Російсько-турецька війна 1735—1739 років (також
Російсько-османська війна 1735—1739 років) — воєнний конфлікт, який був
наслідком російсько-османських розбіжностей, що загострилися через
російсько-польську війну 1733—1735 рр. та набіги кримських татар. Вона стала
продовженням боротьби Російської імперії за вихід до Чорного моря.
Белградська мирна угода 1739 року —
договір, що завершив російсько-турецьку війну 1735-1739 років. Угоду було
підписано 18 (29) вересня 1739 року в Белграді.
Наслідки:
·
за Російською імперією визнавалися Азов і Запоріжжя
(землі між Південним Бугом і Сіверським Дінцем, які їй було заборонено
заселяти);
·
Російській імперії заборонялося тримати флот у Чорному
й Азовському морях;
·
передбачалося ведення торгівлі між Османською
імперією і Російською імперією лише османськими суднами;
·
Північне узбережжя Чорного моря, життєво важливе
для Російської імперії, лишилось за Османською імперією.
Белградський мирний договір
був анульований 1774 року Кючук-Кайнарджійським договором.
Матеус Зойтер (George Matthäus Seutter; 1678–1757), видатний німецький видавець і географ, народився в Аугсбурзі, там і
проживав. М. Зойтер, виховуючись у відомій сім’ї художників та граверів,
отримав початкові знання у свого батька Матеуса Зойтера, а продовжив навчатися
мистецтву гравіювання карт у Нюрнберґу, спочатку у Д. Функа, а потім (після
1697 р.) у Й. Б. Гоманна. Після повернення до рідного міста Аугсбурга він
спочатку працював у видавництві Єремії Вольфа (1663–1724).
Поряд з успішним нюрнберзьким видавництвом Гоманна досить відомим було
картографічне видавництво Матеуса
Зойтера в Ауґсбурґу. Загалом, до
1757 р. у майстерні М. Зойтера було вигравіровано і надруковано бл. 500 карт.
Матеус Зойтер працювавши разом з Гоманном,
перейнявши досвід створив свій власний успішний картографічний бізнес. Видавництво, яке заснував М. Зойтер 1707
р., спеціалізувалося на друкуванні карт, планів, атласів різних розмірів та
виготовленні глобусів.
Попри те, що
карти часто були копіями гоманнівських та голландських карт, вони мали великий
попит завдяки нововведенням. За короткий час він зумів випередити своїх
попередників і конкурентів у гравюрі карт, Йоганна
Штрідбека I та його сина Йоганна Штрідбека II
(Johann Stridbeck;
1665–1714), а також Джера Вольфа, особливо з погляду багатства та різноманітності картографічного видання,
розширення торгівлі картами, якій сприяли воєнні часи. Атласи М. Зойтера видавалися
з покажчиком географічних назв, а карти були розділені на квадрати з літерними
позначками
Разом зі своїм учнем гравером та видавцем Тобіасом Конрадом Лоттером (Tobias
Conrad Lotter; 1717–1777) опублікували в 1728 р. «Atlas novus sive tabulae
geographicae totius orbis» (ATLAS NOVAS INDICIBUS INSTRUCTUS). Атлас
неодноразово перевидавався у 1730 р., 1735, 1742 р., 1744 р. і т. д. Мапи М.
Зойтера є найкращими зразками «золотого століття» німецької картографії.
В 1731/32 рр. імператор Карл
VI присвоїв йому титул Імператорського
географа (Sacrae
Caesareae Maiestatis Geographus). В 1716 р. цей титул Карл VI присвоїв Й. Гоманну.
Видавництво М. Зойтера успадковував (1756) Тобіас
Конрад Лоттер, який одружився з дочкою картографа. Після смерті Зойтера (1757)
Лоттер разом з Альбрехтом
Карлом Зойтером (1722–1762) (сином видавця) успадкував його
підприємство та незабаром отримав повний контроль над ним. На старих картах
Зойтера з'явилося ім'я Лоттера. Він перевидав в другій половині XVIII ст.
