З історії м. Винники (поч. 1900-х рр.). Крадіжка тютюну з тютюнової фабрики

Винники — одне з найдавніших поселень біля Львова, ще у XXV тис. до н. е. людина вперше заселила околиці Винник. Місто розташоване на шляху, що споконвіку єднав два величні українські міста: Львів та Київ. Територія Винник та околиць знаходиться на межі Грядового  Побужжя і Давидівського пасма. За чудову природу у XIX ст. Винники називали "маленькою Швейцарією", перлиною Львівщини.

Винники було засновано у другій половині XIII ст. руським (українським) королем Левом Даниловичем. Спочатку місто мало назву Малий Винник. За часів Галицько-Волинської держави першим відомим власником Винник був Бертольд Штехер (перший німецький війт Львова за часів короля Лева Даниловича). За свою працю на благо міста він отримав у винагороду від короля Лева млин Сільський Кут, озера та два невеликі маєтки в Малих Винниках та Підберізцях. Матеус (Матвій) Штехер — син Бертольда — також був війтом Львова і володарем Винник на поч. XIV ст.

Право на володіння Винниками, нащадкам Бертольда, згодом підтвердив польський король Казимир III своїм привілеєм від 22 серпня 1352 р. Ця грамота містить першу письмову згадку про Винники.

17 травня 1666 р. польський король Ян II Казимир дозволив Стефанові Замойському перетворити Винники на місто, надавши йому Магдебурзьке право, створити тут купецьке братство і ремісничі цехи та двічі на рік проводити у місті великі ярмарки - на Михайла та Зелені свята.

23 серпня 1992 р. — перше святкування дня міста Винники.

Місто ВИННИКИ ЦЕ:

Перший скульптурний пам’ятник в Україні й у світі Т. Шевченку – 1913 р.

Перший пам’ятник в Україні воїнам УГА – 1922 р.

Винники та Підберізці - перші населені пункти Галичини де було скасовано панщину 1 лютого 1786 р.

Понад 40 ГЕРОЇВ, що віддали своє життя за Свободу України під час москальсько-української війни! Вічна Вам пам'ять!

 1854—1867 рр. — Винниківський повіт.

1867—1918 рр. — Винниківський судовий повіт.

Винниківський судовий повіт існував у таких межах (на 1910 р.): Білка Королівська, Білка Шляхетська, Борщовичі, Винники, Виннички, Вовків, Давидів, Дмитровичі, Гаї, Гончари, Глуховичі, Германів, Кам’янопіль, Журавники, Кам'янопіль, Козельники, Кротошин, Лисиничі, Миклашів, Милятичі, Підберізці, Підбірці, Селиська, Сухоріччя, Товщів, Черепин, Чишки, Чарнушовичі, Чижиків, Weinbergen (Винники), Unterbergen (Підгірне).

ЗУНР. 1 листопада 1918 р. — 1919 р. (друга пол. травня) — судовий округ (повіт) Винники.

1921 р. — 1924 р. — сільська ґміна Винники.

1921 р. — 1933 р. — сільська ґміна Вайнберґен.

1924 р. — 1934 р. — міська ґміна Винники.

1924 р. — Польський Сойм прийняв ухвалу про зачислення громади Винник до списку містечок.

20 жовтня 1933 р. Винники повторно отримали статус міста.

10 січня 1940 р. — 26 вересня 1959 р. (з перервою під час війни) — Винники центр Винниківського р-ну. 

До Винниківського району, у різний період, належали села: Виннички, Гончари, Давидів, Черепин, Товщів, Селиська, Великі Кривчиці, Лисиничі, Підбірці, Ямпіль, Кам’янопіль, Верхня Білка, Нижня Білка, Гаї, Чижиків, Підберізці, Чишки, Дмитровичі, Глуховичі, Козельники, Пасіки Зубрицькі, Кротошин, Сихів, Зубра, Гори.

*Байцар Андрій. Видатні винниківчани: Науково-краєзнавче видання. Львів-Винники, 2012. — 88 с.

*Байцар Андрій. Винники: Науково-популярне краєзнавче видання. Львів-Винники: ТзОВ ВТФ «Друксервіс», 2015. — 100 с.

*Байцар Андрій. Винники туристичні. Науково-краєзнавче видання. Винники: Друксервіс, 2016.  312 с.

*Байцар Андрій.  Історія Винник в особах. Науково-краєзнавче видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2017.  180 с.

*Байцар Андрій. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020.  640 с.

*Байцар Андрій. Природа та історія м. Винники й околиць. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020.  420 с.

*Байцар Андрій. СТАЛИЙ РОЗВИТОК ГРОМАДИ м. ВИННИКИ. Монографія. Львів-Винники, 2024. 177 с.

Московська орда повторила Батуринську різанину 1708 р. Звірства москалів в Україні. 2022 р.

 

Московська орда повторила Батуринську різанину 1708 р. 

Москальські ВИРОДКИ!!! ТАКЕ, НЕ ПРОЩАЄТЬСЯ!!! 

Упокій Господи ці невинні Душі, вбиті нелюдами за Україну. Вічная пам'ять!

1708 р. Під час Батуринської трагедії. москалі вирізали всіх жителів Батурина, незалежно від віку і статі. Козацьку старшину розіп’яли на хрестах, прив’язали до плотів і пустили вниз по річці Сейм. За різними оцінками, загинуло від 11-ти до 15-ти тисяч батуринців. Саме місто пограбували, із церков вивезли усе цінне, а храми спалили.

2022 р. Москальські нелюди вбили тисячі мирних УКРАЇНЦІВ. Застрелені в потилицю цивільні чоловіки зі зв'язаними руками. Зґвалтовані й вбиті жінки. Зарізані діти. Спалені будинки. Розграбоване майно.

Фото з FB. Квітень 2022 р. Нескорена Україна.

ТАРАС ШЕВЧЕНКО разом зі своїм народом — на віки!

 

27 березня 2022 р. Харків

 

4 квітня 2022 р.Пам'ятник Тарасу Шевченку з уламковими пробоїнами у Бородянці на північний захід від Києва.

Винники. 20 травня 1934 р. "На спомин першого СВ. ПРИЧАСТІЯ"

 

                                               З архіву Миколи Тинкалюка

Карти бойових дій. Москальсько-українська війна. 2022-2025 рр.

2024-2025 рр. Курська операція

2024 р. Бої за Харківщину.

10 травня на світанку Росія пішла у наступ у Харківській області. Російські окупаційні війська  захопили зразу чотири прикордонні селища на Харківщині (Стрілечтя, Червоне, Пильня та Борисівка).

12 травня 2024 р.

11 травня 2024 р.

10 травня 2024 р.

2023 рік

2023 рік почався з битви за Бахмут, а закінчується битвою за Авдіївку. Обидві увійдуть в історію як найбільш кровопролитні. Але за цей час ЗСУ зуміли наростити вогневу міць. Якщо в січні-лютому в день у середньому знищували 740 росіян, то в листопаді-грудні – 950. Натомість Росія, яка на початку війни могла наступати по всьому фронту, зараз має потенціал лише на окремі кілометрові ділянки.На лінії фронту відбулися дві суттєві зміни. Росіянам вдалося окупувати Бахмут і територію на схід від міста, тобто близько 530 км кв., натомість ЗСУ пробили дві великі дірки в обороні рашистів на південному фронті загальною площею близько 270 км кв., а також ще 43 км кв. відбили в ході контрнаступу біля Бахмута.

Історична битва за Бахмут

Повна окупація Донеччини залишається пріоритетною метою Росії. З наступу на Бахмут стартував новий етап реалізації цього плану. Битва розпочалася в серпні 2022 року і триває досі, однак найдраматичніші події відбулися у січні – травні 2023 року. Спочатку ми втратили кілька сіл біля Соледара, а через два тижні й сам Соледар, що стало загрозою не тільки для Бахмута, а й для нашого плацдарму біля Сіверська. Однак ЗСУ зуміли ліквідувати загрозу наступу росіян північніше від Бахмута. Вуличні бої ворог вів шляхом тотального знищення міської забудови. Крім Соледара й Бахмута, рашисти взимку окупували ще 24 села. В межах літньої кампанії контрнаступу ЗСУ повернули Кліщіївку й Андріївку, південніше Бахмута, а також наблизилися впритул до Ягідного та Берхівки, на півночі від міста. Втім під час розпочатого у грудні нового масованого наступу окупантам вдалося відкинути наших героїв знову до околиць Богданівки й Іванівського.

У підсумку битви Росія втратила понад 60 тис. солдатів знищеними та пораненими, а ЗСУ в 7,5 раза менше. Росіянам вдалося окупувати Бахмут завдяки зосередженню армії, яка переважала кількісно, та збільшенню переваги в артилерії до пропорції 1:8.

Битва за Вугледар

Вугледарський плацдарм дуже муляє росіянам, бо загрожує роботі залізниці Маріуполь – Волноваха – Донецьк. На початку 2023 року рашисти пішли на другий потужний штурм міста і змогли наблизитися до нього на відстань 2 км. Втім, дорогою ЗСУ за три тижні розбили їм половину всієї бронетехніки – понад 200 шт. Відтоді росіяни не робили серйозних спроб знову атакувати Вугледар, аж поки в грудні не розпочали новий наступ широким фронтом на всій Донеччині.

Унаслідок цього наступу їм вдалося завершити окупацію повністю знищеного міста Мар’їнка, яке до цього на 90% було зайняте росіянами. В останні тижні грудня ворог активував наступ в зоні між Мар’їнкою і Вугледаром та зумів підійти впритул до околиць сіл Побєда і Новомихайлівка, де відбувся найглибший прорив фронту в 2023 році з часу бахмутівської битви – близько 5 км. У разі продовження цих тенденцій наступною ціллю для ворога знову стане Вугледар, над яким нависне загроза напівоточення.

Контрнаступу ЗСУ на південному фронті

Наступ почався 4–6 червня одночасно на Мелітопольському, Токмацькому та Бердянському напрямках. У перші місяці наступу, долаючи мінні поля та лінії захисту, наші військові зуміли здобути три плацдарми. Найбільший – у районі Великої Новосілки, де вони пройшли понад 10 км углиб і 25 км завширшки та звільнили 9 сіл (Нескучне, Урожайне, Старомайорське, Благодатне, Макарівка, Сторожове, Рівнопіль, Новодарівка, Левадне). На Токмацькому напрямку Сили оборони звільнили 100 кв. км навколо села Роботине, а на Мелітопольському зуміли пробитися на 2,5 км вглиб і звільнили 3 села (Степове, Лобкове, П'ятихатки). Далі наступ загальмував і в підсумку не виконав початкових цілей – дійти до Азовського моря. Однак підготував добре підґрунтя для контрнаступу 2024 року. Зокрема вдалося зберегти підготовлений кістяк нових бригад, а також понад 80% бронетехніки.

 На лівобережжі Херсонщини ЗСУ зуміли закріпитись як мінімум на двох плацдармах – біля Антонівського мосту та села Кринки. Також розвивають інші перспективні ділянки, біля Голої Пристані та Олешок. Унікальність цієї операції полягає в тому, що тисяча наших героїв за підтримки артилерії і дронів з правого берега тримають у напрузі 65-тисячну армію ворога, яка вже кілька місяців не здатна вирішити цю ситуацію.

Карти зміни лінії фронту та найбільші битви 2023 р.

2022 р.

                                                                              9-13 липня