Лише наприкінці XVIII століття Австрія заговорила про власну атласну культуру. Найвідомішими роботами є «Schrämbls Allgemeiner Grosser Atlas» (Загальний Великий Атлас Шрембля),(Відень, 1786 р, 133 карти) і атласи опубліковані Францем Йоганном Йозефом фон Рейлі.
Йоганн Франц Йозеф фон Райлі.
З 1789 по 1806 рік видавав «Атлас п'яти частин світу» (Schauplatz der fünf Theile der Welt), з яких тільки Європа займала 830 аркушів (серед яких були листи і з українськими землями). Пізніше видав шкільний атлас (1791-1792) і атлас загальної географії. З 1794 р. по 1796 р. видав перший повний австрійський атлас світу під назвою «Великий німецький атлас» (Grosser deutscher Atlas). В 1799 р. — «Генеральний поштовий атлас світу» (Allgemeine Post Atlas von der ganzen Welt) — перший атлас у світі такого плану.
На початку XIX століття в Австрії були дуже великі атласи, наприклад, «Allgemeine Hand-Atlas der ganzen Erde» (Загальний ручний атлас всієї Землі), опублікований Й. Рідлем у Відні (1817/19 – 55 × 36,5 см – 90 карт) або ще більший ручний атлас, опублікований Ф. А. Шремблом (F. A. Schrämbl) – «Allgemeiner Großer Atlas» (Загальний великий атлас), 1803, 64 × 44 см з 138 картами.
Австрійська картографія пережила великий підйом, особливо завдяки публікаціям віденських – пізніше об’єднаних – географічних інститутів «Artaria» та «Freytag & Berndt». «Artaria» опублікувала ручний атлас Шеди (Scheda) та Штайнхаузера (Steinhauser) (1868–92) та шкільні атласи Антона Штайнхаузера Старшого (Anton Steinhauser der Ältere) (з 1865), Карла Пеукера (Karl Peucker) (з 1892) та Йоганна Георга Ротауга (Johann Georg Rothaug) (з 1880), який також розробив шкільний атлас для Темпського (Tempsky) у Відні (з 1884).
З 1880-х років атласи Ротауга також публікувалися «Freytag & Berndt» (пізніше Freytag-Berndt і Artaria) і використовували нову кольорову гіпсометрію. Син Йоганна Георга Ротауга у 1911 році, Рудольф Ротауг, видав дуже широко використовуваний Географічний атлас для вивчення батьківщини в австрійських середніх школах (Geographischen Atlas zur Vaterlandskunde an den österreichischen Mittelschulen heraus).
Широке визнання отримали малі атласи світу Густава Фрейтага (Gustav Freytag) (G. Freytag’s Welt-Atlas, 1900–1935, за рекламою не поступається великому атласу) і Антона Лео Хікмана (nton Leo Hickmann) (Geographical-Statistical Universal Atlas, до 1930/31), видані «Freytag & Berndt».
Карти (великоформатного) народного атласу Гартлебена (Hartlebenschen) також були виготовлені цією компанією.
Конрад Адольф Гартлебен (Konrad Adolf Hartleben; 1778-1863), — німецько-австрійський книгар, редактор і видавець.
Також заслуговує на увагу Фізико-статистичний ручний атлас Австро-Угорщини (Physikalisch-statistische Hand-Atlas von Österreich-Ungarn), виданий Hölzel, під редакцією Jos. Chavanne та ін. (40 карт, 1887).
Австро-угорські видання були опубліковані М. Перлесом (M. Perles) у Відні в 4-му і 5-му виданнях німецького «Andrees Allgemeines Handatlas» (1904 і 1909-13).
Компанія «J. Otto» у Празі в 1901 р. видала «Ottuv Zemepisný Atlas» (Географічний атлас Отто), 38 аркушів. Атлас в основному заснований на «E. Debes’ Neuer Handatlas». Друге видання вийшло в 1924 році після поділу Австро-Угорщини.
Шкільні атласи.
На «K.k. Schulbücher-Verschleiß-Administration», або «Artaria & Co» (заснована в 1770 р.) видавали шкільні атласи. Однак після Віденського конгресу (1815) і до 1860-х років домінувала німецька продукція – наприклад, примірник Шкільного атласу Штілера 1852 року вперше мав переплетений додаток про Австрію. У 45-му виданні 1865 р. австрійський розділ включав сім карт (з 39).
У школах Галичини й Буковини використовувались австрійські й польські навчальні картографічні посібники. На початку XIX ст. постійно видавались шкільні атласи німецької фірми В. Корна (Бреслау (Вроцлав), 7 видань з 1800 по 1831 pp.). Кількість карт в атласі поступово була збільшена від 7 до 25. Титул, список карт, додаткові тексти подавались в атласі польською мовою, але географічні назви на картах підписані німецькою або французькою.
Найпопулярнішим в австрійських школах був «Географічний навчальний атлас для гімназій, реальних і торгових шкіл Австрійської монархії», створений австрійським педагогом Б. Козенном (1821—1871).
«Kozenn Atlas» 1861 р. Блазіус Козенн та Едуард Гельцель.
Блазіус Козенн (словен. Blaž Kocen; 1821—1871) — словенський географ і картограф, австрійський педагог. Іноді його помилково ідентифікували як словака.
Ім'я Козенн було знайоме багатьом поколінням учнів Австро-Угорщини. Атласи його імені були видані 18 мовами на трьох континентах, загальним тиражем понад 300 видань і мільйонними тиражами. Це був один із найпоширеніших атласів в Австро-Угорщині («Geographischer Schulatlas für die Gymnasien, Real- und Handelsschulen der österreichischen Monarchie» (Географічний навчальний атлас для гімназій, реальних і торгових шкіл Австрійської монархії).
В Оломоуці Козенн познайомився з книготорговцем і видавцем Едуардом Гельцелем (Eduard Hölzel; 1817-1885), який переконав його створити перший австрійський шкільний атлас. У 1861 році Едуард Гельцель придбав у Відні літографічний інститут і побудував географічний інститут і видавництво «Verlag Ed. Hölzel auf».
Атлас було опубліковано в 1861 році. Він складався з 31 аркушу і був виготовлений за допомогою літографічного друку. Згодом він став бестселером в австрійській шкільній картографії атласів і понад сто років виходив під назвою «Kozenn Atlas». Німецькою мовою атлас видавався 40 разів. У 1861—1892 pp. атлас 6 разів видавався польською мовою.
Був опублікований як атлас світу в багатьох країнах (Франція, Нідерланди, Бельгія, Туреччина ...).
Як джерела для своїх карт він використовував німецькі атласи Адольфа Штілера та Генріха Кіперта. Він не цурався прямого копіювання і лише трохи видозмінював тогочасні німецькі шкільні атласи.
Уже в 1900 році абсолютно нові видання Вінценца Гаардта, Фрідріха Умлауфта, Вільгельма Шмідта і Франца Гайдеріха (41-е видання 1906 року), які ще називалися атласами Козенна, могли конкурувати з найкращими іноземними продуктами щодо змісту, картографії та технології.
У 1912 р. вийшов під назвою «B Kozennа, Atlas Geograficzny dla szkół średnich (gimnazyalnych, realnych i handlowych). Wydanie drugie, zupełnie przerobione i opracowane przez W. Haardta, W. Schmidta i Br. Gustawicza, 93 mapek w 58 tablicach. [Wydano] W Wiedniu, nakładem Edw. Hölzla. 1912».
Успіх видавництва Гельцеля (Hölzel) також спонукав інших видавців у монархії видавати сучасні шкільні атласи. У комерційній конкуренції вони створювали все кращі видання атласів, у яких дедалі частіше з’являлися тематичні карти.