багато карт Зойтера, замінивши ім'я першого видавця на
своє. Лоттер видавав атласи й різноманітні листові мапи. Після смерті його
справу продовжив син Маттіас Альбрехт
Лоттер (1741–1810), який відновив та видав велику частину
батькових мап.
Атласи
Матеуса Зойтера (https://www.vintage-maps.com/en/seutter-george-matthaus-20)
*Atlas Compendiosus oder Die ganze
Welt in den nothwendigsten Geographischen Charten, 1720. Перелік 20 карт
виглядає наступним чином: Welt, Europa, Asia, Africa, America, Hispania,
Gallia, Magna Britania, XVII Provincia, Helvetia, Italia, Germania, Dania,
Scandinvia, Polonia, Danubius cum Graecia, Moscovie Super, Moscovia Infer,
Terra Sancta;
* Atlas
compendiosus scholasticus (без дати), з 26 картами;
*Atlas Geographicus oder Accurate
Vorstellung der Ganzen Welt, 1725 з 46 картами;
*Atlas Novus Indicubus Instructus,
1728 (перевидавався багато разів) з 25 картами, близько 1735 р. з 50 картами;
*Atlas Novus sive Tabulae
Geographicae Totius Orbis Faciem, Partes, Imperia, Regna et Provincias
Exhibentes Exactissima Cura Juxta Recentissimas Observation Aeri Incisae et
Venum Expositae a Matthaeo Seutter Chalcogr. Augustae Vindelicorum, 1730 (52 карти), 1741, 1750 [https://archive.org/details/dr_covers-to-atlas-novus-sive-tabulae-geographicae-totius-orbis-faciem-part-12041001];
*Grosser Atlas, 1734;
*ATLAS UNIVERSALIS, EXHIBENS CORTICEM TOTIUS ORBIS, 1742;
*Atlas Minor, 1744.
Карти російсько-турецької війни 1735-1739 рр. масово
друкувалися в Європі за даними, що їх надавала Російська Академія наук.
1730 р. – 1742 р. Карта «NOVA МАРРА GEOGRAPHICA MARIS ASSOVIENSIS VEL DE ZABACHE ET
PALUDIS M/EOTIDIS, ACCURATE TERIINCI/A ET IN LUCE EDITA PER M ATH/EUM SEUTTER,
S. С. M. GEOGR.» (Нова географічна карта Азовського, або ж Забашського, моря та Меотійського болота,
старанно вигравіювана на міді й видана Матеусом Зойтером, географом священної
цісарської величності [1742 р.],
Ауґсбурґ). Описана карта друкувалася у атласах М. Зойтера після 1742 р. На
ньому додано привілей Священної Римської Імперії, який М. Зойтер отримав між
1740 і 1742 рр. Опублікована карта в атласі «ATLAS UNIVERSALIS, EXHIBENS
CORTICEM TOTIUS ORBIS, SEU PRAETER GENERALES CHARTES, ET NOTITIAS PARTICULARES
ETIAM CUIUSQ3 REGIONIS, SUIS PROVINCIIS ET VRBIUS, EXTRA MODERNUM SACRI ROMANI
IMPERII STATUM EXISTENTIBQ3 - V. I.».
Загалом карта є дуже
схематичною, безумовно створеною для потреб ринку в період російсько-турецької
війни 1735-1739 рр. В її основу лягли карти тієї ж території, які М. Зойтер
створював на основі картографічних праць Академії наук Росії, зокрема Чорного
моря (Nova mарра Maris
Nigri...), Європейської Татарії (Nova et Accurata Tartarix Europaei...), театру війни (Teatrum
belli russorum victoriis illustratum...).
Єдиною важливою деталлю є
показ позначок глибин та якірних стоянок вздовж північного узбережжя Азовського
моря та у Керченській протоці, позначення яких М. Зойтер, правдоподібно,
запозичив з досліджень російського гідрографа Крістіана Отта, який 1699 р.
здійснив експедицію вздовж узбережжя Чорного та Азовського морів, що займалася
промірами глибин.
