Видатні винниківчани. Михайло Стасюк - організатор і перший керівних Просвіти і Руху у Винниках (Львівщина)

 

Стасюк Михайло Миколайович (5 лютого 1932, с. Куропатники, Бережанський район, Тернопільська область, Україна — 21 вересня 2023, Винники) — український громадсько-політичний  діяч, письменник, просвітянин, рухівець. Був делегатом від Львівської області на перших двох з'їздах Народного Руху України у Києві, створював обласні організації Руху з Миколою Поровським в Чернігові й  Кіровограді (тепер Кропивницький).

Створив (1989 р.) у м. Винники «Просвіту» і був першим її головою, згодом створив РУХ (вересень 1989 р.) і був першим його головою. У 1989 р., 18 червня, на Зелені свята організував панахиду біля могили Січових Стрільців у Винниках і першим приніс туди національний прапор.

У березні 1989 р. ініціативні винниківчани М. Стасюк, А. Сенчишин, А. Дідич, М. Довган, С. Йосифів та ін. відновили «Просвіту», спочатку як «Товариства рідної мови ім. Т.Шевченка», а з 2005 р. як громадську організацію Винниківське міське т-во «Просвіта» ім. Т. Шевченка. Першим головою т-ва обрано М. Стасюка. За ці роки діяльності т-ва головами «Просвіти» були : Стасюк М. (1989 р.), Сапеляк Я. (1990—1992 рр.), (2000—2002 рр.), Козак Я. (1993—1997 рр.), Йосифів П. (1997—1998 рр.), Пивовар Ю. (1999 р.), Бульба Є. (2002—2005 рр.), Швед Л. (2005—2010 рр.), Оленчин М. (2010—2012 рр.), Білоус Л. (з 2012 р.).

З біографії.

Під час арештів патріотів у 1972—1973 рр. арештований КДБ (вкрадений у Львові на вул. Зеленій) і запроторений на тодішню вул. Дзержинського. Допитували понад три місяці, але за відсутності доказів залишився на свободі. Причиною арешту була політична діяльність і книжка оповідань, що вийшла у 1970 р. у Києві, «Ой летіли лелеченьки», яка наробила галасу в КДБ.

З того часу аж до 1989 р. його не друкували, не брали на менш-більш пристойну роботу, ледь вдалось влаштуватись інженером по технагляду у радгосп «Винниківський». У радгоспі переслідування не припинились — щотижня викликали у пустомитівське КДБ, а згодом звільнили з роботи. У цей час В. Чорновіл та М. Осадчий працювали кочегарами, а М. Стасюку таки пощастило — влаштувався оператором на Винниківську ГРС. Там працював п'ять років, до 1989 р. З того часу включився у політичну роботу: зібрав близько 3000 підписів за статус української мови, які надіслав до Верховної Ради УРСР.

З 1990 р. зайнявся видавництвом політичної літератури.

Видав за власні кошти (спадщину з Канади) близько ста тисяч примірників таких книг, як: «Історія УПА», «Євген Коновалець», чотири книги Дмитра Донцова, та ін., що були розповсюджені під час референдуму 1991 р. Михайлом особисто та обласним Проводом Руху по всій Україні безоплатно. У цьому ж 1990 р. заснував у Києві з групою політиків та науковців всеукраїнський політичний журнал «Державність» і був його  головним редактором. 

Похований на 69 полі Личаківського цвинтаря.