Пізнішими редакторами, які також вплинули на розвиток шкільної картографії, були Генріх Ґюттенбергер і Герман Лейтер (53-є видання 1932 р.), Ганс Сланар (редактор з 1939 р. – нове 75-те видання 1951 р.) та Вальтер Стржиговський (з 1956 р. – «100-річне видання» 86-те видання 1961 р.), Ганс Сланар молодший (1978), Віганд Ріттер (1995) і Лукас Бірсак (1986 і 2006 відповідно).
Бувши картографом-самоучкою, Козенн створив численні настінні карти для шкіл.
Історична довідка. З 1870-х років видавнича компанія була відома як «Eduard Hölzel, Kunstverlag, Kunstanstalt für Oelfarbendruck und Geographisches Institut» (Едуард Гельцель, художній видавець, Художній інститут кольорового друку та Географічний інститут) і перетворилася на важливе видавництво в галузі шкільної картографії та підручників.
Едуард Гельцель хотів, щоб його сини Гюго та Адольф продовжили компанію після нього. Оскільки Гюго часто хворів, він покладав на Адольфа великі надії та відправив його на стажування до Пертеса в Готі в 1868 році. Однак, оскільки Адольф обрав художню професію, а також розлучився з батьківським домом (у 1876 році він поступив до академії в Мюнхені), його батько передав компанію своєму синові Гюго та своєму зятю Емілю Космаку в 1885 році.
Вінценц Гаардт фон Гартентурн.
1883 р. побачив світ «Атлас географічний для галицьких народних шкіл» австрійського картографа Вінцента Гаардта.
Вінценц Гаардт фон Гартентурн (Vinzenz Haardt von Hartenthurn; 1843-1914), картограф і військовий географ.
1872 р. професор Військово-технічної академії; 1877–96 рр. науковий керівник Едуарда Гельцеля; 1897 р. – Начальник 1-го відділу Військово-географічного інституту; 1896 р. урядовий радник; 1912 р. міністерський радник.
Вінценц Гаардт брав участь у численних міжнародних географічних конгресах, а також у міжнародній географічній картографічній конференції в Лондоні в 1909 р. і в Парижі в 1913 р.
Наукові досягнення Вінценца Гаардта пов'язані переважно з картографією та шкільною географією через підготовку атласів і настінних карт, співпрацею над великою серією «Geograph. Character Pictures».
Фізико-географічні шкільні настінні карти: Планісфера, Європа, Азія, Африка, Америка, Австралія та Полінезія, Австро-Угорщина; Політико-географічні шкільні настінні карти: Європа, Австро-Угорщина, Далмація; Історико-географічна шкільна настінна карта Палестини.
Ретельна робота Вінценца Гаардта над історією картографії має велику цінність, особливо великий огляд картографії Балканського півострова в 19 і 20 століттях. Заслуговує уваги дослідження картографії в Австрії (Die Entwicklung der Kartographie in Österr. von 1848–98) і про Військово-географічний інститут (Das k. u. k. Militärgeograph. Inst. von 1848–98), опубліковані у «Festschrift der Geograph. Ges. Wien, 1898».
У 1884 і 1885 роках був редактором «Mitt. der Geograph. Gesellschaft Wien» (Звіт Віденського географічного товариства).
1883 р. побачив світ «Атлас географічний для галицьких народних шкіл» (W. Haardta Atlas Geograficzny dla galicyjskich szkół ludowych). (Відень; 2-ге вид. — 1886 p.). Атлас підготовлено польською мовою, в ньому розміщено 15 карт (у 2-му вид. — 16) розміром 34 х 26 см. Співавтор Броніслав Густович (Bronisław Gustawicz; 1852-1916). Видавець Едуард Гельцель (Eduard Hölzel; 1817-1885).
На титульному аркуші: Положенням Високої Цісарсько-Королівської і Крайової Училищної Ради від 29 червня 1883 р. Дозволено для шкільного вжитку в початкових і відомчих школах, а також у першому класі середніх шкіл.
Першим українським навчальним атласом був «Географічний атла» професора Мирона Кордуби (1912, 1917, 1928 pp.).
Мирон Кордуба (1876–1947) – історик, географ, картограф, доктор філософії (1898), член Наукового товариства імені Шевченка (1903).
У 1920 р. йому надано звання почесного професора Українського державного університету в Кам’янці-Подільському. У 1921–1922 рр. – проф. Всесвітньої історії Львівського таємного університету.
Професор Варшавського університету (1929–1939), з 1944 р. – професор і завідувач кафедри історії південних і західних слов’ян Львівського університету, старший науковий співробітник Львівського відділу Інституту історії АН УРСР.
Мирон Кордуба – автор багатьох історичних праць, серед них “Молдавсько-польська границя на Покуттю по смерті Стефана Великого” (1906), “Ілюстрована історія Буковини” (1906), “Венецьке посольство до Хмельницького” (1907), “Західне пограниччя Галицької держави між Карпатами та долішнім Сяном” (1925), “Що кажуть назви осель” (1938), ”Українська і польська історична література про українську еміграцію”.
Опублікував збірку документів “Акти до Хмельниччини” (1911). Свої твори М. Кордуба друкував також у газетах, журналах, альманахах: “Про історичну повість” (1922), “Шевченко як краєзнавець і археолог” (1935). У рукопису залишилася фундаментальна праця дослідника (понад 55 тисяч назв) – “Бібліографія історії України”.
Опубліковані праці М. Кордуби з історико-географічної та краєзнавчої проблематики.
1. Молдавсько-польська границя на Покутю до смерти Стефана Великого // Науковий збірник, присвячений проф. М. Грушевському учениками й прихильниками з нагоди Його десятилітньої наукової праці у Галичині (1894–1904). – Львів, 1906. – С. 158–184.
2. Де лежав старовинний город Хмелів? – Львів, 1907. – 3 с.
3. Старі й нові держави. – Львів, 1909. – 7 с.
4. Народи Буковини // Читальня. – 1911. – Ч. 5. – С. 3.
5. Північно-Західна Україна. – Відень, 1917. – 89 с.
6. Територія і населення України. – Відень, 1918. – 24 с.
7. Простір і населення України. – Львів, 1921. – 19 с.
8. Земля свідком минулого. Географічні назви як історичне джерело. – Львів: Наукове товариство ім. Шевченка, 1924. – 14 с.
9. Західне пограниччя Галицької держави між Карпатами та долішнім Сяном // Записки НТШ. – Т. 138–140. – Львів, 1925. – С. 159–245.
10. Конференція істориків у Варшаві // Україна. – Кн. 5. – 1927. – С. 196–199.
11. Потреба організації збирання географічних назв. – Париж, 1928. – 7 с.
12. Рецензія на працю Петрова А. "Карпаторусские межевые названия из пол. ХІХ и из нач. ХХ в.". – Прага, 1929. – 219 с. – (Відбиток з «України»). – С. 136–139.
13. Що кажуть нам назви осель? – Львів: Наша Батьківщина, 1938. – 22 с.
14. Історія Холмщини і Підляшшя. – Краків, 1941. – 127 с.
15. Die ostgermanischen Handelswege durch die Ukraine um die Mitte des ersten Jahrtausends vor Chr. Geb. // Swiatowit. – Warszawa: Warszawskie towarzystwo naukowe, 1933. – T. XV. – S. 179–191.
Перші українські навчальні карти були видані у Львові завдяки діяль ності громадських організацій: Ставропигійського інституту, товариства «Просвіта», «Руського педагогічного товариства» та ін.
Першим українським навчальним атласом був «Географічний атлас» професора М. Кордуби (1912, 1917, 1928). Кордуба М. Географічний атлас [Карти]. – Коломия: Галицька накладня Я. Оренштайна, 1912.
Атлас, загальним обсягом 24 сторінки, вміщував 24 основні карти та 11 додаткових, присвячених вивченню географії світу. Загальний обсяг атласу — 24 сторінки. На обкладинці атласу вміщено пояснювальний текст про Сонце, Зоряне небо й Земну кулю.
Материки в атласі представлені фізичними картами з додатковими картами політичного устрою. Європа подана детальніше — 8 сторінок відведено для зображення груп європейських країн (загальногеографічні карти). Крім цього на окремому розвороті розміщено загальногеографічну карту України масштабу 1 : 4 750 000, що дає змогу відобразити всі українські етнічні землі.
Є серед них і етнографічні карти. Окремою картою представлена Галичина і Буковина (масштаб 1 : 2 500 000). На карті «Галичина і Буковина» – вставка «Карта народів» (стор. 11; 1928 р.); на карті «Наддунайська Швайцарія» – дві вставки «Карта народів» та «Карта вір» (стор. 12-13; 1928 р.).
Яків Оренштайн – засновник і власник «Галицької накладні» в Коломиї (з 1903 р.) та «Української накладні» у Берліні (з 1919 р.); єврей. 1921 р., у Берліні, можливо, щоб підбити підсумки своєї роботи на ниві української книговидавничої справи й залишити слід про неї, Я. Оренштайн вирішив видати об’єднаний каталог «Галицької» та «Української» накладні за 1903–1919 рр., який відображає понад 350 видань, систематизованих за видавничими жанрами.
КАРТОГРАФІЧНІ ВИДАВНИЦТВА.
Віденське картографічне видавництво «Артарія і Ко» («Artaria & Compagnie»). З 1770 р.
Віденська компанія «Артарія і Ко» («Artaria & Compagnie») заснована у Відні 12 лютого 1770 року (статут від 2 лютого 1770 року). Компанія спеціалізувалася на виданнях та торгівлі у трьох галузях: мистецькому, музичному та картографічному. Фірма заснована вихідцем з Італії Джованні Артаріасом (Giovanni Artarias). З 1775 р. фірма розташовувалася за адресою - вул. Кохльмаркт, 9 (Kohlmarkt, 9) у Відні. 15 жовтня 1770 року вона прорекламувала свою художню крамницю «Zum König von Denmark». Фірма почала публікувати картографічні роботи в середині 1780-х років завдяки привілею на друкарство наданого 28 січня 1782 р.
З початку 1800-х років компанію очолив Доменіко Артарія (III), який пропагував важливість Артарії як музичного видавця. Його наступником у 1842 році став його син Август Артарія, який, своєю чергою, розширив картографічний підрозділ компанії. Його сини також працювали в сімейному бізнесі до того, як останній керівник компанії, Домінік Артарія (IV), помер у 1936 році.
У 1920 р. Відділ карт Артарії увійшов до складу картографічної фірми Г. Фрайтага і Берндта (Kartographische Anstalt G. Freytag & Berndt). У 1944 р. фірму перейменовано на «Freytag-Berndt u Artaria KG». Існує дотепер.
Віденське картографічне видавництво «Фрайтаг і Берндт» (Freytag & Berndt). 1885 р.
Видавнича фірма «Freytag & Berndt», утворена в 1885 р. Густавом Фрайтагом, а потім частково фінансована купцем Вільгельмом Берндтом, залишається великим гравцем в проєктування та виробництві карт Європи й світу навіть сьогодні.
«Freytag & Berndt» (Freytag-Berndt und Artaria KG - тепер) - Віденське картографічне видавництво.
Перша штаб-квартира компанії була заснована у Відні в 1770 році двоюрідними братами Франческо і Карло Артаріа як «Artaria & Compagnie». Штаб-квартира компанії (Artaria) за адресою Kohlmarkt, 9 існувала «239 років», тобто з (приблизно) 1775 року по квітень 2014 року. «Artaria» об'єдналася з «Freytag & Berndt» у 1920 році.