Опис карти подана за М.
Вавричин (2009) з доповненнями автора. Заголовок у прямокутному картуші,
прикрашеному зображенням побутових сцен з козаками і турками, у правому
нижньому куті. Карта має дволінійну рамку, на якій позначено градуси, а також
на карту нанесено картографічну сітку. Під картушем із заголовком — дві шкали
лінійного масштабу. Під шкалами лінійного масштабу — привілей: Cum Gratia et Privil. S.R.I.
Vicariatus, in partibus Rheni, Svevix, et Juris Franconici.
Українські
історико-географічні землі представлені південно-східною частиною Малої Татарії
(Tartaria
Minor) - Ногайською Татарією (Tartaria
Nagaiensis) та східною частиною
Кримського півострова (Crimea) у складі Кримського
ханства.
На карі зображене Азовське
море (Mare Azoviense, Palus Mxotides hodie Mare Zabache) з прилеглими територіями
та північне узбережжя Чорного моря (Pontus Euxinus hodieMare Nigrum ou Mer Noire). У західній частині Азовського
моря підписана затока Сиваш, названа Гнилим морем (Stagnans Mare).
Уздовж узбережжя Азовського
моря позначені лише великі міста: Азов (Azof vel Azak), Таганрог (Taganni
Rok die Statt der H. Drei/faltigkeif), Тамань (Taman), Перекоп (Perecop). Значно
густіша мережа населених пунктів на Кримському півострові: Керч (Kirtz),
Бахчисарай (Bakzifarai), Султансарай (Sultanfarai), Кафа (Kaffa) та ін.
Гідрографічна мережа
представлена багатьма лиманами, малими річками, які впадають у Азовське море.
На північному узбережжі Азовського моря, в межиріччі річок Молочної (Molosobna
Fl.) та Берди (Berda
Fl.), зображене соляне озеро (Locus
in Mari ftante in quo Sal reperitur). У Криму показані річки
Булганак (Bolgana Fl.), Індол (Endel
Fl.), Боянак (Bojanak
Fl.) та у південно-східній
частині півострова річка Geroekefu (не ідентифікована).
Пунктирними лініями з
кольоровими кантами на карті зображені кордони Московії (Moscovix Pars) та Османської імперії (Turds
Tributaria) імперій, межі земель
Донських козаків (Territorium Cosacorum Donnensium) та Кубанської Тартарії (Коеbanse Tarters).
Художніми малюнками
зображені гірські хребти, лісові масиви, шляхи сполучення, міста-фортеці та
порти. Вздовж північно-східного узбережжя Азовського моря та в Керченській протоці.
1730 р. –
1742 р. Перше видання карти 1730 р. Перше видання карти 1730
р. Карта неодноразово перевидавалася: 1740, 1742 і т. д
Карта «TABULA SYNOPTICA
TOTIUS FLUMINIS DANUBIIA FONTIBUS USQUE AD OSTIA, IN QUA OMNES REGIONES, QUAS
PERFLUIT ET AMNES, QUOS RECIPIT, IMPRIMIS INTEGRUM HUNGARIÆ REGNUM, PRINCIPAT.
TRANSILVANIÆ, MOLDAVIÆ, WALACHIÆ, ARCHIDUCATUS AUSTRIA, REGNA ET DUCAT. STYRIÆ,
CARINTHIÆ, CARNIOLÆ, CROATIÆ, DALMATIÆ, SCLAVONIÆ, BOSNIÆ, BESSARABIÆ,
BULGARIÆ, ROMANIÆ, CUM MAGNA PARTE TURCIÆ, ET TARTARIÆ. NEC NON MARE ADRIATICUM ET PONTUS EUXINUS OCULIS
SISTUNTUR, JUXTA RECENT ISSIMAS OBSERVATIONES ET DESCRIPTIONES DELINEATA ET
ÆRIINCISA CURA ETSUMPTIBUS MATHÆISEUTTERI, S. CÆS. ET REG. CATHOL. MAJ. GEOGR.
ET CHALC. AUGUSTÆ VINDEL» (Стисла карта усієї течії Дунаю від витоків до тирла,
на якій зображено всі краї, через які він протікає, що включає, зокрема, усе
Угорське королівство, князівства Трансільванію, Молдавію, Валахію,
архикнязівство Австрію, королівства і князівства Штірію, Карінтію, Карніолу,
Хорватію, Далматію, Словенію, Боснію, Бессарабію, Болгарію, Румунію, з великою
частиною Туреччини і Тартарії, а
також загальний огляд Адріатичного моря й Понту Евксинського, за найточнішими
спостереженнями й описами накреслена й видана стараннями й коштом Матеуса Зойтера,
географа і гравера його священної цісарської і королівської католицької
величності. Аугсбурґ).
Описана карта є другим
варіантом, який друкувався у атласах М. Зойтера після 1742 р. На ньому додано
привілей Священної Римської Імперії, який М. Зойтер отримав між 1740 і 1742 рр.
Опублікована карта в атласі «ATLAS UNIVERSALIS,
EXHIBENS CORTICEM TOTIUS ORBIS, SEU PRAETER GENERALES CHARTES, ET NOTITIAS
PARTICULARES ETIAM CUIUSQ3 REGIONIS, SUIS PROVINCIIS ET VRBIUS, EXTRA MODERNUM
SACRI ROMANI IMPERII STATUM EXISTENTIBQ3 - V. I.».
Опис карти подана за М.
Вавричин (2009) з доповненнями автора.
Карта представляє країни,
розташовані в басейні Дунаю, і охоплює територію від Львова (Luwow Lemerg) та гирла
Дону (Don), що
впадає в Азовське море (Palus Mzotides Hodie Mer de Zabache Gall. Mare della Tana Italis Limen More Ruffis Gnilen Morze Polonis) на
півночі до Салонік (Salonichi) та
південного узбережжя Чорного моря (Pontus Euxinus Hodie Mare Nigrum Cara Denghiz Turcis Zomo More Ruffis Czamo Morse Polonis Mauro Thalassa Grzcis das Schwartze Meer) на
півдні, від витоків Дунаю (Surse de Danube) біля м.
Донауешінґен (Eschingen,
Німеччина) на заході до східного узбережжя Чорного моря на сході.
Пунктирними лініями з
кольоровими кантами на карті позначені державні кордони країн, через які
протікає Дунай. Художніми малюнками зображені гори, лісові масиви, центри
земель та воєводств, великі торгові центри.
Українські
історико-географічні землі, на той час у складі Польщі, представлені Червоною
Руссю (Russie Rubra), Поділлям (Podolia
Pars), що охоплює Теребовлянську (Trebula),
Кам’янецьку (Каmіеnіес)
та Брацлавську (Вrасlaw) землі.
Землі від Брацлава на схід
аж до Дніпра (Dnieper Fl.) названі Україною, або Країною Козаків (Ucrania five Cosacorum Tractus). У Придніпров’ї виділена
Бессарабія (Bessarabie) з позначенням земель Тартарії Буджацької (Tartari
Budziacensis) та Білгородського Санджака
(Sangiacat
Bialogrodensis) у складі Османської
імперії. На північному узбережжі Чорного та Азовського морів — Мала,
Перекопська, або Ногайська, Татарія (Tartariz Minor,
Tartaria Nogaiens.,
Precopiensis P.) та Кримський півострів (Crimea
Chersonesus Taurica) у складі Кримського
ханства. Закарпаття з містами Ужгород (Vngvar) та Мукачеве (Monkatz)
- в межах Угорщини, а землі Буковини — у складі
Молдавії.
Гідрографічна мережа
представлена нижніми течіями Дніпра (Dnieper Fl.), Дністра, Південного Бугу (Bog Fl.)’, Західного Бугу (Bug Riv.), Пруту (Pruth
Rtv.), Черемошу (Czeremocze
Riv.) з їхніми притоками. На
відтинку Дніпра від Кизикермена (Kifikermen) до гирла
позначені численні острови. На Правобережжі позначене місце Запорізької Січі (Saporowifche
Setze), на Лівобережжі, в околицях
Чорної Долини (Czamaja Dolina), показана утворена після
1709 р. Нова Січ (Novaja Setsch).
