У ХVI ст. зображення карт в алегоричній формі було популярною формулою картографічного вираження. В цей час появилися алегоричні карти (атропоморфні, зооморфні, фітоморфні).
Алегорична, зооморфна карта «Leo Belgicus» (Лев Бельгікус). Це – карта колишніх Нижніх країн (Історичних Нідерландів: Нідерланди, Люксембург, Бельгія та невелика частина північної Франції) у формі геральдичного лева (зображеного на гербах окремих нідерландських провінцій і на гербі Оранської, або Орансько-Нассауської династії (нід. Oranje-Nassau; королівська династія Нідерландів з 1815 р.). Бельгікою в XVI-XVII ст. називали всі Нижні землі (територія сучасних Бельгії та Нідерландів).
Алегорична карта – це географічна карта на якій за допомогою алегорії зображаються ті чи інші географічні об’єкти (континенти, частини світу, держави, регіони, міста і т. д.). Алегорія (дав.-гр. ἀλληγορία — іносказання або приповідь — утілення двопланового художнього зображення, що ґрунтується на приховуванні реальних осіб, явищ і предметів під конкретними художніми образами з відповідними асоціаціями та характерними ознаками приховуваного.
Зооморфна карта - це алегорична карта на якій географічні об’єкти уподібнюються до тварини.
З історії. У середині XVI століття північне узбережжя Західної Європи – землі, які ми сьогодні знаємо як Нідерланди, Бельгію та Люксембург, – переживали кризу ідентичності. Жителі цих земель були готові вийти з-під влади свого правителя Філіпа ІІ Іспанського, який збирав великі податки, не надаючи нічого натомість. Але ця територія носила кілька різних назв, більшість з яких (наприклад, «Нижні Землі» (нід. de Lage Landen), «Сімнадцять провінцій») навіювали думки про неясність та розділеність, а не про якусь спільну мету. Коронні володарі, які не шкодували слів, зазвичай називали цю територію просто «De landen van herwaarts over», що означає «ті землі навколо».
У 1560-х роках «ті землі» почали бунтувати. В історії ця подія відома як Нідерландська революція (або Вісімдесятирічна війна, Нідерландська війна за незалежність, а в радянській історіографії - Нідерландська буржуазна революція). В результаті Нідерланди були поділені на незалежну Північну частину та Південну частину, що залишалася під іспанською владою. Більшість населення Півночі сповідувала протестантизм. Південь, контрольований іспанцями, залишався оплотом католицтва. Більшість протестантів перемістилися на північ. Іспанія тримала велике військо на Півдні країни.
У 1579 році «ті землі» перейменували себе в Республіку Семи об'єднаних провінцій Нідерландів (нід. Republiek der Zeven Verenigde Nederlanden), неофіційно широко відому як Голландська республіка (1579—1795 рр). Республіка постала внаслідок об'єднання семи з сімнадцяти провінцій Іспанських Нідерландів (Нижніх Земель), що спромоглись отримати незалежність від імперії Габсбургів внаслідок перемоги Нідерландської революції. Але цього ще було недостатньо. Тому в 1583 картограф Міхаель Ейцінгер, відчуваючи необхідність більш чіткої національної ідентичності, взявся за складання єдиної карти цієї країни, яка щойно оголосило про себе.
Було чотири різні варіанти карти.
Перший варіант карти 1583 р. «Leo Belgicus» («Лев Бельгікус») був складений фламандським та німецьким живописцем, гравером та картографом Франсом Гогенбергом (Frans Hogenberg; 1535-1590) та опублікований австрійським істориком та публіцистом Мішелем фон Ейтцінгом (Айтцингером) (Michael von Eitzing (Aitzinger; 1530-1598) у 1583 році. У цей час Нідерланди вели вісімдесятирічну війну за свободу. Натхненний численними місцевими гербами із зображенням цієї істоти, картограф представив землю у вигляді лева: місто Гронінген на носі, Люксембург у передній лапі та північно-західне узбережжя по всій спині.
На цій карті голова лева розташована у верхньому правому кутку і відповідає північно-західним провінціям Нідерландів.
Це карта колишніх Нижніх країн (Історичних Нідерландів: Нідерланди, Люксембург, Бельгія та невелика частина північної Франції) у формі геральдичного лева (зображеного на гербах окремих нідерландських провінцій і на гербі Оранської, або Орансько-Нассауської династії (нід. Oranje-Nassau; королівська династія Нідерландів з 1815 р.). Бельгікою в XVI-XVII ст. називали всі Нижні землі (територія сучасних Бельгії та Нідерландів).
В середньовіччя Нижні країни містили в собі різні графства, герцогства та єпархії, що входили до складу Священної Римської імперії. Вони були об'єднані в одну державу під владою Габсбургів в XVI ст. Після поширення кальвінізму настала Контрреформація, що привела до розпаду країни. Намагання іспанського короля Філіппа II централізувати державу призвели до повстання проти іспанського панування під керівництвом Вільгельма I Оранського. 26 липня 1581 р. була проголошена незалежність країни, офіційно визнана іншими державами тільки після Вісімдесятирічної війни 1568–1648 років. У роки війни за незалежність почалася Золота доба Нідерландів, період економічного та культурного процвітання, яке продовжувалось все XVII ст.
У багатьох із цих варіантів «Лев Бельгікус» розвивався разом із політичною ситуацією.
Другий варіант карти 1609 р. На честь Дванадцятирічного перемир'я, яке почалося в 1609 році, голландський картограф Ніколас Йоанніс Вісшер (Клаас Янсзон Вісшер; 1587— 1652) намалював версію лева, який мирно сидить, опустивши меч. Клаас Янсзон Вісшер мав власну друкарню в місті. Друкарня Вісшера стала відома в Голландії та в Європі під перекладом латиною його прізвища — Піскатор, під яким і увійшов в історію друкарства Європи.
Дванадцятирічне перемир'я — термін, що описує період припинення бойових дій між Іспанією та Південними Нідерландами з одного боку та Нідерландською республікою з іншого, відповідно до домовленостей, досягнутих в Антверпені 9 квітня 1609 року. Це був переломний момент у Вісімдесятирічній війні, оскільки вперше Об'єднані провінції отримали офіційне визнання від іншої держави. З точки зору Іспанії перемир'я сприймалось як принизлива поразка, оскільки вони були змушені піти на значні поступки, майже нічого не отримавши натомість. Проте, перемир'я дозволило королю Філіпу III відмежуватися від конфлікту в Нижніх країнах та присвятити свої сили внутрішнім проблемам іспанської монархії. Ерцгерцоги Альбрехт VII та Ізабелла використали роки перемир'я для зміцнення правління Габсбургів та здійснення Контрреформації на територіях, що перебували під їх суверенітетом.
Третій варіант карти 1611 р. Через два роки з'явився менш войовничий лев, намальований голландським картографом і видавцем Йодокусом Гондіусом-батьком (1563–1612). На цьому малюнку лев стоїть на четвереньках, його хвіст скручується навколо задніх лап, а меча немає зовсім. На відміну від двох попередніх карт лев дивиться в протилежну сторону (на захід). Перевидавалася у 1630 р.
Четвертий варіант карти 1648 р. У 1648 році так звані «Нижні країни», які на той час були відомі як Голландська республіка, виграли війну та здобули незалежність. Лев виявився «важливим елементом у формуванні загального почуття національної ідентичності [і] в народженні... голландської ідентичності», — пише історик Алессандро Річчі (Alessandro Ricci).
Карта Клааса Янсзона Вісшера «Comitatus Hollandia denui forma Leonis» 1648 р. Карта була зроблена наприкінці війни. На час укладання Вестфальського миру (1648 р.), що залишив Південні Нідерланди в руках іспанської корони, картографи стали наносити на карти у формі лева лише Республіку Сполучених провінцій (7 провінцій). Такі карти відомі під назвою «Лев Голландик», «Голландський лев» (Leo Hollandicus). Ніколас Йоанніс Вісшер видав абсолютно нову версію «Leo Hollandicus», яка містить лише провінцію Голландію — на той час найвпливовіший політично регіон Республіки. У цей момент лев повністю стоїть на ногах, меч в лапі, його території надійно утримуються на тулубі й задніх лапах.
Через два роки, у 1650 р., опублікована ще його одна карта «Leo Belgicus» з портретами.
У наступні століття інші риторично налаштовані укладачі карт запозичували цей спосіб, зображуючи свої країни, скажімо, як свиней чи орлів (чи своїх ворогів як восьминогів), щоб довести свою думку. Багато хто з цих символів згодом втратили свою популярність, але Нідерланди міцно тримаються за свого Лева. Сьогодні, майже через півтисячоліття, на гербі країни зображений не один, не два, а три леви, що розсікають повітря пазурами: гідна данина тварині, яка колись уособлювала всю націю.
Перший варіант карти 1583 р. «Leo Belgicus» («Лев Бельгікус»). Франс Гогенберг
Четвертий варіант карти 1650 р Ніколас Йоанніс Вісшер (Клаас Янсзон Вісшер; 1587— 1652)
Немає коментарів:
Дописати коментар