Етнографічна карта Буковини = Carte ethnographigue de la Bucovine = Ethnographical map of Bukovina : опрац. на підставі перепису населення з 31 груд. 1910 [р.] [Карти] / уклад. A. Жуковський, ред. I. Kirstiuk. – 1 : 300000. – Paris : Michard, 1954. – 1 к. : кольор., діагр. ; 66х54 см. Найбільш відома карта авторства Аркадія Жуковського за редакцією Івана Кірцюка. Карта кольорова, настінна, формату 66х54 см. Видана в Парижі (Франція) у 1954 році. За допомогою способу кругових діаграм, автор відображає етнічний склад населення за населеними пунктами. Назва карти написана українською, англійською та французькою мовами, написи на карті – латиницею, легенда – українською мовою. В правій частині карти круговими діаграмами відображено офіційний перепис населення Буковини в 1775, 1851, 1880, 1900, 1910 та 1930 роках
Не
можна не погодитися з Д. Квітковським, що для наукового аналізу питання про
національний склад населення Буковини вкрай важливо визначитись у термінології.
Іноземцям важко, але необхідно усвідомити, що
«рутенці», «руснаки», «малороси»,
«мало-русини», «українці», «гуцули» (термін, запроваджений у 1930 р.,
офіційною румунською статистикою)
є представниками одного
і того самого українського народу [Буковина
– її минуле і сучасне / Під редакцією Д. Квітковського, Т. Бриндзана, А.
Жуковського. – Париж, Філадельфія, Дітройт: Зелена Буковина, 1956. – 965 с, с.421-423].
Аналізуючи наявні
матеріали щодо чисельності та національного складу населення
Буковини, Д. Квітковський та А. Жуковський приходять до висновку, що
серед них найдостовірнішими є австрійські дані 1910 року. Вони і були
покладені в основу етнографічної карти
краю. Як можна побачити з розглядуваної мапи (див.
рис.1), перепис населення 1910 року включав 341 громаду. У 28 громадах
українці не були представлені взагалі, натомість у 64 громадах зовсім не було
румунів, а саме: українців не було зовсім у 14 громадах повіту Гурагумора, 6
громадах повіту Радівці,
у 5 громадах – Сучави, у 2-х
громадах у Кимполюнгу, одній громаді у Сереті. Отже, у 313 громадах з 341 (92%) була представлена
українська людність. У той же час лише у 277 громадах (81 %) у тій чи іншій
мірі жило румунське населення. Українське населення мешкало на площі в 6 тис.
км (600 тис. осіб), румунське - займало
близько 4 тис. км (300 тис. осіб) [Буковина
– її минуле і сучасне / Під редакцією Д. Квітковського, Т. Бриндзана, А.
Жуковського. – Париж, Філадельфія, Дітройт: Зелена Буковина, 1956. – 965 с,
с.425].
Важливо простежити
особливості етнографічної карти
Буковини за адміністративними повітами, що узагальнюють розселення етносів у межах
окремих громад. У Чернівцях – Місто переважало
німецькомовне населення (близько 1/2), потім йшли українці, поляки та
румуни (кожні з яких складали 1/5 від усіх мешканців). Однак, уже в Чернівцях –
Околиці українці становили більше половини всіх жителів, румуни –
близько 1/3, німецькомовні
– 1/10. Цікавими є спостереження
комісії «Американського Комітету для Прав Релігійних Меншостей», що у 20-х
роках минулого століття відвідала Румунію. Комісія стверджує, що «на Буковині є
велике число українців, які мешкають найбільше на селі» і в той же час «у Чернівцях,
столиці Буковини, звичайні мови, які чути на вулицях, є німецька, румунська та ідіш,
то на ярмарках (чи на базарах) всі говорять по-українському і тільки
по-українському» ) [Буковина – її минуле і сучасне / Під редакцією Д. Квітковського,
Т. Бриндзана, А. Жуковського. – Париж, Філадельфія, Дітройт: Зелена Буковина,
1956. – 965 с, с.437].
І
це підтверджують картографічні матеріали. У повітах Садагурі 3/4 мешканців є
українцями, у Кіцмані – 9/10, Вашківцях – 4/5, Заставні – більше 9/10, Вижниці
– 4/5, Селєтині – 3/4, Устє-Путилів – 9/10. З
рухом на південь
і південний захід
краю зменшується частка україномовного населення і зростає відсоток
румуномовного. Так, у громадах Сторожинецького
повіту українці становлять
в середньому близько 1/4
, а румуни
– 1/2, у Радівецькому – румунське населення зростає
до 3/5, як і
в Гурагуморському, громадах
повітів Кимполюнг, Радівці. У
громадах повіту Сучава румуномовне населення сягає 7/10,
німецькомовне – 1/5, україномовне – 1/10. Німецькомовне населення
зосереджувалося насамперед у Чернівцях (1/4 всіх мешканців краю з цією
розговірною мовою). Потім йшли повіти Кимполюнг (1/3 населення ? німецькомовне) та Радівці (1/4 частина жителів
якого вживали німецьку мову), у
Сучаві їх було 1/5. Найбільше представників польської
національної меншини проживало
у місті Чернівці (майже 1/5
всіх його мешканців).
Близько 1/10 всього населення
поляки становили у громадах повіту Сторожинець,
1/20 – у
громадах повітів Вашківці та
Гурагумора [«ЕТНОГРАФІЧНА КАРТА
(МАПА) БУКОВИНИ» ЯК
ІСТОРИКО-ГЕОГРАФІЧНИЙ ТВІР, Руденко
В., Пирогівська А].