На карті густа мережа
населених пунктів, найдетальніше зображені центральна та західна частини Криму.
Населені пункти та назви окремих річок, зокрема на Кримському півострові,
вздовж русла Дону, в гирлі Дніпра подані у російському, татарському та
турецькому звучанні. Виділені міста- фортеці Брацлав (Braclaw), Бендери (Tegin
als Tegina olim Bender), Очаків (Oczakow
als Dziarcrimenda), Кизикермен (Kifikermen), Перекоп (Perecop).
Біля Немирова (Nemirow) — примітка про конгрес послів 1737 р. (Legatorum
Соngreffus А. 1737), після якого Австрія вступила у
війну проти Туреччини.
Біля Азова — напис про
захоплення міста 1696 та 1736 рр. російськими, а 1722 р. — турецькими військами
(Asoff
а Ruffis expegnata А. 1696, Turcis
reddica А. 1722 a Ruffis iterum capta A. 1736). Taманський півострів
(зображений як острів) названий фортецею (Nawa Krepoft Taman, Tamerof).
Карта
Дунаю М. Зойтера створена на основі карт цієї території, укладених багатьма авторами упродовж
ста років. Для зображення придунайських країн М. Зойтер використав карту Н. Сансона
I (N. Sanson I) Les Cours du Danvbe (1693), яка в свою чергу
була створена на основі праць угорського географа, картографа та відомого
гуманіста XVI ст. Яноша Самбука (Jan Sambucus), зокрема його карти
Угорщини (1571) та раніше виданих картах Лазаря (Lazar) (1528)
і Волфганґа Лаціо (Wolfgang Lazius) (1556), які входили до
атласів Абрагама Ортелія (Abraham Ortelius).
При зображенні
Причорномор’я та Кримського півострова М. Зойтер використав свої карти,
опрацьовані для ілюстрації російсько-турецької війни.
1736 р. «Charte der Kriegs
Operationen am Donn u: Dnieper Ihro Russisch Kayserl. Majestæt Glorieusen
Armeen A: 1736. gestochen beÿ der Kaÿserl: Acad. der Wiſſensch. in S.
Petersburg zu haben beÿ Matthæus Seutter, der Röm: Kaÿserl: ũ: Königl: Cathol:
Majest: Geogr: in Augsburg» (Карта воєнних операцій на Дону та Дніпрі
російської славної армії у 1736 році. Матеус Зойтер, Аугсбург, 1736).
Географічна карта показує територію
України та Північного Причорномор’я у першій пол. XVIII cт. Мапа висвітлює
перебіг російсько-турецької війни 1735-1739 рр. Такі карти масово друкувалися в
Європі за даними, що їх надавала Російська Академія наук.
Вказані оборонні лінії,
зокрема Українська лінія, яка простягалася на 285 км від Дніпра вздовж
Орілі та її притоки Берестової аж до Ізюма. У систему укріплень входило 16
фортець і 49 редутів, з’єднаних між собою високим земляним валом та глибоким
ровом. На карті всі фортеці підписані.
У межиріччі Південного Бугу
й Дніпра окреслена територія Козаків Запорозьких (Terrain der Saporogschen Cosaquen) та
місце Нової Січі.
Карта воєнних дій
російсько-турецької війни, створена М. Зойтером, є узагальненим
переопрацюванням низки карт, виданих Академією наук Росії у Санкт-Петербурзі в
зв’язку з російсько-турецькою війною 1735-1739 рр.
