Перша карта з топонімом «Крим». 1482 р. Бертран Хайме. Портолан Середземного моря та Чорне море.

 

1482 р. Бертран Хайме (Жауме), каталонський картограф. Портолан Середземного моря та Чорне море. Через нього можна простежити становлення Кримського юрту як самостійної держави та вихід його з-під влади Золотої Орди. На морській карті 1482 р. Хайме Бертрана над Кримом на правому березі Волги поблизу столиці Золотої Орди Сараю сидить на подушках правитель Золотої Орди з кривим мечем і круглим щитом з тамгою, поруч із підписом «Хан Тартарії». На сході є зображення імператора набагато більшого розміру зі скіпетром і державою, що називається "La Gran chan Amperator de Tartaria", який недвозначно поглядає на Захід, на правителя Русі (Rey de Rossia), який, своєю чергою, дивиться на свого східного опонента.

Яке саме державне утворення на карті 1482 р. вважається «Руссю» — визначити важко. Імовірно, що Московія, адже капелюх «короля Русі» (тюрбан) ідентичний капелюху царя Тартарії, що вказує на політичний зв’язок із Золотою Ордою або «цивілізаційний» зі Сходом взагалі. Великого князівства Литовського, Жемайтійського і Руського або Руського воєводства Польського королівства з центром у Львові це не могло стосуватися. Після виходу Великого Московського князівства з-під безпосередньої влади Орди 1480 р. воно з деяким запізненням потрапляє на портолани як королівство (суверенна держава).  

Зверніть увагу, що всі найважливіші об’єкти на карті мають двомовні підписи, як латинською, так і турецькою. Цей факт свідчить про те, що портолан використовували також османи  – лоцмани чи географи. Прапор із хрестом святого Георгія, й  досі майорить над Кафою, хоча османи захопили півострів за 7 років до створення карти. Але найдивовижніше те, що ми чи не вперше бачимо на цій карті топонім «Крим»! Напис позначає півострів червоним чорнилом, щоб привернути увагу глядача. У письмових джерелах східного походження топонім «Крим» зустрічається ще в XIII ст. До появи цієї карти, а часто й пізніше, західні картографи позначали півострів і частину Північного Причорномор’я назвою «Газарія», що походить від етнотопонімів «Гацар» (Хазарія) [Фоменко, 2011], Таврика тощо.