Наші птахи. Зяблики та дятли

Зяблик (Fringilla coelebs) — співочий птах родини в'юркових (Fringillidae). Дуже численний в Україні. Назва «зяблик» (праслов. *zęba) походить від застарілого слова зябнути — «мерзнути», «відчувати холод». Вона пов'язана зі спостереженою здатністю зяблика ліпше переносити холод порівняно з іншими перелітними птахами. Розміром зяблик трохи менший за горобця Довжина приблизно 14 см, розмах крил 24 — 28 см, вага 18-29 г.  У самця коричнюваті груди, горло і щоки, сіро-бура спинка із зеленуватим надхвістям і темно-бурі крила і хвіст. На крилах яскрава біла смужка, лоб чорний, дзьоб голубуватий, типової для в'юркових птахів конусоподібної форми. Самка відрізняється загальним буро-сірим тоном (буро-сірі груди і блідо - коричнювата спинка) без різкої зміни кольорів на голові (вся голова коричнево-бура).  Гніздиться і мігрує по всій території України, регулярно зимує на півдні та в Закарпатті, окремі особини і групи птахів взимку трапляються на решті території країни.

Дятел (Dendrocopos) — рід птахів родини дятлових (Picidae) ряду дятлоподібні (Piciformes). Всього налічується близько 25 різновидів дятлів, розміри яких варіюються від 15 до 53 сантиметрів. У фауні Україні рід представляють всього 5 видів: малий, середній, звичайний, білоспинний та сирійський дятли.

Дятел звичайний. Це найпоширеніший дятел України, живе і в глухому лісі, і в міському сквері.

Дятел сирійський - він не завжди жив на території України. Вперше орнітологи його виявили у Закарпатські області у 1948 році. Згодом його знаходили в Чернівецькій та Тернопільській областях. За одне десятиліття він суттєво розширював свій ареал на північ та схід. Для Львова сирійський дятел став став звичайним видом.