1739 р. (перший варіант). 1742 р. (другий варіант). Перший варіант карти воєнних дій входив у «Grosser Atlas», який М. Зойтер видавав після 1730 р. Описана карта є другим варіантом, який
друкувався в атласах М. Зойтера після 1742 р. На ньому додано привілей Священної
Римської Імперії, який М. Зойтер отримав між 1740 і 1742 рр. Опублікована карта
в атласі «ATLAS UNIVERSALIS, EXHIBENS CORTICEM TOTIUS ORBIS, SEU PRAETER GENERALES
CHARTES, ET NOTITIAS PARTICULARES ETIAM CUIUSQ3 REGIONIS, SUIS PROVINCIIS ET
VRBIUS, EXTRA MODERNUM SACRI ROMANI IMPERII STATUM EXISTENTIBQ3 - V. I.».
Карта “Theatrum belli Russorum victoriis illustratum sive nova et
accurata Turcicarum et Tartaricum provinciarum intra fluvios Tyras s. Niester
et Taniam s. Don, ad oram ponti Euxini et in pelopon[n]eso Taurica sitarum
designatio [Kartenmaterial] : cum gratia et privil. S. R. I. vicariat[us], in
partib[us] Rheni, Sveviæ, et juris Franconici / manu et impensis Matthæi
Seutteri“(Зображення перемоги росіян на театрі війни, або турецькі й татарські
провінції між річками Тирасом, чи Дністром, і Танаїсом, чи Доном, до берегів
Понту Евксинського із позначеннями на Пелопоннесі Таврійському, [виготовлена]
руками й коштом Матеуса Зойтера).
Мова карти – латинська. Географічна карта показує територію України та
Північного Причорномор’я у першій пол. XVIII cт. Мапа висвітлює перебіг
російсько-турецької війни 1735-1739 рр. Такі карти масово друкувалися в Європі
за даними, що їх надавала Російська Академія наук.
Землі Брацлавського і Київського воєводств по обидва береги Дніпра
названі Україною (Ukraina). У межиріччі Південного Бугу й Дніпра
окреслена територія Козаків Запорозьких (Territ. Cosaccorum Zaporoviensi)
та місця Нової (Novaja Setsch) і Старої (Saporoger Setsli) Січей.
На карті позначені місця розташування військових корпусів, шляхи пересування
армій та місця їх зустрічей біля Самари (Rendevous der Armee, an der Samara) та
на лівому березі Дніпра біля Січі (General Rendevous gegen der Setz). На карті
показано походи Мініха і Лассі 1736 р. Також показаний шлях ген.-лейт. Дугласа
з двома драгунськими полками від Азова через Ізюм до Перекопу, або (що більш
ймовірно), поворотний марш корпусу ген.-майора Шпігеля в бік Бахмута.
Вказані оборонні лінії, зокрема Українська лінія, яка
простягалася на 285 км від Дніпра вздовж Орілі та її притоки Берестової аж до
Ізюма. У систему укріплень входило 16 фортець і 49 редутів, з’єднаних між собою
високим земляним валом та глибоким ровом. На карті всі фортеці підписані.
На північному сході Україна межує з Московською Росією (Russiae
Moscoviticae), на південному сході – з Перекопською і Ногайською Тартарією
(Tartaria Minor Precop, Tartari Nagaiens).
Карта воєнних дій
російсько-турецької війни, створена М. Зойтером, є узагальненим
переопрацюванням низки карт, виданих Академією наук Росії у Санкт-Петербурзі в
зв’язку з російсько-турецькою війною 1735-1739 рр. Основою стала карта Theatrum Belli Ann. 1737, створена за матеріалами
капітана Карла фон Фрауендорфа (Carl von Frauendorff), а
також використані карти: воєнних операцій на Дону і Дніпрі (Charte
der Kriegs-Operation am Don und Dnieper..., 1736); карта земель між
Дніпром і Доном для Російської армії (Charte von der Russischen Armee zwischen und an dem Dnieper u. Don..., 1736); Херсонесу
Таврійського, або Криму (Verus Chersonesi Tauricae seu Crimea..., 1737); театру війни між
річками Борисфеном, Тирасом і Дунаєм (Theatrun belli ad Borysthenem Tyram et Danubium fluvios gesti..., 1738). Ha думку В. Кордта, M. Зойтер використав також
карту Південної Росії Ґ. Менґде на (G. Mengden) і Я. Брюса (J. Bruce) 1699 р., створену під час
Азовських походів Петра І [Вавричин М.,
2009].
