"Козаки Бєлгородські", "Козаки Слобідські", "Козаки Уманські", "Козаччина Уманська", "Гайдамаки" - написи на європейських картах XVIII ст.

1730 р. Філіпп Йоганн Страленберг (Philipp Johann Strahlenberg; 1676—1747) шведський офіцер та картограф видав мапу «Nova Descriptio Geographica Tattariae Magnae tam orientalis». Лівобережна Україна позначена як UKRANIA (частина Russia Minor); Слобожанщина – Cosaci Bialagorodski (Козаки Бєлгородські), територія на сході межує із землями Донських Козаків. На схід від Каспійського моря – Tattaria Magna (Велика Татарія), на північ від неї – SIBERIA (Сибір).

1772 р. Джованні Антоніо Рицци Занноні (Giovanni Antonio Bartolomeo Rizzi Zannoni; 1736-1814) – італійський географ та картограф, Францішек Флоріан Чакі (Franciszek Florian Czaki (Csaky de Kerestszegh); ? - 1772) - картограф, капітан артилерії, Ян Ендерсх (Jan Fryderyk Endersch; 1705-1769)  - картограф, математик, механік. Назва атласу: "Carte de la Pologne: Divisée par provinces et palatinats et subdivisée par districts, construite d'après quantité d arpentages d observations, et de mesures prises sur les lieux" (Карти Польщі з її провінціями, воєводствами, землями і регіонами). Атлас складався з 23 карт. Це перший детальний великомасштабний атлас Польщі до її поділів у 1772, 1793 і 1795 рр.. Карти атласу охоплюють територію сучасної України, Польщі, Литви, Білорусі та західних районів Росії. Карти гравіровані  та ілюміновані від руки. Ініціатором видання був князь, меценат Юзеф Олександр Яблоновський (Józef Aleksander Jabłonowski). Карта: «Karta granic Polski, zacząwszy od Bałty, aż do rzeki Sina-Woda, zawieraiąca Słobody Kozaków, Humańskich, y Zaporohowskich, Stépy Tatarow, Oczakowskich, Bessarabskich y Nogayskich, z ich ordami, tak ie w roku MDCCLXVII Han-Krymski poosadzał. Znayduie się tu ieszcze, dalsze wyciągnienie Bógu, y Dniestru».

Написи на мапі – «Kozaków Humańskich y Zaporohowskich» (Козаків Уманських та Запорозьких); по течії Дніпра – зліва та справа території Запорозькі (Osady Zaporohowcow), Kozaczyzna Humańska (Козаччина Уманська).

1774 р. Джованні Антоніо Рицци Занноні (італійський картограф та географ). Карта: "Carte De La Partie Septentrionale De L Empire Otoman Contentant la Crimee, la Moldavie, la Valakie, la Bulgarie, avec la Nouvelle Russie, les Gouvernement d'Astracan, et de Voronez, les Tartares, Cosques &c. Par le Sr. Rizzi Zannoni . . . 1774" (Карта північної частини Османської імперії…). Між Пд.Бугом та Дніпром напис на мапі "Territoire des Zaporoviens" (Територія (земля) Запорожців). Північніше території запорожців на карті позначено кордон між Російською та Османською імперіями, який був до Бєлградського мирного договору 1739 р. Над лінією кордону на карті напис - "Kozaci Slobodsczy" (Козаки Слобідські). Між Українською лінією та полком Гусарів Хорватських напис -"Regimеnt Ukraincow" (Полк Українців).

1775 р. Луї Бріон де ля Тур; карта – «Carte curieuse des nouvelles limites de la Pologne, de l'empire Ottoman et des états voisins». Українські землі позначені як UКRANЕ (Україна) – Центральна Правобережна Україна, Kosaks (напис на карті біля Умані), Kosaks Zaporovien ou Haydamaks (Запорозькі козаки або Гайдамаки) – Південна Україна. На карті позначено Запорозьку Січ (Нова Січ; N. Sicza). Українські землі на Лівобережжі – Мала Русь (PETITE RUSSIE) простягається аж до Волги.

Гайдамаки — (від тур. hajdamak — бродник, кочівник, розбійник) — самоназва народних повстанців на Правобережній Україні, що залишалася до кінця XVIII ст. під владою Речі Посполитої. Гайдамацький рух — це національно-визвольний і суспільно-політичний рух проти народного поневолення на Правобережній Україні наприкінці XVIII — на початку XIX ст., який поширився на Київщині, Брацлавщині і Волині. Гайдамацькі загони складалися із селян, козаків, наймитів, міщан-ремісників і навіть збіднілих шляхтичів. У 1768 р. під керівництвом запорожця М. Залізняка та сотника надвірного козацтва І. Гонти розпочалося одне з найбільших тогочасних повстань нижчих станів у Східній Європі, яке в історіографії отримало назву Коліївщини. Воно продовжило традиції попередніх визвольних змагань українців.

Нова Січ (Підпільненська Січ) — адміністративний і військовий центр запорозького козацтва в 1734–1775 роках, створений після повернення Війська Запорозького низового під російський протекторат у наслідку підписання Лубенського договору. Остання Запорозька Січ розташовувалася на великому півострові, що омивався р. Підпільною (притока Дніпра). Наприкінці травня 1775 р. командуючий 1-ю російською армією, яка поверталася з турецького фронту, генерал П. Текелій вступив зі своїми військами на Запорожжя, зайняв усі паланки і слободи. 4 червня один із загонів підійшов до Н. С., блокував її, оволодів укріпленнями. Наступного дня гарнізон Н. С. капітулював перед царськими військами. Козацька артилерія, боєзапаси, військові регалії, січовий архів та матеріальні цінності були вивезені. У січі і паланкових укріпленнях розмістилися царські гарнізони. Катерина II розправилася із заарештованою запорозькою старшиною. Уся територія Вольностей Війська Запорозького низового була поділена між Новоросійською губернією та Азовською губернією. Частина запорожців переселилася на підвладну Османській імперії територію, де утворила Задунайську Січ. Козаки, які залишалися на запорозьких землях, започаткували нове об'єднання – Чорноморське козацьке військо. 1791 р. чорноморців переселено на Тамань, а згодом – на р. Кубань, де 1860 р. шляхом об'єднання Чорноморського козацького війська і Лінійного козацького війська було утворене Кубанське козацьке військо.

1799 р. англійський картограф та видавець Вільям Фаден (William Faden; 1749-1836), який був придворним географом короля Георга III та власником видавничого дому "ФАДЕН" видає мапу «A map of the Kingdom of Poland and Grand Dutchy of Lithuania including Samogitia and Curland, divided according to their dismemberments, with the Kingdom of Prussia» (Карта Королівства Польського і Великого Князівства Литовського, в тому числі Самоготіі та Курляндії, що розділені відповідно до їх розчленуванням, з Королівством Пруссії). Видавництво Лондон. Формат мапи 54 х 59 см. Масштаб 1: 2 300 000. На мапі показано розділи Речі Посполитої в 1772 р., 1792 р., 1795 р. Карта була створена на замовлення англійського королівського двору: «Від географа Вільяма Фадена Королю і принцу Уельському». Ця карта є зменшеною версією карти відомого італійського картографа Джованні Антоніо Рицци Занноні  (1736-1814), що була видана в Парижі (1772 р.) на 24 аркушах на замовлення короля Польщі. Карта є дуже детальною, на ній показані всі великі та малі міста та містечка, а також – різними кольорами межі держав (Австрії, Прусії, Росії). 1811 р. карта була опублікована в Генеральному атласі.

Напис «Russian Ukrain» охоплює всю Правобережну Україну, починаючи від Стародубщини, а напис «Polish Ukrain» -  Південну Київщину. На південь від м. Умань позначені «Human Cosaks» (Уманські Козаки) (мабуть, як пам’ять про Коліївщину 1768-1769 рр. (козацько-селянське національно-визвольне повстання в Правобережній Україні, яке було спровоковане національним і релігійним гнітом правобережного українського населення в Речі Посполитій).

1730 р. Філіпп Йоганн Страленберг

1772 р. Джованні Антоніо Рицци Занноні

1774 р. Джованні Антоніо Рицци Занноні (фрагмент карти)

1775 р. Луіс Бріон де ля Тур 

1799 р. Вільям Фаден 

Українські землі на карті Османської імперії Джованні Антоніо Ріцці Дзанноні. 1774 р.

Джованні Антоніо Ріцці Дзанноні (Giovanni Antonio Bartolomeo Rizzi Zannoni; 1736–1814), універсальний астроном, геодезист та математик. Був етнографом Венеціанської республіки та гідрографом торгового флоту в Парижі. Під час Семирічної війни (1756–1763) потрапив у французький полон, після чого оселився у Парижі, де працював картографом. Карти в його різних атласах були декоративно вигравіювані та оздоблені картушами. Його найбільше досягненням - атлас Польщі 1772 р. У 1783 р. видав карту «Carte Generale de la Pologne avec tous les Etats qui en dependent» (Генеральна карта Польщі...). Формат  30.48 x 45.085 cм. Масштаб 1 : 4 000 000. На замовлення правителів Речі Посполитої та Османської імперії розробив карти для встановлення точних кордонів володінь у пониззі Дніпра. Автор багатьох атласів та великомасштабних карт. З 1781 р. жив і працював при дворі Бурбонів у Неаполі.

1772 р. Джованні Антоніо Ріцці Дзанноні у співавторстві видав атлас.

Автори атласу: Джованні Антоніо Ріцці Дзанноні (Giovanni Antonio Bartolomeo Rizzi Zannoni; 1736–1814) – італійський географ та картограф, Францішек Флоріан Чакі (Franciszek Florian Czaki (Csaky de Kerestszegh); ? – 1772) – картограф, капітан артилерії, Ян Ендерсх (Jan Fryderyk Endersch; 1705-1769)  - картограф, математик, механік.

Назва атласу: “Carte de la Pologne: Divisée par provinces et palatinats et subdivisée par districts, construite d'après quantité d arpentages d observations, et de mesures prises sur les lieux” (Карта Польщі, поділена на краї та воєводства, а також на округи, відтворена за численними розмежуваннями, спостереженнями і вимірами, здійсненими на місцевості). Масштаб – приблизно 1:673 000. Мова: французька, польська, німецька, турецька. Карти атласу охоплюють територію сучасної України, Польщі, Литви, Білорусі та західних районів Росії. Ініціатором видання був воєвода новогродський, князь, меценат Юзеф Олександр Яблоновський (Józef Aleksander Jabłonowski). Який близько 1740 р. почав збирати матеріали для виготовлення генеральної карти Польщі. До роботи були залучені Францішек Флоріан Чакі (Franciszek Florian Czaki (Csaky de Kerestszegh); ? – 1772) -  картограф короля Станіслава Августа, географ, капітан артилерії та Ян Ендерсх (Jan Fryderyk Endersch; 1705–1769)  -  математик  короля Станіслава Августа, картограф, механік,  які картографували окремі регіони та воєводства Польщі. Зібрані матеріали, були опрацьовані відомим італійським картографом Джованні Антоніо Ріцці Дзанноні (1736-1814). Завершальна робота виконувалася в Парижі.

Це перший детальний великомасштабний атлас Польщі до її поділів у 1772, 1793 і 1795 рр. Карти гравіровані  та ілюміновані від руки. Атлас складався з 23 карт (однієї генеральної карти «Wizerunek powszechny Polski y Litwy» та її окремих частин). 

На аркушах 2, 5, 6 на місці акваторії Балтійського моря поміщені зображення вітрильників, що є характерним для оформлення давніх карт. На 21 аркуші поміщена гравюра, де крім назви атласу, вказівки автора і року видання, присвяти Ю. Яблоновському, зображені алегоричні елементи, професійні атрибути (геодезичні інструменти), жанрові сцени. На аркуші 22 вказано графічний масштаб в різних величинах (англійські, французькі милі, російські версти і т. д.), умовні знаки. Кожен аркуш карти має власну назву. Рельєф зображений рисунком та штрихуванням. Одним з важливих елементів змісту карти є державні кордони, а також кордони воєводств і повітів. Це дозволяє визначити адміністративно-територіальну приналежність населених пунктів.

Карти досить точно і детально показують місцевість, мають координатну сітку, хоча зображення окремих географічних об'єктів не позбавлене помилок і спотворень. Крім того, показані багато елементів тематичного змісту, які зазвичай відсутні на загальногеографічних картах: ліси, мости, переправи, озера, болота, трясовини, дороги, канали, млини, скляні заводи, паперові фабрики, кузні та ін. Також позначені місця видобутку корисних копалин: срібла, золота, олова, міді, залізних руд, сірки, солі, свинцю, купоросу, алюмінію і т. д. Відзначено наявність в населених пунктах замків, фортець, адміністративне значення міст, а також ярмарки, пошти, корчми, університети, центри архієпископств, абатств, монастирі, місцеперебування чудотворних ікон.

Українські землі зображені на аркушах №№ 14, 15, 16, 18, 19, 20, 22, 23, 24.

1774 р. Карта “Carte De La Partie Septentrionale De L Empire Otoman Contentant la Crimee, la Moldavie, la Valakie, la Bulgarie, avec la Nouvelle Russie, les Gouvernement d'Astracan, et de Voronez, les Tartares, Cosques &c. Par le Sr. Rizzi Zannoni... 1774” (Карта Північної частини Османської імперії...). Видавництво Париж, формат – 22 × 17 дюймів. Перевидана у Венеції 1784 р. на 6 аркушах,  Ремондіні (Remondini). Поміщена в атласі “SANTINI, P. / REMONDINI, M. - Atlas Universel dressé sur les meilleures cartes modernes”.

Між Пд. Бугом та Дніпром напис на мапі Territoire des Zaporoviens (Територія (земля) Запорожців). Північніше території запорожців на карті позначено кордон між Російською державою та Османською імперією, який був до Бєлградського мирного договору 1739 р. (тобто кордон станом на 22 жовтня 1705 р.). Над лінією кордону на карті напис Kozaci Slobodsczy (Козаки Слобідські). Між  лінією кордону та полком Гусарів Хорватських напис – Regimеnt Ukraincow (Полк Українців).

Межова комісія 1705 р. — двостороння комісія Російської держави та Османської імперії, створена на виконання положень Константинопольського мирного договору 1700 р. для делімітації кордонів цих держав. 22 жовтня 1705 р. сторони підписали «Запис межовий» — акт розмежування та карту кордону. Результатом роботи комісії стала делімітація кордону на правобережній частині Нижнього Подніпров'я: від Південного Бугу (у місці впадіння до неї р. Синюха) до Дніпра (тобто у межах сучасних Миколаївської області та Херсонської області). Розмежування на Лівобережжі Дніпра османська делегація здійснювати відмовилася й відклала це питання на невизначений термін.

Бєлградським мирним договором 18 вересня 1739 р., ратифікованим у Константинополі (Стамбулі) 28 грудня того ж року, запорозькі землі були повернуті до складу Росії. Ще до початку цієї війни, у березні 1734 р., запорозькі козаки (депутація Олешківської Січі) отримало від російської імператриці Анни Іоаннівни дозвіл на відновлення Запорозької Січі. З ентузіазмом відбудовників козаки заснували Нову Січ, яка після війни була розділена на паланки (округи). За часів попередніх Січей паланками називалися козацькі форпости, а у період останньої вони вже стали адміністративно-територіальними одиницями. Терени між Бугом з Синюхою та Інгульцем належали Бугогардівській, між Інгульцем і Дніпром – Кодацькій паланкам. Кордон із Туреччиною на Правобережній Україні визначив укладений на річці Великому Інгулі (Інгул тоді називався Великим, а Інгулець – Малим Інгулом) російськими й турецькими комісарами 4 листопада 1740 року так званий Інструмент (акт), який відновив кордон, затверджений конвенцією 22 жовтня 1705 року. Розмежування володінь було затверджене Константинопольською конвенцією 26 серпня 1741 року. У 1740 році була складена мапа, на якій позначені російсько-польський та російсько-турецький кордони й територія, відвойована 1739 року.

У Бєлградському мирному договорі 1739 р., Нісскій конвенції 1739 р. та Константинопольській конвенції 1741 р. про кордони Україна та Нова Запорозька Січ як юридичні сторони не згадані, але відповідальність за недоторканість та охорону відповідної частини кордону російським протектором було покладено на запорозьку адміністрацію.

*Байцар Андрій. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020.  640 с.

*Байцар Андрій. УКРАЇНА ТА УКРАЇНЦІ НА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЕТНОГРАФІЧНИХ КАРТАХ. Монографія. Львів: ЗУКЦ, 2022.  328 с. 

*Байцар Андрій. НАЗВИ УКРАЇНИ АБО ЇЇ ЧАСТИН НА ГЕОГРАФІЧНИХ КАРТАХ (XII–XIX ст.) / Сучасні напрямки розвитку географії України: монографія / [за заг. редакцією проф. Лозинського Р. М. Львів, 2022. С. 29-91.

*Байцар Андрій. ГЕОГРАФІЯ ТА КАРТОГРАФІЯ УКРАЇНСЬКИХ ІСТОРИКО-ГЕОГРАФІЧНИХ ЗЕМЕЛЬ (XII ст. – поч. XX ст.). Монографія. Львів-Винники, 2023. 295 с.

*Байцар Андрій. ІСТОРИЧНА КАРТОГРАФІЯ. УКРАЇНА НА КАРТАХ МОСКОВІЇ (XV–XVII ст.) ТА ТАРТАРІЇ (XIII–XIX ст.). Монографія. Львів-Винники, 2025. – 290 с.

Фрагмент карти 1774 р.

 

SANTINI, P. / REMONDINI, M. - Atlas Universel dressé sur les meilleures cartes modernes. 1784 р.

 

1784 р.

1774 р.