Діброва – це лісовий
масив у східній частині Винник, що колись переважно був покритий дубовими лісами; простягається до с. Підберізці (колись це був суцільний лісовий масив, в 1950-их рр. розділений кільцевою дорогою). Це один з найдавніших топонімів у Винниках.
На карті «Lemberg Leopol Lwow» (1783 р. Масштаб: 1:28 800. Формат карти: 63 х 42 cм. Автор карти: Фрідріх фон Міг. Видавець: Квартирмейстерство австрійського Генерального штабу) позначені вали в урочищі Діброва.
На карті «Lemberg Leopol Lwow» (1783 р. Масштаб: 1:28 800. Формат карти: 63 х 42 cм. Автор карти: Фрідріх фон Міг. Видавець: Квартирмейстерство австрійського Генерального штабу) позначені вали в урочищі Діброва.
Піддіброва – територія у східній частині
Винник, що безпосередньо, з заходу, прилягає до лісу Діброва. Також це одна із
найдавніших вулиць Винник, назва якої збереглася ще з австрійських часів.
Краєзнавець Михайло Влох (1970 р.) подає опис цієї мапи: «…Другий віддільний вал зазначено вздовж західнього берега
лісу «Діброва», а в південному продовженні оборонної споруди знаходяться мочари
на лузі «Лазки», що їх заливали води з «Кута». Вал «Під Дібровою» має дві
прірви — переїзди. На іншому місці подаємо за Семеном Маґалясом переказ про цей
вал. Правдоподібно в початках австрійської влади цей вал також розібрано і по
нім не стало сліду, крім знаку на мапі. Може колись археологічні розкопки
розкажуть про походження цього валу. Ця мата становить цінне доповнення до
історії Винник».
Урочище Піддіброва згадується в «Акті Другої генеральної
візитації Винниківської парафії» яка відбулася 3 лютого 1764 р.
За Михайлом Влохом (1970 р.): «І так Семен Маґаляс (1885—1978); український культурно-освітній і військовий діяч,
співорганізатор Державного Секретаріату Військових Справ ЗУНР, сотник Армії УНР,
начальник закордонного відділу Головного управління Генерального штабу Дієвої
армії УНР, начальник мобілізаційного відділу Головного управління Генерального
штабу УНР – А. Б.), уродженець
Винник, подав до нашого збірника таке оповідання:
«Я
їхав у поле «Під Дібровою» через обійстя мого стрийка, де народився мій батько.
Обійстя дотикає лісу «Діброви». Тоді їхав зі мною мій старший брат Олекса і
оповідав мені, за переказом бабуні віком понад 90 літ, що тут на краю лісу є
вал.
-
Не бійся, коли б ти сам уночі туди переїжджав, бо можеш побачити кремезного
пана на валі. Він прохожим нічого не робить і не звертає на нікого уваги. Він
чекає на свого брата, якого він уб’є, щоб позбутися свого суперника.
Обидва
брати були синами власника замку. Був колись слід гробу того вбитого брата, а
потім земля вирівнялася. Старші люди пам’ятають місце гробу. При «Діброві»
правдоподібно, крім оборонного валу, були ще додаткові укріплення з оборонною
вежею.
Переказ
Семена Магаляса згадує про вал під «Дібровою», що його молодше покоління вже не
бачило, і дає підставу для археологічних дослідів. Братовбивство під «Дібровою»
кидає світло на даровизни Мар’яни (Маріанна Потоцька
з Підгаєць (Яблоновська, Тарло); бл. 1664 — 1749; воєводина
люблінська і володарка Винників на початку
XVIII ст. – А. Б.)…».
І сьогодні у
лісі росте декілька 200-літніх дубів. Тепер лісотвірними породами є граб, бук,
клен, явір та дуб. Зрідка зустрічається береза та липа. З кінця XVIII ст. і до 1939 р. частина лісового масиву
належала німецькій громаді Вайнберґен. Великої шкоди дубовим насадженням в Діброві
завдала II Світова
війна. У Винниках (весна-літо 1944 р.) німці спорудили потужну захисну
смугу для оборони Львова, спорудженням цієї смуги займалися грузинські солдати, які воювали
на боці німців. Усе місто було перерите замаскованими окопами й дотами, які
зробили зі стовбурів величавих дубів. Залишки окопів ще недавно (10 років тому) можна було побачити на
західній околиці Діброви.
ДЖЕРЕЛА
*Байцар
Андрій. Винники
туристичні: Науково-краєзнавче видання. Винники : ТзОВ ВТФ «Друксервіс»,
2016. — 312 с.
*Байцар Андрій. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання / А. Л. Байцар. – Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020. – 640 с.
*Байцар Андрій. Природа та історія м. Винники й околиць. Наукове видання / А. Л. Байцар. – Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020. – 420 с.
1861 р.
1783 р.


Ліс Діброва (2016 р., осінь)
Немає коментарів:
Дописати коментар