Карту перевидавав Тобіас Конрад
Лоттер (зять Зойтера) до кінця XVIII ст. Вона має декоративні оздоблення,
вона оформлена двома фігуративними алегоричними картушами, які представляють
особливий інтерес. У верхньому лівому картуші зображено переможених турків, в
нижньому правому – козаків з гербовими щитами, на яких зображені човен та сова.
1740 р. Матеус Зойтер. Гравер
Ґоттфрід Якоб Гаупт (Gottfried Jacob Haupt).
Карта «NOVA ET ACCURATA
TARTARIZE EUROPZE/E SEU MINORES ET IN УРЕСІЕ CRIME/E DELINEATIO
GEOGRAPHICA, CUM OMNIBUS CIRCA PONTUM EUXINUM ET PALUDEM M/EOTIDF.M IACENTIBUS
PROVINCIIS, EXHIBENTUR A GOTTF: IAC: HAUPT CALCOGRAPHO AUG: VIND. Нова
докладна географічна карта Європейської або Малої Татарії або Криму з усіма
причорноморськими і приазовськими провінціями, видана калькографом Ґоттфрідом
Якобом Гауптом у Аутсбурзі [1740
р.], Аугсбург).
Поміщена в атласі без титульного аркуша.
Шкали лінійного масштабу: Milliaria Нипсагіса, Milliaria Соттипіса. Мідерит. Багатоколірна. Папір 55 х 45,7
см. Масштаб бл. 1: 2 000 000. Мова латинська.
Опис карти подана за М. Вавричин (2009) з доповненнями автора.
Заголовок у фігурному картуші, справа від якого зображена постать воїна
з мечем та щитом і путті з сурмою, на полі карти на тлі Чорного моря (Pontus Euxinus Hodie Mare Nigrum Das Schwartze Meer Cara Denghiz Turds'). Карта у дволінійній
рамці, з вказаними градусами. Над нижньою рамкою, на полі карти, — дві шкали
лінійного масштабу. На тлі Чорного моря зображено розу вітрів, що показує напрям на північ. У
правому нижньому куті, у фігурному картуші, — історична довідка про Перекоп: Precop auch Or oder Taphrae... (15 рядків).
Карта представляє Чорне та Азовське (Palus Meeotides Hodie Mare Zabache. Asovische Meer) моря та прилеглі до них території.
Пунктирними лініями з кольоровими кантами зображені
адміністративно-територіальні та історико-географічні одиниці: Мала, або
Перекопська чи Ногайська, Татарія (Tartaria Minor feu Precop. Tartaria Nogajensis) та її кордон з Росією (Russiae Pars); Бессарабія (Bessarabia), що поділена на Очаківську (Tartaria Oczacoviensis) та Буджацьку (Budziack) орди. На східному узбережжі Чорного та
Азовського морів — Грузія (Georgia) та Черкеси (Circassi). На півдні — узбережжя Малої Азії, або
Анатолії (Natolia olim Asia Minor).
Художніми малюнками на карті відображено гірські масиви, ліси.
Українські землі на карті зображені доволі схематично. Вони представлені
Кримським півостровом (Сrеmіа), північним узбережжям Азовського та північно-західним узбережжям Чорного
морів, затокою Сиваш, або Мертвим морем (Mare Mortuum), Приазов’ям, півднем Подніпров’я, північно-західним Причорномор’ям. На
цих землях доволі густа гідрографічна мережа приток Дніпра, Дністра, Південного
Бугу (Bog Fl.), Сіверського Донця (Donez Fl.). Вздовж узбережжя Азовського моря також зображено багато річок: Малий
Утлюк (Molotznievadi Fl.), Молочна (Moloczna Fl.), Токмак (Tokmak Fl.), Бердянка (Berdinka Fl.), Берда (Berda Fl.), Солона (Selenafa), Кальміус (Calmius Fl.).