Густав Фрайтаг (Gustav Freytag (Kartograf); 1852-1938) приїхав до Відня в 1866 році, щоб навчитися літографії у свого дядька Фрідріха Кьоке.
Потім він поїхав до Лейпцига у видавництво Брокгауза і працював у топографічному відділі Великого генерального штабу в Берліні в 1878 році, а потім повернувся до Відня в 1879 році. Тут він заснував власний картографо-літографічний інститут, який, серед іншого, виготовляв карти для «Артарії». У співпраці з купцем Вільгельмом Берндтом (Wilhelm Berndt) було створено 1885 р. Картографічний інститут «Freytag & Berndt», який дедалі більше спеціалізувався на картографії високогір’я Альп. Купець Вільгельм Берндт фінансував друкарню, співпраця тривала понад 30 років, доки Берндт не пішов у відставку за станом здоров’я та передав частку Фрейтагу
За заслуги в розвитку картографії Густав Фрейтаг став почесним членом Австрійського географічного товариства.
Фрейтаг був дуже успішним у своїй справі й вважав імператорський двір одним зі своїх клієнтів. У 1908 р. призначений «k.u.k» (в Австро-Угорській монархії - придворний постачальник (імператорський і королівський придворний постачальник), торговець або постачальником послуг, який мав спеціальний дозвіл через імперський привілей доставляти товари та послуги до двору у Відні; цей привілей дозволяв постачальнику публічно рекламувати це).
Замовлення надходили від військових та з-за кордону, як-от з Російської імперії та Османської імперії. Перша світова війна принесла компанії високий попит на карти, але, з іншого боку, урядові обмеження ставали дедалі різкішими: наприклад, з 1917 року карти міста Відня більше не дозволялося продавати.
Передав компанію в 1919 році своєму однойменному синові від першого шлюбу з Анною Ертельт. У 1919 році до компанії приєднався Карл Антон Клеммер (Karl Anton Klammer), а потім очолив її (до 1949 року).
У 1920 році «Artaria-Verlag» злилася з «Freytag & Berndt» як дочірня компанія. Книжкова та картова крамниця переїхала в дім «Artaria» на Кольмаркті у Відні, побудований близько 1901 року Максом Фабіані.
Після анексії Австрії приватні замовлення більше не приймалися. З початком Другої світової війни знову надійшли обмеження і заборони з боку держави щодо карт. Кожну видруковану картку необхідно було надати гестапо у двох примірниках.
*Байцар Андрій. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020. 640 с.
*Байцар Андрій. УКРАЇНА ТА УКРАЇНЦІ НА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЕТНОГРАФІЧНИХ КАРТАХ. Монографія. Львів: ЗУКЦ, 2022. 328 с.
*Байцар Андрій. НАЗВИ УКРАЇНИ АБО ЇЇ ЧАСТИН НА ГЕОГРАФІЧНИХ КАРТАХ (XII–XIX ст.) / Сучасні напрямки розвитку географії України: монографія / [за заг. редакцією проф. Лозинського Р. М. Львів, 2022. С. 29-91.
*Байцар Андрій. ГЕОГРАФІЯ ТА КАРТОГРАФІЯ УКРАЇНСЬКИХ ІСТОРИКО-ГЕОГРАФІЧНИХ ЗЕМЕЛЬ (XII ст. – поч. XX ст.). Монографія. Львів-Винники, 2023. 295 с.
*Байцар Андрій. ІСТОРИЧНА КАРТОГРАФІЯ. УКРАЇНА НА КАРТАХ МОСКОВІЇ (XV–XVII ст.) ТА ТАРТАРІЇ (XIII–XIX ст.). Монографія. Львів-Винники, 2025. – 290 с.
*Сосса Р. І. Історія картографування території України: підручник. К. : Либідь, 2007. 336 с.
1914 р. «Kozenn Atlas»
Немає коментарів:
Дописати коментар