Карта Кавказу 1859 р.

Карта Кавказу 1859 р. На карті виділено Кубанську область та Землю Війська Чорноморського. Кубанська область — адміністративно-територіальна одиниця Російської імперії у 1860—1921, земля Кубанського козацького війська. Займала територію 81 216,5 тис. верст. Утворена 1860 з земель Чорноморського козацького війська і західної частини Кавказького лінійного козацького війська. На 1900 населення області наближалося до 2 млн осіб. У 1913 Кубанська область була на 2-у місці по збору збіжжя і на 10-у — по виробництву хліба. Тут будувалася залізниця, працювала харчова і хімічна промисловість. У 1917 ввійшла у склад Кубанської Народної Республіки. У 1918 році Кубанська область була проголошена частиною Північно-Кавказької Радянської Республіки. 7 грудня 1920 увійшла до складу Кубано-Чорноморської області. Чорноморське козацьке військо — козацьке військове формування в Російській імперії 18—19 століть. Створене у 1787 з частини Запорозьких козаків, яка не втекла за Дунай. У 1792 військо переселили на Кубань. У 1860 перейменоване в Кубанське козацьке військо (після приєднання до нього частини кавказьких лінійних козаків).

Назва «Україна» та «Чорноморські козаки» на карті німецького картографа Карла Вайленда. 1827 р.

Карл Фердинанд Вайленд.

Карл Фердинанд Вайленд (Carl Ferdinand Weiland; 1782-1847) –  німецький картограф. Працював у Веймарському Географічному інституті (Geographischen Isntitutes Weimar; 1804 – 1903).

1827 р. опублікував мапу «Das Europaeische Russland».  Масштаб 1 : 6 500 000. Слобожанщина позначена як Ukraine (Україна), Кубань – Tschernomorskische Kosaken (Чорноморські Козаки).

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА. 25 серпня 1792 близько 4 тисяч козаків на 50 чайках і бригантині прибули в Темрюк. Козаків розмістили вздовж т. зв. Чорноморської кордонної лінії, яка проходила від р. Лаби правим берегом річки Кубані до Азовського моря. Головним завданням війська було охороняти лінію й брати участь у військових походах.

Загалом на Кубань морем і суходолом переселили 8200 козаків, які заклали Кіш на Кубані і назвали його Катеринодаром, створили 40 куренів. До традиційних 38 запорозьких куренів, які зберегли свої назви, додали ще два — Катерининський та Бережанський. Загалом 1792 року разом із родинами на Кубань переселили майже 25 тис. українців, яким виділено земельний фонд площею 30 тис. км² між річками Кубанню та Єю.

На початках Чорноморське козацьке військо на Кубані територіально ділилося, за запорозьким звичаєм, на три паланки: Катеринодарську, Копильську (центр — Тамань) і Єйську (центр — Чебаклея).

Головний військовий штаб був у Катеринодарі, заснованому 1793 року (нині Краснодар, Російська Федерація).

*Байцар Андрій. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020.  640 с.

*Байцар Андрій. УКРАЇНА ТА УКРАЇНЦІ НА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЕТНОГРАФІЧНИХ КАРТАХ. Монографія. Львів: ЗУКЦ, 2022.  328 с. 

*Байцар Андрій. НАЗВИ УКРАЇНИ АБО ЇЇ ЧАСТИН НА ГЕОГРАФІЧНИХ КАРТАХ (XII–XIX ст.) / Сучасні напрямки розвитку географії України: монографія / [за заг. редакцією проф. Лозинського Р. М. Львів, 2022. С. 29-91.

*Байцар Андрій. ГЕОГРАФІЯ ТА КАРТОГРАФІЯ УКРАЇНСЬКИХ ІСТОРИКО-ГЕОГРАФІЧНИХ ЗЕМЕЛЬ (XII ст. – поч. XX ст.). Монографія. Львів-Винники, 2023. 295 с.

*Байцар Андрій. ІСТОРИЧНА КАРТОГРАФІЯ. УКРАЇНА НА КАРТАХ МОСКОВІЇ (XV–XVII ст.) ТА ТАРТАРІЇ (XIII–XIX ст.). Монографія. Львів-Винники, 2025. – 290 с.