Історичним центром Винниківщини є місто Винники. Винники — одне з найдавніших поселень біля Львова, ще у XXV тис. до н. е. людина вперше заселила околиці Винник. Місто розташоване на шляху, що споконвіку єднав двавеличні українські міста:Львів та Київ. Винники було засновано у другій половині XIII ст. українським королем Левом Даниловичем. До Винниківщини належать землі, які в різний історичний період входили в склад Винниківського повіту, Винниківського судового повіту та Винниківського району: Виннички, Гончари, Давидів, Черепин, Товщів, Селиська, Великі Кривчиці, Лисиничі, Підбірці, Ямпіль, Кам’янопіль, Верхня Білка, Нижня Білка, Гаї, Чижиків, Підберізці, Чишки, Дмитровичі, Глуховичі, Козельники, Пасіки Зубрицькі, Кротошин, Сихів, Зубра, Гори.
Топографічні знімання Австрії 1763-1887 рр.
Після Першого поділу Польщі 1772 р. Габсбурги інкорпорували Галичину. У 1774 р., скориставшись російсько-турецькою війною (1768–1774), Австрія окупувала Північну Буковину й приєднала її до Галичини. З середини ХVIII ст. і до розпаду Австро-Угорщини у 1918 р.
правителями імперії були Марія-Терезія (1740–1780), Йосиф II (1780–1790), Леопольд II (1790–1792), Франц (1792–1835, від 1804 – імператор Австрії під іменем Франц I; 1792–1806 – германський імператор під іменем Франц II), Фердинанд I (1835–1848), Франц-Йосиф I (1848–1916), Карл I (1916–1918).
Картографування земель Австро-Угорщини досліджували насамперед
австрійські вчені Я. Роськевич, В. Гаардт фон Гартентурн, О. Реґель, Е. Бернляйтнер,
Р. Месснер, Я. Дьорфлінгер та ін. Картографування польських земель, що увійшли до
складу Австро-Угорщини, досліджували І. Леваковський, Б. Ольшевич, В.
Григоренко, Б. Красовський, А. Коняс, Ф. П. Фалющак, Й. Вольський, А. Аффек та
ін. Картографування підавстрійських українських земель залишається до сих пір найменш
дослідженою темою. Серед українських дослідників цією проблематикою займались
Петришин Г. П., Кришталович У. Р., Сосса Р. І., Падюка Н. В., Байцар А. Л. та ін.
Австрійська військова топографічна служба тоді по праву відносилась до найкращих у Європі. Тогочасні австрійські картографічні напрацювання (перше та друге військові топографічні
знімання, галицький кадастр, спеціальна карта масштабу 1:75 000 та ін.) становлять золотий фонд картографування Галичини [Сосса Р. І. Картографічні видання Львова : Каталог виставки. Львів, 6-8 грудня 2016 р. / Р. Сосса, У. Кришталович, О. Шишка / За заг. ред. Р. Сосси. – Львів: Вид-во НУЛП, 2016. – 28 с.].
З другої половини ХVIII століття в Австрії використовували власну неметричну систему мір, у тому числі й при виконанні геодезичних, топографічних і картографічних робіт. У 1756 р. імператриця Марія-Терезія видала основоположний патент мір, вслід за яким у 1760 р. вийшов загальний закон про уніфікацію мір в Австрії : 1 віденський кляфтер (1,896484 м) = 6 віденським ступням = 72 віденьским дюймам (цоллям) = 864 віденським лініям. Ця система мір лежала в основі першої (1764-1787) і другої (1806-1869) австрійських військових топографічних зйомок [Сосса Р. І., Мусієнко А.В. ДРУГЕ (ФРАНЦИСКАНСЬКЕ) ЗНІМАННЯ ЯК ВАЖЛИВИЙ ЕТАП ТОПОГРАФІЧНОГО КАРТОГРАФУВАННЯ ГАЛИЧИНИ ТА БУКОВИНИ. 2018].
Топографічним зніманням Австрії з військовою метою займалось спочатку Австрійське Генеральне квартирмейстерство, яке виконало у 1763–1787 рр. перше топографічне знімання (Йосифінське). 1806 р. воно ж розпочало роботи на основі кадастрової тріангуляційної мережі з другого топографічного знімання (Францисканське), що були завершені вже Військово-географічним інститутом до 1869 р. Упродовж 1869–1887 рр. на основі оновленої тріангуляційної мережі інститут проводить третє топографічне знімання (Францискансько-Йосифінське). У результаті кожної такої зйомки територія Австрійської монархії разом з приєднаними краями і землями була покрита топографічними картами.
Йосифінське картографування 1763-1787 рр.
Поштовхом для картографування країни стали військові міркування. Під час Семирічної війни 1756-1763 рр. відсутність надійних карт виявилася серйозною проблемою для австрійських військ. У 1764 році фельдмаршал Даун запропонував імператриці Марії Терезії, щоб карти її країни складали офіцери Генерального штабу (Generalquartiermeisterstab).
У минулому створення карт було обов’язком приватних землевласників, які виготовляли відповідні карти для документування своєї власності. 1763 р. імператриця Марія-Терезія розпорядилася почати військово-топографічне картографування всієї Австрійської імперії.
13 травня 1764 р. після схвалення імператриці Придворна військова рада видала відповідні розпорядження про перше всебічне обстеження країни. Роботи почалися в Богемії та Моравії.
Але основна робота по зйомці місцевості проходила вже за часів наступного імператора Йосифа II. Тому в історії цей процес відомий більше як Йосифінське картографування (Josephinishe Landesaufnahme). Отже, з 1763 р. по 1787 р. Квартирмейстерство австрійського Генерального штабу з військовою метою виконувало перше знімання (Йосифінське картографування).
Австрійські воєнні топографічні карти створювались в рамках трьох картографічних експедицій різних періодів: перша картографічна експедиція (карти фон Міга) 1779-1782 рр., друга картографічна експедиція 1806-1869 рр., третя картографічна експедиція 1869-1887 рр.
Картографічні матеріали квартирмейстерства Генерального штабу були виконані в 1749-1854 роках для 45 окремих австрійських коронних країв, сусідніх областей або земель. Картографами було охоплено простір середньої Європи: на півночі – від Нідерландів, до узбережжя Північного моря, до Західного Бугу в місці впадання його в Віслу і на південному сході – Валахія (частина нинішньої Румунії); на півдні – до узбережжя Адріатичного моря, Італія і Прованс на березі Середземного моря; на заході – південно-західна Німеччина й окремі землі Франції.
Перші 19 карт, що датуються 1763-1787 роками, увійшли в науку під назвою Йосифінскіх. Серед них карта коронного краю Королівства Галичини і Лодомерії, протяжністю від Сілезії до Буковини (15-а), оброблялася в 1779-1783 роках, а дистрикту Буковина - у 1773–1776 роках.
До 1806 року було створено додаткові окремі аркуші, які також охоплювали території південно-західної Німеччини (Верхня Австрія) і менші частини Швейцарії, Франції та Венеції.
«Карта Королівства Галичини і Лодомерії» (Karte des Koenigreiches Galizien und Lodomerien) або так звана «Карта фон Міга» (за прізвищем керівника – інженера, обер-лейтенанта квартирмейстерства австрійського Генерального штабу), створена у 1779—1782 рр. для військових потреб в рамках першої (Йосифінської) топозйомки території Галичини. Йосифівська військова карта Галичини і Лодомерії з урахуванням її секретності, ніколи не публікувалася.
Перше військове топографічне знімання території Буковини, на відміну від інших коронних країв, було проведене в 1773-1775 рр. у масштабі 1:57 600. Рукописна Йосифінська карта Буковини того ж масштабу була укладена на 72 аркушах.
Карти в межах коронних країв (як правило в масштабі 1:28 800) діляться на секції. Умовні позначення полягають в різнобарвному тонуванню великих поверхонь, на які нанесені відмітки чорною, коричневою та червоною тушшю.
4 685 листів загальної Йосифінської карти існують в 3-х варіантах: оригінали, чернетки та копії. Зберігаються в Військовому архіві Відня, де розділені на окремі справи – згідно з колишнім територіальним поділом і адміністративним підпорядкуванням. Створену карту масштабу 1:288 000 опубліковано у Відні в 1790 р.
Топографічні обміри Східної Галичини розпочалися під керівництвом фельдмаршала-генерала Зеегера і продовжилися обер-лейтенантом Фрідріхом фон Міґом, а з 1783 р. — майором Вальдау.
Загальний обсяг Йосифінської карти коронного краю Галичини та Лодомерії складається з 413 аркушів (227 аркушів по території сучасної України). Дрібні фрагменти карти, які виходили за розмітну сітку, приєднувалися до сусідніх секцій. На карті-індексі, яка займала один лист, позначена структура розкладки і нумерація всіх листів, а на кожному з них – головні міста, найважливіші дороги і річки, назви прикордонних земель.
Усі карти – оригінал, чистовик і копія – виконані на папері, що наклеєний на тканину. Листи мають розмір приблизно 42 х 63 см. Копії трохи більшого формату за рахунок додаткової «облямівки» з боків карти, зокрема, в правій частині карт-копій кріпилося 8-сантиметрове поле з переліком поселень, зазначених на карті.
Масштаб карти – 1:28 800. Один лист карти при такому масштабі охоплював територію 1,6 х 2,44 милі або близько 4-х квадратних миль.
Назви поселень, зокрема міст, дано польською мовою, що ж стосується більшості топонімів – річок, гір, урочищ, також часто сіл, то по відношенню до них, як правило, використовувалися місцеві українські назви.
Над картою й описом до неї працювала велика група картографів, за кожним з яких були закріплені кілька секцій. Тож не дивно, що написи і інтерпретації умовних позначень на карті несуть на собі відбиток індивідуальності почерку кожного картографа.
22 березня 1782 р. цісарева Марія Терезія видала патент, який ліквідовував дистрикти. Внаслідок злиття попередніх районів Коломия і Тисмениця в округу Станіслав залишилося 18 округів (циркулів) (Бережанський, Бохенський, Вадовицький, Жешувський, Жовківський, Золочівський, Коломийський, Львівський, Перемишлянський, Самбірський, Сандецький, Станіславський, Стрийський, Сяноцький, Тарновський, Тернопільський, Чортківський і Ясловський), яких після приєднання Буковини в 1786 р. стало 19, їх склад залишався практично без змін до 1860-х років, за винятком перетворення в 1849 р. округу Буковина в окремий коронний край — Герцогство Буковина. Львівський округ утворений 1782 р. Існував до 1867 р., коли було скасовано округи та залишено лише повітовий адміністративний поділ (повіти виділені у складі округів у 1854 р.).
У 1785-1788 рр. в Галичині проводяться перші кадастрові знімання земель, які отримали назву Йосифінського кадастру. Згідно з інструкцією (1824) кадастрові знімання базувались на загальнодержавній мережі тріангуляції, проводились у масштабі 1:2 880 для неміської території й у масштабі 1:1 440 для міст і були завершені в Галичині в 1849 р. Кадастрові карти були створені на кожну громаду і містили докладну географічну ситуацію в її межах. З часом кадастрові карти застаріли, тому у 1878-1879 рр. вони були оновлені [Сосса Р. І. Картографічні видання Львова : Каталог виставки. Львів, 6-8 грудня 2016 р. / Р. Сосса, У. Кришталович, О. Шишка / За заг. ред. Р. Сосси. – Львів: Вид-во НУЛП, 2016. – 28 с].
У Галичині з 1772 р. картографування виконувалося двома паралельними групами, в результаті чого були створені дві карти – Йозефа Лізґаніґа та Фрідріха фон Міґа.
Карта Йозефа Лізґаніґа 1783 р.
Йозеф Ксавер Лісґаніґ (нім. Joseph Xaver Liesganig, також Lisganich; 1719—1799) — видатний австрійський астроном, геодезист, картограф, математик, педагог, будівельник, метролог, конструктор астрономо-геодезичних приладів і один з піонерів визначення розмірів Землі в Австрії і у світі. Доктор філософії (1750), професор (1750). Член ордену єзуїтів (1734—1773). Керівник Астрономічної обсерваторії у Львові (1773—1783 ).
Опис карти «Винники» Йозефа Лізґаніґа (1783 р.) за Михайлом Влохом (1971 р.):
«Східня половина мапи подає передпілля Львова на сході включно з Винниками. Тут зазначено найцікавіші для історії Винник оборонні споруди, які в археології мають назву «Глиняні вали» і датуються третім на друге тисячоріччя до Хр. Археологи, які згадують про ті вали, вже не бачили їх у другій половині XIX сторіччя, а могли знати про них тільки з переказів, бо 1787 року австрійська влада усунула їх при будові «цісарського гостинця», шо переходив по лінії тих валів, правдоподібно вживаючи землю під насипи шляху. Одинокий доказовий слід тих валів зберігся на цій унікальній мапі, бо в наступному виданні мапи вже більше не зазначено їх, а тільки шлях на тім місці.
На цій мапі замкова гора у Винниках нанесена у вигляді зрізаної піраміди із стрімкими, природно оборонними боками зі сходу. півдня і заходу, а тільки з півночі вона пов’язана з тереном рівної височини без природної оборони. Тому тут було насипано оборонний вал, який на заході починається поперечною запорою коло вілли нотаря В. Левицького, а закінчується на колонії коло тюрми, де помітно насип до полудня як правдоподібний залишок валу.
Другий віддільний вал зазначено вздовж західнього берега лісу «Діброва», а в південному продовженні оборонної споруди знаходяться мочари на лузі «Лазки», що їх заливали води з «Кута». Вал «Під Дібровою» має дві прірви — переїзди. На іншому місці подаємо за Семеном Маґалясом переказ про цей вал. Правдоподібно в початках австрійської влади цей вал також розібрано і по нім не стало сліду, крім знаку на мапі. Може колись археологічні розкопки розкажуть про походження цього валу. Ця мата становить цінне доповнення до історії Винник.
При актах «Винники» у віденських архівах до мапи долучено такий військовий спис:
«Мапа Винник і околиці, 1:28.800 виконав Аббе Ліссґаніґ 1783 р.
Замок — міцний мур, так само костел. Малі етапи з доброю водою до пиття для людей і худоби. В напрямі Львова багато ставків. Прилеглий ліс складається з молодої бучини. Ліворуч — мочаруваті луги. Дорога до Львова повз стави, переважно вивозом, надзвичайно погана. До Чішок іде добра дорога, так само до Миклашева дорога має твердий грунт. Замкова височина домінує коло Підбірців. (Підпис) Abbe Lissganig».
ІСТОРИЧНА ДОВІДКА (за Уляною Кришталович. КАРТОГРАФ ТА АСТРОНОМ ЙОЗЕФ ЛІЗҐАНІҐ: ЛЬВІВСЬКИЙ ПЕРІОД ДІЯЛЬНОСТІ (1772–1799). 2019 р.): «Перші десятиліття австрійського правління можна назвати епохою точних наук та картографування Галичини. Марія Терезія делегувала в Галичину найдосвідченіших та найкращих представників фізико-математичних, астрономічних та геодезичних наук Австрії: Франца Ґусманна, Іґнаца Фрайгера фон Райна, Ґеорґа Іґнаца фон Метцбурґа, Йоганна Гольфельда. Загалом до Галичини прибуло близько 20 спеціалістів цього напрямку. Як керівник Комісії з картографування галицьких земель до Львова приїхав Йозеф Лізґаніґ (Joseph Xaver Liesganig; 1719—1799), на той час уже відомий науковець із європейським іменем.
Тріанґуляційні землемірні роботи під керівництвом Й. Лізґаніґа розпочалися у серпні 1772 р. і завершилися весною 1774 р. На основі зібраних матеріалів Лізґаніґ склав і опублікував карту “Ost Galizien” на 9 аркушах М 1:72.000 (1778 р.); оскільки в такому масштабі вона була невигідна для використання, Лізґаніґ зменшив її до М 1: 144.000. Однак, Надвірна канцелярія заборонила її тиражувати, посилаючись на великі помилки, зокрема у зображенні меж округів і перекручення назв населених пунктів.
Тільки через чотири роки Йозеф ІІ зобов’язав Лізґаніґа швидко закінчити роботу над картою, необхідною для роботи адміністративних установ, врахувавши новий адміністративний поділ та приєднані на той час до монархії землі Буковини (1777 р.), а також виправити помилки, допущені, зокрема, у назвах населених пунктів. “Швидко” розтягнулося на шість років, і тільки у 1790 р. була опублікована 42-секційна карта Regna Galiciæ et Lodomeriæ, вигравіювана Ґотфрідом Прікснером. Багатий картуш малював Франц Антон Маульбертч. В процесі останнього етапу роботи над картою, інженер Йоган Ліхтенштерн створив на її основі і опублікував у 1789 р. карти шести адміністративних округів Галичини. Карти Ліхтенштерна, як і останній варіант карти Лізґаніґа, були опубліковані доволі великими тиражами і використовувалися державними структурами протягом багатьох років.
Зокрема, для службовців Будівельної дирекції карта Лізґаніґа слугувала підставою для проектування нових транспортних сполучень, зокрема поштових сполучень і торговельних шляхів Галичини (1796), а також шосейної дороги на відтинку Львів-Чернівці (1807).
Робочі варіанти цих карт збереглися у фонді Крайової будівельної дирекції (ф. 167) у львівському Історичному архіві (ЦДІАЛ), як і робочий варіант карти кордонів Східної та Західної Галичини, здійснений на основі порівняння трьох карт: Східної Галичини (Ost Galizien, 1778) Й. Лізґаніґа, Західної Галичини (West Galizien, 1796) Ґ. Метцбурґа та Генеральної карти Угорщини (Mappa generalis regni Hungariae, 1806) Яна Ліпського.
Після цього карта вийшла ще декілька разів, зокрема у 1794 р. у Львові з покажчиком населених пунктів «Index Locorum omnium Galiciae, Lodomeriae atque ad huius calcem adjectu Bukovinae» окремою книгою.
Останнє видання карти під назвою «Koenigreich Galizien und Lodomerien» на 33 аркушах вийшло у Відні у 1824 р. На карті показано понад 10 тис. населених пунктів. Топографічні карти Галичини Й. Лізґаніґа 1790 р. і 1824 р. у порівнянні з попередніми рукописними картами були наступним кроком в еволюції картографування західноукраїнських земель і стали підосновою для видання подальших карт Австрійської імперії.
1803 р. на основі карти Лізґаніґа видавництво Товариства мистецтва та індустрії у Відні видало карту округів Галичини (Galizien Oriental...= Ost Galizien. Nach Liesganig’s grosser Charte und andern bewährten Hülfs».
1824 р. Карта «Königreich Galizien und Lodomerien» (Королівство Галичини та Лодомерії). Масштаб 1:288 000. Аркуш «Tab. XVII Lemberg». Автор: Йозеф Лізґаніґ.
На карті позначені: Винники (Wіnniki); німецька колонія Вайнберґен (Oberweinbergen); німецька колонія Унтерберґен (Unterbergen); Вулька Сихівська (Wulka Sichowska) та довкільні села.
У Відні було видано цю карту під назвою «Ost Galizien» на 9 листах у масштабі 1:72 000 (1778 р.). На карті зображено райони з адміністративними центрами: Тарнув, Жешув, Сянок, Дукля, Замость, Перемишль, Львів, Золочів, Тернопіль, Бережани, Стрий, Самбір, Станіславів (Івано-Франківськ), Заліщики й Чернівці. Згодом цю карту Йозеф Лізґаніґ зменшив до масштабу 1:144 000, а у 1786–1790 рр. ще зменшив австрійський картограф Йоганн Маркс фон Ліхтенштерн (1765–1828) до масштабу 1:288 000 і після виготовлення її мідериту Готфрід Прікснер (1746–1819) видав на 49 аркушах (31,3 x 23,4 см) під назвою «Regna Galiciae et Lodomeriae» (Відень, 1790 р.). Загальний формат карти 165 x 230 см.
Карта фон Міга 1783 р.
Карта «Lemberg Leopol Lwow». 1783 р. Масштаб: 1:28 800.
Формат карти: 63 х 42 cм.
Автор карти: Фрідріх фон Міг.
Видавець: Квартирмейстерство австрійського Генерального штабу.
Особливість графічного виконання карти — деталізація рельєфу місцевості, річок, потоків, ставів. Назви поселень подано польською мовою, що ж стосується більшості топонімів – річок, потоків, гір, урочищ, також часто сіл, то стосовно них, як правило, використано місцеві українські назви.
Опис карти «Lemberg Leopol Lwow» за Сергієм Терещенко:
Легенда:
*У лівій частині плану розташовано назву міста у трьох варіантах: «Лемберг, Леополь, Львув» (Lemberg Leopol Lwow).
*На плані довкола міста розміщено назви підміських сіл: Голоско Велике, Голоско Мале, Клепарів, Замарстинів, Збоїська, Малехів, Ласки, Сороки, Острів, Пруси, Каменополь, Теремчисько, Підбірці, Черовіча, Миклашів, Винники, Лисиничі, Пасіка, Дебза, Козельники, Вулька, Кульпарків, Забащова (Holosko Weliky, Holosko Malÿ, Kleparow, Zamarstinow, Zboiska, Malechow, Laski, Sroki, Ostrow, Prussy, Kamionopol, Teremczyszko B., Podborce, Czerowitza B., Miklaszow, Winiki, Lesienice, Pasieka, Debza, Kozielnikÿ, Wulka, Kulparkow, Zabatschowa B.).
Характеристика карти:
*План виконано в техніці кольорової літографії.
*На плані схематично позначено конфігурацію окремих будівель та фортифікацій.
*Межі передмість не позначено.
*На плані позначено елементи гідрографії, рельєфу місцевості та особливості ландшафту (сади, ліси і таке ін.)
*Написи на карті виконані німецькою мовою.
Топоніміка карти:
Топоніміка включає близько 100 об'єктів. Більшість об'єктів позначено за допомогою спеціальних умовних позначень».
На фрагменті карти «Винники» показано: замок; «Глиняні вали» у західній частині Винник (вік III-II тис. до н. е) та вали в урочищі Діброва; територію міста; передмістя; в Млинівцях – сім ставів; великий став – між теперішніми вул. Забава та вул. Ломоносова (вздовж сучасної вул. Франка); стави на Першій Вульці (тепер с. Волиця; стави на «Радгоспі»); довкільні села (Чишки, Вулька, Сихів, Лисиничі, Підбірці, Підберізці та ін.) та ін.
З II-ї половини XVII століття в топозйомці земель беруть участь офіцери, перш за все інженер-офіцери, які поступово витісняють приватних картографів.
1790 р. Карта «General-Charte des Atlasses von Galizien und Lodomerien nach der neuen Eintheilung in 19 Kreise mit dem District der Buckowina…». Відень. Поміщена в «Atlas des Roiaumes De Galicie Et De Lodomerie: Consistant en une Carte générale de ces deux Roïaumes, et en 10 Cartes particulières des 19 Cercles selon la nouvelle division, avec le District de la Bucovine = Atlas der Königreiche Galizien und Lodomerien».
Автори: Joseph-François Marie (1738-1801) та Mollo Tranquillo (1767-1837).
На карті позначені: Винники (Wіniki) та довкільні села. Винники в складі Львівського округу (№ 12 на карті).
22 березня 1782 р. цісарева Марія Терезія видала патент, який ліквідовував дистрикти. Внаслідок злиття попередніх районів Коломия і Тисмениця в округу Станіслав залишилося 18 округів (циркулів) (Бережанський, Бохенський, Вадовицький, Жешувський, Жовківський, Золочівський, Коломийський, Львівський, Перемишлянський, Самбірський, Сандецький, Станіславський, Стрийський, Сяноцький, Тарновський, Тернопільський, Чортківський і Ясловський), яких після приєднання Буковини в 1786 р. стало 19, їх склад залишався практично без змін до 1860-х років, за винятком перетворення в 1849 р. округу Буковина в окремий коронний край — Герцогство Буковина. Львівський округ утворений 1782 р. Існував до 1867 р., коли було скасовано округи та залишено лише повітовий адміністративний поділ (повіти виділені у складі округів у 1854 р.).
Францисканське картографування 1806-1869 рр.
1806 р. було розпочато роботи по другому зніманню території Австрійської імперії, які тривали до 1869 р. Знімання виконувало для військових потреб Австрійське Генеральне квартирмейстерство, а з 1839 р. — Військово-географічний інститут у Відні, який було відкрито того самого року.
Францисканська землемірна дещо відрізнялася від францисканської кадастрової зйомки того ж часу: кадастрова мета полягала в тому, щоб створити єдину основу для оцінки податків на майно; землемірна зйомка служила переважно для військових цілей (військова географія).
Перша тріангуляція відбулася з 1807 по 1829 рік, а інша з удосконаленими методами – з 1848 року. На початку роботи ще існували різні системи тріангуляції в окремих землях австрійської корони, що означало, що загальне представлення кордонів цих країв було неможливо. Карти закінчувалися на кордонах тодішніх земель корони, карти з обох боків кордону не збігалися.
Масштаб Францисканської зйомки був 1:28 800, такий самий, як і Йосифінської. Першоютериторією, яку було включено, був Зальцбург, який належав Австрії між 1805 і 1810 роками та з 1816 року. Перевага надавалася таким регіонам, як Тіроль і Форарльберг, які не були включені доЙосифінського картографування.
На основі знімальних планшетів масштабу 1:28 800 у 1810—1879 рр. видавали «Топографічну карту Австрійської монархії» (відома як стара спеціальна карта) в масштабі 1:144 000 на всю територію Австрійської імперії. Знімання проводились у масштабі в 1 віденському дюймі – 400 махових сажнів (1:28 800) у поперечній квадратній проєкції у проєкції Кассіні-Сольднера (міста знімались у масштабі 1:14 400). Геодезичною основою знімань були пункти кадастрової триангуляційної мережі. Рельєф зображувався за допомогою штрихів у видозміненій шкалі Лемана. Крайньою межею зображення пологості рельєфу при зніманні Галичини було прийнято кут 50°, а не 45°, як у шкалі Лемана. Штрихи укладались на основі горизонталей, які у виданні не показувались.
Францисканська карта відзначається дуже докладною географічною основою з великою кількістю умовних знаків, на ній підписано багато назв – крім назв населених пунктів і гідрографії
подані назви лісів, урочищ, місцевостей тощо. За топонімічним навантаженням карта значно перевершує Йосифінську карту.
Що характерне для карт, створених на основіФранцисканського знімання, так це візуально темне представлення гірських районів: це було результатом того факту, що штрихування, розташовані близько одна до одної, використовувалися для зображення різниці у висоті. На відміну від Йосифінського, ці чорні штрихування роблять різницю в рівнях більш чіткою, але ускладнюють читання додаткової інформації, яка також написана чорним.
На картах відсутні контурні лінії та інформація про висоту. Відсутність контурних ліній (Höhenschichtlinien) разом із інформацією про неметричний масштаб утворює легко впізнавану ознаку для відмінності аркушів із Францисканської зйомки землі від подібних на вигляд карт із пізнішої (третьої, Францискансько-Йосифінської) зйомки.
Крім того на правому краю карти є примітки (позначення) де подано статистичні дані по кожному населеному пункту щодо кількості будинків і хлівів, чисельності людей і коней: на цій основі зазначено, скільки військового персоналу та коней могло бути «зручно» розміщений там.
Позначення також містять інформацію про адміністративний поділ. На карті показані державний кордон, адміністративні межі провінцій, округів, районів та громад (староств). На кожному аркуші
карти справа розміщена таблиця населених пунктів, зображених на карті, із зазначенням до якого округу, району, громади вони відносяться.
Державний огляд містить понад 3 300 аркушів, деякі з яких містять пізніші зміни (наприклад, залізничні лінії).
Тривалий період обробки, а також використання (частково неоновлених) аркушів кадастру призвели до відмінностей у якості окремих аркушів карти.
У 1869 році робота над державним геодезичним дослідженням була припинена. Коли роботи були припинені, частина Угорщини, Трансільванії, Галичини та Буковини ще не була опрацьована.
Францисканська військова карта Галичини та Буковини укладена в масштабі 1:28 800 на 458 аркушах і у рукописному вигляді зберігається, як і Йосифінська карта Галичини та Володимирії, у Військовому архіві у м. Відні. Карта створювалась упродовж тривалого часу, проте основна кількість аркушів карти території Галичини оформлена (викреслена) у 1862-1863 рр., а території Буковини – у 1863-1864 рр.
1820 р. Карта «Strassenkarte von Galizien».
Автор: Johann Blaim.
На карті позначені: Винники (Wіniki), німецька колонія Унтерберґен (Unterbergen) та довкільні села.
1820 р. Карта «Karte von GALIZIEN». Масштаб 1:390 000.
Аркуш «Sect VIII».
На карті позначені: Винники (Wіniki); німецька колонія Вайнберґен (Weinberg); німецька колонія Унтерберґен (Unterbergen) та довкільні села.
1836 р. опублікована багатоаркушева чорно-біла карта «Львів з околицями» у масштабі 1:14 400 (63 x 41,7 см), яка була перевидана у 1870 р. На карті зображено Винники.
План «Lemberg mit seinen Umgebungen nach der Original Aufname des k.k. General Quartiermeisterstabes auf Stein gravirt im Jahre 1836» (Львів з його околицями на основі оригінального топографічного огляду ц.-к. Генерального квартирмейстерського штабу, літографія 1836 року ). Масштаб 1:14 400.
Розмір карти: 63 х 42 cм.
Видавець: Квартирмейстерство австрійського Генерального штабу.
План охоплює західну околицю Винник. Позначено урочище «Жупан» (Zupan), частину ставів на р. Марунька.
Фрагмент плану міста 1836 р. було використано для проектування траси залізничної колії, яка сполучила Львів з Краковом у 1861 р. План виконано для військових потреб під час другого топографічного огляду території Галичини. Червоною лінією нанесено проект майбутньої залізничної колії Львів-Краків. На плані довкола міста розміщено назви підміських сіл: Вулька, Кульпарків, Клепарів, Знесіння, Кривчиці, Пасіка, Персенківка (Wulka, Kulparkow, Kleparow, Zniesienie, Krzywczyce, Pasieki, Persenkowka).
1846 р. Карта «Karte des Konigreiches Galizien» (Карта Королівства Галичини).
Видавництво: Відень.
На карті позначені: Виники (Wіniki); Чишки (Czyski); Підбірці (Podbersce) та довкільні села.
1855 р. Карта «Uibersichts karte… Königreich Galizien und Lodomerien und des Herzogthums Bukowinia» (Адміністративна карта Королівства Галичини, Лодомерії та Буковини).
Мова німецька.
На карті позначені: Виники (Wіniki); великі села; міста і т. д.
Мапа цікава тим, що на ній позначено Винниківський повіт (Львівський округ) та його межі. 1854 р. була проведена адміністративна реформа, згідно з якою у складі Королівства Галичини та Володимирії були утворені повіти. Винниківський повіт існував у період з 1854 р. до 1867 р. 1867 р. були скасовані округи, а повіти реорганізовані: частина зникла, а частина збільшилася за рахунок інших. Винниківський повіт було приєднано до Львівського.
1855—1863 рр. Карта «Uibersichts karte… Königreich Galizien und Lodomerien und des Herzogthums Bukowinia»Карта «Administrativ Karte von den Königreichen Galizien und Lodomerien...» (Адміністративна карта Королівства Галичини та Лодомерії...). Масштаб 1:115 200.
Повна назва карти — «Administrativ Karte von den Königreichen Galizien und Lodomerien mit dem Grossherzogthume Krakau und den Herzogthümern Auschwitz, Zator und Bukowina in 60 Blättern, C.R. von Kummersberg».
Аркуш «21. Umgebungen von Lemberg Winniki Gliniany». 1855 р.
На карті позначені: Винники (Wіnniki); німецька колонія Вайнберґен (Weinberg); німецька колонія Унтерберґен (Unterberg); урочище Діброва (Dabrowa); р. Марунька (Marunka); р. Cихівська (Siechowska); потік Чепін (Czepin); корчма Принада (Przenada) між Винниками та Лисиничами; Чортова Скеля 217,3 м н. р. м. (Czertowa skala); урочище Кам’яна гора (Kamienna góra) на захід від Чортової скелі; урочище Ялівець (Jalowiec) в районі сучасного дріжджзаводу; будинок мисливця («Jägerhaus») в районі урочища Млинівці; урочище На Пасіках (Na pasiekach) між Млинівцями та Ялівцем; тютюнова фабрика; урочище Двір (Dwór) з церквою (теперішнє с. Волиця); цегельня на Другій Вульці; Великий ліс (Wielki Las) між Сиховом і Винниками; урочище Вулька (Wulka); поселення — Перша Вулька, Друга Вулька, Третя Вулька, Сихівська Вулька та довкільні села.
1855—1863 pp. капітан Карл Куммерер Ріттер фон Куммерсберґ видав «Адміністративну карту Королівства Галичини та Лодомерії...» на 60 аркушах. На окремих аркушах видані плани Кракова, Львова (аркуш №24), Чернівців. До 1857 р. було опубліковано 25 аркушів, до 1859 р. — 31 аркуш, інші — у 1860—1863 pp. Друк і наклад карти здійснений видавництвом Артарія і Коу Відні (Artaria & Compagnie). Компанія спеціалізувалася на виданнях та торгівлі у трьох галузях: мистецькому, музичному та картографічному. Фірма заснована у Відні 1770 р. вихідцем з Італії Джованні Артаріасом (Giovanni Artarias). З 1775 р. фірма розташовувалася за адресою: вул. Кохльмаркт, 9 (Kohlmarkt) у Відні.
1920 р. Відділ карт Артарії увійшов до складу картографічної фірми Г. Фрайтага і Берндта (Kartographische Anstalt G. Freytag & Berndt). 1944 р. фірму перейменовано на «Freytag-Berndt u Artaria KG». Існує дотепер.
1855 р. «Ethnographische Karte der osterreichischen Monarchie, entworfen von Karl Freiherrn Czernig, herausgegeben von der k.k. Direktion der administrativen Statistik» (Етнографічна карта Австрійської монархії). Масштаб 1:864 000. Автор: Карл Черніг (Karl Czernig). Формат карти: 61 x 80 см.
На карті позначені: німецька колонія Вайнберґен (Weinbergen) з переважанням німецького населення; Чишки й Білка – з польським населенням.
Карта була опублікована перший раз в 1855 р., друге видання 1856 р., пізніше в монографії Карла Черніга «Етнографія Австрійської монархії» (Ethnographie der oesterr. Monarchie; 1857). Карта перевидавалася декілька разів, зокрема і в 1868 р.
Праця Карла Черніга «Етнографія Австрійської монархії» стала фундаментом усіх подальших досліджень етнічного складу Австрійської (з 1867 р. – Австро-угорської) імперії. Карл Черніг використав найширші дані: церковного обрахунку, адміністративної статистики з етнічним походженням підданих, результатів ревізій 1843 та 1845 рр. та перепису 1850–1851 рр. За обрахунками К. Черніга, українців (русинів) в Австрійській монархії нараховувалось 2 940,1 тис. (в Галичині – 2 281,8 тис., на Буковині – 145 тис., в Угорщині (Закарпатті) – 440 тис., на Воєводині – 6,8 тис., в лавах регулярного війська – 65,9 тис.). Ці дані відповідали дійсності за виключенням Буковини, де частина українців була помилково віднесена до валахів.
1856—1859 рр. Карта «Generalkarte des österreichischen Kaiserstaates mit einem großen Theile der angränzenden Länder» (Генеральна карта Австро-Угорської монархії). Масштаб 1:576 000. Складається з 20 аркушів. Аркуш «V Lemberg». 1856 р. Аркуш «III-IV-V-VIII-IX-X Brünn, Krakau, Lemberg, Wien, Debreczin, Klausenburg». 1856 р.
Автор: Йозеф Шеда (1815—1888 рр.; генерал-майор, географ, картограф). Був начальником літографського відділу Військово-географічного інституту у Відні. Уклав і видав ряд карт, зокрема «Генеральну карту Європи Фердинанда І» (1845—1847).
На карті позначені: Винники (Wіnniki); німецька колонія Вайнберґен (Weinberg); німецька колонія Унтерберґен (Unterberg); р. Марунька (Marunkі В.); поселення Вулька (Wulka) та довкільні села.
1861-1864 рр. Карта «Franziszeische Landesaufnahme (Second Landesaufnahme) Galizien und Bukowina» (Австрійська військова топографічна карта Галичини та Буковини). Масштаб: 1:28 800. Розмір карти: 62 х 41.5 cм. Видавець: Квартирмейстерство австрійського Генерального штабу
На карті позначені: Винники (Wіnniki); німецька колонія Вайнберґен (Weinberg); німецька колонія Унтерберґен (Unterberg); урочище Діброва (Debrowa); р. Марунька (Marunka); На пастерніку (На пасовищі; Na Pasterniku) (територія теперішніх вул. Соборності, Незалежності, Сагайдачного та району Загороддя); урочище Лазки (Laski) (між р. Марунькою та Дібровою); урочище За стодолою (za Stodola) (територія колишнього цегельного заводу); р. Cихівська (Siechowska); корчма Принада (Przenada) між Винниками і Лисиничами; Чортова Скеля 217,3 м н. р. м. (Czertowa skala); урочище Жупан (Zupan); урочище Ялівець (Jalowice) в районі сучасного дріжджзаводу; урочище На Пасіках (Na pasiekach) між Млинівцями і Ялівцем; урочище Забава (Zabawa); урочище Лисівка (Lysowka); тютюнова фабрика; урочище Двір (Dwór) з церквою (теперішнє с. Волиця); потік Чепін (Czepin); цегельня на Другій Вульці; Великий ліс (Wielki Las) між Сиховом і Винниками; урочище Вулька (Wulka); поселення — Перша Вулька (Wulka), Друга Вулька, Третя Вулька, Сихівська Вулька (Wulka Sichowska), Kopiatyn (Коп’ятин) – на південний захід від Третьої Вульки) та довкільні села.
Францискансько-Йосифінське картографування 1869–1887 рр.
1868 р. було видано тимчасові, а в 1875 р. остаточні інструкції для наступного третього топографічного знімання у масштабі 1:25 000 (а в околицях великих міст — у масштабі 1:12 500). За матеріалами знімання масштабу 1:25 000 у 1873—1889 рр. було створено «Нову спеціальну карту Австро-Угорської монархії та приєднаних областей» масштабу 1:75 000, яка називалась ще Генеральною штабною картою. У 1869-1887 рр. Військово-географічний інститут проводить третє топографічне знімання територіїімперії, що базувалось на оновленій тріангуляційній мережі і враховувало кулястість Землі.
Францискансько-Йосифінська військова карта укладена в масштабі 1:25 000. на 2 780 кольорових аркушах і 752 листах спеціальної карти, а також похідних карт.
Карти укладені у проекції Мюфлінга розміром 7,5' за широтою та 15' за довготою (приблизно 20 × 14 км) . Територія Галичини знімалась у 1873-1876 рр.
Вся територія картографування була розділена за довготою на 35 колон і за широтою на 37 зон. Карти укладені в багатогранній проєкції на еліпсоїді Бесселя, довгота від острова Ферро в Атлантичному океані.
Розмір карти за широтою становив 15', за довготою — 30', тобто аркуш топокарти масштабу 1:75 000 укладався на основі чотирьох планшетів масштабу 1:25 000. Спочатку було видано 715 аркушів, пізніше додано ще 185 аркушів на територію Югославії та Румунії. Всі карти видруковані чорною фарбою, частина — п'ятьма фарбами. Зображення рельєфу окрім штрихів Леманна і відмивки (тіньовання) уперше в топографічному картографуванні в Австрії було показано горизонталями з висотою перерізу 50 м на рівнинній території та 100 м — у гірських районах. Назви окремих аркушів спочатку означали комбінацію арабських і римських цифр (нумерація зон і колон), але після 1910 р. було прийнято нове (чотирьох цифрове) позначення. Карту розмножували у Військово-географічному інституті способом мідериту.
Станом на 1916 р. територію українських земель було відображено на 209 аркушах Крім Галичини, Буковини й Угорської Руси, що перебували у складі Австро-Угорської монархії, виготовлено також аркуші на території, що належали до Російської імперії, сучасних Волинської, Рівненської (більша частина), Тернопільської, Хмельницької (більша частина), західної частини Вінницької областей, Підляшшя, Холмщини, Берестейщини, Пінщини
На основі аркушів карти масштабу 1:75 000 у тому ж масштабі друкувались також карти околиць великих міст («Umgebungskarte») з розташуванням міста у центрі аркуша. Зі спеціальної карти масштабу 1:75 000 було виготовлено відбиток околиць Львова, Перемишля і т. д.
1872 р. Карта «Galicyja i Lodomeryja z ksiestwami Bukowina, Oswiecimem, Zatorem i wielkiem ksiestwem Krakowskiem dla użytku szkół ludowych». Автор: Wladyslaw Miczynski.
На карті позначені: Винники (Wіnniki) та довкільні села.
1873—1918 pp. Карта «Spezialkarte der österreichisch-ungarischen Monarchie» (Нова спеціальна карта Австро-Угорської монархії та приєднаних областей). Масштаб 1:75 000. Видавництво: Військово-географічний інститут, Відень. Карта неодноразово перевидавалася.
Аркуш «ZONE 6 СOL XXX LEMBERG». 1898 р.
Аркуш «ZONE 6 СOL XXX LEMBERG». 1904 р.
Аркуш «ZONE 6 КOL XXX LEMBERG». 1911 р.
Аркуш «ZONE 6 КOL XXX LEMBERG». 1912 р.
Аркуш «ZONE 6 КOL XXX LEMBERG». 1915 р.
На карті позначені: Винники (Wіnniki); німецька колонія Вайнберґен (Weinbergen); німецька колонія Унтерберґен (Unterbergen); р. Марунька (Marunka); потік Чишківський (Czyszkowski); урочище Діброва (Dabrowa); Чортова cкеля 414 м (Czаrtowska Skala); Ліс Жупан 303 м н. р. м. (Las Zupan); урочище Приска (Pryska) в районі сучасної вул. Забава; Великий ліс (Wielki Las) між Сиховом і Винниками; урочище Млинівці (Mlynowce); урочище Ялівець (Jalowiec) в районі сучасного дріжджзаводу; «Brauhaus» (пивоварня; бровар Ґрунда) на території теперішнього дріжджзаводу; між Млинівцями і Ялівцем – урочище Маєрівка (Majerówka); тютюнова фабрика; тютюнові млини на р. Марунька; Ліс Вулька (Las Wólka); поселення — Перша Вулька (Wólka), Друга Вулька, Третя Вулька, Сихівська Вулька та довкільні села.
1873—1878 pp. Карта «General Karte von Central Europa» (Генеральна карта Центральної Європи). Масштаб 1:300 000.
Аркуш «N6 Stanisłau». 1875 р. Видавництво: Військово-географічний інститут, Відень. Карта неодноразово перевидавалася.
На карті позначені: Винники (Wіnniki); німецька колонія Вайнберґен (Weinberg); німецька колонія Унтерберґен (Unterberg); Вулька (Wulka) та довкільні села.
Середньомасштабна топографічна карта видана Військово-географічним інститутом у 1873–1878 рр. На основі похідних картографічних матеріалів другого топографічного знімання (перевидавалась до першої половини 1880-их років). Пізніше була замінена «Генеральною картою Середньої Європи» масштабу 1:200 000, укладеною за матеріалами третього топографічного знімання.
«Генеральна карта Центральної Європи» видана на 207 аркушах (48 x 41,8 см), із них 22 аркуші охоплюють частини території сучасної України та українських етнічних земель поза її кордонами.
Частина карт (72 аркуші) укладена Військово-географічним інститутом за новими матеріалами генерала Й. Шеда, бувши збільшенням вищезгаданої карти, і видана у чорно-білому та трикольоровому варіантах під назвою «Генеральна карта Австро-Угорської монархії».
На основі «Генеральної карти Центральної Європи» у 1877—1878 pp. видається «Військово-маршрутна карта Австро-Угорської монархії, Боснії та Герцеговини» масштабу 1:300 000 на 56 аркушах. На карті показані шляхи, залізниці та місцевості, що є важливими для військових.
1876 р. Карта «Królestwo Galicyi…» (Королівство Галичина та Велике князівство Краківське).
Видавництво: Відень. Мова польська.
На карті позначені: Винники (Wіnniki) та великі населені пункти.
1882—1915 рр. Карта «Übersichtskarte von Zentraleleuropa» (Оглядова карта Середньої Європи). Масштаб 1:750 000.
Аркуш «Е. 2. Tarnopol Brody Stryj Czernowitz».
«Оглядова карта Середньої Європи (Übersichtskarte von Zentraleleuropa)» масштабу 1:750 000 видана у 1882–1886 рр. спочатку на 45, а згодом — на 54 аркушах (передавалась до 1915 р.). Карта укладена Військово-географічним інститутом на основі «Генеральної карти Центральної Європи» масштабу 1:300 000.Друк і наклад карти здійснений видавництвом Артарія і Ко у Відні (Artaria & Compagnie). На 10 аркушах цієї карти зображено територію українських земель.
Замінена в 1902 р. «Оглядовою картою Європи» того ж масштабу.
На карті позначені Винники (Wіnniki) та довкільні села.
1886 р. Карта «Galicyja i Lodomerya...» (Галичина та Лодомерія…).
На карті позначені: Виники (Wіnniki) та довкільні села.
Мова польська.
1887—1918 рр. Карта «Generalkarte von Mitteleuropa» (Генеральна карта Середньої Європи). Масштаб 1:200 000.
Аркуш «42°50'. Lemberg».
На карті позначені: Винники (Wіnniki); німецька колонія Вайнберґен (Weinbergen); німецька колонія Унтерберґен (Unterbergen); урочище Млинівці (Mlynówce); р. Марунька (Marunka); Чортова Скеля (Czartowska Skala); Перша Вулька (Wólka), Друга Вулька, Третя Вулька та довкільні села.
Карта «Generalkarte von Mitteleuropa» створена на основі «Спеціальної карти ...» масштабу 1:75 000. 1887 р. Військово-географічний інститут (Відень) розпочинає видання «Генеральної карти Середньої Європи». Карта нараховувала 265 аркушів, з яких 48 аркушів охоплюють територію сучасної України та українських етнічних земель поза її кордонами. Карта охоплює територію від 24°30' (від Ферро) на заході до 48°30' (лінія Київ – Одеса) на сході, від 53°30' на півночі до 38°30' на півдні (в Італії – до 41°30').
Укладання аркуша карти проводили на основі 8 аркушів «Спеціальної карти ...». Аркуші називались за осьовими меридіаном і паралеллю та назвою найбільшого населеного пункту, наприклад «42°50' Lemberg», «44°51' Rowno» та ін. Карти видруковані у чотири фарби, неодноразово перевидавались, особливо напередодні та під час Першої світової війни у 1910-х роках.
Карта «Österreich-Ungarische Monarchie». Масштаб 1:1 000 000.
Карта неодноразово перевидавалася.
Аркуш «Blatt 2. Nordöstlscher Theil». 1910 р.
На карті позначені: Винники (Wіnniki) та довкільні села.
1912-1918 рр. Карта «Operationskarte» (Оперативна карта). Масштаб 1:400 000.
Карта неодноразово перевидавалася. Аркуш «J 4 Lemberg». 1914 р. Аркуш «J 4 Lemberg». 1915 р.
На карті позначені: Винники (Wіnniki); висота Чортової (Чатової скелі) 414 та довкільні села.
З 1912 р. по 1918 р. в картографічному інституті у Відні видавалася «Австрійська карта Європейської частини Росії» (Operationskarte «R») (10 верст). Масштаб: 1 400 000 або в 1 см — 4 км або 10 верст в дюймі.
Карта охоплює значну частину європейської частини Російської імперії, крім Балтійського регіону. Національні та провінційні кордони присутні, однак, ці регіони не вказані конкретно.
1888 р. Карта «Die Kronlander Galizien und Bukowina». Масштаб 1:400 000.
Автори: Генріх Берґгаус (Berghaus Heinrich; 1797-1884), Фрідріх Хандтке (Handtke Friedrich; 1815-1879), Sohr Karl (Карл Зор).
Карта міститься в атласі. Атлас друкувався в 1888, 1891, 1892, 1894, 1895 рр.. Спеціальне видання 1908 р.
На карті позначені: Винники, Лисиничі, Гаї та ін.
Подано межі повітів. Винники в складі Львівського повіту. В лівому куті карти міститься план Львова з околицями (масштаб 1:115 200).
1892 р. «Етнографічна карта Австро-Угорщини та Румунії». Українці на карті позначені як Rusi (Руси). Значну увагу автор приділив ареалу поширення німецького етносу. Зокрема, біля Львова показана німецька колонія Вайнберген (Винники).
Автор: Генріх Кіперт.
1894 р. Карта «Mapa ścienna Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem z Księstw: Oświęcimskiem i Zatorskiem».
Автор: Станіслав Майерський (Stanisław Majerski; 1852-1926), польський географ та історик.
Видавництво: Львів (Lviv).
На карті позначені: Винники (Wіnniki); Чортова скеля (418); річка Марунька (Marunka) та довкільні села.
Кайзерівський і королівський військово-географічний інституту (K. u. K. Militärgeographische Institut)
Високий розвиток військового топографічного знімання Австрії (з 1867 р. – Австро-Угорщини) пов’язаний з успішною діяльністю Кайзерівського і королівського військово-географічного інституту (K. u. K. Militärgeographische Institut). Інститут був заснований 7 січня 1839 р. у Відні шляхом об’єднання Військово-географічного інституту в Мілані (I. R. Istituto geografico militare) і Топографічно-літографічного закладу Генерального штабу армії Австрійської імперії.
Інститут виник із подібної установи, яка була заснована в північній Італії за Наполеона. У 1800 році в Мілані було створено військове міністерство Цизальпійської республіки (французька клієнтська республіка в Північній Італії, що існувала у 1797–1802 роках). У 1802 р. також був створений військово-топографічний корпус (Corpo degl'Ingegneri Geografi), якому було доручено тріануляцію (метод геодезичних вимірювань на місцевості за допомогою побудови системи трикутників та вимірювання всіх їхніх кутів). Ці об’єкти залишилися в пізнішому австрійському Королівстві Ломбардія-Венеція. 1 вересня 1814 року імператор Австрії Франц I письмово затвердив «утримання (військового) топографічного бюро в Мілані».
25 лютого 1839 року більшість військовослужбовців з Мілана погодилися переїхати до столиці Австрійської імперії, до Відня. Виключеннням були лише кілька працівників, які вийшли на пенсію за віком чи станом здоров’я або могли бути переведені в інші органи та служби.
У 1841 р. директором інституту став Йозеф Фрайхер фон Скрібанек (Josef Freiherr von Skribanek), який уже був директором. Завдяки його зусиллям вдалося об’єднати найвидатніші сили двох установ, Відня та Мілана, і добитися знаменитого заснування Військово-географічного інституту, а також нещодавнього заснування його власної географічної корпорації.
Інститут, який знаходився під його керівництвом, отримав за видатні досягнення в галузі військових карт (детальні картита плани) на великій промисловій виставці в Лондоні 16 жовтня 1851 р. велику медаль (Conseil Medal).
До 1888 р. інститут мав назву «K. K. Militärgeographisches Institut», після цього — «K. u. K. Militärgeographisches Institut». Він підпорядковувався шефові Генерального штабу австрійської армії, а з 1913 р. — безпосередньо військовому міністерству.
Після розпаду Австро-Угорщини в 1918 р. Військово-географічний інститут у Відні було реорганізовано: з 1919 по 1921 рр. він був розділений на Федеральне геодезичне управління Австрії і Картографічний інститут. Згодом в 1923 р. повноваження у сфері геодезії та топографії передали Федеральному відомству метрології і геодезії Австрії (BAfEuV). Після включення Австрії у 1938 р. до складу Німецького рейху Картографічний інститут був об’єднаний з BAfEuV в Hauptvermes-sungabteilung XIV in Wien, який проіснував до закінчення Другої світової війни 1945 р.
Українські землі у складі Австро-Угорщини (переважно до лінії Київ – Одеса) зображувалися на топографічних картах Кайзерівського і королівського військово-географічного інституту. Це були карти масштабів 1:750 000 (карта Європи), 1:576 000, 1:300 000, 1:200 000 (Генеральна карта Європи), 1:400 000 (Оперативна карта), 1:288 000 (карти Угорщини і Галичини), 1:115 200 (карти Галичини), а також 1:75 000 та 1:25000.
З 80-их років XIX ст. на теренах Галичини, у тім числі й Львівщини, розпочались роботи з геологічного знімання у масштабі 1:75 000. Роботи здійснювали польські геологи А. Ломницький та В. Тейсейре. Результати знімання знайшли своє відображення у видаваному впродовж низки літ «Геологічному атласі Галичини» (1895—1912). Карти атласу виходили окремими зошитами разом з текстом і таблицями. До Першої світової війни в 1914 р. було видано 25 зошитів з 101 аркушем.
За Іваном Франком («Галицьке краєзнавство»): «Окремої згадки заслуговує цінне видання «Геологічного атласу Галичини», яке виходить на гроші краю і здійснюється молодими природознавцями Зубером і Дуніковським».
Під час складання карт «Геологічного атласу Галичини» було зроблено значний крок вперед з вивчення пліоцен-четвертинних відкладів, що в свою чергу, дало можливість використовувати ці дані для робіт з геоморфології Передкарпаття.
1884—1911 рр. Атлас «Atlas geologiczny Galicyi» (Геологічний атлас Галичини). Масштаб 1:75 000.
Аркуш «Pas 5 slup XI Lwów Zeszyt 10». 1898 р.
Видавництво: Kraków: wyd. nakł. Wydziału Krajowego Królestwa Galicyi i Londomeryi: Drukarnia Uniwersytetu Jagiellońskiego, 1898 (Wiedeń: wyk. w Zakładzie Wojskowym Geograficznym).
На карті позначені: Винники (Wіnniki); німецька колонія Вайнберґен (Weinbergen); німецька колонія Унтерберґен (Unterbergen); урочище Принада (Przenada) між Винниками та Лисиничами; урочище Луки за ставом (Lanki za stawem) в районі вул. Кільцева; урочище Коритина (Korytyna) на північ від урочища Луки за ставом; р. Марунька (Marunka); потік Чишківський (Czyszkowski); урочище Діброва (Dabrowa); Чортова cкеля 418 м (Czаrtowska skala); Ліс Жупан 303 м н. р. м. (Las Zupan); урочище Приска (Pryska) в районі сучасної вул. Забава; Великий ліс (Wielki Las) між Сиховом і Винниками; урочище Млинівці (Mlynowce); урочище Ялівець (Jalowiec) в районі сучасного дріжджзаводу; між Млинівцями і Ялівцем – урочище Маєрівка (Majerówka); тютюнова фабрика; тютюнові млини на р. Марунька; Ліс Вулька (Las Wólka); поселення — Перша Вулька (Wólka), Друга Вулька, Третя Вулька, Сихівська Вулька і т. д.
1894 р. 1910 р. Карта «Mapa ścienna Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem z Księstw: Oświęcimskiem i Zatorskiem». Масштаб 1: 350 000.
Автор: Станіслав Маєрський (Stanislaw Majеrski).
Видавництво: Львів. Мова польська.
На карті позначені: Винники (Wіnniki); Чортова скеля (418); річка Марунька (Marunka) та довкільні села.
1900 р. Карта «Mapa Galicyi». Мова польська.
На карті позначені: Винники (Wіnniki), як центр Винниківського судового повіту та довкільні села.
1903 р. Карта «Galicyja...» (Галичина. Адміністративна карта). Масштаб 1: 1 055 072.
Автор: Станіслав Маєрський (Stanislaw Majеrski; 1852-1926) – польський географ та історик, член ради Львова, автор першої польської гіпсометричної карти. Навчався в гімназії св. Анни в Кракові та на філософському факультеті Ягеллонського університету (1879). Потім переїхав до Львова. 1894 р. взяв участь у міжнародному географічному конгресі в Лондоні. 1894 р. опублікував першу польську гіпсометричну карту «Mapę ścienną Królestwa Galicji i Lodomerii z Wielkim Księstwem Krakowskim z księstwami oświęcimskim i zatorskim» (масштаб 1: 350 000). Мова польська.
На карті позначені: Виники (Wіnniki) та довкільні села.
1904 р. Атлас «Atłas historyczny Rzeczypospolitej Polskiej wydany z adnotacjami Akademii Umijętności w Krakowie. Epoka przełomu z wieku XVI do XVII. Dział» // «Ziemie Ruskie Rzeczypospolitej» (Атлас історичний земель Речі Посполитої).
Автор: Олександр Яблоновський.
На карті позначені: Виники (Wіnniki) та довкільні села.
На Першому з‟їзді польських істориків ім. Яна Длугоша у Кракові в 1880 р. Станіслав Смолька оголосив проект розроблення історичної мапи на підставі джерел XV–XVI ст. Вона мала включати такі елементи: кордони костьольного, політичного, судового поділу, розміщення королівських і церковних володінь. Він пропонував нанести на мапу-основу, складену на підставі карти давньої Польщі з прилеглими землями сусідніх країн з мірилом 1:300 000, видану генералом Войцехом Хржановським у 1859 р. Концепція цього історичного атласу ґрунтувалася на «Zrόdłach dziejowych» Олександра Яблоновського і Адольфа Павінського. Згідно з первинною концепцією, атлас мав складатися з трьох частин – Пястовські землі – Велика Польща, Мала Польща, Мазовія і Підляшшя, друга частина це Руські Землі – Червона Русь, Поділля і Наддніпрянщина без Чернігівщини та третя частина – Литва [Ніна Весельська].
Однак реалізованою була тільки одна частина запланованого атласу. У 1904 р. польським істориком Олександром Яблоновським було видано «Atlas historyczny Rzeczypospolitey Polskiey…». Не дивлячись на те, що запланована робота не була завершена, вона виявилася переломною в еволюції концепції історичних атласів з огляду на застосування картографічної основи з великим мірилом, а також на реконструкцію елементів історичного змісту. Його новаторство полягало в першому, в історії польської історичної картографії, відтворенні на основі з мірилом 1:300 000 – вказаному С. Смолькою – земельної власності, границь, поділів землі і заселення на переломі XVI і XVII ст. [Ніна Весельська].
1. Байцар Андрій. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020. 640 с.
2. Кришталович У. Перша топографічна карта Галичини Йозефа Лісґаніґа / У. Кришталович // Боплан і Україна: Зб. наук. пр. – Львів, 1998. – С. 146-154.
3. Перші томи топографічної карти Галичини та Володимирії кінця XVIII століття / Капраль М. М. // Вісник геодезії та картографії. — 2013 — № 5 (86) — С. 52-53.
4. Петришин Г. П. Карта Ф. фон Міга 1779-1782 р як джерело до містознавства Галичини / Г.П. Петришин. - Л.: Вид-во НУЛП, 2006. — 292 с.
5. Сосса Р. І. Нова спеціальна карта Австро-Угорщини масштабу 1:75 000 на територію України (із зібрань Львівської наукової бібліотеки ім. Василя Стефаника НАН України) / Р. І. Сосса, Н. В. Падюка // Вісник геодезії та картографії. – 2003. – № 3. – С. 51-56.
6. Сосса Р. Каталог австрійських топографічних карт українських земель (1870– 1918 рр.) / Р. Сосса, Н. Падюка, Т. Огородник // Історико-географічні дослідження в Україні: Зб. наук. праць. – К.: Інститут історії України, 2012. – № 12. – С. 155-162.
7. . Сосса Р. І. Картографічні видання Львова : Каталог виставки. Львів, 6-8 грудня 2016 р. / Р. Сосса, У. Кришталович, О. Шишка / За заг. ред. Р. Сосси. – Львів: Вид-во НУЛП, 2016. – 28 с.
8. Affek A. Georeferencing of historical maps using GIS, as exemplified by the Austrian military surveys of Galicia / A. Affek // Geographia Polonica. Journal. – 2013. – № 86. – p. 375-390.
9. Galicja na jozefinskiej mapie topograficznej 1779-1783 / Wyd. W. Bukowski, B. Dybas, Z. Noga / Polska Akademia Nauk, Instutut Historii im. T. Mauntrffla; Uniwersytet Pedagogiczny w Krakowie, Instutut Historii. – Krakow, 2012. – T. 1. – Cz. A. – 324 s.; Cz. B (Sekcje 1-30); T. 4. – Cz. A. – 310 s.; Cz. B (Sekcje 81-87, 109-117, 126-132, 143).
10. Konias A. Kartografia topograficzna Slaska Cie szynskiego i zaboru austriackiego od II polowy XVIII wieku do poczatku XX wieku / A. Konias – Katowice, 2000. – 259 s.
11. Österreichische Kartographie ꞉ Wiener Schriften zur Geographie und Kartographie / Ingrid Kretschmer // Institut für Geographie und Regionalforschung der Universität Wien Kartographie und Geoinformation – B., 2004 – Вand 15 – 317 s.
12. Faluszczak F. P. Кartografia Galicji Wschodniej w latach 1772-1914 / F. P. Faluszczak – Rzeszow, 2011. – 340 s.; Wolski J. Kar tografia topograficzna Bojkowszczyzny Zachodniej 1772-1939 : Bojkowszczyzna Zachodnia - wczoraj, dziś i jutro. T. 1 / Red. J. Wolski – Warszawa, 2016 - s. 107-174 (Monografie IGiPZ PAN; 17).
Подивугідна праця!Автору бравіссімо!І окремо велике дякую!
ВідповістиВидалити