Байдарських Воріт розташований відомий ресторан «Шалаш». Завдяки чудовим ландшафтам Байдарські Ворота — найулюбленіше місце масового туризму.

ЛІТЕРАТУРА
•                 Байцар Андрій. Крим. Нариси історичної, природничої і суспільної географії: навч. посіб. / А. Л. Байцар; Львів. нац. ун-т імені І. Франка. — Львів. : Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2007. — 224 с.
•              Байцар Андрій. Географія Криму.: навч. посібник. Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2017. 358 с.
 
2013 р.
Вид з Байдарських воріт на Фороську церкву (2013 р.)
Ресторан на перевалі. 2013 р.


УКРАЇНСЬКИЙ КРИМ. Мис Ласпі (Делікли-Бурун)


         Ласпі (мис) або Делікли-Бурун (від тюрк, делік - отвір, дірка) - розміщений за 3,5 км на північний захід від мису Сарич. Це округлий виступ берега, утворений відрогом гір, що входять до складу Байдарської яйли, який по осі розрізаний балкою. Цей мис є південно-західним берегом бухти Ласпі. Названий за однойменним урочищем, до якого примикає.

ЛІТЕРАТУРА
•                 Байцар Андрій. Крим. Нариси історичної, природничої і суспільної географії: навч. посіб. / А. Л. Байцар; Львів. нац. ун-т імені І. Франка. — Львів. : Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2007. — 224 с.
•                 Байцар Андрій. Географія Криму : навч.-метод. посібник / А. Л. Байцар. - Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2017. - 358 с.