пʼятниця, 15 березня 2019 р.

Винниківщина на австрійських (австро-угорських) картах XVIII XIX ст.


Історичним центром Винниківщини є місто Винники. Винники — одне з найдавніших поселень біля Львова, ще у XXV тис. до н. е. людина вперше заселила околиці Винник. Місто розташоване на шляху, що споконвіку єднав двавеличні українські міста:Львів та Київ. Винники було засновано у другій половині XIII ст. українським королем Левом Даниловичем. До Винниківщини належать землі, які в різний історичний період входили в склад Винниківського повіту, Винниківського судового повіту та Винниківського району: Виннички, Гончари, Давидів, Черепин, Товщів, Селиська, Великі Кривчиці, Лисиничі, Підбірці, Ямпіль, Кам’янопіль, Верхня Білка, Нижня Білка, Гаї, Чижиків, Підберізці, Чишки, Дмитровичі, Глуховичі, Козельники, Пасіки Зубрицькі, Кротошин, Сихів, Зубра, Гори.

ВСТУП

Більшість карт, де зображені мальовничі Винники та околиці, знаходиться у Львівській національній науковій бібліотеці ім. Василя Стефаника НАН України. Тут міститься колекція карт і атласів, що налічує понад 20 000 примірників. Основою картографічної колекції бібліотеки послужили картографічні твори із зібрань бібліотек Наукового товариства ім. Тараса Шевченка, «Оссолінеума» (до фондів цієї наукової установи ввійшли колекції родини князів Любомирських та бібліотека Павліковських), Народного дому.

Топографічним зніманням Австрії з військовою метою займалось спочатку Австрійське Генеральне квартирмейстерство, яке виконало у 1763–1785 рр. перше топографічне знімання (Йосифінське). 1806 р. воно ж розпочало роботи на основі кадастрової тріангуляційної мережі з другого топографічного знімання (Францісканське), що були завершені вже Військово-географічним інститутом до 1869 р. Упродовж 1869–1887 рр. на основі оновленої тріангуляційної мережі інститут проводить третє топографічне знімання (Франціскансько-Йосифінське). У результаті кожної такої зйомки територія австрійської держави разом з приєднаними краями була покрита топографічними картами [Сосса Р. І. Історія картографування території України: Підручник для студентів вищих навчальних закладів. 2007].

Високий розвиток військового топографічного знімання Австрії (з 1867 р. – Австро-Угорщини) пов’язаний з успішною діяльністю Кайзерівського і королівського військово-географічного інституту (K. u. K. Militärgeographische Institut). Інститут  був заснований 7 січня 1839 р. у Відні шляхом об’єднання Військово-географічного інституту в Мілані (I. R. Istituto geografico militare) і Топографічно-літографічного закладу Генерального штабу армії Австрійської імперії. До 1888 р. інститут мав назву «K. K. Militärgeographisches Institut», після цього — «K. u. K. Militärgeographisches Institut». Він підпорядковувався шефові Генерального штабу австрійської армії, а з 1913 р. — безпосередньо військовому міністерству. Після розпаду Австро-Угорщини в 1918 р. Військово-географічний інститут у Відні було реорганізовано: з 1919 по 1921 рр. він був розділений на Федеральне геодезичне управління Австрії і Картографічний інститут. Згодом в 1923 р. повноваження у сфері геодезії та топографії передали Федеральному відомству метрології і геодезії Австрії (BAfEuV). Після включення Австрії у 1938 р. до складу Німецького рейху Картографічний інститут був об’єднаний з BAfEuV в Hauptvermes-sungabteilung XIV in Wien, який проіснував до закінчення Другої світової війни 1945 р. [Сосса Р. І. та ін. Каталог австрійських топографічних карт українських земель (1870-1918 рр.). 2012].

Українські землі у складі Австро-Угорщини (переважно до лінії Київ – Одеса) зображувалися на топографічних картах Кайзерівського і королівського військово-географічного інституту. Це були карти масштабів 1:750 000 (карта Європи), 1:576 000, 1:300 000, 1:200 000 (Генеральна карта Європи), 1:288 000 (карти Угорщини і Галичини), 1:115 200 (карти Галичини), а також 1:75 000 та 1:25000.

На німецьких картах Україна зображувалася переважно в масштабі 1:100 000, 1:300 000 і 1:800 000.

Видавництвом карт у Польщі займався в основному Військовий географічний інститут (Wojskowy Instytut Geograficzny; WIG; 1919-1949 рр.). Він був заснований для потреб армії та видавав карти масштабів 1:25 000, 1:100 000, 1:300 000, 1:500 000, 1:750 000. За основу було прийнято аркуш 1:100 000.

WIG в основному видавав наступні типи карт: 1: 25 000 (Mapa szczegółowa — детальна карта), 1: 100 000 (Mapa taktyczna — тактична карта), 1: 300 000 (Mapa operacyjna — операційна карта). У 1923 р., були введені єдині нові топографічні знаки в польських картах.

Під час Другої світової війни WIG працював в Шотландії (Единбург).

Уперше рельєф усієї території України зображений О. А. Тілло на гіпсометричній карті Європейської Росії масштабу 1:252 000 (1890 р.).

У СРСР до середини 1930-х рр. перевидавали виправлені карти Російської імперії в старих верстових масштабних рядах, здебільшого масштабів 1:42 000 і 1:420 000, частково – 1:126 000 і 1:21 000. Проте з 1920-х рр. поступово вводяться метричні ряди масштабів топокарт, які остаточно були затверджені в 1934 р. (1:10 000, 1:25 000, 1:50 000, 1:100 000, 1:200 000, 1:500 000, 1:1 000 000). У 1928 р. було прийнято рішення про введення в СРСР єдиної системи прямокутних координат Гаусса-Крюгера.

На західноукраїнські землі тим часом були складені карти західноєвропейського зразка метричних масштабів: польські, на австрійсько-німецько-російській основі, – для Галичини, Холмщини, Підляшшя, Волині; чехословацькі, на австрійській основі, – на територію Закарпаття; румунські – для Буковини та Бессарабії.

Територія радянської України, крім того, зображувалася на всіх закордонних картах (Румунії, Польщі, Чехословаччини). Це були доповнені й перероблені видання з карт часів Першої світової війни.

Нульовий меридіан — географічний меридіан, довгота якого дорівнює нулю градусів. На даний час нульовим меридіаном заведено вважати Гринвіцький меридіан. Протягом історії в різних країнах географи обирали дуже різні меридіани, від яких вели відлік.

Меридіан Ферро – меридіан, що проходить через канарський острів Ієрро (раніше Ферро). 1634 р. у Франції довгота острова Ферро, як найзахіднішої точки Старого світу була прийнята за визначення нульового меридіана. Згідно з тодішніми обчисленнями, Париж перебував рівно на 20° на схід від острова. До Міжнародної меридіанної конференції 1884 р. разом з Паризьким меридіаном широко використовувався в якості нульового меридіана для відліку географічних довгот. Різниця між довготою щодо о. Ієрро і загальноприйнятим зараз Гринвіцьким меридіаном становить 17° 39' 46". Гринвіцький меридіан вперше був обраний як нульовий 1851 р.

Пулковський меридіан, що проходить через центр головної будівлі обсерваторії і розташований на 30° 19,6 ' на схід від Гринвіча, раніше був точкою відліку для всіх географічних карт Росії.

Радянські карти. При створенні в травні 1918 р. Всеросійського головного штабу в його складі було утворено Військово-топографічне управління. Військово-топографічне управління перейменовано від 10 жовтня 1919 р. в Управління корпусу військових топографів (УКВТ).

Зі створенням Штабу РСЧА (Робітничо-селянська Червона армія) в лютому 1921 р. УКВТ увійшло до його складу. Від 10 грудня 1923 р. УКВТ реорганізовано у Військово-топографічний відділ Штабу РСЧА. З 20 червня 1924 р. Військово-топографічний відділ Штабу РСЧА перейменовано у Військово-топографічне управління. Воно займалося аерофототопографічними та геодезичними зйомками, науково-випробувальними, астрономічними, геодезичними, топографічними і картографічними роботами за завданнями Штабу РСЧА, постачанням центральних і місцевих органів предметами геодезичного, топографічного, креслярського, картовидавничого майна. 22 липня 1926 р. Управління було передано до ГУ РСЧА (Головного управління РСЧА).

2 січня 1931 р. знову повернуто до складу Штабу РСЧА.

Від 21 червня 1931 р. Військово-топографічне управління стало називатися Управлінням військових топографів. З листопада 1934 р. Управління військових топографів стало відділом військово-топографічної служби. Разом з апаратом Штабу РСЧА увійшло до складу Генерального штабу РСЧА.

26. 09. 1935 р. Штаб РСЧА перейменований в Генеральний штаб РСЧА.
26. 07. 1940 р. Генеральний штаб РСЧА перейменований в Генеральний штаб Червоної Армії (ГШ ЧА). 03. 06. 1946 р. ГШ ЧА перейменований в Генеральний Штаб Збройних Сил СРСР (ГШ ЗС СРСР).

Зустрічаються карти РСЧА, видані до 1930-их рр., у яких масштаби верстові — 1: 42 000, 1: 84 000, 1: 420 000. Ці карти видавалися на основі аналогічних карт Російської імперії, частково з оновленим змістом карт. Зустрічаються і не оновлені видання карт Російської імперії. Слід відзначити, що аж до Другої світової війни РСЧА видавала карти масштабу 1:25 000, 1:50 000, 1:100 000 на основі карт Російської імперії, частково відновивши зміст або навіть без змін.

Карти нового покоління, що видавалися після 1930-их рр., масштабу 1:25 000, 1:50 000, 1:100 000, 1:200 000, 1:300 000, 1:500 000, 1:1 000 000 були прикладом для інших держав.

Зміст карт нового покоління теж не однакового оновлення — від оригінальної топографічної зйомки до оновлених за доступними матеріалами карт.

Одному аркушеві карти масштабу 1:1 000 000 відповідають:

* чотири аркуші карти масштабу 1:500 000, які позначаються великими буквами А, Б, В і Г; номенклатура цих аркушів має вигляд, наприклад М-35-В;

* 9 аркушів карти масштабу 1:300 000, які позначаються римськими цифрами І, II, ..., IX, що пишуть перед номенклатурою аркуша мільйонної карти, наприклад IV-M-35. На відміну від карт масштабу 1:200 000 римська цифра ставиться перед номенклатури мільйонного аркуша;

* 36 аркушів карти масштабу 1:200 000, які позначаються також римськими цифрами, приклад номенклатури аркушів цієї карти М-35-ХІХ;

* 144 аркуші масштабу 1:100 000, які позначаються арабськими цифрами від 1 до 144, номенклатура цих аркушів має вигляд, наприклад М-35-73.

Аркушеві карти масштабу 1:100 000 відповідають чотири аркуші карти масштабу 1:50 000, які позначаються початковими буквами російського алфавіту А, Б, В, Г і номенклатура має вигляд М-35-73-В.

Аркушеві карти масштабу 1:50 000 відповідають чотири аркуші карти масштабу 1:25 000, які позначаються малими буквами російського алфавіту а, б, в, г, наприклад М-35-73-В-в.

Аркушеві карти масштабу 1:25 000 відповідають чотири карти масштабу 1:10 000, які позначаються арабськими цифрами 1, 2, 3 і 4; приклад їх номенклатури М-35-73-В-в-3.

У СРСР при геодезичних і картографічних роботах був прийнятий еліпсоїд Красовського, розміри якого було обчислено в 1940 р.: велика піввісь — 6 378 245 км, полярне стиснення — 1:298,3. Назву отримав від прізвища відомого російського астронома-геодезиста Феодосія Красовського (1878—1948), під керівництвом якого вперше було обчислено цей еліпсоїд.

На території колишнього СРСР, України та ряду інших країн для великомасштабних карт використовується проекція Гауса-Крюгера. У 1825 р.  Карл Фрідріх Гаус вирішив загальну задачу по зображенню однієї поверхні на іншій зі збереженням подібності в нескінченно малих частинах. Робочі формули проекції були виведені А. Крюгером в 1912 р. Ця проекція є рівнокутною, тобто зберігає кути й напрямки.

Карти, видані в СРСР починаючи з 1942 р., використовують систему координат 1942 р. (СК-42). Для цивільних цілей була введена спотворена система координат 1963 р. (СК-63) зсунутою рамкою (рамками).

В СРСР  до категорії топографічних карт належали карти масштабів 1:1 000 000, 1:500 000, 1:300 000, 1:200 000, 1:100 000, 1:50 000, 1:25 000 та 1:10 000. Карти масштабів 1:5 000, 1:2 000, 1:1 000 і 1:500 вважалися топографічними планами.

Карта масштабу 1:1 000 000 вважалася стратегічними, а карти масштабу 1:500 000, 1:300 000 і 1:200 000 належали до оперативних карт. Карти масштабу 1:100 000, 1: 50 000 та 1:25 000 складали групу тактичних карт.

Система координат 1942 р. (СК-42).

В основу номенклатури топографічних карт покладена карта масштабу 1: 100 0000 (10 км в 1 см). Вся поверхня Землі ділиться паралелями на ряди (через 4°), а меридіанами — на колони (через 6°);  сторони трапеції, що утворилася, служать межами аркушів карти масштабу 1: 1000 000. Ряди позначаються великими латинськими літерами від А до V, починаючи від екватора до обох полюсів, а колони — арабськими цифрами, починаючи від меридіана 180° із заходу на схід. Номенклатура аркуша карти складається з букви ряду і номеру колони. Наприклад, лист з містом Львів позначається М-35. Приполярні круглі області (з широтою понад 88°) позначаються літерою Z без вказівки номеру колони.

Листи мільйонних карт, розташовані між широтами 60—76°, подвоюються по довготі; так, аркуш карти масштабу 1: 1 000 000 матиме протяжність по довготі не 6, а 12°. Вище 76° карти збільшуються вчетверо і займають 24° довготи. За 88° знаходиться лист Z, який займає всі 360°. Здвоєні аркуші мільйонної карти позначаються з зазначенням ряду (буквою) і двох відповідних колон (непарним і подальшим парним числом). Зчетверені листи утворюються схожим чином, чотири колони перераховуються через кому. Аркуші карти масштабу 1:100 000 утворюються поділом карти масштабу 1:1 000 000 на 144 аркуші з розмірами 20' по широті та 30' по довготі, які позначаються арабськими цифрами від 1 до 144. Щоб уникнути плутанини з картами масштабу 1: 500 000 і 1: 200 000 (для яких існують подібні альтернативні позначення), карти цього масштабу можуть позначатися тризначними арабськими цифрами без втрати початкових нулів, наприклад: ІЗ-35- 073 (аркуш «Львов»).

Система координат 1963 р. (СК-63).

Вона ґрунтується на триградусних зонах. Це спеціально спотворена СК, яка базувалася на проекції Гауса-Крюгера і системі координат 1942 р. Карти системи координат 1963 р. мали той же самий розмір що і карти системи 1942 р., але на рамках були відсутні координати. Зміст карт копіювався з раніше виданих ідентичних карт (СК-42). За математичною сутністю — це та ж система Гауса-Крюгера, тільки номенклатура базових карт масштабу 1:100 000 побудована по-іншому.

Карти масштабу 1: 100 000 системи координат 1963 р. позначалися за прикладом карт СК-42: листи позначені номерами рядів широти й колонок довготи. Карти масштабу 1: 50 000 в системі координат СК-63 не видавалися.

  АВСТРІЙСЬКІ (АВСТРО-УГОРСЬКІ) МАПИ

 Найповніша колекція австрійських топографічних карт в Україні зберігається у фонді кабінету картографії Львівської національної наукової бібліотеки ім. Василя Стефаника.

Карти Квартирмейстерства австрійського Генерального штабу (des österreichischen Generalquartiermeisterstabes) були створені в 1749-1854 роках для 45 окремих австрійських коронних країв, сусідніх областей або земель. Картографами було охоплено простір Середньої Європи: на півночі – від Нідерландів, до узбережжя Північного моря і Західного Бугу в місці впадання її у Віслу; на південному сході – до Валахії (частина нинішньої Румунії); на півдні – до узбережжя Адріатичного моря, Італії та Провансу; на заході – до південно-західної Німеччини та окремих земель Франції. Всього було створено 4 685 аркушів карти, з них по Галичині та Лодомерії – 413 аркушів. Листи мають розмір близько 63 x 42 см. Масштаб карт 1:28 800.

1763 р. імператриця Марія-Терезія розпорядилася почати військово-топографічне картографування всієї Австрійської імперії. Але основна робота по зйомці місцевості проходила вже за часів наступного імператора Йосифа II. Тому в історії цей процес відомий більше як Йосифінське картографування (Josephinishe Landesaufnahme). Отже, з 1763 р. по 1787 р. Квартирмейстерство австрійського Генерального штабу з військовою метою виконувало перше знімання (Йосифінське картографування).

Перше знімання Галичини проведено на основі триангуляції (17721774 рр.) під керівництвом австрійського картографа Йозефа Лізґаніґа (Joseph Xaver Liesganig; 17191799) у масштабі 1:72 000. Для першого знімання була побудована триангуляційна мережа й виконані астрономічні спостереження на трьох пунктах (Львів, Ряшів, Краків). Детальне знімання виконувалась на основі геометричної мережі. 1778 р. була створена карта “Ost Galizien” на 79 планшетах (9 листах), на яких за допомогою мензули знімалися об’єкти і подробиці місцевості. Як розвиток геометричної мережі, так і саме здійснення мензуального знімання було виконано під керівництвом цього ж Йозефа Лізґаніґа. Задумана як загальна зйомка топографії для політичних і військових потреб, карта Йозефа Лізґаніґа створювалася з 1772 р. і була закінчена у 1790 р. Із-за допущених неточностей вона кілька раз доповнювалася і перевидавалася.

У Галичині з 1772 р. картографування виконувалося двома паралельними групами, в результаті чого були створені дві карти – Йозефа Лізґаніґа та Фрідріха фон Міґа (Friedrich von Mieg).

«Карта Королівства Галичини і Володимирії» (Karte des Koenigreiches Galizien und Lodomerien) або так звана «карта Міґа», створена у 1779—1782 рр. для військових потреб в рамках першого (Йосифінського) знімання території Галичини. Топографічні обміри Східної Галичини розпочалися під керівництвом фельдмаршала-генерала Зеегера та продовжилися обер-лейтенантом Фрідріхом фон Міґом, а з 1783 р. — майором Вальдау. Один лист мапи охоплює територію 1,6 х 2,44 милі, або близько 4-х квадратних миль.

1783 р. Квартирмейстерство австрійського Генерального штабу підготувало по Галичині та Лодомерії 413 аркушів карти (227 аркушів по території сучасної України), але картографічні матеріали залишалися секретними й не публікувалися для загального користування. Створену карту масштабу 1:288 000 опубліковано у Відні в 1790 р.

Карта «Lemberg Leopol Lwow». 1783 р. Масштаб: 1:28 800.

Формат карти: 63 х 42 cм.

Автор карти: Фрідріх фон Міґ.

Видавець: Квартирмейстерство австрійського Генерального штабу.

Опис карти «Lemberg Leopol Lwow» за Сергієм Терещенко:

Легенда:

*У лівій частині плану розташовано назву міста у трьох варіантах: «Лемберг, Леополь, Львув» (Lemberg Leopol Lwow).

*На плані довкола міста розміщено назви підміських сіл: Голоско Велике, Голоско Мале, Клепарів, Замарстинів, Збоїська, Малехів, Ласки, Сороки, Острів, Пруси, Каменополь, Теремчисько, Підбірці, Черовіча, Миклашів, Винники, Лисиничі, Пасіка, Дебза, Козельники, Вулька, Кульпарків, Забащова (Holosko Weliky, Holosko Malÿ, Kleparow, Zamarstinow, Zboiska, Malechow, Laski, Sroki, Ostrow, Prussy, Kamionopol, Teremczyszko B., Podborce, Czerowitza B., Miklaszow, Winiki, Lesienice, Pasieka, Debza, Kozielnikÿ, Wulka, Kulparkow, Zabatschowa B.).

Характеристика карти:

*План виконано в техніці кольорової літографії.

*На плані схематично позначено конфігурацію окремих будівель та фортифікацій.

*Межі передмість не позначено.

*На плані позначено елементи гідрографії, рельєфу місцевості та особливості ландшафту (сади, ліси і таке ін.)

*Написи на карті виконані німецькою мовою.

Топоніміка карти:

Топоніміка включає близько 100 об'єктів. Більшість об'єктів позначено за допомогою спеціальних умовних позначень».

На фрагменті карти «Винники» показано: територію міста, передмістя, довкільні села (Чишки, Вулька, Сихів, Лисиничі, Підбірці, Підберізці та ін.); в Млинівцях – сім ставів; великий став – між теперішніми вул. Забава та вул. Ломоносова (вздовж сучасної вул. Франка); стави на Першій Вульці (тепер с. Волиця; стави на «Радгоспі»); «Глиняні вали» у західній частині Винник (вік III-II тис. до н. е) та вали в урочищі Діброва; замок та ін.

Особливість графічного виконання карти — деталізація рельєфу місцевості, річок, потоків, ставів. Назви поселень подано польською мовою, що ж стосується більшості топонімів – річок, потоків, гір, урочищ, також часто сіл, то стосовно них, як правило, використано місцеві українські назви.

Опис карти Йозефа Лізґаніґа (1783 р.) за Михайлом Влохом:

«Східня половина мапи подає передпілля Львова на сході включно з Винниками. Тут зазначено найцікавіші для історії Винник оборонні споруди, які в археології мають назву «Глиняні вали» і датуються третім на друге тисячоріччя до Хр. Археологи, які згадують про ті вали, вже не бачили їх у другій половині XIX сторіччя, а могли знати про них тільки з переказів, бо 1787 року австрійська влада усунула їх при будові «цісарського гостинця», шо переходив по лінії тих валів, правдоподібно вживаючи землю під насипи шляху. Одинокий доказовий слід тих валів зберігся на цій унікальній мапі, бо в наступному виданні мапи вже більше не зазначено їх, а тільки шлях на тім місці.

На цій мапі замкова гора у Виниках нанесена у вигляді зрізаної піраміди із стрімкими, природно оборонними боками із сходу, півдня і заходу, а тільки з півночі вона пов’язана з тереном рівної височини без природної оборони. Тому тут було насипано оборонний вал, який на заході починається поперечною запорою коло вілли нотаря В. Левицького, а закінчується на колонії коло тюрми, де помітно насип до полудня як правдоподібний залишок валу.

Другий віддільний вал зазначено вздовж західнього берега лісу «Діброва», а в південному продовженні оборонної споруди знаходяться мочари на лузі «Лазки», що їх заливали води з «Кута». Вал «Під Дібровою» має дві прірви — переїзди. На іншому місці подаємо за Семеном Маґалясом переказ про цей вал. Правдоподібно в початках австрійської влади цей вал також розібрано і по нім не стало сліду, крім знаку на мапі. Може колись археологічні розкопки розкажуть про походження цього валу. Ця мапа становить цінне доповнення до історії Винник.

При актах «Винники» у віденських архівах до мапи долучено такий військовий спис:

«Мапа Винник і околиці, 1:28.800 виконав Аббе Ліссґаніґ 1783 р.

Замок — міцний мур, так само костел. Малі етапи з доброю водою до пиття для людей і худоби. В напрямі Львова багато ставків. Прилеглий ліс складається з молодої бучини. Ліворуч — мочаруваті луги. Дорога до Львова повз стави, переважно вивозом, надзвичайно погана. До Чішок іде добра дорога, так само до Миклашева дорога має твердий грунт. Замкова височина домінує коло Підбірців. (Підпис) Abbe Lissganig.».

Карта «General-Charte des Atlasses von Galizien und Lodomerien nach der neuen Eintheilung in 19 Kreise mit dem District der Buckowina…» 1790 р. Відень. Поміщена в «Atlas des Roiaumes De Galicie Et De Lodomerie:

Consistant en une Carte générale de ces deux Roïaumes, et en 10 Cartes particulières des 19 Cercles selon la nouvelle division, avec le District de la Bucovine = Atlas der Königreiche Galizien und Lodomerien».

Автори: Joseph-François Marie (1738-1801) та Mollo Tranquillo (1767-1837).

На карті позначені: Винники (Wіniki) та довкільні села. Винники в складі Львівського округу (№ 12 на карті).

22 березня 1782 р. цісарева Марія Терезія видала патент, який ліквідовував дистрикти. Внаслідок злиття попередніх районів Коломия і Тисмениця в округу Станіслав залишилося 18 округів (циркулів) (Бережанський, Бохенський, Вадовицький, Жешувський, Жовківський, Золочівський, Коломийський, Львівський, Перемишлянський, Самбірський, Сандецький, Станіславський, Стрийський, Сяноцький, Тарновський, Тернопільський, Чортківський і Ясловський), яких після приєднання Буковини в 1786 р. стало 19, їх склад залишався практично без змін до 1860-х років, за винятком перетворення в 1849 р. округу Буковина в окремий коронний край — Герцогство Буковина. Львівський округ утворений 1782 р. Існував до 1867 р., коли було скасовано округи та залишено лише повітовий адміністративний поділ (повіти виділені у складі округів у 1854 р.).

1820 р. Карта «Strassenkarte von Galizien».

Автор: Johann Blaim.

На карті позначені: Винники (Wіniki), німецька колонія Унтерберґен (Unterbergen) та довкільні села.

1820 р. Карта «Karte von GALIZIEN». Масштаб 1:390 000.

Аркуш «Sect VIII».

На карті позначені: Винники (Wіniki); німецька колонія Вайнберґен (Weinberg); німецька колонія Унтерберґен (Unterbergen) та довкільні села.

1824 р. Карта «Königreich Galizien und Lodomerien» (Королівство Галичини та Лодомерії). Масштаб 1:288 000.

Аркуш «Tab. XVII Lemberg».

Автор: Йозеф Лізґаніґ.

На карті позначені: Винники (Wіnniki); німецька колонія Вайнберґен (Oberweinbergen); німецька колонія Унтерберґен (Unterbergen); Вулька Сихівська (Wulka Sichowska); поселення Pasieka (Пасіка) на захід від Млинівців та довкільні села.

У Відні було видано цю карту під назвою «Ost Galizien» на 9 листах у масштабі 1:72 000 (1778 р.). На карті зображено райони з адміністративними центрами: Тарнув, Жешув, Сянок, Дукля, Замость, Перемишль, Львів, Золочів, Тернопіль, Бережани, Стрий, Самбір, Станіславів (Івано-Франківськ), Заліщики і Чернівці. Згодом цю карту Йозеф Лізґаніґ зменшив до масштабу 1:144 000, а у 1786–1790 рр. ще зменшив австрійський картограф Йоганн Маркс фон Ліхтенштерн (1765–1828) до масштабу 1:288 000 та після виготовлення її мідериту Готфрід Прікснер (1746–1819) видав на 49 аркушах (31,3 x 23,4 см) під назвою «Regna Galiciae et Lodomeriae» (Відень, 1790 р.). Загальний формат карти 165 x 230 см.

Після цього карта вийшла ще декілька разів, зокрема у 1794 р. у Львові з покажчиком населених пунктів «Index Locorum omnium Galiciae, Lodomeriae atque ad huius calcem adjectu Bukovinae» окремою книгою.

Останнє видання карти під назвою «Koenigreich Galizien und Lodomerien» на 33 аркушах вийшло у Відні у 1824 р. На карті показано понад 10 тис. населених пунктів. Топографічні карти Галичини Й. Лізґаніґа 1790 р. і 1824 р. у порівнянні з попередніми рукописними картами були наступним кроком в еволюції картографування західноукраїнських земель і стали підосновою для видання подальших карт Австрійської імперії.

 1806 р. Францисканське знімання.

Було розпочато роботи по другому зніманню території Австрійської імперії, які тривали до 1869 р. Знімання виконувало для військових потреб Австрійське Генеральне квартирмейстерство, а з 1839 р. — Військово-географічний інститут у Відні, який було відкрито того самого року. На основі знімальних планшетів масштабу 1:28 800 у 1810—1879 рр. видавали «Топографічну карту Австрійської монархії» (відома як стара спеціальна карта) в масштабі 1:144 000 на всю територію Австрійської імперії. Знімання проводились у масштабі в 1 віденському дюймі – 400 махових сажнів (1:28 800) у поперечній квадратній проекції Кассіні (міста знімались у масштабі 1:14 400). Геодезичною основою знімань були пункти кадастрової триангуляційної мережі. Рельєф зображувався за допомогою штрихів у видозміненій шкалі Лемана. Крайньою межею зображення пологості рельєфу при зніманні Галичини було прийнято кут 50°, а не 45°, як у шкалі Лемана. Штрихи укладались на основі горизонталей, які у виданні не показувались.

1836 р. опублікована багатоаркушева чорно-біла карта «Львів з околицями» у масштабі 1:14 400 (63 x 41,7 см), яка була перевидана у 1870 р. На карті зображено Винники.

План «Lemberg mit seinen Umgebungen nach der Original Aufname des k.k. General Quartiermeisterstabes auf Stein gravirt im Jahre 1836» (Львів з його околицями на основі оригінального топографічного огляду ц.-к. Генерального квартирмейстерського штабу, літографія 1836 року ). Масштаб 1:14 400.

Розмір карти: 63 х 42 cм.

Видавець: Квартирмейстерство австрійського Генерального штабу.

План охоплює західну околицю Винник. Позначено урочище «Жупан» (Zupan), частину ставів на р. Марунька.

Фрагмент плану міста 1836 р. було використано для проектування траси залізничної колії, яка сполучила Львів з Краковом у 1861 р. План виконано для військових потреб під час другого топографічного огляду території Галичини. Червоною лінією нанесено проект майбутньої залізничної колії Львів-Краків. На плані довкола міста розміщено назви підміських сіл: Вулька, Кульпарків, Клепарів, Знесіння, Кривчиці, Пасіка, Персенківка (Wulka, Kulparkow, Kleparow, Zniesienie, Krzywczyce, Pasieki, Persenkowka).

1846 р. Карта «Karte des Konigreiches Galizien» (Карта Королівства Галичини).

Видавництво: Відень.

На карті позначені: Виники (Wіniki); Чишки (Czyski); Підбірці (Podbersce) та довкільні села.

 

1855 р. Карта «Uibersichts karteKönigreich Galizien und Lodomerien und des Herzogthums Bukowinia» (Адміністративна карта Королівства Галичини, Лодомерії та Буковини).

Мова німецька.

На карті позначені: Виники (Wіniki); великі села; міста і т. д.

Мапа цікава тим, що на ній позначено Винниківський повіт (Львівський округ) та його межі. 1854 р. була проведена адміністративна реформа, згідно з якою у складі Королівства Галичини та Володимирії були утворені повіти. Винниківський повіт існував у період з 1854 р. до 1867 р. 1867 р. були скасовані округи, а повіти реорганізовані: частина зникла, а частина збільшилася за рахунок інших. Винниківський повіт було приєднано до Львівського.

18551863 рр. Карта «Uibersichts karteKönigreich Galizien und Lodomerien und des Herzogthums Bukowinia»Карта «Administrativ Karte von den Königreichen Galizien und Lodomerien...» (Адміністративна карта Королівства Галичини та Лодомерії...). Масштаб 1:115 200.

Повна назва карти — «Administrativ Karte von den Königreichen Galizien und Lodomerien mit dem Grossherzogthume Krakau und den Herzogthümern Auschwitz, Zator und Bukowina in 60 Blättern, C.R. von Kummersberg».

Аркуш «21. Umgebungen von Lemberg Winniki Gliniany». 1855 р.  

На карті позначені: Винники (Wіnniki); німецька колонія Вайнберґен  (Weinberg); німецька колонія Унтерберґен (Unterberg); урочище Діброва (Dabrowa); р. Марунька (Marunka); р. Cихівська (Siechowska); потік Чепін (Czepin); корчма Принада (Przenada) між Винниками та Лисиничами; Чортова Скеля 217,3 м н. р. м. (Czertowa skala); урочище Кам’яна гора (Kamienna góra) на захід від Чортової скелі; урочище Ялівець (Jalowiec) в районі сучасного дріжджзаводу; будинок мисливця («Jägerhaus») в районі урочища Млинівці; урочище На Пасіках (Na pasiekach) між Млинівцями та Ялівцем; тютюнова фабрика; урочище Двір (Dwór) з церквою (теперішнє с. Волиця); цегельня на Другій Вульці; Великий ліс (Wielki Las) між Сиховом і Винниками; урочище Вулька (Wulka); поселення — Перша Вулька, Друга Вулька, Третя Вулька, Сихівська Вулька та довкільні села.

1855—1863 pp. капітан Карл Куммерер Ріттер фон Куммерсберґ видав «Адміністративну карту Королівства Галичини та Лодомерії...» на 60 аркушах. На окремих аркушах видані плани Кракова, Львова (аркуш №24), Чернівців. До 1857 р. було опубліковано 25 аркушів, до 1859 р. — 31 аркуш, інші — у 1860—1863 pp. Друк і наклад карти здійснений видавництвом Артарія і Коу Відні (Artaria & Compagnie). Компанія спеціалізувалася на виданнях та торгівлі у трьох галузях: мистецькому, музичному та картографічному. Фірма заснована у Відні 1770 р. вихідцем з Італії Джованні Артаріасом (Giovanni Artarias). З 1775 р. фірма розташовувалася за адресою: вул. Кохльмаркт, 9 (Kohlmarkt) у Відні.

1920 р. Відділ карт Артарії увійшов до складу картографічної фірми Г. Фрайтага і Берндта (Kartographische Anstalt G. Freytag & Berndt). 1944 р. фірму перейменовано на «Freytag-Berndt u Artaria KG». Існує дотепер.

1855 р. «Ethnographische Karte der osterreichischen Monarchie, entworfen von Karl Freiherrn Czernig, herausgegeben von der k.k. Direktion der administrativen Statistik» (Етнографічна карта Австрійської монархії). Масштаб 1:864 000. Автор: Карл Черніг (Karl Czernig). Формат карти: 61 x 80 см.

На карті позначені: німецька колонія Вайнберґен (Weinbergen) з переважанням німецького населення; Чишки й Білка – з польським населенням.

Карта була опублікована перший раз в 1855 р., друге видання 1856 р., пізніше в монографії Карла Черніга «Етнографія Австрійської монархії» (Ethnographie der oesterr. Monarchie; 1857). Карта перевидавалася декілька разів, зокрема і в 1868 р.

Праця Карла Черніга «Етнографія Австрійської монархії» стала фундаментом усіх подальших досліджень етнічного складу Австрійської (з 1867 р. – Австро-угорської) імперії. Карл Черніг використав найширші дані: церковного обрахунку, адміністративної статистики з етнічним походженням підданих, результатів ревізій 1843 та 1845 рр. та перепису 1850–1851 рр. За обрахунками К. Черніга, українців (русинів) в Австрійській монархії нараховувалось 2 940,1 тис. (в Галичині – 2 281,8 тис., на Буковині – 145 тис., в Угорщині (Закарпатті) – 440 тис., на Воєводині – 6,8 тис., в лавах регулярного війська – 65,9 тис.). Ці дані відповідали дійсності за виключенням Буковини, де частина українців була помилково віднесена до валахів.

18561859 рр. Карта «Generalkarte des Österreichischen Kaiserstaates» (Генеральна карта Австро-Угорської монархії). Масштаб 1:576 000.

Повна назва карти: «Generalkarte des österreichischen Kaiserstaates mit einem großen Theile der angränzenden Länder». Складається з 20 аркушів.

Аркуш «V         Lemberg». 1856 р.

Аркуш «III-IV-V-VIII-IX-X Brünn, Krakau, Lemberg, Wien, Debreczin, Klausenburg». 1856 р.

Автор: Йозеф Шеда (18151888 рр.; генерал-майор, географ, картограф). Був начальником літографського відділу Військово-географічного інституту у Відні. Уклав і видав ряд карт, зокрема «Генеральну карту Європи Фердинанда І» (1845—1847).

 На карті позначені: Винники (Wіnniki); німецька колонія Вайнберґен (Weinberg); німецька колонія Унтерберґен (Unterberg); р. Марунька (Marunkі В.); поселення Вулька (Wulka) та довкільні села.

1861-1864 рр. Карта «Franziszeische Landesaufnahme (Second Landesaufnahme) Galizien und Bukowina» (Австрійська військова топографічна карта Галичини та Буковини). Масштаб: 1:28 800.

Видавництво: Квартирмейстерство австрійського Генерального штабу.

Формат карти: 62 х 41.5 cм.

Всього відомо 2 628 аркушів цих карт, які зберігаються в австрійських державних архівах.


На карті позначені: Винники (Wіnniki); німецька колонія Вайнберґен (Weinberg); німецька колонія Унтерберґен (Unterberg); тютюнова фабрика; урочище Діброва (Debrowa); р. Марунька (Marunka); урочище На пастерніку (пасовищі) (Na Pasterniku) (територія  теперішніх вул. Соборності, Незалежності, Сагайдачного та району Загороддя); урочище Лазки (Laski) між р. Марунькою та Дібровою; р. Cихівська (Siechowska); урочище  Жупан (Zupan); урочище Лисівка (Lysowka); урочище За стодолою (za Stodola) (територія колишнього цегельного заводу); корчма Принада (Przenada) між Винниками та Лисиничами; Чортова Скеля 217,3 м н. р. м. (Czertowa skala); урочище Ялівець (Jalowice) в районі сучасного дріжджзаводу; урочище Майорівка (Mayerowka) між Великим Лісом та урочищем На Пасіках;  урочище На Пасіках (Na Pasiekach) між Майорівкою та Ялівцем; урочище Пасіки міські (Pasieki miejskie) між Великим лісом та Майорівкою; урочище Забава (Zabawa); урочище Двір (Dwór) з церквою (теперішнє с. Волиця); потік Чепін (Czepin); цегельня на Другій Вульці; Великий ліс (Wielki Las) між Сиховом і Винниками; урочище Вулька (Wulka); поселення — Перша Вулька (Wulka), Друга Вулька, Третя Вулька, Сихівська Вулька (Wulka Sichowska), Kopiatyn (Коп’ятин) – на південний захід від Третьої Вульки та довкільні села.

  1872 р. Карта «Galicyja i Lodomeryja z ksiestwami Bukowina, Oswiecimem, Zatorem i wielkiem ksiestwem Krakowskiem dla użytku szkół ludowych».

Автор: Wladyslaw Miczynski.

На карті позначені: Винники (Wіnniki) та довкільні села.

1873—1918 pp. Карта «Spezialkarte der österreichisch-ungarischen Monarchie» (Нова спеціальна карта Австро-Угорської монархії та приєднаних областей). Масштаб 1:75 000.

Видавництво: Військово-географічний інститут, Відень.

Карта неодноразово перевидавалася.

Аркуш «ZONE 6 СOL XXX LEMBERG». 1898 р.

Аркуш «ZONE 6 СOL XXX LEMBERG». 1904 р.

Аркуш «ZONE 6 КOL XXX LEMBERG». 1911 р.

Аркуш «ZONE 6 КOL XXX LEMBERG». 1912 р.

Аркуш «ZONE 6 КOL XXX LEMBERG». 1915 р.

На карті позначені: Винники (Wіnniki); німецька колонія Вайнберґен  (Weinbergen); німецька колонія Унтерберґен (Unterbergen); р. Марунька (Marunka); потік Чишківський (Czyszkowski); урочище Діброва (Dabrowa); Чортова cкеля 414 м (Czаrtowska Skala); Ліс Жупан 303 м н. р. м. (Las Zupan); урочище Приска (Pryska) в районі сучасної вул. Забава; Великий ліс (Wielki Las) між Сиховом і Винниками; урочище Млинівці (Mlynowce); урочище Ялівець (Jalowiec) в районі сучасного дріжджзаводу; «Brauhaus» (пивоварня; бровар Ґрунда) на території теперішнього дріжджзаводу; між Млинівцями і Ялівцем – урочище Маєрівка (Majerówka); тютюнова фабрика; тютюнові млини на р. Марунька; Ліс Вулька (Las Wólka); поселення — Перша Вулька (Wólka), Друга Вулька, Третя Вулька, Сихівська Вулька та довкільні села

На основі другого Францисканського топографічного знімання, що виконували у масштабі 1:28 800 (в 1 віденському дюймі — 400 махових сажнів), було укладено «Топографічну карту Австрійської монархії» масштабу 1:144 000 у проекції Кассіні-Сольднера, яку видавали упродовж 1810–1879 рр. Проте, наприкінці 1860-х років ця карта (сьогодні відома як «стара спеціальна карта») уже не відповідала вимогам армії та економічного розвитку країни, які потребували точніших і докладніших карт.

Упродовж 1869–1887 рр. на основі оновленої тріангуляційної мережі Військово-географічний інститут проводить третє топографічне знімання (Францискансько-Йосифінське). У результаті кожної такої зйомки територія Австро-Угорщини була покрита топографічними картами. Високий розвиток військового топографічного знімання Австро-Угорщини у другій половині ХІХ — на початку ХХ ст. пов’язаний насамперед з успішною діяльністю Військово-географічного інституту.

1868 р. було видано тимчасові, а в 1875 р. остаточні інструкції для наступного третього топографічного знімання у масштабі 1:25 000 (а в околицях великих міст — у масштабі 1:12 500). За матеріалами знімання масштабу 1:25 000 у 1873—1889 рр. було створено «Нову спеціальну карту Австро-Угорської монархії та приєднаних областей» масштабу 1:75 000, яка називалась ще Генеральною штабною картою.

Вся територія картографування була розділена за довготою на 35 колон і за широтою на 37 зон. Карти укладені в багатогранній проекції на еліпсоїді Бесселя, довгота від острова Ферро в Атлантичному океані. Розмір карти за широтою становив 15', за довготою — 30', тобто аркуш топокарти масштабу 1:75 000 укладався на основі чотирьох планшетів масштабу 1:25 000. Спочатку було видано 715 аркушів, пізніше додано ще 185 аркушів на територію Югославії та Румунії. Всі карти видруковані чорною фарбою, частина — п'ятьма фарбами. Зображення рельєфу окрім штрихів Леманна і відмивки (тіньовання) уперше в топографічному картографуванні в Австрії було показано горизонталями з висотою перерізу 50 м на рівнинній території та 100 м — у гірських районах. Назви окремих аркушів спочатку означали комбінацію арабських і римських цифр (нумерація зон і колон), але після 1910 р. було прийнято нове (чотирьох цифрове) позначення. Карту розмножували у Військово-географічному інституті способом мідериту. Вся територія України, що входила до складу Австро-Угорської монархії, була закартографована на 88 аркушах. Зі спеціальної карти масштабу 1:75 000 було виготовлено відбиток околиць Львова.

1876 р. Карта «Królestwo Galicyi…» (Королівство Галичина та Велике князівство Краківське).

Видавництво: Відень.

Мова польська.

На карті позначені: Винники (Wіnniki) та великі населені пункти.

18841911 рр. Атлас «Atlas geologiczny Galicyi» (Геологічний атлас Галичини). Масштаб 1:75 000.

Аркуш «Pas 5 slup XI Lwów Zeszyt 10». 1898 р.

Видавництво: Kraków: wyd. nakł. Wydziału Krajowego Królestwa Galicyi i Londomeryi: Drukarnia Uniwersytetu Jagiellońskiego, 1898 (Wiedeń: wyk. w Zakładzie Wojskowym Geograficznym).      

На карті позначені: Винники (Wіnniki); німецька колонія Вайнберґен   (Weinbergen); німецька колонія Унтерберґен (Unterbergen); урочище Принада (Przenada) між Винниками та Лисиничами; урочище Луки за ставом (Lanki za stawem) в районі вул. Кільцева; урочище Коритина (Korytyna) на північ від урочища Луки за ставом; р. Марунька (Marunka); потік Чишківський (Czyszkowski); урочище Діброва (Dabrowa); Чортова cкеля 418 м (Czаrtowska skala); Ліс Жупан 303 м н. р. м. (Las Zupan); урочище Приска (Pryska) в районі сучасної вул. Забава; Великий ліс (Wielki Las) між Сиховом і Винниками; урочище Млинівці (Mlynowce); урочище Ялівець (Jalowiec) в районі сучасного дріжджзаводу; між Млинівцями і Ялівцем – урочище Маєрівка (Majerówka); тютюнова фабрика; тютюнові млини на р. Марунька; Ліс Вулька (Las Wólka); поселення — Перша Вулька (Wólka), Друга Вулька, Третя Вулька, Сихівська Вулька і т. д.

1886 р. Карта «Galicyja i Lodomerya...» (Галичина та Лодомерія…).

На карті позначені: Виники (Wіnniki) та довкільні села.

Мова польська.

18871918 рр. Карта «Generalkarte von Mitteleuropa» (Генеральна карта Середньої Європи). Масштаб 1:200 000.

Аркуш «42°50'. Lemberg».

На карті позначені: Винники (Wіnniki); німецька колонія Вайнберґен (Weinbergen); німецька колонія Унтерберґен (Unterbergen); урочище Млинівці (Mlynówce); р. Марунька (Marunka); Чортова Скеля (Czartowska Skala 414 м н. р. м.); Перша Вулька (Wólka), Друга Вулька, Третя Вулька та довкільні села.

Карта «Generalkarte von Mitteleuropa» створена на основі «Спеціальної карти ...» масштабу 1:75 000. 1887 р. Військово-географічний інститут (Відень) розпочинає видання «Генеральної карти Середньої Європи». Карта нараховувала 265 аркушів, з яких 48 аркушів охоплюють територію сучасної України та українських етнічних земель поза її кордонами. Карта охоплює територію від 24°30' (від Ферро) на заході до 48°30' (лінія Київ – Одеса) на сході, від 53°30' на півночі до 38°30' на півдні (в Італії – до 41°30').

Укладання аркушу карти проводили на основі 8 аркушів «Спеціальної карти ...». Аркуші називались за осьовими меридіаном і паралеллю та назвою найбільшого населеного пункту, наприклад «42°50' Lemberg», «44°51' Rowno» та ін. Карти видруковані у чотири фарби, неодноразово перевидавались, особливо напередодні та під час Першої світової війни у 1910-их роках.

18731878 pp. Карта «General Karte von Central Europa» (Генеральна карта Центральної Європи). Масштаб 1:300 000. 

Аркуш «N 6 Stanisłau». 1875 р.

Видавництво: Військово-географічний інститут, Відень.

Карта неодноразово перевидавалася.

На карті позначені: Винники (Wіnniki); німецька колонія Вайнберґен (Weinberg); німецька колонія Унтерберґен (Unterberg); Вулька (Wulka) та довкільні села.

Середньомасштабна топографічна карта видана Військово-географічним інститутом у 1873–1878 рр. На основі похідних картографічних матеріалів другого топографічного знімання (перевидавалась до першої половини 1880-их років). Пізніше була замінена «Генеральною картою Середньої Європи» масштабу 1:200 000, укладеною за матеріалами третього топографічного знімання.

«Генеральна карта Центральної Європи» видана на 207 аркушах (48 x 41,8 см), із них 22 аркуші охоплюють частини території сучасної України та українських етнічних земель поза її кордонами.

Частина карт (72 аркуші) укладена Військово-географічним інститутом за новими матеріалами генерала Й. Шеда, бувши збільшенням вищезгаданої карти, і видана у чорно-білому та трикольоровому варіантах під назвою «Генеральна карта Австро-Угорської монархії».

На основі «Генеральної карти Центральної Європи» у 18771878 pp. видається «Військово-маршрутна карта Австро-Угорської монархії, Боснії та Герцеговини» масштабу 1:300 000 на 56 аркушах. На карті показані шляхи, залізниці та місцевості, що є важливими для військових.

1888 р. Карта «Die Kronlander Galizien und Bukowina». Масштаб 1:400 000.

Автори: Генріх Берґгаус (Berghaus Heinrich; 1797-1884),  Фрідріх Хандтке (Handtke Friedrich; 1815-1879), Sohr  Karl (Карл Зор).

Карта міститься в атласі. Атлас друкувався в 1888, 1891, 1892, 1894, 1895 рр.. Спеціальне видання 1908 р.

На карті позначені: Винники, Лисиничі, Гаї та ін.

Подано межі повітів. Винники в складі Львівського повіту. В лівому куті карти міститься план Львова з околицями (масштаб 1:115 200).

1892 р. «Етнографічна карта Австро-Угорщини та Румунії». Українці на карті позначені як Rusi (Руси). Значну увагу автор приділив ареалу поширення німецького етносу. Зокрема, біля Львова показана німецька колонія Вайнберген (Винники).

Автор: Генріх Кіперт.

1894 р. Карта «Mapa ścienna Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem z Księstw: Oświęcimskiem i Zatorskiem».

Автор: Станіслав Майерський (Stanisław Majerski; 1852-1926), польський географ та історик.

Видавництво: Львів (Lviv).

На карті позначені: Винники (Wіnniki); Чортова скеля (418); річка Марунька (Marunka) та довкільні села.

1914 р. Карта «Operationskarte» (Оперативна карта). Масштаб 1:400 000.

Карта неодноразово перевидавалася.

Аркуш «J 4 Lemberg». 1914 р.

Аркуш «J 4 Lemberg». 1915 р.

На карті позначені: Винники (Wіnniki); висота Чортової (Чатової скелі) 414 та довкільні села.

З 1912 р. по 1918 р. в картографічному інституті у Відні видавалася «Австрійська карта Європейської частини Росії» (Operationskarte «R») (10 верст). Масштаб: 1 400 000 або в 1 см 4 км або 10 верст в дюймі. Карта охоплює значну частину європейської частини Російської імперії, крім Балтійського регіону. Національні та провінційні кордони присутні, однак, ці регіони не вказані конкретно.

18821918 рр. Карта «Übersichtskarte von Zentraleleuropa» (Оглядова карта Середньої Європи).

Масштаб 1:750 000.

1918 р. Аркуш «Sekt. VI LWOW WLODZIMIERZ WOLYNSKI CZERNIOWCE».

Аркуш «Е. 2. Tarnopol Brody Stryj Czernowitz». 1917 р.

На карті позначені: Винники (Wіnniki) та довкільні села.

Видана у 1882–1886 рр., спочатку на 45 (34 x 40 см), а згодом — на 54 аркушах (передавалась до 1915 р.). Друк і наклад карти здійснений видавництвом «Артарія і Ко » (Artaria & Compagnie) у Відні. Карта укладена Військово-географічним інститутом на основі «Генеральної карти Центральної Європи» масштабу 1:300 000. На 10 аркушах цієї карти зображено територію українських земель. Замінена в 1902 р. «Оглядовою картою Європи» того ж масштабу.

З 80-их років XIX ст. на теренах Галичини, у тім числі й Львівщини, розпочались роботи з геологічного знімання у масштабі 1:75 000. Роботи здійснювали польські геологи А. Ломницький та В. Тейсейре. Результати знімання знайшли своє відображення у видаваному впродовж низки літ «Геологічному атласі Галичини» (1895—1912). Карти атласу виходили окремими зошитами разом з текстом і таблицями. До Першої світової війни в 1914 р. було видано 25 зошитів з 101 аркушем.

За Іваном Франком («Галицьке краєзнавство»): «Окремої згадки заслуговує цінне видання «Геологічного атласу Галичини», яке виходить на гроші краю і здійснюється молодими природознавцями Зубером і Дуніковським».

Під час складання карт «Геологічного атласу Галичини» було зроблено значний крок вперед з вивчення пліоцен-четвертинних відкладів, що в свою чергу, дало можливість використовувати ці дані для робіт з геоморфології Передкарпаття.

1894 р. 1910 р. Карта «Mapa ścienna Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem z Księstw: Oświęcimskiem i Zatorskiem». Масштаб 1: 350 000.

Автор: Станіслав Маєрський (Stanislaw Majеrski).

Видавництво: Львів. Мова польська.

На карті позначені: Винники (Wіnniki); Чортова скеля (418); річка Марунька (Marunka) та довкільні села.

1900 р. Карта «Mapa Galicyi». Мова польська.

На карті позначені: Винники (Wіnniki), як центр Винниківського судового повіту та довкільні села.

1903 р. Карта «Galicyja...» (Галичина. Адміністративна карта). Масштаб 1: 1 055 072.

Автор: Станіслав Маєрський (Stanislaw Majеrski; 1852-1926) – польський географ та історик, член ради Львова, автор першої польської гіпсометричної карти. Навчався в гімназії св. Анни в Кракові та на філософському факультеті Ягеллонського університету (1879). Потім переїхав до Львова. 1894 р. взяв участь у міжнародному географічному конгресі в Лондоні. 1894 р. опублікував першу польську гіпсометричну карту  «Mapę ścienną Królestwa Galicji i Lodomerii z Wielkim Księstwem Krakowskim z księstwami oświęcimskim i zatorskim» (масштаб 1: 350 000). Мова польська.

На карті позначені: Виники (Wіnniki) та довкільні села.

1904 р. Атлас «Atłas historyczny Rzeczypospolitej Polskiej wydany z adnotacjami Akademii Umijętności w Krakowie. Epoka przełomu z wieku XVI do XVII. Dział» // «Ziemie Ruskie Rzeczypospolitej» (Атлас історичний земель Речі Посполитої).

Автор: Олександр Яблоновський.

На карті позначені: Виники (Wіnniki) та довкільні села.

На Першому зїзді польських істориків ім. Яна Длугоша у Кракові в 1880 р. Станіслав Смолька оголосив проект розроблення історичної мапи на підставі джерел XV–XVI ст. Вона мала включати такі елементи: кордони костьольного, політичного, судового  поділу, розміщення королівських і церковних володінь. Він  пропонував нанести на  мапу-основу, складену на підставі  карти  давньої  Польщі  з  прилеглими землями сусідніх країн з мірилом 1:300  000,  видану генералом Войцехом Хржановським у 1859 р. Концепція цього історичного атласу ґрунтувалася на «Zrόdłach  dziejowych» Олександра Яблоновського і Адольфа Павінського. Згідно з первинною концепцією, атлас мав складатися  з трьох частин – Пястовські землі  – Велика  Польща, Мала  Польща,  Мазовія і Підляшшя, друга частина  це  Руськ  Землі – Червона Русь, Поділля і Наддніпрянщина без Чернігівщини та третя частина –  Литва [Ніна Весельська].

Однак реалізованою була тільки одна частина запланованого  атласу. У 1904 р. польським  істориком Олександром Яблоновським  було  видано  «Atlas historyczny Rzeczypospolitey  Polskiey…».  Не  дивлячись  на  те,  що запланована робота не була завершена,  вона  виявилася переломною в еволюції концепції історичних атласів з огляду на застосування картографічної основи з великим мірилом, а також на  реконструкцію елементів  історичного  змісту.  Його новаторство полягало в першому, в історії польської історичної картографії, відтворенні на  основі  з  мірилом  1:300  000  – вказаному С. Смолькою  – земельної власності, границь, поділів землі і заселення на переломі XVI і XVII ст. [Ніна Весельська].

На картах атласу детально відображено адміністративний устрій  українських  земель  на  зламі  XVI – XVII ст. у  складі Польщі. В атласі подано межі та центри воєводств, земель і повітів,  волостей  (ґмін).  Територія  адміністративних  одиниць виділена  способом  якісного  фону.  Атлас  містить  16  аркушів карт (60x74,5 см) і  два  аркуші таблиць. Підготовку до видання і друк  здійснив  Військово-географічний  інститут у  Відні [Ніна Весельська].

Карта «Österreich-Ungarische Monarchie».

Масштаб 1:1 000 000.

Карта неодноразово перевидавалася.

Аркуш «Blatt 2. Nordöstlscher Theil». 1910 р.

На карті позначені: Винники (Wіnniki) та довкільні села.

ДЖЕРЕЛА

*Байцар Андрій. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання / А. Л. Байцар. – Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020. – 640 с.

*Байцар Андрій. УКРАЇНА ТА УКРАЇНЦІ НА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЕТНОГРАФІЧНИХ КАРТАХ. Монографія / А. Л. Байцар. – Львів: ЗУКЦ, 2022. – 328 с. 

 

 



                                                          
                                                                         1783 р.
                                                                          1790 р.
                                                                                1820 р.
                                                                           1824 р.
1833 р.
                                                                                  1846 р.
                                                                  1855 р.
                                                                       1855 р.
                                                                       1856 р.
1861 р.





1 коментар: