Гірняк Григорій (3 березня 1865
р., с. Мелна, Бібрецький повіт — 1945 р. літо, м. Винники) — видатний
представник галицького духівництва, довголітній парох у Винниках (1890—1945 рр.),
заступник Винниківського декана (1906—1921 рр.), декан
Винниківський (1921—1935 рр.), член Архиєпархіального
церковного суду, парох-консультант Митрополичого Ординаріату, член управи
священицького вдово-сиротинського фонду, почесний радник Митрополичої
Консисторії (з 1912 р.), почесний крилошанин
Митрополичої Капітули (з 1931
р.). У громадському житті — член
Громадської ради Винник та Повітової ради, один із засновників та активних
діячів винниківської читальні товариства «Просвіта».
Народився
Григорій в селянській родині. Батько — Лев Гірняк, мати
Пелагія (з Горинів). Молодий хлопчина виявився надзвичайно талановитим, батьки
віддали його до гімназії в Бережанах, яку він закінчив в липні 1885 р. з
відзнакою. Закінчивши гімназію, молодий Григорій вирішив присвятити життя
Богові. Цього ж року (1885) він потрапив у духовну семінарію «Барбареум» у Відні, куди
церковна влада посилала найталановитіших студентів. Тут він був
членом студентського товариства «Січ». Після закінчення університету (20 липня 1889
р.) з найвищими оцінками, одружився з Ольгою Колянківською. Батько Ольги — статський
совітник Івн Іванович Колянковський (1901 р. працював професором гімназії в м.
Орел (Росія). Померла 13 квітня
1929 р. (прожила 59 р.). Похована у Винниках (газета «Діло» №84 від 16.04.1929).
15 грудня 1889 р.
прийняв висвяту у священники з рук митрополита Сильвестра Сембратовича у соборі
св. Юра. Відразу після висвяти, 2 січня 1890 р., о. Григорій Гірняк отримав
призначення на посаду приватного сотрудника у Винники. Отець С. Хомінський в
цей час вже був сильно хворий. Після смерті о. С. Хомінського (помер 17 січня 1890 р.) 31 січня
1890 р. о. Г. Гірняк став завідувачем цієї парафії, а з 27 січня 1894 р. –
парохом і залишався ним аж до смерті. Винники були першим і останнім місцем його душпастирської праці, яка тривала
56 років.
Крім настоятельства, о. Гірняк займав
ще й інші церковні посади.
1914 р. був іменований шкільним
комісаром на Львівський повіт. І в громадському житті брав о. Г. Гірняк
активну участь. Він підтримував очолюваних Юліаном Романчуком народовців у
їхній боротьбі за рівноправність українців з поляками, за відповідне українське
представництво в Галицькому сеймі і Віденському парламенті, а опісля за реформу
виборів до цих установ. Григорій Гірняк разом з Костем Левицьким був організатором
і керівником політичного товариства «Селянська рада» (поч. 1890-их
– поч. 1900-их рр.), яка об’єднала хліборобів Львівського повіту.
Це неабияк допомагало українським кандидатам у парламентських і сеймових
виборах.
Отець Г. Гірняк подбав
про заснування у Винниках «Просвіти». 14 січня 1896 р. відбулися установчі
збори товариства «Просвіта». Першим її головою стає отець Григорій Гірняк (до 1907 р.).
Г. Гірняк організував гуртки «Сільський Господар» і
«Сокіл», кооператив «Товариство господарсько-кредитове» (28. 11. 1909 р.), а
також «Горожанський клуб» (діяв під час українсько-польської війни).
Отець Григорій Гірняк старався протистояти процесові полонізації і шукав різні способи, щоб завадити перетягуванню українців на латинський обряд. Він був переконаний, що всю солідарну працю священика та батьків найперше слід інвестувати в дітей. І тому постійно
провадив у школі науку катехизму. Окрім цього радив батькам віддавати дітей на навчання до гімназій, духовних семінарій, університетів, щоб ті згодом могли зайняти відповідні становища в суспільстві. Отець Григорій Гірняк мав беззаперечний авторитет і українці Винник прислухались до його слів.
Помічниками у своїй праці о. Г. Гірняк мав двох
інтелігентів – нотаріуса Володимира Левицького і суддю Антіна Рака. У Львові
так і говорилось, що Винники – це «Левицький, Рак і піп Гірняк». Головним чином
завдяки їхній праці, українське населення Винник стало свідомою і добре
організованою національною спільнотою, а Винниківський судовий повіт став
найсвідомішим і найкраще організованим у Львівському повіті.
Саме о. Г. Гірняк запровадив традицію використання
української вишивки в церкві Воскресіння Господнього. Боровся проти переходів вірних східного обряду на латинський. Був прихильником Юліанського календаря і закликав винниківських українців зберігати традиції Київської церкви.
У його листі до головного Виділу
«Просвіти» читаємо: «... я власне тепер веду борбу з фабрикою і поляками о
рускі свята. Кожда справа з релігійного церковного життя, котру поляки з якої
небудь причини потрафляють некорисно, або сьмішно представити, причиняється до
ослаблення нашого обряду, а тим самим і народности (деякі сполячені Русини (а
тих у мене не бракує) тільки чекають на яку нагоду, щоби свій перехід на обряд
латинський перед сьвітом оправдати). Се у мене дуже важлива справа. ... поляки
попре усіх інших штуках передовсім і головно косцьолами і косцюлками наш нарід
нищать і на тим поли чекає нас найбільша, але і найтрудніша борба».
Цікаві спогади, опубліковані у збірнику Михайла Влоха,
про отця Г. Гірняка залишив Володимир Левицький («Від національного відродження
до визвольної боротьби»): «Перелом у тих відносинах настає з початком
1892 року, коли як сотрудник старенькому парохові св. п. Хомінському прислано
молодого, незвичайно енергійного й освіченого о. Григорія Гірняка, абсольвента
віденської теології. Він — свідомий українень і то революційного напрямку — зачинає з місця «революцію» передусім на церковному полі. Проповіді виголошує
тільки українською мовою, спроваджує на власний кошт велику кількість
українських молитовників
(тоді були тільки такі видавництва чеського жида Штайбернера!) і починає
впливати в першу чергу на дітей і молодь, бо старші не вміли й читати
по-українському. А велику поміч дістає о. Гірняк в особі щойно перенесеного з
Тернополя до Львова на
становище вчителя при школі вправ учительської семінарії у Львові уродженця Винник
Григорія Врецьони. Він — брат місцевого дяка, — часто заїжджаючи до Винник і бачачи
невідрадні умови нашого життя і змагання о. Гірняка, помагає йому влаштувати доповіді, курси для
неграмотних, і нарешті за 10 місяців після приходу до Винник о. Гірняка старанням їх обох закладено читальню «Просвіти».
Про отця Г. Гірняка
згадує у своїх споминах (листопад 1993 р.) виходець з Винник отець-канцлер Кияк
Роман-Андрій: «Великий знавець обрядів, дуже величаво він відправляв, знаючи
деталі наших церковних церемоній. Чудово співав, а ще краще проповідував».
