четвер, 18 січня 2018 р.

ГЕОЛОГО-ТЕКТОНІЧНА БУДОВА ВИННИКІВЩИНИ




Територіально Винниківщина розміщена на межі Грядового Побужжя та Давидівського пасма. Історичним центром Винниківщини є місто Винники.

Винниківщина у тектонічному відношенні розташована у межах  південно-західної частини Східноєвропейської платформи. Цю частину платформи також називають Подільською плитою. Осадовий чохол платформи представлений тут палеозойськими відкладами (кембрій-нижній силур, верхній силур, девон, нижній і середній карбон), які дуже полого занурюються на південний захід під Карпатську складчасто-покривну споруду. Через це трансгресивні верхньокрейдові утворення залягають на різних стратиграфічних горизонтах.

В околицях Винник відслонюються тільки відклади маастрихтського віку. Потужність цих відкладів тут невідома, оскільки свердловина, пробурена 1894 р. в Стрийському парку у Львові до глибини 501 м, не вийшла з верхньокрейдових мергелів. За порівнянням з глибокими свердловинами сусідніх районів можна припустити, що в околицях Винник породи, які підстелюють крейду, залягають на глибині 800—900 м.На маастріхтських мергелях залягають верхньоміоценові відклади
Орографічна схема околиць Львова (за даними Петра Цися)
баденського ярусу, які дуже широко розповсюджені не тільки в околицях Винник, але і по всій Східноєвропейській платформі. Їх стратиграфічна кореляція дуже складна і до сьогодні остаточно не встановлена. В умовах мілководного басейну накопичувались різні породи, які часто заміщують одні одних по латералі — піски, глини, вапняки і гіпси. Характер фауністичних рештків в різних місцях також змінюється, навіть в однакових за літологічним складом породах. Річкова долина Маруньки виповнена алювіальними утвореннями — пісками і галечниками, причому перші часто флювіогляціального генезису. На плескатих водороздільних ділянках і плато розвинутий достатньо потужний четвертинний покрив, через що корінні крейдові та верхньоміоценові породи відслонюються, за декількома винятками, виключно на схилах річкових долин і у глибоких ярах. На підвищених ділянках Грядового Побужжя залягають нерівномірно шаруваті сірі (іноді до жовтих) піскуваті глини й супіски. Складені вони переважно тонкою псаміто-пелітовою фракцією з домішкою лусочок слюди. Вверх за розрізом сірі піскуваті глини поступово переходять у жовтуваті, а у покрівельній частині вони втрачають шаруватість і набувають обрисів типового лесу.
Схематична геологічна карта околиць Львова (Вялов О. С., Горецкий В. А., Кудрин Л. Н. и др. Краткий геологический путеводитель по Львову. - Львов: изд-во Львовского ун-та, 1954.- 46 с.).


Немає коментарів:

Дописати коментар