1880 р. Генріх Теодор Менке та Карл фон Шпрунер. Карта «Europa nach seinen ethnographischen Verhältnissen in der Mitte des XIX. Jahrhunderts» (Європа за своїми етнографічними умовами в середині ХІХ ст. століття). Опублікована в «Hand-Atlas für die Geschichte des Mittelalters und der neueren Zeit, 3. Auflage, Gotha, Justus Perthes».
Українці Галичини, Буковини та Закарпаття (австро-угорські піддані) позначені як Rоthenen (рутени) та Roth Russen (Рутени-Русини), а українці Росії Klein-Russen (малоруси), росіяни – Gross Russen (великоруси), білоруси – Weiss Russen.
Генріх Теодор Менке (Heinrich Theodor Menke; 1819-1892) - німецький вчений, картограф, один з найбільш відомих дослідників історичної географії XIX століття.
У 1851 році він вступив у контакт з Вільгельмом Пертесом, власником відомого географічного інституту Юстуса Пертеса в Готі, який спонукав його до роботи над атласом, покликаним замінити застарілий «Атлас стародавнього світу Штілера». Він був опублікований під назвою «Orbis antiqui descriptio» і мав великий успіх, тому щороку друкувалися нові, постійно перероблені видання. У процесі цієї роботи Менке підтримував постійні контакти з інститутом Пертеса, а оскільки втрата слуху, що почалася, стала сильно заважати йому в здійсненні його юридичної діяльності, він, нарешті, повністю відмовився від неї і присвятив себе виключно картографічній роботі.
1858 р. він затіяв перероблення «Атласу давнини» Карла Шпрунера, що мала стати третім виданням цієї праці та була опублікована у липні 1862 року. Це нове видання настільки відрізнялося за своєю обробкою та оформленням від двох попередніх видань, що було практично новим атласом. Було додано тринадцять нових листів, а інші були повністю перероблені, особливо за рахунок додавання значної кількості нових вторинних карт.
Робота над атласом, який тепер складався з 31 карти, було завершено у серпні 1865 року. На прохання видавництва Менке вже у вересні 1864 переїхав до Готи і тепер представив план нового видання другого розділу атласу Шпрунера, що охоплює середню та новітню історію. Він зазнав набагато більшої трансформації, навіть зовсім нового виробництва, тому довелося змінити назву на «Handatlas für die Geschichte des Mittel alalters und der neueren Zeit» (Навчальний атлас з історії середніх віків і нового часу).
Друге видання містило 73 карти зі 119 допоміжними картами, з яких 27 карт мали бути перероблені та 46 переглянуті; також передбачалося значне збільшення кількості допоміжних карт. Однак ці рамки незабаром виявилися надто вузькими для маси матеріалу, тому Менке почав свою роботу з нуля, не став продовжувати роботу з картами Шпрунера, а повернувся до всього ранішого матеріалу. Надалі в ході досліджень джерел, які зайняли кілька років, план роботи розширився до 90 нових карт з 376 вторинними картами.
Випуск атласу був величезним завданням, і, як би багато роботи не було зроблено, стало ясно, що обіцянка випускати атлас кожні три місяці неспроможна. Було кілька триваліших перерв, і замість 1876 атлас був завершений тільки в грудні 1879 року. Протягом цілого десятиліття він поглинав багато енергії креслярів та граверів, і доводилося долати всілякі труднощі.
Історичний атлас Шпрунера-Менке був одностайно охарактеризований критиками як такий, що має величезне значення для історичної науки і як гідний пам'ятник німецької картографії. Більша частина атласу належить виключно Менке; тільки до кінця роботи довелося вдатися до допомоги низки інших вчених для завершення роботи.
1866 р. Менке опублікував «Біблійний атлас» у 8 картах. У 1872 році йому було запропоновано місце професора географії в Інсбрузькому університеті, але зважаючи на його фізичне нездужання і роботу над «Навчальним атласом», він не прийняв його. З 1877 року він був членом-кореспондентом Баварської академії наук у Мюнхені, а також членом численних історичних та географічних асоціацій та товариств. Фельдмаршал Мольтке і навіть французький імператор Наполеон III писали йому, висловлюючи свою вдячність за роботу.
Після завершення роботи над великим атласом він прийняв замовлення Королівського прусського державного архіву на написання довідника з історичної географії Священної Римської імперії. З численних архівів та бібліотек він отримав доступ до величезної кількості матеріалів і з великою старанністю став до роботи. Однак через небезпечну хворобу, яку він заробив внаслідок багаторічного стояння за письмовим столом і через яку у 1882 році довелося ампутувати ногу, його працездатність настільки знизилася, що робота залишилася незавершеною.
Перший том мав бути готовий до друку у 1893 році, і Менке старанно працював над рештою томів, але смерть перервала цю роботу – Теодор Менке помер у Готі 14 травня 1892 року.
*Байцар Андрій. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020. 640 с.
*Байцар Андрій. УКРАЇНА ТА УКРАЇНЦІ НА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЕТНОГРАФІЧНИХ КАРТАХ. Монографія. Львів: ЗУКЦ, 2022. 328 с.
*Байцар Андрій. НАЗВИ УКРАЇНИ АБО ЇЇ ЧАСТИН НА ГЕОГРАФІЧНИХ КАРТАХ (XII–XIX ст.) / Сучасні напрямки розвитку географії України: монографія / [за заг. редакцією проф. Лозинського Р. М. Львів, 2022. С. 29-91.
*Байцар Андрій. ГЕОГРАФІЯ ТА КАРТОГРАФІЯ УКРАЇНСЬКИХ ІСТОРИКО-ГЕОГРАФІЧНИХ ЗЕМЕЛЬ (XII ст. – поч. XX ст.). Монографія. Львів-Винники, 2023. 295 с.
*Байцар Андрій. ІСТОРИЧНА КАРТОГРАФІЯ. УКРАЇНА НА КАРТАХ МОСКОВІЇ (XV–XVII ст.) ТА ТАРТАРІЇ (XIII–XIX ст.). Монографія. Львів-Винники, 2025. – 290 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар