Казимир Делямар (Théodore-Casimir Delamarre; 1797-1870) — французький політик, сенатор, секретар Паризького географічного товариства, редактор впливового часопису “La Patrie” і близький приятель французького імператора Наполеона III.
На початку 1869 р. вніс до французького сенату петицію в українській справі, яку того ж року видав під назвою “П’ятнадцятимільйонний европейський народ, забутий в історії”. Петиція була надрукована двома брошурами – французькою та німецькою мовами. Відтоді не перевидавалась.
У 1991 р. переклад на українську мову здійснив Тарас Лучук (цей переклад надрукований в листопаді 1991 р. у львівській «Ратуші»). Як засвідчує доктор історичних наук Петро Брицький, ім’я К. Делямара в Російській імперії та СРСР замовчувалося, і його марно було шукати в радянських енциклопедіях. Автор і твори стали відомими лише після здобуття Україною незалежності.Казимир
Делямар першим з іноземців звернув увагу на фальшивий зміст історії Російської імперії, яка вивчалася в навчальних закладах Франції, і першим підняв на державному рівні питання про захист українського народу (народ Русинів (le peuple Ruthene), який з останньої чверті XVIII ст. перебував в тіні Московської держави і в XIX ст. був уже забутий у країнах Европи.
Казимир Делямар писав: «В Європі існує народ, забутий істориками - народ Русинів (le peuple Ruthene) 12,5 млн. під російським царем і 2,5 млн. під Австро-Угорською монархією. Народ цей такий же численний, як народ Іспанії, втричі більший за чехів і рівний по кількості всім підданим корони Св. Стефана. Цей народ існує, має свою історію... Живучи між Московією та, власне кажучи, Польщею, рутенці, до яких одних раніше відносилися назви “руси” (Russes) і “русини” (Russiens), були поневолені у минулому столітті московитами, і народ завойовник сам на себе поширив ім’я переможеного народу, щоби надати собі позірних прав на володіння ним. Через це слова “руси” (Russes) і “московіти” видаються нам сьогодні синонімами, тоді як насправді вони є цілком різними для історика» (цит. за: Петро БРИЦЬКИЙ).
1868 р. «Carte linguistique, ethnographique, et politique actuelle de l'Europe orientale, Russie, Autriche, Turquie» (Лінгвістична, етнографічна та політична мапа сучасної Східної Європи. Росія, Австрія, Туреччина). Видавництво Париж. Масштаб 1:6 000 000. Формат 47 x 30 cм. На карті українці позначені як Ruthenes (від Закарпаття до Стародубщини). Україна названа Petits Russe (Мала Русь). Росіяни (московити) позначені як Moscovites (ареал проживання зафарбовано іншим кольором - світлоголубим). Підкреслюється «тюрко-фінське» походження московитів та руйнування ними слов'янських міст: Смоленськ, Новгород та Псков.
Радянський історик-марксист академік Михайло Покровський (1930) без націоналістичного підтексту писав (ще не маючи даних генетичних досліджень), що сучасні росіяни мають не менше ніж 80 % фінської крові.
Серед українських вчених (емігрантів) був напрямок думки, в рамках якого значно поглиблювалася історія українського народу та його державності. Найбільшою популярністю користувалася ідея про пряму спадкоємність українців від трипільської культури (середина 5-го тисячоліття до н.е. — 2650-ті роки до н. е.) та від місцевого палеолітичного населення (археолог Ярослав Пастернак, 1961; 1971). Деякі автори вважали, що древню основу українського народу складали роксолани (В. Січинський, 1957) або кельти (Сергій Шелухін, 1929). Деякі українські вчені стверджували, що українці не мають жодної спорідненості з московитами чи білорусами (Пастернак, 1971).
*Байцар Андрій. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020. 640 с.
*Байцар Андрій. УКРАЇНА ТА УКРАЇНЦІ НА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЕТНОГРАФІЧНИХ КАРТАХ. Монографія. Львів: ЗУКЦ, 2022. 328 с.
*Байцар Андрій. НАЗВИ УКРАЇНИ АБО ЇЇ ЧАСТИН НА ГЕОГРАФІЧНИХ КАРТАХ (XII–XIX ст.) / Сучасні напрямки розвитку географії України: монографія / [за заг. редакцією проф. Лозинського Р. М. Львів, 2022. С. 29-91.
*Байцар Андрій. ГЕОГРАФІЯ ТА КАРТОГРАФІЯ УКРАЇНСЬКИХ ІСТОРИКО-ГЕОГРАФІЧНИХ ЗЕМЕЛЬ (XII ст. – поч. XX ст.). Монографія. Львів-Винники, 2023. 295 с.
*Байцар Андрій. ІСТОРИЧНА КАРТОГРАФІЯ. УКРАЇНА НА КАРТАХ МОСКОВІЇ (XV–XVII ст.) ТА ТАРТАРІЇ (XIII–XIX ст.). Монографія. Львів-Винники, 2025. – 290 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар