Перша польська окупація м. Винники (1387-1772 рр.). Хронологія подій. Частина II

1648 р. — Винники, Млинівці та Підберізці були спустошені козаками і татарами.

1650 р. — 1682 р. — Стефан Замойський (син Вацлава Яна Замойського; київський каштелян (1662 р.), 1655 р. брав участь в обороні Ченстоховського монастиря від шведів) володар Винник.

4 квітня 1653 р. — Стефан Замойський має в оренді село Миклашів, його піддані повинні працювати по три дні на тиждень для дідичного села Винники, де є фільварок.

25 вересня — 8 листопада 1655 р. — друга Львівська облога (табір Богдана Хмельницького знаходився у Винниках).

1660 р. — згадка про Стефана Замойського як володаря Винник у судовому позиві львівського старости Я. Мнішека.

1660 р. — згадка про Стефана Замойського як володаря с. Млинівці у скарзі возного Мартина Іздебського з Никловичів.

17 травня 1666 р. — польський король Ян II Казимир дозволив Стефанові Замойському перетворити Винники на місто, надавши йому Магдебурзьке право. З Підтвердної грамоти: «...Вибори ж у цьому містечку у всі роки, скільки їх буде відпущено фундаторові цього містечка, а потім за його спадкоємців і власників, мають відбуватися на свято Івана Хрестителя, і на них мають вибирати одного бурмистра й чотирьох райців, яких має вибирати й затверджувати згаданий фундатор, а війта призначати й у всі роки в це свято так вільно має чинити фундатор». Влада міста могла самостійно провадити судові процеси і приймати рішення, окрім тих, які належали до юрисдикції короля. Двічі на рік (на Михайла та Зелені свята) у Винниках мали відбуватися великі ярмарки; утворилися купецьке братство і ремісничі цехи, проводились щотижневі торги. Крім цього, з метою розвитку міста мешканці отримали на 10 років звільнення від податків і мита.

1672 р. (вересень-жовтень) — облога Львова турецько-татарською армією і військом гетьмана Петра Дорошенка (перебування в околицях Винник турецько-татарсько-українського війська).

1675 р. (серпень) — розташування польського війська на позиціях від Високого замку до Винник (загроза татарського нападу на Львів).

1682 р.  — 1696 р. — Дорота Замойська (Лешчковська) (вдова по Стефану Замойському) володарка Винник.

1695 р. (лютий) — спустошливий набіг татар на навколишні села.

1695 р. (лютий) — підготовчі роботи у Винниках та околицях, під керівництвом коронного гетьмана С. Яблоновського, до вирішальної битви з татарами (передовою позицією мали служити укріплення Винник).

1696 р. — король Ян III  дозволяє Дороті Замойській зректися Миклашева, Дворищ і Садкова на користь Адама Тарло і його дружини Дороти (Дунін-Борковської), що на той час, напевно вже володіли Винниками та Підберізцями.

1696 р. — 16 січня 1730 р. — Тарло (спольщений український шляхетський рід гербу Топор) володарі Винник і Підберізців.

1696 р. — 1719 р. — Адам Петро Тарло (воєвода люблінський (1706–1719 рр.), стольник коронний (1703—1706 рр.), староста стежицький (1695 р.), люблінський, солотвинський, янівський, блонський, новінський) володар Винник.

XVII ст. (кінець) — XVIII ст. (початок) — перебудова Винниківського замку у вигляді бастіонних укріплень.

1700 р. — перехід в унію Винниківської парохії.

1703 р. — згадка про родину Тарло, як володарів Винник, у подимному податку Львівської землі.

1704 р. (вересень) — перебування шведського війська Карла XII в околицях Винник.

1719 р. — 1749 р. — Маріанна Потоцька (Яблоновська, Тарло) володарка Винник (з перервами), після смерті чоловіка Адама Петра Тарло. Двічі виходила заміж, перший раз у 1701 р. за Станіслава Кароля Яблоновського, який помер у 1702 р. і в цьому ж році за Адама Петра Тарло.

1720-ті рр. — Кароль Тарло (1697—1749 рр.; син Адама Петра Тарло і Дороти Дунін-Борковської; каштелян люблінський (1748 р.), староста стежицький, ленчинський) володар Винник.

16 січня 1730 р. — 16 січня 1750 р. — Потоцькі (гербів Пилява, спольщений український шляхетський рід) володарі Винник.

Герб Срібна Пилява.

16 січня 1730 р. — Станіслав Владислав Потоцький (белзький староста, рідний брат Маріанни Потоцької) викупив Винники за 370 тис. гульденів у Кароля Тарло.

16 січня 1730 р. — 3 квітня 1732 р. — Станіслав Владислав Потоцький володар Винник.

3 квітня 1732 р. — Станіслав Потоцький подарував Винники разом з селами Виннички і Підберізці своєму племінникові Франциску Салезію Потоцькому.

3 квітня 1732 р. — 16 січня 1750 р. — Франциск Салезій Потоцький володар Винник.

1733 р. — «Протестація Маріанни Тарлової проти просесора с. Сихова за шкоду в лісах с. Винників».

1736 р. — у хроніці львівських вірменських бенедиктинок записано: у Винниках, миля від Львова, образ Найсвятішої Панни Марії Ченстоховської кривавими слізьми плакав.

1738 р. — 1766 р. — будівництво костелу (архітектор Бернард Меретин).

17 березня 1741 р. — перша генеральна візитація винниківської парафії.

1740-ві рр. — 30 грудня 1753 р. — о. Іван Струмилович парох.

1750-ті — 1780-ті рр. — о. Іван Слоньовський парох.

16 січня 1750 р. — Франциск Салезій Потоцький продав Винники і Підберізці за 400 тис. гульденів львівському суфрагану Самуелю Ґловінському.

16 січня 1750 р. — 1775 / 1776 рр. — Самуель Ґловінський  володар Винник.

10 серпня 1755 р. — Самуель Ґловінський  закріпив ерекційною грамотою за церквою її прадавні землі.

1756 р. (липень) — С. Ґловінський передав Винники у тимчасове користування ордену піарів, а сам став настоятелем монастиря.

1756 р. (липень) — 1784 р. — піари у Винниках.

1764 р. — Михайло Коваль війт у Винниках.

3 лютого 1764 р. — друга генеральна візитація винниківської парафії (о. М. Шадурський). У Винниках – 52 ро­дини парафіян з мельниками.

1766 р. — завершено будівництво костелу і створення римо-католицької парафії (прилучено латинників з Лисинич, Підборець, Миклашева та Винничок).