Винниківський ліс. Охорона природи.

Винниківський лісопарк  (інші назви — Винниківський ліс,  Майорівський лісопарк) — лісовий масив на території, підпорядкованої Львівській міській раді. Площа лісопарку 2 799 га. Простягається від Майорівки й Пасік (місцевості у східній частині Львові) до меж м. Винник і с. Лисиничі. 

Через ліс проходить автошлях Н 02 (відтинок Львів — Винники), який розділяє ліс на північну та південну частини. У ландшафтному плані Винниківський лісопарк розташований на пагорбах Давидівського пасма і межує на півночі з Малим Поліссям, а на півдні — з Львівським Опіллям.

 М. М. Койнов ідентифікує цю територію як окремий індивідуальний ландшафт Винниківский ліс у межах Львівського плато. Винниківський ліс за М. М. Койновим простягається від Чортової скелі до гори Хом (біля с. Гринів колишнього Пустомитівського р-ну).

Основні лісотвірні породи  — бук звичайний, дуб звичайний, граб звичайний, сосна звичайна, модрина європейська, береза повисла. З північного заходу на південний схід ліс перетинає р. Марунька. У лісі добре розвинута ярково-балкова мережа (деякі яри простягаються на понад 1 км.).

 Орнітофауна. За Ганною Кузьо «Пташині місця Львова: Винниківський ліс»: «Незважаючи на значне рекреаційне навантаження (озеро Комсомольське, Медова печера, Чортові скелі) тут є достатньо затишні місця, де можна зустріти пару круків, довгохвосту сову та гніздо малих яструбів. Чим старіший ліс, тим більше в ньому дуплистих дерев, а чим більше дупел, тим більше там житиме дуплогніздників – синиць, повзиків, мухоловок. Найцікавішим поселенцем великих дупел є рідкісний голуб-синяк. Його ритмічне токування можна почути як зранку, так і перед заходом сонця. Проте найвідомішими жителями дупел, які самі собі їх роблять є все ж таки дятли. Тут живе їх ціла плеяда – великий строкатий, середній, малий, жовна сива та чорна. Найкраще за ними спостерігати ранньою весною, поки в них ще демонстративна поведінка і можна в кроні добре розгледіти або вже вкінці травня чи на початку червня, коли в лісі з’являються «співочі дупла» — тобто дятленята голосно просять їсти. Від середини до кінця весни – пік активності співочих птахів. Усі лісові яруси зайняті – вивільга пересвистується флейтовим голосом високо в кроні, звідти ж лунає простенька пісня мухоловки білошиї і тоненький писк золотомушки жовточубої. Ліс наповнений піснями зябликів, зеленяків та вівчариків протягом всього дня. Чорний та співочий дрізд більше люблять ранкові години одразу після сходу сонця та обов’язково «реєструються» перед заходом. По корі непомітно курсує підкоришник, збагачуючи пташиний хор тоненькою піснею. Голосною сигналізацією викрикують повзики (найактивніше протягом березня). Одним з цікавих місць є потічок Марунька. В густих заростях рослинності біля води живе волове очко (кропивник). З підліску постійно чути дзвінку пісню вільшанки. Середній ярус також наповнений голосами різних видів кропив’янок. Як бонус крім усіх цих звичайних співочих видів птахів, тут можна зустріти регіонально рідкісну малу мухоловку».  

 Винниківський ліс популярний серед любителів велосипедного та мотоциклетного спорту. 

У лісі розташована пам'ятка історії та природи Чотові скелі  (Чортові скелі), а також заказник «Чортова Скеля», Винниківський заказник, Львівський заказник, ботанічна пам'ятка природи «Винники», Медова печера і Винниківське озеро.  

Лісовий заказник Чортова Cкеля.  

Чортова Cкеля — лісовий заказник місцевого значення. Оголошений рішенням Львівської облради від 9. 10. 1984 р. № 495 та від 8. 12. 1999 р. № 226 (зменшення площі). Розташований у межах Личаківського району Львова, на південь від с. Лисиничі і на захід від м. Винники. Південно-західна межа - дорога Львів-Винники. Перебуває у віданні ДП «Львівський лісгосп» (Винниківське лісництво),  кв. 6-10, 14-19. 

 Тут знаходиться  пам'ятка природи Чортові скелі (ерозійний останець верхньотортонських пісковиків) та Ліс Жупан. До заказника належить також гора Шипшина (до вул. Руської у Винниках). Заказник розташований у межах Давидівського пасма, у Винниківському лісопарку.

Площа природоохоронної території 353 га. Основними завданнями заказника є: збереження цінних букових і буково-соснових лісів з мальовничими ландшафтами та скелями. Територія лісового масиву характеризується унікальними ПТК. Тут  виділено генетичні резервати букових лісів.  

Чортові скелі (також Чотові або Чатові) — група скель, а також пагорб і пам'ятка природи місцевого значення. Розташовані, між містами Львовом та Винниками, в межах Винниківського лісопарку.

 Висота 414 м над р. м. Належить до ландшафту Давидівського пасма. Є найвищою вершиною в околицях Львова. Максимальна висота скель — до 20 м. Плосковершинний ерозійний останець гори увінчаний оригінальними (химерними) формами вивітрювання пісковиків верхньої частини баденського регіоярусу (середній міоцен, кайзервальдські верстви, 14 млн p.). У карбонатних пісковиках різної щільності чітко виражена скісна шаруватість. Типовий приклад ерозійних останців. На схилах гори трапляються суфозійні карстові лійки та зсуви. Гори є об’єктом туристичного відпочинку та тренувань з техніки скелелазіння. Чортові скелі колись були більшими та вищими. Але протягом останніх століть звідси видобували каміння для будівництва та мощення доріг. Центральна скеля, що розташована на самій вершині пагорба, невисока, при своєму підніжжі має невеликий грот (очевидно рукотворний). Деякі інші скелі використовуються альпіністами для тренувань.

Ботанічна пам'ятка природи «Винники». 

Винники — ботанічна пам'ятка природи місцевого значення. Розташована в межах Личаківського району міста Львова, між місцевістю Майорівка (Львів) і Млинівцями (західна околиця міста Винники). Дендропарк розташований в Майорівському лісі (приблизно - між Геріатричним пансіонатом і дорогою на Винники (між Майорівкою і Млинівцями (Маріївкою).Площа 2,7 га. Статус надано згідно з рішенням Львівської облради від 9.10.1984 року № 495. Перебуває у віданні ДП «Львівський лісгосп» (Винниківське лісництво, кв. 20, вид. 6). Статус надано з метою збереження дендропарку, закладеного професором С. Соколовським у1898 р.

1898 р. Станіслав Соколовський ініціював створення у Винниках дендрологічного парку. Під керівництвом вченого у Винниківському лісі було висаджено дерева 62 порід.

Уже в 1913 р. було акліматизовано 56 видів деревних порід, в тому числі береза канадська, береза вишнева, карія біла, дуб австрійський, туя гігантська, кипарисовик Лавсона, сосна скельна, дугласія голуба, ялиця кавказька. Дотепер збереглися не всі види: частина з них загинула через непристосованість до екологічних умов середовища, частина відпала внаслідок природного відбору в конкуренції з місцевими лісовими породами. Але та частина, що збереглася (вік понад 100 років) заслуговує на особливу увагу. Найстійкішими та високопродуктивними у наших умовах виявились дугласія зелена, сосна австрійська (чорна), сосна Веймута, модрина японська та європейська, дуб північний. Найцікавіше з того, що збереглося - це біогрупа дугласія (псевдотсуга Мендеса), їх у дендропарку понад 10 дерев. Дугласія походить з Північної Америки, і на Західній Україні всього декілька таких насаджень.

Ці види збереглись у вигляді окремих біогруп, а за продуктивністю вони перевищують місцеві породи. На Львівщині це єдине місце проростання цінних лісових порід на невеликій території. Сьогодні лісотехніки поволі відновлюють наукову роботу в дендрологічному парку.

FB Дунайсько-Карпатська Програма / Danube-Carpathian Programme: “… дендропарк ніяк не відмежований від лісу. Скоріше, він вже став частиною букового масиву. Довгий час тут нічого не робили, у насадження проникли самосіви. Знайти та розгледіти щось у хащах зараз - практично неможливо. Навіть на сайті Державного підприємства “Винниківський лісгосп”, у підпорядкування якого знаходиться дендропарк, про пам'ятку подано обмаль інформації. Схоже, лісівники навіть не знають, яка цінність знаходиться у їх підпорядкуванні”.

Львівський лісовий заказник. 

Львівський заказник — лісовий заказник місцевого значення. Розташований у Личаківському районі м. Львова, між Винниківським озером, вул. Забава, місцевістю Пирогівка (Львів) та селами Волиця і Бережани (колишній Пустомитівський район). Південно-західна межа - дорога Бережани - Сихівська Вулька - Пирогівка. Площа — 523 га. 

Перебуває у віданні ДП «Львівський лісгосп» (Винниківське лісництво), кв. 22, 28-30, 33-35, 38-44. Оголошений рішенням Львівської облради від 9. 10. 1984 р. №495. Територія характеризується мальовничими ландшафтами і розташована в лісопарковій зоні міста Львова, в межах низькогірного Давидівського пасма. 

За лісорослинним районуванням територія розміщена в окрузі Давидівське пасмо (частина Подільської височини). Створений з метою збереження цінних букових лісів з мальовничими ландшафтами. Основний деревостій становлять: бук, сосна, дуб, вільха чорна; в підліску зростають ліщина, крушина, бузина червона, бузина чорна, горобина, свидина. Серед трав'яних рослин зростають папоротник, фіалка, плющ, первоцвіт, підсніжник звичайний, копитняк європейський, медунка.

 Підпреськ

 На географічних мапах XIX — першої пол. ХХ ст. у районі сучасної вул. Забава позначено топоніми  г.  Пріска 360 м н. р. м. (Góra Pryska), урочище Пріска (Pryska). 

Ймовірно, що саме тут і розташовувався давній «Підпреськ», про який згадується в грамоті  короля Казимира ІІІ від 22 серпня 1352 р. (перша письмова згадка про Винники) (за І. Тимцем). 

 Великий ліс

Узгір’я, що знаходиться вздовж правого берега р. Маруньки. Назва очевидно походить від великого і колись дуже густого, важкопрохідного масиву лісу. Великий ліс сьогодні є частиною Винниківського лісопарку — лісового масиву на території, підпорядкованій Львівській міській раді. Площа лісопарку 2 799 га.  У ландшафтному плані Винниківський лісопарк розташований на пагорбах Давидівського кряжа, і межує на півночі з Малим Поліссям, а на півдні — з Львівським Опіллям. Основу лісу становлять насадження сосни і бука. Територія входить до складу Львівського заказника.

Винниківський  лісовий заказник.  

Винниківський  заказник -  лісовий заказник місцевого значення в Україні. Розташований у межах колишнього Пустомитівського району Львівської області, біля села Бережани, на південь від міста Винники (між селами Бережани, Виннички і Пасіки-Зубрицькі). Площа 848 га. Оголошено рішенням Львівської облради від 9.10.1984 року № 495. Перебуває у віданні Львівський ДЛГ (Винниківське лісництво, кв. 49-71, 84-86).  Заказник створений з метою збереження частини лісового масиву з цінними дубовими насадженнями. Територія характеризується мальовничими ландшафтами й розташована в лісопарковій зоні міста Львова, в межах низькогірного Давидівського пасма. Через заказник проходить кільцева автодорога Львова (частина автошляху Е40).

 За лісорослинним районуванням територія лісу належить до району Західно-Подільського горбогір'я, де ростуть високопродуктивні насадження. Вся територія характеризується неповторними ландшафтами. 

 Вулька.

Давній топонім біля Винник. Ойконім «Вулька» мали сучасні села Волиця (колишня назва — Перша Вулька), Бережани  (колишня назва — Друга Вулька), Соснівка (колишня назва — Третя Вулька) Пустомитівського району, частина Сихівського району м. Львова (Сихівська Вулька). Лісовий масив між хутором Коп’ятин (c. Давидів) і Сиховом ще й тепер називають — Ліс Вулька.  Назва Вулька походить від зменшувального від польського «воля» (пол. Wola) – Вулька (пол. Wólka). «Воля» — вільне поселення, слобода. У давнину так називали поселення, які заснували польські магнати на вільних землях, звільняючи мешканців на 10-20 років від податків.

Цікавим є факт, що в Тернопільській області у Бережанському районі теж с. Вульку перейменовано на Волицю. Ще назву Вулька мають місцевості Франківського та Личаківського районів Львова.

Вулька – місцевість у Франківському районі м. Львова, яка обмежена вул. Княгині Ольги, Сахарова, Героїв Майдану, Стрийською та залізничним полотном колії Львів – Чернівці. Вулька – вільне приміське поселення над потоком Сорока (Вулецький потік), яке було засноване у XVII столітті.  У 1893 – 1894 рр. на Вульці компанія «Сіменс і Гальске» збудувала трамвайне депо та електростанцію постійного струму.

       Вулька Каміанська – місцевість у Личаківському районі м. Львова поруч із територією Львівської обласної клінічної лікарні між сучасними вулицями Чернігівською, Пекарською, Мечнікова та Юрія Руфа. 

 Коп’ятин.

Коп’ятин  — колишній хутір біля Третьої Вульки. Знаходиться на північ від Вульки, в сторону Пасік Зубрецьких, біля озера "Мала Швейцарія". Тепер підпорядковане с. Давидів (колишній Пустомитівський район).

1919 р. Карта «Wіnniki». Масштаб 1:25 000. Видавництво: Biuro Kartograficzne Oddz. IV. Dow. Gen. Iwaszkiewicza.  

На карті позначені: Винники (Wіnniki); німецька колонія Вайнберґен (Weinberg); німецький цвинтар; німецька колонія Унтерберґен (Unterberg); залізнична колія Львів-Підгайці; залізнична станція на теперішній вул. Івасюка; урочище Діброва (Dabrowa); між Вайнберґеном та Унтерберґеном – урочище Під діброва (Pod dabrowa); Ліс Жупан (Las Zupan); урочище Лисівка (Lysówka); Чортова cкеля 414 м н. р. м. (Czartowska Skala); урочище Млинівці (Mlynowce); залізнична станція Маріївка (Mariówka); г. Приска 360 м н. р. м. (Góra Pryska) в районі сучасної вул. Забава; Великий ліс (Wielki Las) між Сиховом і Винниками; Ліс Вулька (Las Wólka); поселення — Перша Вулька (Wólka), Друга Вулька, Сихівська Вулька (Wólka Sichowska); поселення Коп’ятин; потік Чишківський (Czyszkowski), що бере початок між г. Приска та г. Копань й протікає через територію Першої Вульки; потік Чепін (Czepin), що протікає через територію Третьої Вульки; дорога на Львів; дорога на Бібрку; дорога на Золочів та довкільні села.

1919—1939 рр. Карта «Mapa Szczegółowa Polski» (Детальна карта Польщі). Масштаб 1:25 000. Аркуш «PAS49 SLUP38 H Lwów-Wіnniki» 1931 р. Видавництво: Wojskowy Instytut Geograficzny.

На карті позначені: Винники (Wіnniki); німецька колонія Вайнберґен (Weinbergen); Чортова cкеля 414,2 м н. р. м. (Czartowska Skala); Ліс Жупан 392 м н. р. м. (Las Zupan); г. Лисівка (Lysówka); урочище Млинівці (Mlynowce); урочище Млинівка (Mlynowka) між Млинівцями і теперішнім дріжджзаводом; р. Марунька (Marunka); потік Кривий (Krzywy); потік Марущак (Maruszczak) вздовж Діброви; потік Млинський (Mlynski) між Млинівцями та г. Приска; потік Чишківський (Czyszkowski), що бере початок між г. Приска та г. Копань і протікає через територію Першої Вульки; потік Cихівський (Sichowski), що протікає через територію Другої Вульки; г. Приска 360 м н. р. м. (Góra Pryska) в районі сучасної вул. Забава; Великий ліс (Wielki Las) між Сиховом і Винниками; г. Копань 351,9 м (Góra Коpań); Ліс Вулька (Las Wólka); потік Чепін (Czepin), що протікає через територію Третьої Вульки; поселення — Перша Вулька (Wólka), Друга Вулька, Третя Вулька, Сихівська Вулька (Wulka Sichowska), Kopiatyn (Коп’ятин) – на південний захід від Третьої Вульки та довкільні села.

 З історії організації природно-охоронних об’єктів у Львові та  околицях (В. Шушняк, Г. Савка. Вісник Львівського університету. Серія географічна. 2014. Випуск 45. С. 436–442).  

Організація природно- охоронних об’єктів у Львові та його околицях має тривалу історію. Перший перелік цінних пам’яток природи, що потребують охорони, опублікований 1904 р. у часописі “Kosmos”; до нього увійшли “Чортова скеля” під Львовом, печера в Страдчі та Ко-ролівська скеля біля Янова.  

У 1910 р. професор ботаніки Львівського університету М. Раціборський рекомендував визнати резерватом природи гору Хомець з оригіналь- ною степовою рослинністю, піщані дюни під лісом “Голоско”, урочище “Ялівець” під Личаковим, “Чортову скелю” у Винниківському лісі. Зазначимо, що Львів на початку XX ст. був одним із найзеленіших міст Центральної Європи. У 1910 р. площа зелених насаджень у Львові на одного жителя становила 8,54 м 2 ; тоді як у Празі – 3,96 м 2 , Ґраці – 5,32, Берні – 3,67, Відні – 1,09 м 2. У 30-х роках ХХ ст. в околицях Львова функціонували степовий резерват “Хомець”, лісовий резерват “Чортова скеля”, болотний резерват “Білогорща”, резерват “Медова печера”.  

У 1960 р. як пам’ятки природи обласного значення затверджено – парк “Високий замок”, лісопарк “Погулянка”, гора “Високий замок”, гора “Льва”, гора “Ко- ртумова”. Статус пам’яток природи республіканського значення у 1964 р. отримали Стрийський парк, Ботанічний сад Львівського державного університету імені Івана Франка й Оброшинський дендропарк. У 1970 р. в документах згадано природні ландшафтні парки “Брюховицький” (3 144 га) і “Винниківський” (2 610 га), “Погулянка” (129 га), “Шевченківський Гай” (205 га) як місця відпочинку, що мали естетичне й оздоровче зна- чення. До пам’яток неживої природи віднесені “Гора Високий замок”, “Гора Лева”, “Чортова скеля”, “Кортумова гора”, “Медова печера”. Охоронюваним визнано Винни-ківський дендропарк.

 У 1972 р. з огляду на впровадження в Україні нової класифікації заповідних територій ландшафтні лісопарки “Брюховицький”, “Винниківський з озером”, “Басівський”, “Погулянка”, “Шевченківський гай”, лісопарковий меморіальний комплекс “Холм Слави” зачислені до категорії парків-пам’яток садово-паркового мис- тецтва. 

  У 1984 р. у Львівській обл. проведено великомасштабну реорганізацію природоохо- ронних об’єктів. На місці парку пам’ятки садово-паркового мистецтва Брюховицького ландшафтного лісопарку (3 124 га) створено лісовий заказник місцевого значення “Гряда” (1 149 га), а на місці парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва “Винників- ського ландшафтного лісопарку з озером” (2610 га) постало аж три лісові заказники місцевого значення загальною площею 1 724 га, а саме: “Чортова скеля” (436 га), “Винниківський” (848 га) і Львівський (523 га). Водночас знято статус геологічної пам’ятки природи з “Чортової скелі”. Унаслідок реорганізації об’єктів природно- заповідного фонду 1984 р. площа природоохоронних територій у Львові та його околи- цях зменшилась на дві третини. 

Наприкінці 80-х років ХХ ст. основна увага влади була звернута на проблеми озе- ленення міста. Згідно з обласною програмою, у Львові виділено такі територіально-функціональні одиниці: система паркового кільця центральної частини міста, система парків, що формує вихід до зовнішнього зеленого кільця (приміської зеленої зони), приміська зелена зона, а також міські сади і сквери. Також зроблено акцент на перспек- тиву формування облаштованих об’єктів зеленої інфраструктури на базі озер і водото- ків у приміській зеленій зоні. 

 Ухвалення 1992 р. Закону “Про природно-заповідний фонд України” і поява у ньому нової категорії - регіональний ландшафтний парк - по- сприяли організації 1993 р. регіонального ландшафтного парку “Знесіння” площею 312 га. Спочатку парк створювали як ландшафтно-історичний, пізніше перейменовува- ли на регіональний ландшафтний парк. Сьогодні структура природно-заповідного фонду Львова є майже незмінною від 1999 р. Загальна площа об’єктів ПЗФ у місті становить 3 547,71 га. Із 42 об’єктів лише 3 (загальною площею 97,2 га) мають загальнодержавне значення. Найбільша кількість ботанічних пам’яток природи, проте 18 з 22 об’єктів - це окремі ендемічні чи екзотичні дерева .

 ВИННИКИ

Винники — одне з найдавніших поселень біля Львова, ще у XXV тис. до н. е. людина вперше заселила околиці Винник. Місто розташоване на шляху, що споконвіку єднав два величні українські міста: Львів та Київ. Територія Винник та околиць знаходиться на межі Грядового Побужжя і Давидівського пасма. За чудову природу у XIX ст. Винники називали "маленькою Швейцарією", перлиною Львівщини.

Винники було засновано у другій половині XIII ст. руським (українським) королем Левом Даниловичем. Спочатку місто мало назву Малі Винники. За часів Галицько-Волинської держави першим відомим власником Винник був Бертольд Штехер (перший німецький війт Львова за часів короля Лева Даниловича). За свою працю на благо міста він отримав у винагороду від короля Лева млин Сільський Кут, озера та два невеликі маєтки в Малих Винниках та Підберізцях. Матеус (Матвій) Штехер — син Бертольда — також був війтом Львова і володарем Винник на поч. XIV ст.

Право на володіння Винниками, нащадкам Бертольда, згодом підтвердив польський король Казимир III своїм привілеєм від 22 серпня 1352 р. Ця грамота містить першу письмову згадку про Винники.

17 травня 1666 р. польський король Ян II Казимир дозволив Стефанові Замойському перетворити Винники на місто, надавши йому Магдебурзьке право, створити тут купецьке братство і ремісничі цехи та двічі на рік проводити у місті великі ярмарки - на Михайла та Зелені свята.

23 серпня 1992 р. — перше святкування дня міста Винники.

*Байцар Андрій. Винники туристичні. Науково-краєзнавче видання. Винники: Друксервіс, 2016.  312 с.

*Байцар Андрій. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020.  640 с.

*Байцар Андрій. Природа та історія м. Винники й околиць. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020.  420 с.

*Байцар Андрій. СТАЛИЙ РОЗВИТОК ГРОМАДИ м. ВИННИКИ. Монографія. Львів-Винники, 2024. 177 с.

Польська карта 1931 р.

1919 р.