пʼятниця, 15 листопада 2019 р.

«ЕТНОГРАФІЧНА КАРТА (МАПА) БУКОВИНИ» (на базі австрійського перепису 31 грудня 1910 р.). Аркадій Жуковський. 1954 р.



Етнографічна карта Буковини = Carte ethnographigue de la Bucovine = Ethnographical map of Bukovina : опрац. на підставі перепису населення з 31 груд. 1910 [р.] [Карти] / уклад. A. Жуковський, ред. I. Kirstiuk. – 1 : 300000. – Paris : Michard, 1954. – 1 к. : кольор., діагр. ; 66х54 см. Найбільш відома карта авторства Аркадія Жуковського за редакцією Івана Кірцюка. Карта кольорова, настінна, формату 66х54 см. Видана в Парижі (Франція) у 1954 році. За допомогою способу кругових діаграм, автор відображає етнічний склад населення за населеними пунктами. Назва карти написана українською, англійською та французькою мовами, написи на карті – латиницею, легенда – українською мовою. В правій частині карти круговими діаграмами відображено офіційний перепис населення Буковини в 1775, 1851, 1880, 1900, 1910 та 1930 роках

Не можна не погодитися з Д. Квітковським, що для наукового аналізу питання про національний склад населення Буковини вкрай важливо визначитись у термінології. Іноземцям важко, але необхідно усвідомити, що  «рутенці»,  «руснаки»,  «малороси»,  «мало-русини», «українці», «гуцули» (термін, запроваджений у 1930 р., офіційною румунською статистикою)  є  представниками  одного  і  того  самого українського народу [Буковина – її минуле і сучасне / Під редакцією Д. Квітковського, Т. Бриндзана, А. Жуковського. – Париж, Філадельфія, Дітройт: Зелена Буковина, 1956. – 965 с, с.421-423].

Аналізуючи  наявні  матеріали  щодо  чисельності та національного складу населення Буковини, Д. Квітковський та А. Жуковський приходять до висновку,  що  серед  них  найдостовірнішими  є австрійські дані 1910 року. Вони і були покладені в основу  етнографічної  карти  краю.  Як  можна побачити з розглядуваної мапи (див. рис.1), перепис населення 1910 року включав 341 громаду. У 28 громадах українці не були представлені взагалі, натомість у 64 громадах зовсім не було румунів, а саме: українців не було зовсім у 14 громадах повіту Гурагумора,  6  громадах  повіту  Радівці,  у  5 громадах – Сучави, у 2-х громадах у Кимполюнгу, одній громаді у Сереті. Отже,  у 313 громадах з 341 (92%) була представлена українська людність. У той же час лише у 277 громадах (81 %) у тій чи іншій мірі жило румунське населення. Українське населення мешкало на площі в 6 тис. км  (600 тис. осіб), румунське - займало близько 4 тис. км  (300 тис. осіб) [Буковина – її минуле і сучасне / Під редакцією Д. Квітковського, Т. Бриндзана, А. Жуковського. – Париж, Філадельфія, Дітройт: Зелена Буковина, 1956. – 965 с, с.425].

Важливо  простежити  особливості  етнографічної карти Буковини за адміністративними повітами, що узагальнюють розселення етносів у межах окремих громад. У  Чернівцях    Місто  переважало  німецькомовне населення (близько 1/2), потім йшли українці, поляки та румуни (кожні з яких складали 1/5 від усіх мешканців). Однак, уже в Чернівцях – Околиці українці становили більше половини всіх жителів, румуни    близько  1/3,  німецькомовні    1/10. Цікавими є спостереження комісії «Американського Комітету для Прав Релігійних Меншостей», що у 20-х роках минулого століття відвідала Румунію. Комісія стверджує, що «на Буковині є велике число українців, які мешкають найбільше на селі» і в той же час «у Чернівцях, столиці Буковини, звичайні мови, які чути на вулицях, є німецька, румунська та ідіш, то на ярмарках (чи на базарах) всі говорять по-українському і тільки по-українському» ) [Буковина – її минуле і сучасне / Під редакцією Д. Квітковського, Т. Бриндзана, А. Жуковського. – Париж, Філадельфія, Дітройт: Зелена Буковина, 1956. – 965 с, с.437].

І це підтверджують картографічні матеріали. У повітах Садагурі 3/4 мешканців є українцями, у Кіцмані – 9/10, Вашківцях – 4/5, Заставні – більше 9/10, Вижниці – 4/5, Селєтині – 3/4, Устє-Путилів – 9/10. З  рухом  на  південь  і  південний  захід  краю зменшується частка україномовного населення і зростає відсоток румуномовного. Так, у громадах Сторожинецького  повіту  українці  становлять  в середньому  близько  1/4  ,  а  румуни    1/2,  у Радівецькому – румунське населення зростає до 3/5,  як  і  в  Гурагуморському,  громадах  повітів Кимполюнг,  Радівці.  У  громадах  повіту  Сучава румуномовне населення сягає 7/10, німецькомовне – 1/5, україномовне – 1/10. Німецькомовне  населення  зосереджувалося насамперед у Чернівцях (1/4 всіх мешканців краю з цією розговірною мовою). Потім йшли повіти Кимполюнг (1/3 населення  ? німецькомовне) та Радівці  (1/4  частина  жителів  якого  вживали німецьку мову), у Сучаві їх було 1/5. Найбільше  представників  польської  національної  меншини  проживало  у  місті  Чернівці (майже  1/5  всіх  його  мешканців).  Близько  1/10 всього  населення  поляки становили  у  громадах повіту  Сторожинець,  1/20    у  громадах  повітів Вашківці та Гурагумора [«ЕТНОГРАФІЧНА  КАРТА  (МАПА)  БУКОВИНИ»  ЯК  ІСТОРИКО-ГЕОГРАФІЧНИЙ  ТВІР, Руденко В., Пирогівська А].

Немає коментарів:

Дописати коментар