Завдяки зусиллям та старанням отця Григорія у
Винниках відбулися важливі події національно-культурного життя, відгомін яких
поширився далеко за межі Галичини:
*1903 р. — розмальовано церкву Воскресіння Господнього і
встановлено різьблений і позолочений чотириярусний іконостас рядової побудови
(роботи Юліяна Макаревича, Модеста Сосенка та Антіна Манастирського);
*3 грудня 1911 р. — посвячення меморіальної дошки М. Шашкевичу в церкві
Воскресіння Господнього (це третя меморіальна дошка Маркіяну Шашкевичу в
Україні та у світі);
*1913 р.(вересень) — запрацювали
у школі українські паралельні класи;
*28 вересня 1913 р. — встановлення і
освячення першого на Україні та у світі скульптурного пам'ятника Т. Г. Шевченкові (архітектор
Олександр Лушпинський, скульптор Андрій Яворський);
*24 квітня 1921 р. — великий
стрілецький похорон, тіла січових стрільців перевезено на місцевий цвинтар і
поховано у стрілецькій могилі;
*5 червня 1922 р. — встановлення і освячення першого на Україні
пам’ятника воїнам УГА (архітектори — Левко Лепкий та Павло
Ковжун; скульптор — винниківчанин Василь Сидурко);
*29 березня 1925 р. — відкриття відновленого пам'ятника Т. Шевченку;
*1925 р. — зведена мурована
стінна дзвіниця у церкві Воскресіння Господнього;
*1 жовтня 1927 р. — дитячий садок
товариства «Українська захоронка»;
*1938 р. (весна) — до 950-ліття Хрещення Русі-України встановлено та освячено Хрест місійний у церкві
Воскресіння перед Пасхою (на урочистостях був Митрополит Андрей Шептицький та
єпископ-помічник Митрополита Іван Бучко, це була остання візитація Митрополита
до Винник).
У 1919 р. польська влада арештувала о. Григорія та позбавила можливості вільного
виїзду за межі парафії.
З кінця 1920-их рр.
отець Григорій Гірняк мав доброго помічника о. Йосифа Осташевського (1890–1948 рр.), який з 1927 р. був парохом с.
Підберізці. 1931 р. о. Йосифа назначено заступником отця-декана Гірняка, а вже у 1935 р. він приймає відповідальність за Винницький
деканат й сповняє цей обов’язок з усією ревністю серця до кінця своїх днів.
З 1931 р. о. Григорій Гірняк
був членом консисторії.
1931 р. — крилошанство о. Григорія Гірняка.
Помер отець Григорій Гірняк 1945 р. Похований у
капличці спільно з о.Стефаном Хомінським та його родиною на старому Винниківському
цвинтарі. 25 та 26 квітня 2015 р. у Винниках відбулися урочистості, присвячені
150-ти літньому ювілею від дня народження о. Григорія Гірняка.
У сім’ї о. Гірняка було п’ятеро дітей — двоє синів і три доньки. Вони отримали добру освіту і всі стали українськими патріотами. Хлопці одружилися. Дочка Оксана вийшла заміж за директора Теодора Мартинця, а дочка Тетяна — за інженера Володимира Богачевського. Їхня людська доля – це доля українських емігрантів у Канаді та США. Наймолодша дочка
Ірина Гірняк залишилася з батьком-вдівцем у Винниках. Вона працювала вчителем молодших класів і опікувалася ним до самої смерті. Ірині так і не пощастило вийти заміж і мати свою сім’ю. Вона померла в 1980 р. і похована на старому винниківському цвинтарі поряд із капличкою, де спочиває о. Григорій Гірняк.
На честь о. Гірняка Григорія названа одна
з вулиць Винник.29 вересня 2005 р. сесія ВМР присвоїла назви вулиць: Григорія Гірняка, Лисиницька, Засянська, Принада, В.
Обаранця, Мирослави Сопілки.
ЛІТЕРАТУРА
Байцар Андрій. Винники туристичні:
Науково-краєзнавче видання / А. Л. Байцар. — Винники :
Друксервіс, 2016. — 312 с.
Байцар Андрій.
Історія
Винник в особах: Науково-краєзнавче видання / А. Л. Байцар. —
Винники; Львів: ЗУКЦ, 2017. — 180 с.1930-ті рр. З архіву Ігоря Секети1930-ті рр. З архіву Ігоря Секети

Великдень 1939 р. Винники. Церква Воскресіння ГНІХ
Свято Крилошанства о. Григорія Гірняка (1931 р. Винники)
Немає коментарів:
Дописати коментар