Детально на карті зображений Кримський півострів: Кримські гори (без
назви) та мережа річок, а також міста Бахчисарай (Baczisarai), Кафа (Kaffa), Керч (Kertz), Єнікале (Ienikale) та численні малі поселення.
Карта ілюструє воєнні дії російсько-турецької війни 1735-1739 рр., на
ній нанесені місця розташування корпусів та шляхи пересування армій, а також
кілька оборонних ліній, зокрема Українська, що простягається від Дніпра, вздовж
Орілі аж до Ізюма, та оборонні вали в околицях Переволочної (Porkunutza).
Карта, фактично, є компіляцією карт М. Зойтера Teatrum Belli... (1742) та Nova et Accurata Tartariae Europe (1742), створених
на основі низки російських карт, виданих Академією наук Росії у
Санкт-Петербурзі у зв’язку з російсько-турецькою війною. У бібліографії відомий
ще один варіант цієї карти з орнаментованою рамкою, на якій у фігурних картушах
вміщено дев’ять планів і видів міст та фортець, а також опис Малої Татарії.
Описана карта походить зі збірного атласу, у якому налічується 38 карт
європейських країн, укладених М. Зойтером. Атлас без назви, з рукописним
переліком карт.
1737 р. Райнер Оттенс
(Reiner Ottens; 1698-1750) та Джошуа Оттенс (Josua Ottens; 1704-1765).
Карта «Theatre de la Guerre
Contre les Turcs & les Tartares avec Les marches des armées de Sa Majesté
l'Imperatrice des Russies, le tout tiré des originaux levés par Ordre de
meſieurs les Generaux De Munich et de Lascy redigés par l'academie des Sciences
de Petersbourg» (Театр військових дій проти турків і татар разом із походами
армії її Величності імператриці Росії, все взято з початкових досліджень за
наказом пана генерала Мініха та Лассі, написаних в Академії наук Петербурга).
Мова латинська. Видавництво Амстердам.
Вказані оборонні лінії,
зокрема Українська лінія, яка
простягалася на 285 км від Дніпра вздовж Орілі та її притоки Берестової аж до
Ізюма. У систему укріплень входило 16 фортець і 49 редутів, з’єднаних між собою
високим земляним валом та глибоким ровом. На карті всі фортеці підписані.
ДЖЕРЕЛА
*Байцар
Андрій. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020.
640 с.
*Байцар
Андрій. УКРАЇНА ТА УКРАЇНЦІ НА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЕТНОГРАФІЧНИХ КАРТАХ. Монографія. Львів: ЗУКЦ, 2022. 328 с.
*Байцар
Андрій. НАЗВИ УКРАЇНИ АБО ЇЇ ЧАСТИН НА ГЕОГРАФІЧНИХ КАРТАХ (XII–XIX ст.) / Сучасні напрямки розвитку географії України: монографія / [за заг. редакцією
проф. Лозинського Р. М.
Львів, 2022. С. 29-91.
*Байцар Андрій. ГЕОГРАФІЯ ТА
КАРТОГРАФІЯ УКРАЇНСЬКИХ ІСТОРИКО-ГЕОГРАФІЧНИХ ЗЕМЕЛЬ (XII ст. – поч. XX ст.). Монографія.
Львів-Винники, 2023. 295 с.
1739 р. Матеус Зойтер.
1736 р. Матеус Зойтер.
1740 р. М. Зойтер. “Nova et accurata Turcicarum
et Tartaricarum Provinciarum intra fluvios Tyras, S Niester et Tanaim S. Don ad
Oram Ponti Euxini et in Peloponneso Taurica” (Нова і точна Туреччина та
Taртарія…).1740
р. М. Зойтер. “Nova et
Accurata Tartariae Europae seu Minoris et in specie Crimeae” (Нова і точна
Taртарія Європейська або Мала і конкретно Крим).
1736 р. Оттенси.
1737 р. Оттенси.
