Більшість карт, де зображені мальовничі
Винники, знаходиться у Львівській національній науковій бібліотеці ім. Василя
Стефаника НАН України. Тут міститься колекція карт і атласів, що налічує понад
20 000 примірників. Основою картографічної колекції бібліотеки послужили
картографічні твори із зібрань бібліотек Наукового товариства ім. Тараса
Шевченка, «Оссолінеума» (до фондів цієї наукової установи ввійшли колекції
родини князів Любомирських та бібліотека Павліковських), Народного дому.
Топографічним зніманням Австрії з військовою
метою займалось спочатку Австрійське Генеральне квартирмейстерство, яке
виконало у 1763–1785 рр. перше топографічне знімання (Йосифінське). 1806 р.
воно ж розпочало роботи на основі кадастрової тріангуляційної мережі з другого
топографічного знімання (Францісканське), що були завершені вже
Військово-географічним інститутом до 1869 р. Упродовж 1869–1887 рр. на основі
оновленої тріангуляційної мережі інститут проводить третє топографічне знімання
(Франціскансько-Йосифінське). У результаті кожної такої зйомки територія
австрійської держави разом з приєднаними краями була покрита топографічними
картами [Сосса Р. І. Історія картографування території України: Підручник для
студентів вищих навчальних закладів. 2007].
Високий розвиток військового топографічного
знімання Австрії (з 1867 р. – Австро-Угорщини) пов’язаний з успішною діяльністю
Кайзерівського і королівського військово-географічного інституту (K. u. K.
Militärgeographische Institut). Інститут
був заснований 7 січня 1839 р. у Відні шляхом об’єднання
Військово-географічного інституту в Мілані (I. R. Istituto geografico militare)
і Топографічно-літографічного закладу Генерального штабу армії Австрійської
імперії. До 1888 р. інститут мав назву «K. K. Militärgeographisches Institut»,
після цього — «K. u. K. Militärgeographisches Institut». Він підпорядковувався
шефові Генерального штабу австрійської армії, а з 1913 р. — безпосередньо
військовому міністерству. Після розпаду Австро-Угорщини в 1918 р.
Військово-географічний інститут у Відні було реорганізовано: з 1919 по 1921 рр.
він був розділений на Федеральне геодезичне управління Австрії і Картографічний
інститут. Згодом в 1923 р. повноваження у сфері геодезії та топографії передали
Федеральному відомству метрології і геодезії Австрії (BAfEuV). Після включення
Австрії у 1938 р. до складу Німецького рейху Картографічний інститут був
об’єднаний з BAfEuV в Hauptvermes-sungabteilung XIV in Wien, який проіснував до
закінчення Другої світової війни 1945 р. [Сосса Р. І. та ін. Каталог австрійських
топографічних карт українських земель (1870-1918 рр.). 2012].
Українські землі у складі Австро-Угорщини
(переважно до лінії Київ – Одеса) зображувалися на топографічних картах
Кайзерівського і королівського військово-географічного інституту. Це були карти
масштабів 1:750 000 (карта Європи), 1:576 000, 1:300 000, 1:200 000 (Генеральна
карта Європи), 1:288 000 (карти Угорщини і Галичини), 1:115 200 (карти
Галичини), а також 1:75 000 та 1:25000.
На німецьких картах Україна зображувалася
переважно в масштабі 1:100 000, 1:300 000 і 1:800 000.
Зважаючи на непросту політичну ситуацію, що на той час була у Європі (щойно завершилася Перша світова війна), створену у 1919 році картографо-геодезичну службу Польщі було підпорядковано військовому відомству. Називалась вона спочатку Географічна служба. Географічну службу Польщі очолював начальник Генерального штабу. За структурою вона включала наступні підрозділи: адміністративний, три виробничі відділи (тріангуляційний, топографічний, картографічний) та фонд картографічних матеріалів [Іщук А. В. ДІЯЛЬНІСТЬ ВІГ ПОЛЬЩІ З КАРТОГРАФУВАННЯ ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ У ПЕРІОД МІЖ ПЕРШОЮ ТА ДРУГОЮ СВІТОВИМИ ВІЙНАМИ. Часопис картографії. Випуск 3. 2011].
Кадровий склад Географічної служби включав: офіцерів корпусу географів; офіцерів-співробітників та мічманів особових корпусів, віднесених до Географічної служби; помічників секретарів та цивільний персонал. Останній спеціалізувався на обслуговуванні [Іщук А. В. ДІЯЛЬНІСТЬ ВІГ ПОЛЬЩІ З КАРТОГРАФУВАННЯ ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ У ПЕРІОД МІЖ ПЕРШОЮ ТА ДРУГОЮ СВІТОВИМИ ВІЙНАМИ. Часопис картографії. Випуск 3. 2011]. Видавництвом карт у Польщі займався в основному Військовий Географічний Інститут (Wojskowy
Instytut Geograficzny; WIG; 1919-1949 рр.).
Голова WIG підпорядковувався Генеральному штабу збройних сил Польщі. WIG був відповідальним за проведення основних вимірів по всій країні та за формування послідовної системи оновлення карт для всієї території Польщі, особливо її кордонів та став основним осередком картографування у міжвоєнний період. Він був заснований для потреб
армії та видавав карти масштабів 1:25 000, 1:100 000, 1:300 000, 1:500 000,
1:750 000. За основу було прийнято аркуш 1:100 000.
Персонал ВІГ підпорядковувався керівнику Інституту, при якому також була заснована Офіцерська школа топографів, підпорядкована керівнику Топографічного відділу Географічної служби та Школа креслярів, що підпорядкована керівнику Картографічного відділу. Зокрема, Офіцерська школа топографів готувала професійно навчених офіцерів-географів. За структурою у 1919 році ВІГ складався з 5 секцій: геодезичної, топографічної, картографічної, технічної та адміністративної. За весь період його існування з 1919 до 1949 року його керівниками були вищі офіцери. Серед них у 1919–1939 роках: бриг. Войцех Фелєвич, полковник Джон Моравський, полковник Генрі Земанек (1919); полковник Болеслав Язвінський, полковник Джон Моравський (1920–1926); полковник Джозеф Креутзінгер, полковник Тадеуш Зіленевський (1926–1939) [Іщук А. В. ДІЯЛЬНІСТЬ ВІГ ПОЛЬЩІ З КАРТОГРАФУВАННЯ ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ У ПЕРІОД МІЖ ПЕРШОЮ ТА ДРУГОЮ СВІТОВИМИ ВІЙНАМИ. Часопис картографії. Випуск 3. 2011].
Перший напрям пов’язаний із перевиданням існуючих
загальногеографічних карт (роботи здійсню вались з 1919 до середини 1920-х рр.);
другий – з оновленням змісту існуючих у той час загально-географічних карт (друга половина 1920-х – початок
1930-х рр.); третій – зі створенням нових оригінальних картографічних творів на
основі проведення топографічної зйомки (початок 1930-х рр.– 1939 р.)
WIG в основному видавав наступні типи карт: 1:1 000
000, 1:750 000, 1:300 000, 1:100 000, 1:25 000 та відповідні групи карт:
оглядові (1:1 000 000, 1:750 000), оперативні (1:300 000), тактичні (1:100
000), детальні (1:25 000).
Ці групи в сучасному розумінні визначаються топографічними
(тактичні й детальні у масштабах 1:100 000 і більше) та оглядово-топографічними
(оперативні й оглядові 1:200 000 – 1:1 000 000) картами. Згідно з класифікацією
загальногеографічних карт, що існує у військовій топографії, карти масштабів
1:1 000 000 – 1:500 000 віднесені до дрібномасштабних, 1:200 000 – 1:100 000 –
до середньомасштабних, 1:50 000 – 1:25 000 – до великомасштабних. Цю
класифікацію можна застосувати і для польських загальногеографічних карт
міжвоєнного періоду з деяким уточненням масштабів: для дрібномасштабних: від
1:1 000 000 до 1:300 000 включно; для середньомасштабних: 1:200 000 – 1:100
000; для великомасштабних: 1:50 000 – 1:10 000 [А.В. Іщук, Е.Л. Бондаренко. ОСОБЛИВОСТІ ЗОБРАЖЕННЯ ТЕРИТОРІЇ СУЧАСНИХ ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ
ЗЕМЕЛЬ НА ПОЛЬСЬКИХ ЗАГАЛЬНОГЕОГРАФІЧНИХ КАРТАХ ПЕРІОДУ 1919–1939 РОКІВ. 2012].
У 1923 р., були введені єдині нові топографічні
знаки в польських картах. Під час Другої світової війни WIG працював в
Шотландії (Единбург).
На картах ВІГ показано державні кордони, границі
адміністративних одиниць. На великомасштабних картах є також межі різних землекористувачів
і огорожі. Останні зображують із характеристикою конструктивних особливостей та
матеріалу споруди. Об’єкти цієї групи передаються на картах лінійними знаками
певного рисунка, які різняться складовими елементами (крапки, риски, їх
поєднання) та розмірами (довжина, товщина).
1919–1939 рр. Карта «Mapa Szczegółowa Polski» (Детальна карта
Польщі). Масштаб 1 : 25 000.
З 1923 р., коли були введені єдині нові
топографічні знаки на польських картах, до 1928 р. видавалися кольорові карти
масштабу 1 : 25 000 на певні райони. Залежно від того, які карти були основою 1
: 25 000, рамка карт в цей період була 6' широти і 10'довготи (від острова
Ферро) (основа німецькі карти), або 5' широти і 9'довготи (від Пулково) (основа
карти Російської імперії).
Пізніші видання (після 1928 р. за ін. даними 1931
р.) карти мали розміри 5' широти і 10' довготи (від Гринвіча). Карти видавалися
за оригінальним топографічним зніманням та за оновленими старими картами (або
перевидавалися старі карти під нову рамку).
На один аркуш карти 1 : 100 000 накладалися 9 карт
масштабу 1 : 25 000. Отже, назву карти масштабу 1 : 25 000 позначено назвою карти
масштабу 1 : 100 000, латинською буквою (A, B, C, D, E, F, G, H, I), що вказує
на положення аркушу, а також за назвою найбільшого населеного пункту. Карти
видавалися одноколірні, двоколірні або чотириколірні. Карти масштабу 1 : 25 000
під час Другої світової війни використовувала німецька армія. Німці видали
карти на територію України, Польщі, Литви, Білорусії. Всього в період 1919–1945
рр. Було видано близько 1 700 WIG карт.
1921–1939
рр. Карта «Mapy
Taktycznej Polski» (Тактична карта Польщі). Масштаб 1 : 100 000.
До 1922–1923
рр. WIG в основному перевидавав карти інших держав,
трансформуючи їх в карти масштабу 1 : 100 000. Використовувалися
австро-угорські карти масштабу 1 : 75 000, чехословацькі карти масштабу 1 : 75
000, карти Російської імперії масштабу 1 : 84 000, 1 : 126 000, німецькі карти
масштабу 1 : 100 000 (карта Німеччини, карта західної Росії). Зміст карт не
змінювався.
З 1922–1923 рр.
до 1927 р. видавалися карти системної номенклатури (так званого Першого типу) WIG масштабу 1 : 100 000 (Mapa taktyczna – тактична карта). Основа карт – рекогносцировані старі
карти. Розміри карт Першого (і наступних) типу 15' широти і 30' довготи (від
Ферро), що відповідає 32,0 × 27,8 см біля 55 паралелі).
Назва карт
позначалася номером ряду (перед ним в Першому типі буква А, в інших Pas-ряд) і номером стовпчика (перед
ним в Першому типі буква B, в інших Slup-стовп).
Карти
видавалися кольорові. До 1927 р. карта WIG 1 : 100 000 Першого типу була видана на 40 відсотків
території тодішньої Польщі. З 1927 р. карти
WIG 1 : 100 000 видавалися за
оригінальним топографічним
зніманням, також за старими картами. Карти (так званий Другий тип) видавалися в
двох кольорах (іноді в чотирьох).
Довгота
рахувалася від Гринвіча, враховуючи, що різниця між Ферро і Гринвічем 17º 40'.
З 1929 р. по
1931 р. видавався так званий Третій тип карти WIG 1 : 100 000. З 1931 р. видавався
четвертий (Нормальний), чотириколірний тип карт, але до Другої
світової війни WIG не встиг перевидати всі карти I–III типу. Всього було видано 482 карти на території
Польщі, частково Литви, Латвії, Білорусії, України, Чехословаччини.
Цікаво, що
після Другої світової війни топографи вже соціалістичної Польщі видавали карти
масштабу 1 : 100 000, але у WIG рамці. Карти
правда були оновлені за раніше виданими РСЧА (радянськими) картами масштабу 1 :
100 000. Цікаво, що видавалися і складові карти масштабу 1 : 100 000:
зустрічаються карти складені з 2 або 4 стандартних карт. Назва складових карт
аналогічна звичайним – ряд позначений як Pas, стовпчик – як Slup (приклад Pas 39–40 Slup 32 Warszawa (arkusz zbiorowy). Як бачимо, додатково додано назву об'єкта, який
зображає карта.
1919–1939 рр. Карта «Mapa Operacyjna Polski» (Операційна карта Польщі). Масштаб 1 : 300 000. Видавництво: Wojskowy Instytut Geograficzny.
Операційна
карта на території Польщі, частково Латвії, Литви, Білорусії, Німеччини, Чехії,
Словаччини видавалася з 1919 р. до 1939 р. Перші видання – передрук відповідної
німецької карти 1922–1926 рр.
1927 р. введена
нова нумерація карт – видавалася нова за змістом та якістю карта. Розмір листів
карти – 1° широти × 2° довготи (відлік від Гринвіча). Проєкція – багатокутника.
Листи карти найменовано числом і назвою найбільшого міста на аркуші карти. У картах
використані топографічні знаки і символи. Рельєф відображений горизонталями
через кожні 10 м.
Карти масштабу
1 : 300 000 складалися по польських картах масштабів 1 : 25 000 та 1 : 100 000,
а також по німецьких картах того ж масштабу, використовуючи новітній
картографічний матеріал. Карти WIG 1 : 300 000 видавалися в шести або семи кольорах. Всього було випущено
близько 100 карт цієї збірки на територію Польщі та суміжних держав.
Використовуючи
карти масштабу 1 : 300 000, видавництво головного управління статистики Речі
Посполитої (Польщі) підготувало та опублікувало адміністративну карту Польщі (Mapa administracyjna Rzeczpospolitej Polski). Карта видана в два кольори: зміст чорним, а темно-червоним
кольором і спеціальними символами були відзначені адміністративні одиниці. Була
закартографована майже вся територія Правобережної України.
Під час Другої
світової війни WIG, працюючи в Шотландії (Единбург), підготував і опублікував (перевидав)
також і карти масштабу 1 : 300 000. Перевидані карти відрізнялися кольором від виданих
до 1939 р. У змісті принципових відмінностей не відзначалося.
1936–1947 рр. Карта «Mapa Polski i Krajów Ościennych» (Карта Польщі та сусідніх
держав). Масштаб 1 : 500 000. Видавництво
Wojskowy Instytut Geograficzny.
«Карта Польщі та сусідніх держав»
масштабу 1 : 500 000 видавалася в 1936–1947 рр. WIG у Польщі та в еміграції
(Единбург; Шотландія). Кожен аркуш карти показує територію рівну 1/4
міжнародної карти масштабу 1 : 1 000 000. Назва карти масштабу 1 : 500 000
(відповідно до міжнародної карти) римськими числами (I–IV)
вказує на відображення чверті.
Додатково в назві зазначене найбільше
місто на аркуші. Розмір листа карти – 2° широти × 3° довготи. Довгота рахується
від Гринвіча. Карти видавалися кольоровими, рельєф зображений горизонталями і
кольоровою гамою. Зміст карти представлено умовними знаками і різними кольорами.
Крім умовних знаків на рамці подано адміністративний поділ, гіпсометричний вид
карти (зменшений), сусідні листи, взаємоположення аркушів карт масштабів 1 : 1
000 000, 1 : 500 000, 1 : 300 000.
Відомі листи карти, видані для льотчиків
– зміст на них генералізований.
Карта видавалася WIG'ом.
і після Другої світової війни у 1946–1947 рр. Листи карти не збігаються з
міжнародною картою і мають розмір 2° широти × 3° довготи. Довгота рахується від
Гринвіча. Назва листів карти не відповідала міжнародній карті, кожен лист
названо числом 1–12 і назвою найбільшого міста. Карти видавалися кольоровими,
рельєф зображений горизонталями. Зміст карти представлено умовними знаками та
різними кольорами.
Уперше рельєф усієї території України
зображений О. А. Тілло на гіпсометричній карті Європейської Росії масштабу
1:252 000 (1890 р.). У СРСР до середини 1930-х рр. перевидавали
виправлені карти Російської імперії в старих верстових масштабних рядах, здебільшого
масштабів 1:42 000 і 1:420 000, частково – 1:126 000 і 1:21 000. Проте з 1920-х
рр. поступово вводяться метричні ряди масштабів топокарт, які остаточно були
затверджені в 1934 р. (1:10 000, 1:25 000, 1:50 000, 1:100 000, 1:200 000,
1:500 000, 1:1 000 000). У 1928 р. було прийнято рішення про введення в СРСР
єдиної системи прямокутних координат Гаусса-Крюгера.
На західноукраїнські землі тим часом були
складені карти західноєвропейського зразка метричних масштабів: польські, на
австрійсько-німецько-російській основі, – для Галичини, Холмщини, Підляшшя,
Волині; чехословацькі, на австрійській основі, – на територію Закарпаття;
румунські – для Буковини та Бессарабії. Територія радянської України, крім того,
зображувалася на всіх закордонних картах (Румунії, Польщі, Чехословаччини). Це
були доповнені й перероблені видання з карт часів Першої світової війни.
Нульовий меридіан — географічний меридіан,
довгота якого дорівнює нулю градусів. На даний час нульовим меридіаном заведено
вважати Гринвіцький меридіан. Протягом історії в різних країнах географи
обирали дуже різні меридіани, від яких вели відлік.
Меридіан Ферро – меридіан, що проходить через
канарський острів Ієрро (раніше Ферро). 1634 р. у Франції довгота острова
Ферро, як найзахіднішої точки Старого світу була прийнята за визначення
нульового меридіана. Згідно з тодішніми обчисленнями, Париж перебував рівно на
20° на схід від острова. До Міжнародної меридіанної конференції 1884 р. разом з
Паризьким меридіаном широко використовувався в якості нульового меридіана для
відліку географічних довгот. Різниця між довготою щодо о. Ієрро і
загальноприйнятим зараз Гринвіцьким меридіаном становить 17° 39' 46".
Гринвіцький меридіан вперше був обраний як нульовий 1851 р.
Пулковський меридіан, що проходить через
центр головної будівлі обсерваторії і розташований на 30° 19,6 ' на схід від
Гринвіча, раніше був точкою відліку для всіх географічних карт Росії.
Радянські карти. При створенні в травні 1918
р. Всеросійського головного штабу в його складі було утворено Військово-топографічне
управління. Військово-топографічне управління перейменовано від 10 жовтня 1919
р. в Управління корпусу військових топографів (УКВТ).
Зі створенням Штабу РСЧА (Робітничо-селянська
Червона армія) в лютому 1921 р. УКВТ увійшло до його складу. Від 10 грудня 1923
р. УКВТ реорганізовано у Військово-топографічний відділ Штабу РСЧА. З 20 червня
1924 р. Військово-топографічний відділ Штабу РСЧА перейменовано у
Військово-топографічне управління. Воно займалося аерофототопографічними та
геодезичними зйомками, науково-випробувальними, астрономічними, геодезичними,
топографічними і картографічними роботами за завданнями Штабу РСЧА, постачанням
центральних і місцевих органів предметами геодезичного, топографічного,
креслярського, картовидавничого майна. 22 липня 1926 р. Управління було
передано до ГУ РСЧА (Головного управління РСЧА).
2 січня 1931 р. знову повернуто до складу
Штабу РСЧА.
Від 21 червня 1931 р. Військово-топографічне
управління стало називатися Управлінням військових топографів. З листопада 1934
р. Управління військових топографів стало відділом військово-топографічної
служби. Разом з апаратом Штабу РСЧА увійшло до складу Генерального штабу РСЧА.
26. 09. 1935 р. Штаб РСЧА перейменований в
Генеральний штаб РСЧА.
26. 07. 1940 р. Генеральний штаб РСЧА
перейменований в Генеральний штаб Червоної Армії (ГШ ЧА). 03. 06. 1946 р. ГШ ЧА
перейменований в Генеральний Штаб Збройних Сил СРСР (ГШ ЗС СРСР).
Зустрічаються карти РСЧА, видані до 1930-их
рр., у яких масштаби верстові — 1: 42 000, 1: 84 000, 1: 420 000. Ці карти
видавалися на основі аналогічних карт Російської імперії, частково з оновленим
змістом карт. Зустрічаються і не оновлені видання карт Російської імперії. Слід
відзначити, що аж до Другої світової війни РСЧА видавала карти масштабу 1:25
000, 1:50 000, 1:100 000 на основі карт Російської імперії, частково відновивши
зміст або навіть без змін.
Карти нового покоління, що видавалися після
1930-их рр., масштабу 1:25 000, 1:50 000, 1:100 000, 1:200 000, 1:300 000,
1:500 000, 1:1 000 000 були прикладом для інших держав.
Зміст карт нового покоління теж не однакового
оновлення — від оригінальної топографічної зйомки до оновлених за доступними
матеріалами карт.
Одному аркушеві карти масштабу 1:1 000 000
відповідають:
* чотири аркуші карти масштабу 1:500 000, які
позначаються великими буквами А, Б, В і Г; номенклатура цих аркушів має вигляд,
наприклад М-35-В;
* 9 аркушів карти масштабу 1:300 000, які
позначаються римськими цифрами І, II, ..., IX, що пишуть перед номенклатурою
аркуша мільйонної карти, наприклад IV-M-35. На відміну від карт масштабу 1:200
000 римська цифра ставиться перед номенклатури мільйонного аркуша;
* 36 аркушів карти масштабу 1:200 000, які
позначаються також римськими цифрами, приклад номенклатури аркушів цієї карти
М-35-ХІХ;
* 144 аркуші масштабу 1:100 000, які
позначаються арабськими цифрами від 1 до 144, номенклатура цих аркушів має
вигляд, наприклад М-35-73.
Аркушеві карти масштабу 1:100 000
відповідають чотири аркуші карти масштабу 1:50 000, які позначаються
початковими буквами російського алфавіту А, Б, В, Г і номенклатура має вигляд
М-35-73-В.
Аркушеві карти масштабу 1:50 000 відповідають
чотири аркуші карти масштабу 1:25 000, які позначаються малими буквами
російського алфавіту а, б, в, г, наприклад М-35-73-В-в.
Аркушеві карти масштабу 1:25 000 відповідають
чотири карти масштабу 1:10 000, які позначаються арабськими цифрами 1, 2, 3 і
4; приклад їх номенклатури М-35-73-В-в-3.
В СРСР при геодезичних і картографічних
роботах був прийнятий еліпсоїд Красовського, розміри якого було обчислено в
1940 р.: велика піввісь — 6 378 245 км, полярне стиснення — 1:298,3. Назву
отримав від прізвища відомого російського астронома-геодезиста Феодосія
Красовського (1878—1948), під керівництвом якого вперше було обчислено цей
еліпсоїд.
На території колишнього СРСР, України та ряду
інших країн для великомасштабних карт використовується проекція Гауса-Крюгера.
У 1825 р. Карл Фрідріх Гаус вирішив
загальну задачу по зображенню однієї поверхні на іншій зі збереженням
подібності в нескінченно малих частинах. Робочі формули проекції були виведені
А. Крюгером в 1912 р. Ця проекція є рівнокутною, тобто зберігає кути й
напрямки.
Карти, видані в СРСР починаючи з 1942 р.,
використовують систему координат 1942 р. (СК-42). Для цивільних цілей була
введена спотворена система координат 1963 р. (СК-63) зсунутою рамкою (рамками).
В СРСР
до категорії топографічних карт належали карти масштабів 1:1 000 000,
1:500 000, 1:300 000, 1:200 000, 1:100 000, 1:50 000, 1:25 000 та 1:10 000.
Карти масштабів 1:5 000, 1:2 000, 1:1 000 і 1:500 вважалися топографічними
планами.
Карта масштабу 1:1 000 000 вважалася
стратегічними, а карти масштабу 1:500 000, 1:300 000 і 1:200 000 належали до
оперативних карт. Карти масштабу 1:100 000, 1: 50 000 та 1:25 000 складали
групу тактичних карт.
Система координат 1942 р. (СК-42).
В основу номенклатури топографічних карт
покладена карта масштабу 1: 100 0000 (10 км в 1 см). Вся поверхня Землі
ділиться паралелями на ряди (через 4°), а меридіанами — на колони (через
6°); сторони трапеції, що утворилася,
служать межами аркушів карти масштабу 1: 1000 000. Ряди позначаються великими
латинськими літерами від А до V, починаючи від екватора до обох полюсів, а
колони — арабськими цифрами, починаючи від меридіана 180° із заходу на схід.
Номенклатура аркуша карти складається з букви ряду і номеру колони. Наприклад,
лист з містом Львів позначається М-35. Приполярні круглі області (з широтою
понад 88°) позначаються літерою Z без вказівки номеру колони.
Листи мільйонних карт, розташовані між
широтами 60—76°, подвоюються по довготі; так, аркуш карти масштабу 1: 1 000 000
матиме протяжність по довготі не 6, а 12°. Вище 76° карти збільшуються вчетверо
і займають 24° довготи. За 88° знаходиться лист Z, який займає всі 360°.
Здвоєні аркуші мільйонної карти позначаються
з зазначенням ряду (буквою) і двох відповідних колон (непарним і подальшим
парним числом). Зчетверені листи утворюються схожим чином, чотири колони
перераховуються через кому. Аркуші карти масштабу 1:100 000 утворюються поділом
карти масштабу 1:1 000 000 на 144 аркуші з розмірами 20' по широті та 30' по
довготі, які позначаються арабськими цифрами від 1 до 144. Щоб уникнути
плутанини з картами масштабу 1: 500 000 і 1: 200 000 (для яких існують подібні
альтернативні позначення), карти цього масштабу можуть позначатися тризначними
арабськими цифрами без втрати початкових нулів, наприклад: ІЗ-35- 073 (аркуш
«Львов»).
Система координат 1963 р. (СК-63).
Вона ґрунтується на триградусних зонах. Це
спеціально спотворена СК, яка базувалася на проекції Гауса-Крюгера і системі
координат 1942 р. Карти системи координат 1963 р. мали той же самий розмір що і
карти системи 1942 р., але на рамках були відсутні координати. Зміст карт
копіювався з раніше виданих ідентичних карт (СК-42). За математичною сутністю —
це та ж система Гауса-Крюгера, тільки номенклатура базових карт масштабу 1:100
000 побудована по-іншому.
Карти масштабу 1: 100 000 системи координат
1963 р. позначалися за прикладом карт СК-42: листи позначені номерами рядів
широти й колонок довготи. Карти масштабу 1: 50 000 в системі координат СК-63 не
видавалися.
ДЖЕРЕЛА
*Архів
карт Військового Інституту Географічного, виданих у 1919-1939 рр. [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://polski.mapywig.org
*Електронна
колекція карт [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.maps4u.lt/ru/maps.php?cat=48
*Загальногеографічні
карти Польщі масштабу 1:100 000: [Електрон. ресурс]. – Режим доступу:
http://igrek.amzp.pl/ mapindex.php?cat=WIG100.
*Польська
Вікіпедія. Про ВІГ [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://pl.wikipedia.org/wiki/Wojskowy_Instytut_Geograficzny.
*Польська
Вікіпедія. Про Службу Географічну [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://pl.wikipedia.org/wiki/Służba_geograficzna_(II_RP).
*Польський
географічний форум [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://geoforum.pl/?menu=46812,46823,46900&link=geodezja-historia-w-wolnej-polsce#page_top
*Cосса
Р. І. Історія картографування території України. Від найдавніших часів до 1920
р. : корот. нарис / Сосса Р.І. – К., 2000. – С. 71–73.
* Cосса
Р. І. Історія картографування території України. Від найдавніших часів до 1941
р.: бібліогр. покаж. / Сосса Р.І.. – К., 2007. – С. 188–193.
*Cосса
Р. І. Картографування території України / Сосса Р.І. – К., 2004. – C. 68–71.
*Bogusław
Krassowski, Polska kartografia wojskowa (1919-45) / Bogusław Krassowski. –
Warsaw, 1974. – 364 с.
1783 р. Австрійська карта
1790 р. Австрійська карта
1820 р. Австрійська карта
Немає коментарів:
Дописати коментар