Андрій Байцар: З ІСТОРІЇ НІДЕРЛАНДСЬКОЇ КАРТОГРАФІЇ. АТЛАСИ 1570-1945 рр.

В якості особливої частини нідерландського мистецтва раннього модерну деякі картографічні твори Золотого століття, такі як монументальні атласи «Theatrum Orbis Terrarum» (Театр Земного Кола; А. Ортеліус, 1570 р., Антверпен), «Speculum Orbis Terrae» (Дзеркало світу; Герард та Корнеліс де Йоде; 1578 р. та 1593 р., Антверпен), «Spieghel der Zeevaerdt» (Дзеркало морів, Лука Янсен Вагенер, 1584 р.), «Atlas sive cosmographicæ meditationes de fabrica mundi et fabricati figura» (Атлас, або Космографічні міркування про будову світу і зображенні його; Герард Меркатор, 1595 р.), «Tresorerie ou cabinet de la Roytte marinesque» (Лука Янсен Вагенер, 1601 р.), «Mercator-Hondius Atlas» (Атлас Меркатор-Гондіус, 1606 р.), «Atlas Blaeu-Van der Hem», «Atlas Novus» (Ян Янсон, 1638 р.), «Atlas Maior», «Atlas Minor» (Mercator-Hondius Atlas Minor, 1607 р.), «Atlas van Loon», «Klencke Atlas» і «Harmonia Macrocosmica» вважаються художніми шедеврами.

Початок великих географічних відкриттів ознаменував новий розвиток картографії. До XVI століття карти базувалися на класичних працях Птолемея, а атласи були довільними колекціями переплетених карт. Першим атласом, у сенсі книги, опублікованої в спеціальному виданні з картами того самого формату, розробленими або створеними спеціально для цього видання, був «Theatrum Orbis Terrarum» Абрагама Ортеліуса.

Три найважливіші публікацій з нідерландської картографії, опублікованих у XVI столітті: «Theatrum orbis terrarum» (1570) А. Ортеліуса, двотомний атлас «Speculum Orbis Terrae» (1578) Герарда де Йоде (1593 р. його син Корнеліс видав друге видання цього атласу) та «Atlas sive Cosmographicae mediatationis de fabrica mundi et fabricati figura...» Герарда Меркатора (1595 ).

Центром картографічної діяльності в Нідерландах XVI ст. був Антверпен, місто друкарів, книготорговців, граверів і художників. Але Левен був центром навчання і місцем зустрічей вчених і студентів в університеті. Математика, виготовлення глобусів і приладобудування практикувалися в Левенському університеті й за його межами ще в перші десятиліття XVI ст. Університет був найстарішим в Нідерландах (тепер Бельгія) і найстарішим центром як наукової, так і практичної картографії. Без впливу таких видатних вчених Левенського університету як Гемма Фрізіус Реньєр, Герарда Меркатора і Якоба ван Девентера картографія в Нідерландах не досягнула б таких вершин.

Абрагам Ортеліус (Abraham Ortelius; 1527–1598) — фламандський географ та картограф, творець першого географічного атласу в сучасному розумінні, який був надрукований в Антверпені 20 травня 1570 р. Атлас був названий «видовище земної кулі» (лат. Theatrum Orbis Terrarum) і відображав стан географічних знань на той час. Цей атлас неодноразово доповнювався і перевидавався і став свого роду «географічною Біблією» для мореплавців кінця 16 — початку 17 століть. Разом з атласом Меркатора він зіграв важливу роль у розвитку картографії.

Бельгійський вчений ван дер Лінден (van der Linden) у вступній промові при відкритті першого міжнародного конгресу з історичної географії в 1930 р. вказав на Ортеліуса, як на «предтечу історичної географії». Аналогічну думку висловив у 1935 р. великий італійський фахівець з історії географічної науки Альмаджа (АІmagiа), який у статті про Ортеліуса в «Італійській енциклопедії» характеризував його як «одного із засновників історичної географії».

Атлас “Theatrum Orbis Terrarum” (Театр Земного Кола). 1570–1612 рр.

“Theatrum Orbis Terrarum”– систематичні зібрання карт, об’єднаних в одному томі й надрукованих в одному форматі, які, по суті, складали перший у світі географічний атлас – ще до того, як видатний картограф Г. Меркатор (1512–1594) використав термін “атлас” у назві свого твору. Атлас був виданий у видавництві Коппенса ван Діста (м. Антверпен, тепер Бельгія). Багато карт до Атласу було вигравіювано фламандським графіком та картографом Францом Гогенбергом (Frans Hogenberg; 1535—1590). Чудовою особливістю «Театру» був складений редактором каталог авторитетних вчених (catalogus auctorum tabularum), що містив 87 імен географів і картографів, чиї роботи були використані або скопійовані. Цей список не тільки створив прецедент етичної поведінки при виданні карт, але і поширив імена багатьох картографів, які могли інакше залишитися маловідомими або зовсім невідомими на батьківщині або за кордоном.

Ортеліус поклав кінець тому змішанню давньої й нової географії, яке було властиво географії XV-XVI ст.

Ортеліус був одним із перших, хто започаткував радикальну реформу Птолемеївської географії. Як перший крок він відокремив давню географію від географії сучасної, цілком розуміючи їх зв'язок і необхідну взаємозалежність. Це відокремлення стародавньої географії від сучасної йому Ортеліус зробив виданням атласу сучасної географії, яке він назвав «Theatrum Orbis Terrarum».

Виникнення атласу Ортеліуса було не тільки назрілим етапом у розвитку географії, викликаним великими географічними відкриттями, а й пов'язане з практичними економічними потребами епохи.

Архів Ортеліуса та його племінника, який прийняв на честь дядька прізвище Ortelianus, зберігся у Лондоні, куди Ортеліан емігрував, рятуючись від іспанської інквізиції. Матеріали цього архіву, опубліковані Хессельсом в Кембриджі, дають можливість з'ясувати, як в Ортеліуса виникла думка створити «Theatrum Orbis Terrarum».

У листах до Ортеліана, який цікавився історією виникнення атласу свого дядька, старий друг Ортеліуса Радемакер, який служив довго в антверпенській торговій фірмі Гофтмана, розповідає, що його господар Гофтман збирав звідусіль карти для складання маршрутів для своїх прикажчиків, яких він посилав у торгових справах. Для зручності користування Радемакер порадив господареві, підібравши карти подібних розмірів, переплести їх разом. «Для цієї мети,— писав Радемакер,— він мені доручив дістати йому через Ортеліуса всі карти Франції та Італії, які можна дістати розміром не більше аркуша паперу, і зібрав таким чином том, складений приблизно з тридцяти карт, який перебуває досі у спадкоємців Гоофтмана».

В іншому листі Радемакер повідомляє Ортеліану, що він отримав том карт Гоофтмана, «який послужив зразком для Theatrum Ортеліуса». У цьому томі було 38 карт, головним чином надрукованих у Римі, але вісім карт було нідерландських. На жаль, цей прототип атласу, який наштовхнув Ортеліуса на думку скласти його Theatrum Orbis Terrarum, не зберігся.

Перш ніж узятись за справу, Ортеліус радився з низкою осіб, зокрема з Меркатором, який, схваливши його намір, дозволив йому надрукувати свої карти Європи та Фландрії. «Theatrum Orbis Terrarum» побачив світ 20 травня 1570 р. і був присвячений іспанському королю Філіппу II, під владою якого перебували тоді Нідерланди.

Ортеліус не був автором карт, включених ним у свій атлас. Його робота складалася з підбору карт, які він вважав кращими, і в їх редагуваннях. Географи кінця XIX ст. високо оцінювали редакторську роботу Ортеліуса. 'Гак, один з основоположників геоморфології, Ріхтгофен, вказував, що Ортеліус умів вибрати найбільш вірогідні карти. На кожній карті, що ввійшли в атлас, Ортеліус вказав її автора. Крім того, до атласу було додано список географів, карти яких були використані Ортелієм при складанні атласу.

Цей «Catalogue auctorum tabularum geographicarum» Ортеліуса є цінним джерелом для історії географічної науки.

«Theatrum Orbis Terrarum» Ортеліуса мав величезний успіх. Він задовольняв як практичним потребам, і культурним потребам суспільства на той час. Вже в тому ж 1570 р. знадобилося три нові видання, і потім атлас перевидавався десятки разів.

Атлас Ортеліуса витримав безліч видань, в кожне з яких картограф вносив додаткові уточнення. Перше видання було випущено латинською мовою. Перший тираж «Театру» незабаром був розпроданий, і через три місяці у 1571. вийшло друге видання з декількома незначними змінами (фламандською мовою).

В 1572 р. він був перекладений французькою і німецькою мовами, пізніше іспанською (1588 р.), англійською (1606 р., вже після смерті автора) та італійська (1608 р.) мови. Цими мовами атлас неодноразово перевидавався. Зник список друкарських помилок, були зроблені деякі необхідні зміни в тексті. До списку картографів було додано чотири імені; кілька сторінок тексту були набрані заново, і в цілому текст подовжився на три сторінки. Цей тираж теж швидко розійшовся.

Всього досі відомо 21 видання латинською мовою (1570 р.— чотири видання, по одному 1571, 1573, 1574, 1575, 1578, 1579 рр., 1584 — два видання, по одному 1589, 1591, 1595, 1601, 1603, 1607, 1609, 1612 рр.), шість французьких видань (1572, 1574, 1578, 1581, 1587, 1598 рр.), п'ять німецьких (два в 1572 р. і по одному в 1572) ), чотири іспанських (1588, 1600, 1602 і 1612 рр.), два фламандських (1571 і 1598 рр.), два італійських (1608 і 1612 рр.) та одне англійське (1606 р.). Останнє видання видав дім Плантена в 1612 р., через чотирнадцять років після смерті автора. Це видання вийшло під редакцією Балтазара Морета з фірми Плантена.

Окрім видань in folio, видавалося також багато разів як латинською, так і на нових мовах так зване «Epitome Theatri Orbis Terrarum», тобто. видання атласу Ортеліуса малого формату.

Ортеліус все життя не припиняв працювати над своїм атласом. Численні видання «Theatrum Orbis Terrarum» не були простим передруком першого видання. Карти атласу перероблялися Ортеліусом. До раніше опублікованих карт додавалися нові, і обсяг атласу збільшувався.

У першому виданні Theatrum Orbis Terrarum було 70 карт, надрукованих на 53 аркушах. Посмертне видання 1603 р. складається вже зі 107 карт на 118 аркушах. Список географів зріс із 87 до 183 імен.

Першою в атласі Ортеліуса було вміщено мапу земної кулі («Туpus orbis terrarum»). За нею йшли карти частин світу та окремих країн. Основне місце відведено країнам Європи. Деяким із них було присвячено цілу низку карт. Так було в посмертному виданні 1603 р. Італії було відведено 20 аркушів (у першому виданні 6), Нідерландам 14 (у першому виданні 7), Франції 15 (у першому виданні 4).

У першому виданні містилося 70 карт і 87 посилань на джерела (багато з яких нині втрачені), а в 31-му виданні 1612 р. — вже 167 карт з відсиланням до 183 джерел.

Серед карт Європи була і мапа Росії-Московії. Ортеліус користувався при цьому картою Дженкінсона, що він передрукував під назвою «Russiae, Moscoviae et Tartariae descriptio Auctore Jenkinsono Anglo, edita Londini anno 1562».

Вчені сучасники Ортеліуса зустріли «Theatrum Orbis Terrarum» зі схваленням, у тому числі і Меркатор, якому Ортеліус надіслав атлас і чиєю думкою він особливо дорожив. У списку географів, карти яких використано для «Theatrum Orbis Terrarum», Ортелійус додав до імені Меркатора епітет — nostri saeculi Ptolemaeus (Птолемей нашого століття), що в очах учених тієї епохи було найвищою похвалою для географа.

Лист Меркатора, де він дає високу оцінку «Theatrum Orbis Terrarum» Ортеліус, останній систематично передруковував у наступних виданнях атласу.

Успіх атласу сприяв наданню Ортеліусу почесного звання Королівського географа. Сам кровавий герцог Альба, нещадний, але безрезультатний придушенням Нідерландської революції, особисто вручив йому в 1573 р. наказ про нагороду іспанського короля Філіпа II, якому Ортеліус присвятив атлас. Це було, як зауважує Бовермане, винятковою честю.

При всіх недоліках «Театр» Ортеліуса мав повний успіх, в тому числі комерційний. Звичайно, деякі карти несли на собі сліди Птолемеєвої традиції, а інші були трохи краще звичайних малюнків; проте колекція в цілому виявилася досить повною, а головне – добре документованою. Це було видання нового роду – портрет світу в одному томі – серія карт, зменшених до зручного розміру, привабливо оформлених і акуратно вигравіюваних. Споживачам це сподобалося. Атлас був цікавий усім; це було міжнародне видання, складене дипломатом і вченим. На художньо оформленій титульній сторінці замість звичайних трьох фігур, які символізують три континенти світу, були зображені чотири фігури, «і таким чином в цій книзі Америку вперше визнали, взяли і символічно зобразили рівній іншим трьом частинам земної кулі». Загальний план Атласу й відбір карт були не менш древніми, ніж «Географія» Птолемея, і не менш сучасними, ніж будь-який географічний атлас XX в.

1571 р. вийшло третє видання на латині та голландській мові, до кінця 1572 р. з'явилися переклади атласу на німецьку та французьку мови. За три роки Ортеліус отримав стільки нових карт, що йому довелося випустити доповнення до «Театру» (Additamentum) з 17 карт, які він пізніше включив до складу основного тому. 1579 р. Ортеліус доповнює Атлас розділом історичних карт, які він сам склав, — «Parergon Theatri», який видавався й окремо.

Атлас став свого роду «географічною біблією» для мореплавців кінця XVI — початку XVII ст. Разом з атласом Меркатора він зіграв важливу роль у розвитку картографії. У XVII ст. під тією ж назвою і з тих самих лекал друкувала свої атласи голландська фірма Блау.

Під кінець життя Ортеліуса, в 1596 р., його заслуги були відзначені і громадянами його рідного міста Антверпена: управління міста піднесло йому розкішну срібну визолочену вазу, подібну до тієї, що через кілька років отримав від своїх співгромадян знаменитий фламандський художник Рубенс. Через сотні років, в 1890 р., місто Брюссель вшанував пам'ять Ортеліуса, поставивши його статую поруч зі статуєю Меркатора в національному пантеоні.

Робота над «Theatrum Orbis Terrarum» наштовхнула Ортеліуса на заняттям історичною географією. Передмову до атласу він починає, називаючи географію «очима історії», із зазначення необхідності знання географії для правильного розуміння історичних подій.

Таким чином, вже при випуску «Theatrum Orbis Terrarum» перше, на що він хоче звернути увагу читача, це — на допомогу, яку може принести його праця при занятті історією. Природно, що, відокремивши сучасну географію від стародавньої і видаючи атлас сучасної географії, Ортеліус мав ясно усвідомлювати, що для занять з історії потрібніша карта історична, ніж сучасна. У тому напрямі Ортеліуса штовхали його власні історичні інтереси.

Франц Гогенберг. Атлас «Civitates orbis terrarum». 1572 р.

Франц Гогенберг (нід. Frans Hogenberg; 1535—1590) — фламандський графік, гравер і картограф.

1572 р. «Civitates orbis terrarum» — атлас міст світу, виданий у Кельні в 1572-1618 роках для імператора Священної Римської імперії Максиміліана II Габсбурґа. Це перший атлас міст в історії світової картографії. Атлас є другим за часом видання друкованим атласом. Всього було видано шість томів. Автори атласу — гравер і картограф Франс Гогенберг і видавець Георг Браун. Атлас був опублікований у Кельні, але проте, належить до картографічної школи Антверпена. Крім того, з особистого листування авторів атласу відомо, що ідея створення атласу народилася саме в Антверпені. У 1618 р. Абрагам Гогенберг (ймовірно син Франца Гогенберга) у співпраці з типографом Антоном Гієратом (Anton Hierat) опублікував 6 том атласу-енциклопедії.

Атлас складався з 546 міських видів і карт, зроблених Гогенбергом, що гравіюються на міді і потім розфарбованих аквареллю. Атлас є набором перспективних планів «з висоти пташиного польоту», барвисті гравюри із зображенням пейзажів, міських будівель, фігур жителів в національних костюмах, виконані по малюнках художника і рисувальника Георга Гуфнагеля.

Атлас «Speculum Orbis Terrae» (Дзеркало світу). 1578 р. 1593 р.

Герард де Йоде (Gerard de Jode; 1509—1591) – голландський художник, видавець та картограф, конкурент А. Ортеліуса.

Найвидатніша робота Г. де Йоде – видання двотомного атласу «Speculum Orbis Terrae», опублікованого у 1578 році. У 1593 р. його син Корнеліс видав друге видання цього атласу.

Корнеліс де Йоде (нідерл. Cornelis de Jode; 1568, Антверпен - 17 жовтня 1600, Монс) - фламандський рисувальник-орнаменталіст, гравер, картограф, і видавець епохи «Золотого віку Нідерландів».

Атлас «Speculum Orbis Terrae» - одна з трьох найважливіших публікацій з нідерландської картографії, опублікованих у 16 столітті (інші — «Theatrum orbis terrarum» А. Ортеліуса та «Atlas sive Cosmographicae mediatationis de fabrica mundi et fabricati figura...» Герарда Меркатора з 1595 року).

Перше видання 1578 р.

Герард де Йоде, ймовірно, почав працювати над «Speculum Orbis Terrae» на рубежі 1560-х і 1570-х років, як свідчать датовані карти: дві з 1569 року та одна з 1570 року, включені до першого видання атласу. Першою була завершена друга частина роботи, про що свідчить надрукований у ній церковний імприматур від 13 вересня 1573 року.

Однак публікація атласу затрималася. Лише в 1575 р. Герард де Йоде отримав від імператора видавничий привілей, дійсний протягом 10 років, а в 1577 р. — від короля Іспанії та Нідерландів право видавати географічні праці (термін дії — 8 років). Датою публікації першого видання «Speculum Orbis Terrae» 1578 р., оскільки цей рік вказано в друкованій присвяті Філіпу де Лаленгу.

Перше видання атласу було опубліковано в Антверпені під назвою «SPECVLVM | ORBIS | TERRARVM». Дата публікації, прийнята в літературі, наведена на основі дат присвят, наведених в атласі. Твір надруковано у видавництві антверпенського друкаря Герарда Смітса (Gerarda Smitsa). Автором першої присвяти був Ганс (Ян) ван Шілле (Hans (Jan) van Schille; ?-1586) – інженер і географ з Антверпена. Присвятний лист, адресований Філіпу де Лалаінгу, губернатору Ено, вступ і опис карти підготував Даніель Целларіус (Келлер) – німецький лікар і географ, який оселився в Нідерландах. Більше половини табличок вигравірували брати Йоганнес і Лукас ван Дейтекум (Doetechum, Doetichum, Doetechum, Doet). Приблизно з 1563 року вони працювали в Антверпені на Герарда де Йоде та інших видавців. Атлас включав карти, розроблені Герардом де Йоде та видатними картографами того часу, зокрема: Джакомо Ґастальді, Пірро Лігорія, Альвра Секо, Генріх Целль і Вольфганг Лазіно.

Атлас складається з двох частин з окремими титульними аркушами (фронтисписами), двома присвятами, списком 92 авторів, чиї праці використано в атласі (головним чином для розробки описів на зворотах карт. Загалом містить 65 таблиць із 90 картами, але лише 4 карти мають дати створення (дві з 1569 р. і одна з 1570 р. та одна з 1577 р.). Окремі таблиці були пронумеровані римськими цифрами, а більшість карт мали латинські пояснення на звороті. Перша частина містить на 27 таблицях 43 карти (карту світу та його окремих частин, південної та західної Європи (Греція, Італія, Франція, Іспанія, Португалія, Велика Британія), Святої Землі та Туреччини. У другій частині під назвою «SPECVLVM | GEOGRAPHICVM | TOTIVS | GERMANIAE | IMPERIVM REPRAE SENTANS» включав 38 таблиць із 47 картами, серед інших: території сучасної Німеччини, Північних країн, Росії, Чехії, Угорщини, Австрії, Нідерландів та Бельгії.

Продаж атласу також зіткнувся з труднощами, ймовірно, через А. Ортеліуса (1527-1598). Два картографи спочатку були друзями та співпрацювали один з одним. Де Йоде публікував праці Ортеліуса (зокрема восьмиаркушеву карту світу 1564 р.), і останній, ймовірно, часто використовував зібрану де Йоде колекцію табличок з картами Нідерландів і Німеччини. Однак коли Ортеліус почав працювати над виданням «Theatrum orbis terrarum» — першої впорядкованої колекції карт, — він вважав подібну ініціативу де Йоде небезпечною конкуренцією. Ортеліус опублікував свою роботу в 1570 році, але, використовуючи свої зв'язки, він ускладнив де Йоде отримання дозволу на друкування «Speculum orbis terrarum», щоб забезпечити «Theatrum...» монополію на ринку книготоргівлі. Ба більше, в 1579 році він отримав 10-річне продовження ліцензії на друкування карт з описами, що дозволило йому значно обмежити розповсюдження атласу де Йоде. Був навіть судовий спір, який закінчився в 1588 р. Ортеліус заплатив де Йоде 265 флоринів за повне вилучення «Speculum...» з ринку.

Українські й польські землі зображені на картах: «PRVSSIAE SEV | Pruteniae chorogra» (Пруссія, тобто Гданськ/Східна Померанія, Вармія, Мазури), «POLONIAE | AMPLISSIMI | REGNI TYPVS | GEOGRAPHICUS» (Польща, Литва, Білорусь, Україна), «SILESIAE DVCATVS TYPICE» (Сілезія) та ін.

Друге видання 1593 р.

У 1593 році син Герарда де Йоде, Корнеліс (1568-1600), опублікував друге видання атласу свого батька, ймовірно, бажаючи порушити монополію Ортеліуса. Проте на ринку повністю домінував «Theatrum orbis terrarum», з якого до 1593 року було опубліковано 21 видання різними мовами. Хоча друге видання «Speculum...» було багато в чому краще за оригінал, воно не набуло багато покупців. Після смерті Корнеліса пластини з картами придбав Жан Батіста Вріент (Joan Baptista Vrient; 1552-1612), який також придбав пластини Ортеліуса. Дослідники припускають, що він або планував опублікувати спільну роботу обох картографів, або хотів запобігти перевиданням роботи Герарда та Корнеліса де Йоде.

Друге видання було опубліковано в Антверпені та надруковано Арнутом Корніксом (Arnold Coninx). Існує два варіанти цього видання, що відрізняються головною титульною сторінкою: в одній версії назва була: «SPECVLVM | ORBIS | TERRARVM», а в другому: «SPE= | CVLVM | ORBIS | TERRAE».

Матеріали були частково підготовлені ще за життя Герарда де Йоде, про що свідчать підписи на багатьох картах. Проте лише 5 карт датовані (у частині 1: фоліо 1 – 1589, фоліо 7 – 1593, фоліо 11 – 1583, у частині 2: фоліо 33 – 1569, фоліо 39/45 – 1579).

Спадкоємці Герарда де Йода. Дослідники встановили, що, окрім деЙода, авторами карт атласу були понад тридцять картографів, імена понад двадцяти з яких надруковані на картах. Це видання також побачило великий внесок від Яна та Лукаша ван Дейтекумів, тоді як одна з двох таблиць із зображенням держав Священної Римської імперії німецької нації підписана Антоном Віріксом.

Корнеліс де Йоде взявся за підготовку нового фронтиспису для другої частини. На початку атласу він також включив присвяту єпископу Бамберга Нейдхарду фон Тюнгену, який, швидше за все, значно допоміг у перевиданні атласу. Корнеліс також додав вступ до геодезії Мішеля Куаньє під назвою «Introductio mathematica in pulcherrrimas ac certissimas huius Speculi orbis terrarum tabulas geographicas...» (Чудовий і заслуговує на довіру математичний [тобто геодезичний] вступ до географічних карт, що містяться в Speculum orbis terrarum) і список авторів, чиї праці використано в текстах, надрукованих на зворотах карт. Їх зміст також було перередаговано та скорочено, а не доповнено. У другому виданні «Speculum orbis terrae» окремі пластини пронумеровані арабськими цифрами. Зрештою, він містив 84 пластини зі 110 картами та – у частині 2 – дві пластини з уособленнями держав Священної Римської імперії німецької нації, зображених у вигляді розкішно одягнених чоловіків.

Тематичний обсяг обох частин атласу порівняно з першим виданням суттєво не змінився, хоча вихідний матеріал оновлено та доповнено новими картами. Серед іншого варто відзначити: карта світу в системі півкуль за Петром Планцієм, не включена до видання 1578 року. Серед іншого, нещодавно розроблено: карти Європи, Азії, Африки, Франції, Німеччини та Нідерландів. Частина 1 містить 33 пронумеровані картки та одну ненумеровану картку з картою Китаю. Тоді як 2 частина під назвою «GERMANI- | A | GEOGRAPHICIS | TABVLIS | ILVSTRATA» містить 51 таблицю, зокрема 2 таблиці зі згаданими державами Імперії (фоліо 1-2) та дублікат таблиці 3 з додатковим описом карти Імперії (De mari germanico).

За словами Пьотра Павловського, друге видання атласу «Speculum orbis terrae» є кращим: воно містить менше помилок в описах карт, а картографічні проєкції точніші[Piotr Pawłowski: Włocławski egzemplarz atlasu Speculum orbis terrarum(terrae) Gerarda & Cornelisa de Jode edycja II, Antwerpia 1593 r.. W: Piotr Nowakowski (red.): Atlas świata Speculum Orbis Terrae i jego włocławski egzemplarz. Materiały posesyjne. Włocławek: Muzeum Ziemi Kujawskiej i Dobrzyńskiej we Włocławki, 2009].

Тираж обох видань атласу невідомий. Пьотр Павловський обережно вважає, що першого видання могло бути не більше 50 примірників і, можливо, трохи більше другого. Деякі з копій, ймовірно, не були зшиті, а карти, які вони містили, продавалися окремо. Відповідно до тогочасної практики, вони були комерційно доступні одночасно з розповсюдженням обох видань атласу, що ще більше ускладнює визначення тиражування «Speculum orbis terrae». Проте атлас був високо оцінений сучасними вченими: Петрус Монтанус у передмові до атласу «Germania inferior» Петруса Каерія поставив роботу де Йодиха в один ряд із «Theatrum...» Ортеліуса й «Atlas sive Cosmographicae mediatationis de fabrica mundi et fabricati figura... Герарда Меркатора (1512-1594) з 1595 року [Piotr Pawłowski: Włocławski egzemplarz atlasu Speculum orbis terrarum(terrae) Gerarda & Cornelisa de Jode edycja II, Antwerpia 1593 r.. W: Piotr Nowakowski (red.): Atlas świata Speculum Orbis Terrae i jego włocławski egzemplarz. Materiały posesyjne. Włocławek: Muzeum Ziemi Kujawskiej i Dobrzyńskiej we Włocławki, 2009; Kazimierz Kozica: Atlas Speculum Orbis Terrarum Gerarda de Jode z 1578 r. i z 1593 r. oraz dwie jego mapy Polski z ok. 1573 r. i z 1576 r.. W: Piotr Nowakowski (red.): Atlas świata Speculum Orbis Terrae i jego włocławski egzemplarz. Materiały posesyjne. Włocławek: Muzeum Ziemi Kujawskiej i Dobrzyńskiej we Włocławki, 2009].

Труднощі з продажем обох видань атласу де Йода призвели до того, що до наших днів збереглося лише кілька, часто неповних, примірників. Пітер ван дер Кроґт виявив у публічних колекціях 31 примірник першого видання та 45 другого видання.

Лука Янсен Вагенер або Лукас Вагенаєр (нідерл. Lucas Janszoon Waghenaer, 1533/1534 - 1605/1606) - голландський картограф, мореплавець, штурман і письменник.

«Spieghel der Zeevaert» (Дзеркало Морів). 1584 р.

Його перша опублікована робота з'явилася в 1584 р. і називалася «Spieghel der Zeevaert» (Дзеркало Морів). Ця книга, що відразу стала популярною, об'єднувала разом атлас морських карт з інструкціями з навігації в західних і північно-західних прибережних водах Європи. Це справді була першою такого роду праця в історії морської картографії.

Друга частина була опублікована ним наступного року. «Spieghel der zeevaerdt» й перевидавалася кілька разів, перекладена англійською, німецькою, французькою та латинською мовами.

У 1592 році була надрукована друга книга «Thresoor der Zeevaert» » (Скарб мореплавця або Дорожник для всіх морів), що містить 26 карт і тексти, з описами узбереж, профілями берегів та рекомендаціями для плавання.

Його третя та остання публікація, «Enchuyser zeecaertboeck» вийшла в 1598 році.

«Tresorerie ou cabinet de la Roytte marinesque». 1601 р.

У 1601 році в Амстердамі було надруковано атлас Вагенера «Tresorerie ou cabinet de la Roytte marinesque», що включав карту східної частини Фінської затоки з узбережжями Фінляндії (від м. Або (Турку) до м. Виборга), Росії та Лівонії.

Твори Луки Вагенера протягом багатьох років служили не тільки керівництвом для всіх голландських моряків, а й пізніше користувалися заслуженою повагою, як приклад сумлінної праці, на якій були засновані наступні роботи укладачів географічних карт.

Лука Вагенер є одним із засновників і найбільш відомих членів північно-голландської школи картографії, яка відіграла важливу роль у ранньому розвитку всієї голландської науки про дослідження, моделювання та відображення просторового розташування, поєднання та взаємозв'язку об'єктів, явищ природи та суспільства на Землі.

Герард Меркатор (Gerhardus Mercator; 1512–1594), фламандський математик, філософ, теолог, географ та картограф; вніс надзвичайно вагомий вклад у розвиток картографії. Його сучасники назвали «Птолемеєм свого часу». Г. Меркатор закінчив університет у Лувені, де й став займатись укладанням і гравіюванням карт, а також виготовленням глобусів і астрономічних інструментів.

“Атлас світу” 1595 р.

(Atlas sive cosmographicæ meditationes de fabrica mundi et fabricati figura (Атлас, або Космографічні міркування про будову світу і зображенні його»).

На той час у Нідерландах вже було видано два атласи світу Абрагама Ортеліуса (1527—1598), фламандського картографа та видавця, автора першого друкованого атласу світу (1570), та Герарда де Йоде (1508/9—1591) – нідерландського гравера, картографа видавця, що видав у 1578 р. у світ атлас «Дзеркало світу», який, незважаючи на незаперечні переваги, не витримав конкуренції з атласом Ортеліуса. Однак ці видання складалися з відібраних авторами готових карт, що зводяться до одного формату з мінімальним редагуванням змісту.

Меркатор представляв атлас як цілісний твір, у якому карти мають бути об'єднані за змістом і узгоджені. Саме ці принципи є основою всіх сучасних атласів. На відміну від Ортеліуса, який мав штат найманих граверів, Меркатор сам зі своїми синами переробляв карти, які були в їх розпорядженні, і заново гравірував їх.

Перша частина задуманого Герардом Меркатором атласу з картами Франції, Нідерландів та Німеччини вийшла у Дуйсбурзі в 1585 р. Вона складалася з 51 сучасної карти (modern maps): 16 – Франції (зі Швейцарією), 9 – Бельгії та Нідерландів та 26 – Німеччини.

Друга частина, яка охоплює Італію, Грецію та Балкани, з'явилася теж у Дуйсбурзі в 1589 р. Складалася з 23 сучасних карт (modern maps): 16 – Італії (включаючи Корсику), 3 – Штирії (тепер — федеральна земля на південному сході Австрії) та інших балканських країн, 4 – Греції. Ця збірка карт присвячена герцогу Фердинандо I Медічі.

Слідом за цим Г. Меркатор приступив до складання третього випуску свого видання, який повинен був містити в собі північні країни Європи, але смерть перешкодила йому закінчити цю роботу: він помер у 1594 р., коли ця третя частина була вже майже готова до виходу у світ. “Атлас світу” видав вже його син Румольд (1545–1599) у Дуйсбурзі (Duisburg). Видання вважається прижиттєвим тому, що зі 107 карт в атласі 102 гравійовані власне Меркатором. У цьому виданні нараховується ще 28 карт: 16 – Британії, 4 – Данії та по одній карті Ісландії, Норвегії зі Швецією, Прусії, Лівонії, Росії, Литви, Трансільванії та Криму. Ця колекція карт присвячена королеві Англії Єлизаветі. В передмові Меркатор подає інформацію, яку він одержав від англійських мореплавців через сина Румольда, який провів велику частину свого життя в Лондоні. В цей атлас були включені всі карти попередніх двох видань. Румольд до атласу додав 5 карт: карту світу, карту Європи, карту Африки, карту Азії та карту Америки. Однак, атлас був неповним: Іспанія була опущена і детальних карт за межами Європи не було. Карти подані в різних проєкціях. На обкладинці зображений Атлант (Атлас), який тримає Землю.

Назва, обрана для цієї колекції карт, вперше включала слово «атлас» в застосуванні до географічної праці. Назва виглядала так: «Атлас, або Космографічні міркування про будову світу і зображенні його» (Atlas sive Cosmographicae meditations de fabrica mundi et fabricati figura). У присвяті Румольд вказав, що цю назву вибрав для публікації його батько. У тексті вступу було поміщено генеалогічне дерево Атласу – міфологічного персонажа, який був ватажком титанів у їхній війні проти бога Юпітера, був за це проклятий і приречений тримати на плечах небесне склепіння.

Після смерті Рудольфа, його сім’я видала ще раз “Атлас” у 1602 р. У 1602 р. всі три частини праці Меркатора були зібрані в єдиний том. Це перше справжнє видання видав у Дюссельдорфі Бернард Бізій. Ні Герард Меркатор, ні його син Румольд не дожили до цього і не змогли засвідчити особисто величезну популярність цього атласу, але їх карти в деякому роді увічнив Йодокус Гондіус.

Відомо, що сім’я Меркатора продала мідні пластини «Атласу Меркатора» та «Географії» Птолемея в березні 1604 р. Їх купив за 2 000 талерів фламандський картограф та видавець Йодокус Гондіус (Jodocus Hondius; 1563-1612). Популярність Меркатора в цей період падала в порівнянні з «Theatrum Orbis Terrarum» Абрагама Ортеліуса. «Географія» Птолемея вийшла друком в 1605 р.

Гондіус доповнив “Атлас” 50 картами Іспанії, Азії, Африки й Америки та видав його у Амстердамі в 1606 р. з латинським текстом, під своїм ім'ям, але з повним визнанням того, що більшість карт були створені Меркатором. Текст для цього атласу написав для нього Петро Монтан. Тепер титульний лист містив зображення Гондіуса та Меркатора разом, хоча вони ніколи не зустрічалися. Гондіус був досвідченою діловою людиною, і під його керівництвом “Атлас” мав величезний успіх (1607 р. і 1608 р. – з латинським текстом; 1609 р. – французьке видання цього атласу).

1607 р. було опубліковано кишенькове видання, для якого всі друковані форми були вигравірувані заново в дуже дрібному масштабі. Це видання отримало назву «Малого атласу Герарда Меркатора і Й. Гондіуса ...» (Atlas Minor Gerardi Mercatoris a I. Hondio ...). Атласи Меркатора-Гондіуса, великий і малий, поступово перевершили за популярністю атлас Ортелія. Майже п'ятдесят років видання слідували один за одним, атлас виходив на латині, французькою, голландською та німецькою мовами.

Коли в 1611 р Гондіус помер то гідними спадкоємцями стали його син Генрік Гондіус (Henricus Hondius; Hendrik Hondius I; 1597-1651) та зять Ян Янсон (Йоганн Янсоніус). Між 1609 і 1641 роками атлас видавався 29 разів, зокрема один раз англійською мовою.

1612 р. Ян Янсон одружився з дочкою Йодокуса Гондіуса Єлизаветою. Попри смерть дружини в 1627 р. й нового одруження, в 1633 р. він уклав партнерський договір з її братом Генріком. Паралельно з Яном Віллемом Блау (1596—1673) починає видавати атласи Меркатора-Гондіуса (Блау у 1629 р. купив друковані форми Йодокуса Гондіуса для свого атласу). Під керівництвом Яна Янсона атлас значно розширився, і в 1638 р. опубліковано перші три томи під назвою «Atlas Novus».

АТЛАСИ Меркатора-Гондіуса-Янсона. 1606 р. – 1694 р.

Популярність Меркатора в кінці 1590-их рр. падала в порівнянні з «Theatrum Orbis Terrarum» Абрагама Ортеліуса.

Після смерті Рудольфа (сина Г. Меркатора), його сім’я видала ще раз “Атлас” у 1602 р. У 1602 р. всі три частини праці Меркатора були зібрані в єдиний том. Це перше справжнє видання видав у Дюссельдорфі Бернард Бізій. Ні Герард Меркатор, ні його син Румольд не дожили до цього і не змогли засвідчити особисто величезну популярність цього атласу, але їх карти в деякому роді увічнив Йодокус Гондіус.

Відомо, що сім’я Меркатора продала мідні пластини «Атласу Меркатора» та «Географії» Птолемея в березні 1604 р. Їх купив за 2 000 талерів фламандський картограф та видавець Йодокус Гондіус (Jodocus Hondius; 1563-1612). Спочатку Й. Гондіус частково використав їх для ілюстрування праці Клавдія Птолемея (87–165), що була видана 1605 р. спільно з Корнеліусом Ніколаі Клесзем (Cornelius Nicolai Claesz (Claeszoon); 1560–1609).

«Атлас Меркатора» Й. Гондіус вперше перевидав 1606 р. (з латинським текстом) під назвою «Gerardi Mercatoris Atlas sive Cosmographicae Meditationes de Fabrica Mundi et Fabricati Figura» (Атлас Герарда Меркатора або роздуми про опис і облаштування світу). Це видання він збагатив 50 власними картами Іспанії, Азії, Африки й Америки та портретом Меркатора. Текст до цього атласу опрацював його шваґро Петер Монтан (Petrus Montanus, Peter van der Berg). Тепер титульний лист містив зображення Гондіуса та Меркатора разом, хоча вони ніколи не зустрічалися. Гондіус був досвідченою діловою людиною, і під його керівництвом “Атлас” мав величезний успіх (1607 р. і 1608 р. – з латинським текстом; 1609 р. – французьке видання цього атласу; 1611 р.).

1607 р. було видано кишенькове видання, для якого всі друковані форми були вигравіювані заново в дуже дрібному масштабі. Це видання отримало назву «Малого атласу Герарда Меркатора і Й. Гондіуса ...» (Atlas Minor Gerardi Mercatoris a I. Hondio ...). Атласи Меркатора-Гондіуса, великий і малий, поступово перевершили за популярністю атлас Ортеліуса. Майже п'ятдесят років видання слідували один за одним, атлас виходив на латині, французькою, голландською та німецькою мовами.

Коли в 1612 р. Йодокус Гондіус помер – гідними спадкоємцями стали його сини Генрік (Henricus Hondius; Hendrik Hondius I; 1597-1651) і Йодокус (Jodocus Hondius, 1594–1629) та зять Ян Янсон . Між 1609 і 1641 роками атлас видавався 29 разів, зокрема один раз англійською мовою.

Йоганн Янсоніус (Ян Янсон, нід. Johannes Janssonius; 1588-1664) — нідерландський картограф, який жив і працював в Амстердамі в XVII столітті.

У 1612, 1613, 1616 і 1619 роках атлас світу продовжувала публікувати вдова Й. Гондіуса і його сини зі збереженням імені батька як видавця. З 1623 р. атлас видавав сам Генрік Гондіус. У 1629 р. перед смертю Йодокус Гондіус-син продав Яну Віллему Блау майже 40 плит, з яких друкувалися карти до атласу. Відсутність проданих плит спричинила затримку у виданні атласів і великі видатки. У 1630 р. після приходу до спілки Я. Янсона було замовлено відсутні плити у відомих граверів Еверта Симонса Гамерсфельдта (Evert (Everard) Szymontsz (Szymonsz) Hamersveldt; 1591/1592–1653) і Саломона Роджера (Salomon Rogier (Roger); 1592–1640).

У 1623–1633 рр. Генрік Гондіус мав виключне право на видання атласів Меркатора-Гондіуса. Далі до його прізвища було додано прізвище Я. Янсона як видавця. Атлас публікувався п’ятьма мовами — латинською, французькою, німецькою, голландською та англійською.

1633 р. «Appendix Atlantis oder Ander Theil des Welt-Buchs: Darinnen viel unterschied Liche Neive und Weitlauftige. Beschreibungen mit derselben Tabellen von Teutschland, Franckreich, Niederland, Italien aucheiner und der anderen Indien begriessen, Т. 2. Amsterdam» (Додатковий атлас або атлас світу Ґ. Меркатора і Й. Гондіуса. Т. 2.).

1636 р. «Atlas ou representation du Monde Universel, et des parties d'icelui, faicte en tables et descriptions tresamples, et exactes: Div. en 2 t., Т. 1» (Атлас світу Ґ. Меркатора і Й. Гондіуса. Т.1.).

1612 р. Ян Янсон одружився з дочкою Йодокуса Гондіуса, після чого розпочав друкарську справу в Амстердамі. Свої перші карти Ян Янсон видав у 1616 р. (мапи Франції та Італії). З 1623 р. Ян Янсон став власником книгарень у багатьох містах Європи (у Франкфурті-на-Майні, Данцигу, Стокгольмі та деяких інших європейських містах). Протягом 1628–1651 рр. він видавав «Atlas Minor» в Амстердамі. До цих видань увійшли нові карти, автором яких був Й. Гондіус-син. Атласи видавались латинською, французькою та німецькою мовами.

Попри смерть дружини Єлизавети в 1627 р. й нового одруження, в 1633 р. він уклав партнерський договір з її братом Генріхом Гондіусом. Паралельно з Яном Віллемом Блау починає видавати атласи Меркатора-Гондіуса.

1636 р. розпочалася нова фаза у розвитку атласу Гондіуса-Янсона: активно публікувалися нові карти, якими поступово замінили майже усі мапи Г. Меркатора і Й. Гондіуса.

1638 р. головним видавцем фірми став Я. Янсон, хоча прізвище Гондіуса було присутнє у видавничій адресі до 1641 р.

Через різницю у поглядах щодо видавничих інтересів Г. Гондіус і Я. Янсон змушені були розійтись. З того часу Г. Гондіус фігурував як видавець атласів у латинській, французькій і англійській версіях, але майже ніколи у голландській. 1641 р. Г. Гондіус видав останній атлас Меркатора-Гондіуса.

1638 р. назву атласу змінили на «Atlas Novus...», оскільки майже всі карти Г. Меркатора і Й. Гондіуса були замінені новими. У наступних виданнях «Atlas Novus...» залишилися лише окремі карти з давнього складу атласу. Спочатку «Atlas Novus...» опублікували у двох томах у голландській версії. У цьому ж році (1638) цей атлас вийшов у трьох томах у латинській версії й в одному томі — в німецькій. У 1639 р. з’явилася французька версія цього атласу у трьох томах. Усі версії, крім іспанської чотиритомної, почергово розширювались: голландська — до дев’яти томів, латинська — до 11-ти, французька до шести й німецька — до 11-ти. До 1660 р. Атлас (вже під назвою «Atlas Maior»), що містив вже 11 томів, об'єднав роботи близько 100 видатних картографів та граверів.

Перевиданням атласу Я. Янсона в Англії займався англійський видавець Мозес Пітт (Moses Pitt; 1639–1697) разом з Йоганнесом ван Весберґеном і його синами. При цьому карти для «The English Atlas» М. Пітта друкувались з оригінальних друкарських форм. Планувалось видати 11 томів, проте були опубліковані тільки чотири у 1680–1683 рр. Причиною цього стала смерть Йоганнеса ван Весберґена і банкрутство М. Пітта.

Крім «Atlas Novus...», у форматі folio видавались «Appendix...», «Atlas Maior», «Atlas Contractus» і «Atlas Maritimus», а також окремі карти країн і морів. У публікації атласів Я. Янсон співпрацював також з фірмою Блау.

Один з томів був повністю присвячений Італії. Четвертий том – карти англійського графства – опубліковано в 1646 р., через рік після аналогічного видання Блау. Однак, це не був плагіат – багато карт були складені раніше Блау, інші були присвячені іншим регіонам, ніж у Блау. Атлас серед іншого містив опис «більшість міст світу», атлас водного світу («Atlas Maritimus» в 33 картах) і Небесний атлас («Harmonia Macrocosmica») Андреаса Целларія.

Морський атлас Яна Янсона.

1650 р. Ян Янсон. Морський атлас (Atlantis Majoris Quinta Pars Orbem Maritimum seu Omnium Marium totius Orbis Terrarum Navigationibus hodierno tempore frequentatorum descriptionem accuratisimam continens). Це п'ята частина латинського видання «Atlas Novus,» виданого 1650 року в Амстердамі. Перевидавався в 1652, 1657, 1700 роках.

Кольоровий титульний аркуш складається з трьох частин. Угорі — сцени зі Старого Завіту: Мойсей тримає скрижалі з десятьма заповідями, а поруч — первосвященик Аарон. Випадки з Виходу зображені на задньому плані. У центрі текстова панель, оточена двома римськими фігурами. Унизу зображений імператор (Фердинанд III?) з морськими сценами з обох боків.

Нащадками Я. Янсона були дві його доньки й діти померлого сина. Кожен спадкоємець отримав третину маєтку, проте окремі праці, серед яких «Atlas Maior» і «Atlas Minor», залишались нерозділеними продовж шести років після смерті Я. Янсона. Це давало можливість і надалі публікувати згадані атласи. Згідно з волею Я. Янсона, управління складом і друкарнею виконував його зять Йоганнес ван Весберґен (Johannes Jansson van Waesbergen; працював у 1642–1681 рр.), який після одруження з донькою Я. Янсона Елізабет (Elisabeth Janssonius;1615-1681) додав до власного прізвище Янсон. Згодом частину плит нащадки продали на кількох публічних аукціонах, решту 1676 р. купив Йоганнес ван Весберґен. Наступними власниками фірми були його нащадки. Й. ван Весберґен у 1673 і 1676 рр. опублікував в Амстердамі «Atlas Minor».

1694 р. частину мідних плит фірми Я. Янсона купили амстердамські видавці карт Герард Фальк (Gerard Valck, 1652–1726) і Петер Шенк (Pieter Schenk, 1660–1711), іншу придбав Фредерік де Віт.

У 1734/1735 рр. і 1734/1738 рр. «Atlas Minor» опублікував Анрі дю Созе (Henri du Sauzet; 1687–1754).

Варто зазначити, що у 1630–1636 рр. в Амстердамі поряд з виданнями «Atlas Minor» Я. Янсона почали з’являтися також подібні атласи, які видавав Ян Евертс Кльоппенбурґ (Jean Evertsz Cloppenburg) з Гамерсфельда. До цих атласів входили, зокрема, карти з «Atlas Minor» Меркатора-Гондіуса 1607–1621 рр.

«Atlas Novus (Blaeu)» 1635–1658 рр.

Голландська родина вчених та типографів-видавців БЛАУ

Віллем Янсзон Блау (Willem Janszoon Blaeu; 1571—1638) — голландський гравер, картограф та видавець. У 1633 році він був призначений картографом Голландської республіки, а також офіційним картографом Голландської Ост-Індської компанії. Блау створив велику колекцію карт і здійснив широку видавничу діяльність, опублікувавши праці таких вчених, як Рене Декарт, Віллеброрд Снелл, Герхард Йоганн Фосс, Пітер Корнеліс Хофт та інших.

Сини Віллема Блау:

Ян Віллем Блау (Jan (Joan) Willemsz Blaeu; 1596—1673) — голландський гравер, картограф та видавець. Про життя Яна Блау відомо небагато. Він навчався в Лейдені в 1620 році і отримав там ступінь доктора права. У 1623 році вступив до Падуанського університету. Ян Блау був одружений на Ґертруді Вермюлен, у них було шестеро дітей.

Корнеліус Блау (CORNELIUS Blaeu; 1610—1648) — голландський гравер, картограф та видавець.

«Atlas Novus (Blaeu)» 1635–1658 рр.

Передісторія.

Сімейна фірма «Блау» була заснована 1596 р. голландським географом, картографом, математиком та астрономом, учнем данського астронома Тихо Браге (1546—1601), Віллемом Янсзоном Блау. Спеціалізувалася з випуску карт, книг, географічних атласів, а також земних і небесних глобусів. Глобуси фірми «Блау» вирізнялися своєю точністю та вишуканістю. Атласи виробництва Віллема Блау поряд із картами подають розлогий текст географічного та історичного змісту.

1638 р., після смерті батька (Віллема Блау) Ян Віллем Блау (Jan (Joan) Willemsz Blaeu; 1596—1673) разом з братом Корнеліусом (CORNELIUS Blaeu; 1610—1648) продовжив його справу, а також став наступником свого батька на посаді картографа Голландської Ост-Індської компанії. Після смерті брата в 1648 р. він сам керував створеною батьком компанією.

Під час роботи в ній синів засновника Корнеліуса і Яна фірма досягла найвищого розквіту, що тривав аж до її знищення під час пожежі в 1672 р. Був вдосконалений друкарський верстат, що дозволило друкувати атласи великого формату.

У 1629 році Віллему Янсзону Блау вдалося придбати друковані форми Йодокуса Гондіуса. Пізніше він опублікував Додаток про Атлантиду до атласу Меркатора в 1630 році, який містив 60 карт, але не мав тексту (37 з яких були картами Гондіуса). Назва Гондіус на друкованих бланках була змінена на Блау, ця подія поклала початок тривалому суперництву між видавництвами Блау та конкуруючим видавцем Гондіус/ Янсон.

Наступного року вийшло нове видання з 98 картами та описовим текстом латинською мовою.

Отже, паралельно з Яном Віллемом Блау Ян Янсон починає видавати атласи Меркатора-Гондіуса (з 1650-их рр. видавалися атласи і під назвою «Atlas Maior»).

1636 р. розпочалася нова фаза у розвитку атласу Гондіуса-Янсона: Яном Янсоном активно публікувалися нові карти, якими поступово замінили майже усі мапи Г. Меркатора і Й. Гондіуса. 1638 р. головним видавцем фірми став Я. Янсон, хоча прізвище Гондіуса було присутнє у видавничій адресі до 1641 р.

У цьому ж 1638 р. назву атласу змінили на «Atlas Novus...», оскільки майже всі карти Г. Меркатора і Й. Гондіуса були замінені новими. У наступних виданнях «Atlas Novus...» залишилися лише окремі карти з давнього складу атласу.

1634 р. Віллем Блау та його син Ян зробили публічне оголошення в амстердамській газеті, що вони опублікують свій власний атлас. Атлас був завершений в 1635 р. і з'явився в чотирьох різних варіантах: «Novus Atlas» (німецьке видання, 208 карт у двох томах), «Theatrum Orbis Terrarum, sive, Atlas Novus» (латинське видання, 207 карт у двох томах), «Toonneel des Aerdrycks» (голландське видання, 207 карт у двох томах) і, нарешті, «Theatre du Monde ou Nouvel Atlas» (французьке видання, 208 карт у двох томах).

Після смерті батька в 1638 р. Ян продовжував переробляти і розширювати атлас. Тритомне видання було опубліковано 1640 р. Пізніше Ян видав «Атлас Англії» з картами Джона Спіда (John Speed), 1654 р. – «Атлас Шотландії» з картами Тімоті Понта (Timothy Pont) і Роберта Гордона (Robert Gordon). 1655 р. – «Novus Atlas Sinensis» (Атлас Китаю) Мартіно Мартіні (Martino Martini's), який був доданий відповідно до четвертого, п'ятого та шостого томів «Blaeu's Atlas Novus».

Видання «Atlas Novus (Blaeu)» 1635–1658 рр.

Латинські видання:

· Theatrum Orbis Terrarum, two volumes, Willem and Joan Blaeu 1635.

· Appendix, Joan and Cornelis Blaeu 1640.

· Theatrum Orbis Terrarum, sive Atlas Novus. Partis Primae pars altera. 1645.

Французькі видання:

· Le Theatre du Monde, two volumes, Willem and Joan Blaeu. 1635.

· Theatre du Monde ou Nouvel Atlas, two volumes, Willem and Joan Blaeu. 1638.

· Theatre du Monde ou Nouvel Atlas, two volumes (new edition), Willem and Joan Blaeu 1638.

· Le Theatre du Monde, ou Nowel Atlas ... La Seconde Partie de la Seconde. 1644 (Амстердам).

· Appendice, Willem and Joan Blaeu 1640.

Голландські видання:

· Toonneel des Aerdrycks, two volumes, Willem and Joan Blaeu 1635.

· Toonneel des Aerdrycx, oft Nieuwe Atlas, uytgegeven door Wilhelm en Joan Blaeu. Vierde Deel. 1645.

· Appendix Theatri... et Atlantis, second edition, Willem Jansz. Blaeu. 1631.

· Appendix, Willem and Joan Blaeu. 1642.

· Toonneel des Aerdrycx, oft Nieuwe Atlas, uytgegeven door Wilhelm en Joan Blaeu. Eerste Deels Tweede Stuck. 1650.

Німецькі видання:

· Novus Atlas, Willem Jansz. Blaeu. 1634/35.

· Novus Atlas, two volumes, Willem Jansz. Blaeu. 1635.

· Novus Atlas, das ist Welt-beschreibung mit schönen newen aussfuehrlichen Land-Taffeln.... 1642.

У «Космографії» Блау поміщені карти де зображено українські історико-географічні землі: «Taurica Chersonesus», «Polonia Regnum, et Silesia Ducatus», «Hungaria Regnum», «Transylvania, Sibenburgen», «Walachia, Servia, Bulgaria, Romania», «Tabula Russiæ», «Russiæ, vulgo Moscovia dictae, partes septentrionalis et orientalis», «Russiæ, vulgo Moscovia, pars australis» та ін.

«Atlas Maior (Blaeu)» 1662–1672 рр.

ВЕЛИКИЙ АТЛАС або КОСМОГРАФІЯ Блау (Atlas Maior) – атлас, опублікований в Амстердамі між 1662 та 1672 рр. і містив 594 карти (1667) та близько 3 000 сторінок тексту в одинадцяти (латинське видання 1665 р.: «Geographia qvæ est cosmographiæ Blavianæ»), дванадцяти (французьке видання 1667 р.: «Le grand atlas ou Cosmographie blaviane, en laquelle est exactement descritte la terre, la mer et le ciel»), дев'яти (голландське видання: «Grooten atlas, oft werelt-beschryving, in welcke 't aertryck, de zee en hemel wordt vertoont en beschreven»), десяти (німецьке видання) томах. Перші томи були опубліковані в 1662 р., останній том був завершений в 1665 р., але Ян продовжував переробляти кілька томів. Згодом визнаний шедевром голландського картографічного мистецтва XVII ст.

Як і атлас Авраама Ортеліуса «Theatrum Orbis Terrarum» (1570), Атлас Блау вважається шедевром Золотого століття голландської / нідерландської картографії. Пишний стиль оформлення карт, що існував в голландській картографії XVI-XVII ст. і представлений в Атласі Блау у всій його величі, на думку багатьох дослідників, ніколи згодом не був перевершений.

Атлас складають гравюри на міді, розфарбовані вручну карти, витончені титульні листи. Обов'язковим елементом оформлення карт є картуші, графічні прикраси у вигляді щита або сувою, на якому поміщається напис. Вишукані алегоричні фігури супроводжують кожну картку і допомагають розкрити її зміст.

Заплановане видання 12 томів «Atlas Maior» Яна Блау іспанською мовою так і залишилося незавершеним (створено 10 томів). Під час великої пожежі в Амстердамі 23 лютого 1672 р. його майстерня повністю згоріла. Загинули друкарські верстати, книжки, папір. Смерть Яна Блау в наступному році з великою ймовірністю можна пояснити тим, що він так і не оговтався від удару, завданого йому пожежею. Він був похований в амстердамському храмі Вестеркерк. Його компанія припинила своє існування в 1698 р.

Проте, цей 9-12-томний атлас був лише як перша частина набагато більшої роботи, про що свідчить повна назва атласу: «Atlas Maior, sive Cosmographia Blaviana, qua solum, salum, coelum, accuratissime describuntur». Друга частина (по берегах, морях та океанах) та третя частина (з картами неба) не були створені.

«Atlas Maior» був наймасштабним та найдорожчим виданням XVII ст. Крім мови видання, кожний із надрукованих примірників атласу з 1662 р. до 1672 р. сильно відрізнявся один від одного якістю оформлення та декорування. Це напряму залежало від побажань замовників і суттєво впливало на вартість виробу.

1674 р. амстердамський видавець Фредерік де Віт придбав на аукціоні більшу частину плит з майстерні Блау, в тому числі й форми карт чотирьох українських воєводств, і вміщував їх у деяких примірниках «Atlas Minor», не міняючи видавничої примітки Блау.

З 1706 р. карти видавав амстердамський картограф П’єр Мортьє зі своєю видавничою приміткою. Його спадкоємці Йоханес Ковенс (Covens Johannes; 1697-1774) та Корнель Мортьє (Cornelis Mortier; 1699-1783), які очолили фірму 1721 p., знову перевидали карти, замінивши видавничу примітку на свою.

«Атлас Блау — ван дер Хема»

Один із унікальних екземплярів атласу був вигравірований в Амстердамі і випускався частинами з фарбованими від руки гравюрами знаменитим голландським колекціонером географічних карт Лоренсом ван дер Хемом (1621-1678). За даними Нідерландського інституту історії мистецтв (RKD), Ван дер Хем подорожував Італією, а після повернення одружився і оселився в Херенграхті, аристократичному житловому районі на одному з трьох головних каналів Амстердама. Там він зібрав матеріал, який використав для доповнення свого особистого екземпляра географічного «Великого атласу» (Atlas Maior).

«Великий атлас» був популярний в Амстердамі, він публікувався частинами. Це була найбільша і найдорожча книга, видана в сімнадцятому столітті. Щоб заощадити гроші, колекціонери могли купувати його просто без рукописних мініатюр. Однак Лоренс ван дер Хем пішов далі і розпорядився гравірувати та роздрукувати свої карти, а потім попросив кращого професійного картографа Дірка Янса ван Сантена, розфарбувати їх вручну.

Основна частина особистого екземпляра ван дер Хема має низку доповнень, включаючи том секретних карт, створених Голландською Ост-Індською компанією (VOC), які ніколи не входили до першої публікації. Вся колекція Ван дер Хема складається з 46 томів з чотирма додатками та портфоліо окремих карт, які разом включають понад 2400 повнокольорових карт та малюнків портів, веж та пейзажів відомих голландських художників, таких як Андріс Бекман, Гаспар Буттатс, Ян Петерс Перший, Бонавентура Петерс, Жак Калло і Корнеліс Геррітс Декер. Деякі художники, які привозили малюнки, зроблені під час своїх подорожей, також включали свої роботи в атлас, наприклад Ламберт Домер, Ян Хаккерт, Адріан Матам, Рулант Саверей, Віллем Схеллінкс, Рейнір Нумс, відомий як «Зееман», і багато інших. Цей унікальний екземпляр, який нині зберігається в колекції Австрійської національної бібліотеки у Відні, був оцифрований і в 2003 році доданий до реєстру ЮНЕСКО «Пам'ять світу» (UNESCO Memory of the World Register). У 2011 році було завершено проект факсимільного видання «Атлас Блау — ван дер Хема».

Унікальна колекція карт Ван дер Хема стала популярною пам'яткою Амстердама ще за життя колекціонера, і багато мандрівників, які на той час відвідували Амстердам, заходили до будинку Ван дер Хема, щоб переглянути колекцію. Одним із них був Козімо III Медічі, великий герцог Тоскани, який відвідав Херенграхт 2 січня 1668 р.

Після смерті Ван дер Хема в 1678 атлас успадкувала його дружина, а після її смерті – дочка Агата, а потім і інша дочка Агнес.

9 березня 1711 р. німецький мандрівний учений Захаріас Конрад фон Уффенбах здійснив візит до дочки Лоренса Агати (Юнгфер ван дер Гемм), щоб подивитися її «Блакитний атлас», за який граф д'Аво запропонував їй 20 000 гульденів, але вона оцінила його в 50 000 гульденів. Повідомляється, що Конрад фон Уффенбах був вражений розфарбуванням, виконаним майстром, якого він називав Дірком Янссеном ван Сантеном.

Після смерті Агнес в 1712 р. онук Ван дер Хема продав його на аукціоні в 1730 р. принцу Євгену Савойському, штатгальтеру контрольованих Австрією Південних Нідерландів, за 22 000 флоринів. Після покупки атлас став називатися «Атласом Євгена» (Eugenius-atlas). Принц перевіз раритет до Відня, де досі атлас є одним із найцінніших експонатів у колекції Австрійської національної бібліотеки.

«Klencke Atlas» 1660 р.

Атлас Кленке — один з найбільших атласів у світі, опублікований у 1660 році. Походить з Нідерландів і сягає 1,75 м заввишки та 1,9 завширшки у відкритому вигляді. Зберігається у Британській бібліотеці. Щоб перенести потрібно залучати кілька людей.

Атлас Кленке — унікальна робота у єдиному екзмплярі; інших копій не було створено. Це атлас світу, який складається з 37 карт на 39 аркушах з міді. Карти планувалося знімати та вивішува ти на стіні.Карти зображують континенти та різні європейські держави, і вони охоплюють усі географічні знання того часу.

Ініціатором створенням атласу вважають нідерландського принца Джона Мауріца Нассауського. Він містить карти Яна Блау, Гондіуса та інших.

Андреас Целларіус. Атлас «Harmonia Macrocosmica» (Атлас небес або Гармонія макрокосмосу) 1660 р.

Андреас Целларіус (Андреас Целларій) (лат. Andreas Cellarius; близько 1596—1665) — німецько-голландський математик, педагог, картограф, теоретик фортифікації.

Найвідомішим твором науковця є «Atlas Coelestis Seu Harmonia Macrocosmica», опублікований в Амстердамі у 1660 році Йоганном Янсоніусом та перевиданий наступного року. Атлас складається з 29 карт руху Сонця, місяця та планет, які відзеркалюють вчення про космос Клавдія Птолемея, Миколая Коперника та Тихо Браге.

Пітер Гус. Атласи «De Zee-Аtlas Ofte Water-wereld uit» 1666 р. і «De Zee-Atlas Ofte Water-Wereld» 1672 р.

Пітер Гус (Pieter Goos; 1616–1675) — нідерландський картограф, гравер і книготорговець, син Абрагама Гуса (Abraham Goos), також картографа та продавця-видавця карт.

Його перший власний довідник для моряка, «De Lichtende Colomne ofte Zee-Spiegel», був опублікований у 1650 році. Протягом 25 років він публікував добре складені довідники для моряків, а з 1666 року — чудові атласи. Майже всі карти в ньому були копіями морських карт Хендріка Донкерса (Hendrick Donckers'). Деякі з цих атласів були опубліковані в двох різних якостях. Незабарвлена і розкішна кольорова версії. Тому на титульному аркуші два варіанти: один: «дуже корисний для всіх капітанів і лоцманів, а також для всіх панів і купців», інший варіант починається з «для всіх панів і купців» і лише потім згадується «про всіх шкіперів і лоцманів». Вони містять близько 40 карт. Його Морський атлас (Zee Atlas) був скопійований англійським картографом Джоном Селлером (John Seller) у 1670 році.

З 1666 року Гус публікував атласи, які були добре сприйняті; У 1666 році він опублікував свою першу версію «Морського атласу або Водного світу» (De Zee-Аtlas Ofte Water-wereld uit). Атлас складався з 41 карти. Він першим розмістив острів Різдва на карті Ост-Індії і назвав острів «Моні» (Mony).

У 1672 році він опублікував атлас, який вважається одним з найкращих морських атласів того часу, «Морський атлас або водний світ» (De Zee-Atlas Ofte Water-Wereld), в якому показано всі морські узбережжя відомого Світу. У вступному тексті згадуються великі відкриття, зокрема відкриття Абеля Тасмана.

Атласи родини вчених та типографів-видавців де ВІТІВ. 1670-1706 рр.

Історія існування видавництва, яке заснував Фредерік де Віт-старший (Frederick de Wit; 1610–1698), дуже схожа на попередні: карти та атласи випускалися послідовно протягом трьох поколінь.

Відомі син і онук Фредеріка де Віта, що носили те ж ім'я. 1648 р. Фредерік де Віт переїхав з м. Гауда (провінція Південна Голландія) в Амстердам, в цьому ж році відкрив видавничу майстерню під назвою «De Dry Crabben» і магазин (з 1654 р. назва – «De witte Pascaert»). Перше картографічне зображення, які Фредерік де Віт вигравіював, був план Гарлем, який був присвячений до 1648 р., а в 1649 р. вигравіював карти міст Лілль та Турне, які з'явилися в ілюстрованому атласі фламандського історика Антоніус Сандеруса.

Перші його карти – детальне переопрацювання карт Н. Вісшера старшого (N. Visscher І). 1659 р. – карта Данії, 1660 р. – карти світу «Nova Orbis Tabula in Lucem Edita» та «Nova Totius Terrarum Orbis Tabula,»

1670 р. разом з сином Фредеріком (Frederick de Wit) видав атлас «Nieut Kaert-boeck vande XVII Nederlandse provinci». З 1675 р. розпочав видавництво морських атласів. Протягом 1680-1690 pp. він видав два атласи з планами і видами міст Бельгії.

1674 р. Фредерік де Віт придбав на аукціоні більшу частину плит з майстерні Блау, в тому числі й форми карт чотирьох українських воєводств, і вміщував їх у деяких примірниках «Atlas Minor», не міняючи видавничої примітки Блау.

1690 р. опубліковано збірний «Atlas», який містив карти батька і сина де Вітів, а також карти Я. Янсона, В. Гондіуса, Г. Меркатора, К. Алларда та ін. Вітт-старший виготовляв сухопутні та морські карти, а також величезні настінні карти світу.

Після припинення діяльності картографічних видавництв Блау і Янсона він купив на аукціонах їхні гравіювальні дошки і таким чином зміг видати багато карт, планів і панорам. Його роботи характеризувалися високим рівнем гравіювання і розмальовки. Вони були популярні в той час і послужили матеріалом для багатьох перевидань. Віт старший виготовляв сухопутні та морські карти, а також величезні настінні карти світу.

1698 р. майстерню очолив Фредерік де Віт син (1629/1630–1706), математик і картограф за освітою, який видавав карти батька з деякими змінами та збірні атласи.

У 1706 р. гравіювальні дошки де Вітів успадкував П'єр Мортьє (Mortier Pieter, Pierre; 1661—1711).

ПІСКАТОРИ.

Крім потужних видавничих центрів, у Голландії, в XVII ст., існувало безліч невеликих картографічних майстерень. Серед них однією з найвідоміших і найстаріших було видавництво Клааса Янсзона Вісшера, який підписував свої карти латинізованим іменем Piscator (Піскатор).

Піскатори (лат. piscator — рибак) — перекладена латинська назва, під якою був відомий в Європі XVII ст. видавничий дім голландських граверів і картографів Вісшерів (Visscher).

Біля витоків сімейної справи стояв Клаас Янсзон Вісшер (Ніколас Йоанніс Вісшер; нід. Claes Jansz Visscher;); 1587, Амстердам — 1652, Амстердам), який забезпечував потреби всієї Європи в картах (переважно настінних), атласах і офортах з міськими видами. Маркою видавництва Вісшерів-Піскаторів було зображення рибалки в картушах карт.

Клаас Янсзон Вісшер був сином теслі, котрий будував човни і вітрильники, але не пішовшляхом батька. У кого навчався гравюри, невідомо. За припущеннями Константена Гюйгенса міг навчатися у Жака де Гейна молодшого, що і допоміг йому опанувати техніку офорта.

Ще з 1605 року почали з'являтися граюри виробництва його друкарні, майже повністю створені за картинами тогочасних фламандських художників, серед яких були і твори Девіда Вінкбонса (останні й емігрував в Антверпен в 1602 році). В другому десятилітті XVII століття друкарня Піскатора оприлюднила офорти з творів молодих голландських художників, серед яких були Ян ван де Вельде, Есайас ван де Вельде, Віллем Бейтевех. Продукція мала попит і популярність і сприяла першому комерційному успіху друкарні Піскатора. Він сам працював за офортним верстатом і зробив близько двохсот (200) мідьоритів-матриць. Друкарня Піскатора почала спеціалізуватися на створенні мап і планів міст, що мали значний попит серед аристократів, комерсантів і купців, пересічних громадян, що прикрашали власні оселі географічними мапами на кшталт великих картин. Друкарня також робила гравюри-портрети і гравюри за картинами відомих митців.

Проте в історії мистецтва Ніколас Йоанніс Вісшер залишився як видавець Біблії Піскатора (лат. Theatrum Biblicum, 1650), п'ять сотень різцевих гравюр були виготовлені за малюнками фламандських і голландських майстрів попереднього покоління.

Розквіт видавництва припадає на час діяльності його сина Ніколаса Вісшера старшого (Nicolaes Visscher I; 1618–1679), більш відомого як Н. Піскатор. Він був учнем В. Блау, багато мандрував і здобув пристойну освіту. Після смерті батька він очолив картографічну майстерню, переробляв і удосконалював карти батька публікував їх разом зі своїми. Вишукані картуші до карт Н. Вісшера І створювали відомий художник Берґгем (Berghem) та графік Йоганн Вісшер (Ioannis Visscher). 1677 р. одержав титул Картографа Голландії та Західної Фризії, а також привілей на 15 років на друкування карт. Найвідомішими є його збірні атласи «Atlas contractus orbis terrarum...» та «Germania inferior sive XVIII provinciannr…» які вийшли без зазначення року видання. Публікував також карти країн, де у 1667-1701 pp. точилися війни.

1682 р. видавничий патент був виданий його синові Ніколасу Вісшеру молодшому (Nicolaes Visscher II; 1649-1702). При ньому 90% каталогу Піскаторів складала гравійована продукція.

Видавав збірні атласи частин світу під назвою «Atlas Minor sive tonus...» та «Variae tabulae.geographica», в які включав карти, виконані у майстерні Вісшерів, а також карти Ф. де Віта, К. Алларда, П. Шенка I (P. Schenk I), Я. Янсона.

Після смерті Ніколаса Вісшера молодшого сімейним підприємством до 1726 р. керувала його вдова. Окремі карти вона видавала з видавничою приміткою «Mise au jour chez veuve de Nicolas Vischer». Пізніше майстерня перейшла до Петера Шенка II (Peter Schenk II), який публікував карти майстерні Вісшерів зі своєю видавничою приміткою «nunc apud Petrum Schenk Junior».

На картографічну майстерню Вісшерів працювали такі відомі гравери як А. Ґос (A. Goos), А. Гоґенбом (A. Hogenboom) та ін.

«Atlas van Loon».

«Atlas van Loon» — це набір географічних атласів, опублікованих між 1649 і 1676 роками, створених для Фредеріка Віллема ван Луна, який складається з двадцяти чотирьох відомих томів.

Спонсор Фредерік Віллем ван Лун (Frederik Willem van Loon; 1644-1708) був багатим амстердамцем, який займав високі посади у банку. Він також був членом міської ради Амстердама. Не задоволений стандартним оформленням атласів Яна Блау, він попросив палітурника Альберта Магнуса (Albert Magnus; 1642-1689) зробити найрозкішнішу палітурку для його колекції атласів.

Двадцять чотири томи його атласів однакові в червоній палітурці, девіз і сімейний герб вибиті золотом. Карти атласу чудово розфарбовані вручну та прикрашені золотом. Він наказав побудувати шафу з оливкового дерева, яка зараз зникла, щоб розмістити його колекцію атласів.

Томи з I по IX: Голландське видання «Atlas Maior» (Grooten Atlas) Ян Віллем Блау 1663-1665 рр.

Томи X, XI і XII: міські книги Італії Блау, що охоплюють Папську область, Рим, Неаполь і Сицилію, увесь 1663 р.

Томи XIII і XIV: два томи французького видання «Atlas Maior» Блау, що охоплює Францію та Швейцарію, обидва 1663 р.

Томи XV і XVI: «Toonneel der Steeden» (серія книг) Блау, міські книги, що охоплюють як Північні, так і Південні Нідерланди, 1649 р.

Том XVII: «Zeeatlas ofte water-wereld» (Морський атлас або Водний світ) Пітера Гуса (Pieter Goos) 1676 р.

Том XVIII: Французьке видання «Zeeatlas» (Морського атласу) Йоганна Янсоніуса 1657 р.

Картографічна видавнича фірма «Mortier» (1685 р. — 1721 р.).

Одним з головних напрямків видавничої фірми було друкування карт. Заснував цей бізнес П’єр (Пітер) Мортьє.

П’єр (Пітер) Мортьє (Mortier Pieter, Pierre; 1661—1711), амстердамський видавець французького походження. Він був сином політичного біженця з Франції, став картографом і гравером.

1681-1685 pp. жив і працював у Парижі. Потім повернувся до Амстердама, де працював видавцем та книготорговцем з 1685 до 1711 року.

15 вересня 1690 р. отримав привілей від штатів Голландії та Західної Фрисландії видавати карти та атласи французьких картографів в Амстердамі для голландського ринку. Це стосувалося перш за все карт Сансона, які він друкує та виправляє докладаючи великих зусиль. Пізніше карти Сансона перевидавалися фірмою «Covens & Mortier». На всіх перевиданнях вказувалися адреса (сигнатура) видавців.

1692 р. Георг Колле і П'єр Мортьє перевидали в Амстердамі атлас (99 карт) Сансона-Жайо під назвою «Atlas Royal a l’Usage de Monseigneur le Duc de Bourgogne…» (Королівський атлас), атлас мав також, як і у французькому виданні, посвяту герцогу Бургундському; 1696 р. – зі 111 картами. У 1707/1708 рр. П'єр Мортьє видав атлас зі 168 картами. Пізніші видання Мортьє розширили атлас ще більше – 1708 р. – 200 карт; близько 1721 р. – 300 карт; близько 1735 р. – 400 карт

У 1693 р. П'єр Мортьє в Амстердамі видав найдорожчий та найвишуканіший атлас XVII ст. — Морський атлас «De Fransche Neptunus, of nieuwe atlas van de zeekaarten, opgenomen en gegraveerd door uitdrukkelyke order des konings, tot het gebruik van zyne zeemachten» (Французький Нептун, або Новий атлас морських карт, складений та відгравірований за терміновим розпорядженням Короля для використання своїми військово-морськими силами).

У 1706 р. П'єр Мортьє успадкував гравіювальні дошки де Вітів.

Після смерті П’єра в 1711 р., його вдова Амелія Гравенсанде (Amelia Gravensande; 1666–1719) продовжувала бізнес чоловіка, поки не виріс їх син Корнель Мортье (Cornelis Mortier; 1699-1783). Корнель почав співпрацювати зі своїм зведеним братом Йоханесом Ковенсом (Covens Johannes; 1697-1774).

З їх прізвищ і походить назва видавничого будинку “Covens & Mortier” (20 листопада 1721 р.). Після смерті Й. Ковенса I (1774) його бізнес продовжив син Йоханес Ковенс II (1722—1794).

У 1730 році Пітер ван дер Аа (П’єр ван дер Аа; Pieter van der Aa; 1659-1733; голландський картограф) продав свої гравюри «Covens & Mortier».

У 1730 та 1742 «Covens & Mortier» видала атлас з картами Ніколи Сансона та Гійома Деліля у гравіруванні Ромейна де Гоге (Гооге; Romeyn de Hooghe, 1645—1708) під назвою «Atlas nouveau, contenant toutes les parties du monde: où sont exactement remarquées les empires, monarchies, royaumes, états, républiques &c» (Новий Атлас, що містить усі частини світу: де саме знаходяться імперії, монархії, королівства, держави, республіки та інші країни).

1733 р. «Covens & Mortier» видала атлас «Atlas Novus - Atlas-Nouveau Contenant toutes les parties du Monde &c».

Приблизно в 1740 р. з'явилася серія кишенькових атласів різних країн, які були дуже зручні для мандрівників.

1778 р. назву фірми змінено на “J.Covens & Zoon.”. Після смерті Йоханеса Ковенса II видавничим домом керував його син Корнель Ковенс (Cornelis Covens; 1764—1825). Він взяв до себе, у свій видавничий бізнес, Мортьє П’єра IV, правнука Мортьє П’єра I. Ім'я було з 1794 р. по 1866 р.“Mortier, Covens & Zoon Під керівництвом спадкоємців Й. Ковенса і К. Мортьє фірма проіснувала до 1866 р.

Протягом свого існування фірмою було видано безліч різних мап, атласів, портоланів. Зокрема уточнені й перевидані атласи та мапи Нікола Сансона, Йоганна Янсоніуса, Фредеріка де Віта, Гійома Деліля, Пітера ван дер Аа та ін.

Атлас «Le Neptune François». Юбер Жайо та П'єр Мортьє. 1693 р.

«Le Neptune François» (фр. Le Neptune François Ou Atlas Nouveau Des Cartes Marines: Levées Et Gravées Par Ordre Exprés Du Roy. Pour L'Usage De Ses Armées De Mer.) — морський географічний атлас, виданий французьким картографом і видавцем Алексісом Юбером Жайо та голландським гравером і видавцем французького походження П'єром Мортьє (Pieter, Pierre Mortier, 1661—1711), що містив детальну інформацію про моря і узбережжя світу та технічні характеристики засобів судноплавства. Створений на замовлення короля Франції Людовика XIV для практичного використання військово-морськими силами. Виданий у 1693 (дві частини) та у 1700 (третя частина). Містить 108 морських та прибережних мап, таблиць і зображень.

У 1693 р. Юбер Жайо в Парижі та П'єр Мортьє в Амстердамі видають найвишуканіший та найдорожчий атлас XVII ст. — «Морський атлас» (Le Neptune François Ou Atlas Nouveau Des Cartes Marines: Levées Et Gravées Par Ordre Exprés Du Roy. Pour L'Usage De Ses Armées De Mer.), — нід. «De Fransche Neptunus, of nieuwe atlas van de zeekaarten, opgenomen en gegraveerd door uitdrukkelyke order des konings, tot het gebruik van zyne zeemachten», (Французький Нептун, або Новий атлас морських карт, складений та відгравірований за терміновим розпорядженням Короля для використання своїми військово-морськими силами).

Атлас був замовлений головним міністром Людовика XIV Жаном-Батистом Кольбером після франко-голландської війни. Війна довела, що Франції потрібно отримати морську перевагу над голландцями, і найкращим способом для цього було б мати якісні військово-морські мапи. Кольбер доручив провідним науковцям Королівської Академії наук, зокрема математику Йозефу Соверу (Joseph Sauver, 1653—1716), астрономам Джованні Доменіко Кассіні, Жану Пікару та Філіпу де Ла Іре (Philippe de La Hire, 1640—1718), гідрографу Жану Матьє де Шазелю (Jean Mathieu de Chazelles, 1657—1710) та гідрографічним інженерам ВМС провести навігаційні та геодезичні вимірювання для створення якісних мап. Привілей на створення атласу був наданий 27 грудня 1691 року королівському інженеру-географу Шарлю Пèне 8-му (Charles Pène8eme, 16.-17.?).

У паризькому та амстердамському виданнях Атласу, які суттєво відрізняються одне від одного, поряд з мапами європейських морських узбереж від Норвегії до Гібралтару та світових морів, окремі з яких сягають розмірів від 58,5 х 139 до 63 х 142,5 см[6][7], у гравіруванні Клода Огюста Берейя (Claude Auguste Berey, 1651—1732), Н. Шапото (N. Chapotot, 16..-1708), П'єра Лепатре (Pierre Lepautre (1652—1716), Ромейна де Гоге\Гооге\ (Romeyn de Hooghe, 1645—1708) з картушами Жана Берена, містяться розкішні ритини вітрильних кораблів роботи Яна ван Віанена (Jan Van Vianen, 1660—1726).

Жак-Нікола Беллін у 1753 році переробив Атлас та видав його під назвою «Le Neptune François, ou Receuil des Cartes Marines. Levées et Gravées par Ordre du Roi» («Французький Нептун або Збірник морських мап, складених та відгравірованих за наказом короля») у форматі «фоліо».

Опис амстердамського видання «Le Neptune François».

Атлас складається з трьох частин. Перші дві частини були уперше опубліковані П'єром Мортьє у 1693 році, третя була видана ним у 1700.

Перша частина «Le neptune François» містить 12 ритин військово-морських кораблів та 31 детальну морську мапу в проєкції Меркатора від узбережжя Балтії до Португалії. До видання долучені мапа світу та мапа Атлантичного узбережжя Європи формату «фоліо».

До другої частини «Cartes marines a l'usage des armées du Roy de la Grande Bretagne» («Морські мапи для використання армій короля Великої Британії») увійшли дев'ять мап з картушами Ромейна де Гоге\Гооге\. Мапи виготовлені на замовлення Вільгельма III Оранського, який потребував точної інформації про узбережжя Ла-Манша та Середземномор'я для реалізації своїх планів війни проти Людовика XIV.

Третя частина «Suite du neptune François» («Продовження Neptune François») видана у 1700 році і містить 19 ритин військово-морських кораблів та 37 морських і прибережних мап, з яких 20 охоплюють узбережжя Африки, 5 — Азії та 11 — Америки. До видання долучені 2 мапи світу формату «фоліо».

Нідерландська атласна картографія не створювала особливо оригінальних робіт у XIX і XX століттях. Світові атласи XIX століття Віткампа (Witkamp) і Кейпера (Kuijper) зазвичай є наслідуванням шкільного атласу Сюдова чи «Stielers Schulatlas» Штілера.

У XX столітті більшість розмов точилася про переклади, зроблені за кордоном для голландського ринку, зокрема Бартолом’ю, Рендом Макнеллі та Бертельсманном. Важливим винятком є «Bosatlas» (шкільний атлас), який був перекладений на інші мови.

*Байцар Андрій. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020. 640 с.

*Байцар Андрій. УКРАЇНА ТА УКРАЇНЦІ НА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЕТНОГРАФІЧНИХ КАРТАХ. Монографія. Львів: ЗУКЦ, 2022. 328 с.

*Байцар Андрій. НАЗВИ УКРАЇНИ АБО ЇЇ ЧАСТИН НА ГЕОГРАФІЧНИХ КАРТАХ (XII–XIX ст.) / Сучасні напрямки розвитку географії України: монографія / [за заг. редакцією проф. Лозинського Р. М. Львів, 2022. С. 29-91.

*Байцар Андрій. ГЕОГРАФІЯ ТА КАРТОГРАФІЯ УКРАЇНСЬКИХ ІСТОРИКО-ГЕОГРАФІЧНИХ ЗЕМЕЛЬ (XII ст. – поч. XX ст.). Монографія. Львів-Винники, 2023. 295 с.

*Байцар Андрій. ІСТОРИЧНА КАРТОГРАФІЯ. УКРАЇНА НА КАРТАХ МОСКОВІЇ (XV–XVII ст.) ТА ТАРТАРІЇ (XIII–XIX ст.). Монографія. Львів-Винники, 2025. – 290 с.