На початку 1890-х рр. у Винниках
не було ні одного інтелігента-українця. Проповіді в українській церкві
виголошували польською мовою, а парафіяни користувалися виключно польськими
молитовниками. Перелом стався у 1890 р., коли на допомогу старенькому о. С.
Хомінському прислали молодого, енергійного та освіченого о. Григорія Гірняка.
Допомагав йому у справі національного піднесення уродженець Винник Григорій
Врецьона. Власне він допоміг о. Г. Гірняку влаштувати курси для неграмотних. 1897
р. до них долучився нотар Володимир Левицький. Саме з іменами цих людей і
пов’язана боротьба за навчання українських винниківських дітей рідною мовою.
18 серпня 1904 р. — постанова
Ради громади Винник про утворення у народній школі паралельних
класів з українською мовою викладання.
31 жовтня 1904 р. —
засідання Окружної шкільної ради у Львові про введення паралельних українських
класів у винниківській школі.
1905 р. (січень) — лист винниківчан до Міністерства
віросповідань і освіти з проханням відкрити українську школу.
16 лютого 1905 р. Лист винниківчан до імператора Франца Йосифа I з проханням відкрити українську школу.
Використано матеріали Романа Луціва
«Матеріали до історії шкільництва у Винниках (кінець XVIII ст. – 1939 р.).
Немає коментарів:
Дописати коментар