субота, 19 серпня 2017 р.

Видатні винниківчани: Калинович Володимир — мовознавець, публіцист, професор



Калинович Володимир Сидорович (30 червня 1884 р., с. Шишківці, Борщівський повіт — лютий 1945 р., м. Дрезден, Німеччина) — шляхтич, мовознавець, публіцист, професор Львівського університету (німецька філологія), громадський діяч. Родинний герб українських шляхтичів Калиновичів – «Котвіч». Після закінчення державної української гімназії у Львові  студіював філологію на історико-філологічному факультеті німецьких університетів в Чернівцях  та в Відні (1903—1907 рр.). В 1908 р.  був учителем української та німецької мов в українській державній гімназії в м. Кіцмані (Буковина).

1909—1914 рр. вчителював в Київській державній четвертій гімназії та одночасно читав лекції з методики іноземних мов на Вищих жіночих курсах та Вищих педагогічних курсах Київської Учбової  Округи. З вибухом I світової війни  виїхав у 1914 р. до Відня, де  читав лекції з української та російської мов в Орієнтальній та Експортовій академіях до 1919 р. Редактор «Ukrainische Blätter» у Відні (1918 р.), «Україна» в Києві (1919 р.) і журналу «Українська школа» у Львові (1925 р.).
1920 р. переїхав на постійне проживання до Львова. 1920—1939 рр.  — учителював у державних середніх школах (спеціальність – українська й німецька мова). 1921—1925 рр. професор Українського університету у Львові, очолював  кафедру педагогіки.
У 1920-их рр. проживав у Винниках в урочищі, зване винниківчанами, «Кут» (вул. Руська, 37). Тут мешкала його матір — Фердинанда, яка після смерті чоловіка, Сидора Калиновича,  вийшла заміж за товариша Володимира Миколу Полєка (викладача Львівського університету). Фердинанда Калинович-Полєк походила з австрійської аристократичної родини (померла 1947 р., похована на Винниківському цвинтарі).
Проживаючи у Винниках товаришував з Іваном Огієнком, який теж  в цей період жив  тут.
Влітку 1923 р. був ініціатором відкриття Української педагогічної семінарії у Винниках.
1940–1941 рр.  — старший науковий співробітник словникового сектору у Львівському відділі Ін-ту мовознавства АН УРСР.  Тут в Інституті він трудився над  створенням «Польсько-українського словника» (т. 1–2, кн. 1–3, К., 1958–1960).
Автор праць на педагогічні теми  («Неграмотність і недільні школи на Україні. Причинки до українського шкільництва», Жовква, 1925. — 44 с.; «Наша молодь у переломовій добі. Чим цікавиться, до чого змагає й що думає молодь в українській середній школі», Львів, 1926. — 94 с.), шкільних підручників із німецької мови («Німецький самовчитель. Практичний підручник для вивчення німецької мови, з вправами, розмовами, словничком та з зазначенням вимови», Львів, 1931). Уклав «Українсько-німецький словник із зазначенням граматичних форм. Практична підручна книжка для шкільного вжитку та самонавчання» (Львів, 1931).
Володимир Калинович з родиною (доньки Галя та Оксана) проживав у Львові. У 1944 р. переїхав до Дрездена. Загинув разом із сім’єю під час бомбардування Дрездена 13–15 лютого 1945 р.
"Про трагічну долю родини професора Калиновича нині у Львові знають мало. Свого часу він хотів переїхати з Галичини на Радянську Україну, але після розправи над Крушельницькими так перелякався, що не виїхав (як, зрештою, і ніхто більше), і при першій нагоді втік з родиною на Захід. Вони зупинились у Дрездені і мешкали там до того трагічного дня, коли місто було тотально знищене англійськими і американськими фугасними і фосфорними бомбами. Альянти довго не піддавали Дрезден бомбовим атакам, і поширювалася думка, що вони все ж таки хочуть зберегти його архітектурні пам’ятки. (Ходила навіть така наївна легенда, що, мовляв, у Дрездені мешкала колись бабця Черчілля, яка любила це місто, і тому з сентименту до бабці, Черчілль заборонив його нищити). І саме тоді, коли Дрезден був переповнений втікачами, сотнями жінок з дітьми, котрі сховалися там від бомбардувань інших міст Німеччини, його дощенту засипали бомбами. Крім Оксани, яка, рятуючись від вогню, простояла разом з маленьким сином її сестри на руках цілу ніч у ріці (а це був місяць лютий), усі Калиновичі: батько, мати, сестра з донечкою — згоріли на очах у Оксани. По війні вона з’явилася на якийсь час у Львові, але пережите нею і постійні допити в органах НКВД, зовсім змінили її психіку. Це вже не була Оксана Калинович" (Лариса Крушельницька.  Рубали ліс... (Спогади галичанки). Львів: Астролябія. с. 196. 2008).
Двоюрідний брат - Іван Титович Калинович (25 листопада 1885, Львів — 12 листопада 1927, Львів) — український бібліограф, видавець і політичний діяч.  

ЛІТЕРАТУРА

Байцар Андрій. Історія Винник в особах: Науково-краєзнавче видання / А. Л. Байцар. — Винники; Львів: ЗУКЦ, 2017. — 180 с.


 

Немає коментарів:

Дописати коментар