Видатні винниківчани. Михайло Влох — краєзнавець, поручик австрійської армії, старшина УГА, автор регіонального збірника про Винники «Виники. Звенигород. Унів та довкільні села»

Михайло Влох (15 вересня 1896 р., м. Винники — 15 вересня 1978 р., м. Саут-Баунд-Брук, США) — краєзнавець, поручик австрійської армії, старшина УГА, автор регіонального збірника про Винники «Виники. Звенигород. Унів та довкільні села» (1970 р. Чикаго, США). Батько Олекса і мати Параскевія були середньозаможні селяни. З ранньої молодості брав активну участь у житті українських товариств у Винниках. Після закінчення народної школи у Винниках, у 1915 р. закінчив Українську Академічну гімназію. Закінчивши старшинську школу при телеграфічному полку в Ст. Пельтен, був висланий на російський фронт. Під кінець війни був призначений на сербський фронт, але туди не доїхав через падіння австро-угорської монархії

Михайло Влох, як чотар австрійської армії пішов за покликом Шевченківського Заповіту. Відбувши воєнну кампанію, потрапляє в Одесу. У 1918 р. М. Влох як випускник старшинської  школи в Австрії, в часи відродження України, з 1-го листопада 1918 р. керує службою зв’язків.

Чотар М. Влох був старшиною зв’язків, відповідальним за справу для 2-го корпусу УГА, що оточував Львів. Разом з поручиком  Луцишином, який був у складі теж 2-го корпусу УГА, забезпечили якісний фронтовий зв’язок, що обслуговував армію й допоміжні формації.

Михайло Влох студіював в Українському  Таємному  Університеті. Він пережив страхіття Берези-Картузької. Щоб уникнути переслідувань поліції,  переїхав до Варшави, де працював і проживав разом з сім’єю. Він «моторизував» Варшаву, де його фірма продавала опони.

Коли Червона армія окупувала українські землі, виїхав через Швейцарію, Швецію і Венесуелу до США. Тут працював над збиранням матеріалів для регіонального збірника «Винники, Звенигород і Унів». Власним коштом (пожертв було мінімально) видав книгу на 500 сторінок.

15 вересня 1978 р. перестало битися серце великого патріота. Об’єднання колишніх  вояків Української Армії прощалося з покійним  з прапором відділу у каплиці Василя Музики, а тіло його похоронене в Баунд-Бруку.

Джерела

*Байцар Андрій. Видатні винниківчани: Науково-краєзнавче видання. Львів-Винники, 2012. — 88 с.

*Байцар Андрій. Винники: Науково-популярне краєзнавче видання. Львів-Винники: ТзОВ ВТФ «Друксервіс», 2015. — 100 с.

*Байцар Андрій. Винники туристичні: Науково-краєзнавче видання. Винники : ТзОВ ВТФ «Друксервіс», 2016. — 312 с.

*Байцар Андрій. Історія Винник в особах: Науково-краєзнавче видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2017. — 180 с.