Андрій Байцар: ГЕОЛОГО-ТЕКТОНІЧНА БУДОВА ВИННИКІВЩИНИ

четвер, 18 січня 2018 р.

ГЕОЛОГО-ТЕКТОНІЧНА БУДОВА ВИННИКІВЩИНИ

Територіально Винниківщина розміщена на межі Грядового Побужжя та Давидівського пасма. Історичним центром Винниківщини є місто Винники.

Винниківщина у тектонічному відношенні розташована у межах південно-західної частини Східноєвропейської платформи. Цю частину платформи також називають Подільською плитою. Осадовий чохол платформи представлений тут палеозойськими відкладами (кембрій-нижній силур, верхній силур, девон, нижній і середній карбон), які дуже полого занурюються на південний захід під Карпатську складчасто-покривну споруду. Через це трансгресивні верхньокрейдові утворення залягають на різних стратиграфічних горизонтах.

В околицях Винник відслонюються тільки відклади маастрихтського віку. Потужність цих відкладів тут невідома, оскільки свердловина, пробурена 1894 р. в Стрийському парку у Львові до глибини 501 м, не вийшла з верхньокрейдових мергелів. За порівнянням з глибокими свердловинами сусідніх районів можна припустити, що в околицях Винник породи, які підстелюють крейду, залягають на глибині 800—900 м.На маастріхтських мергелях залягають верхньоміоценові відклади

баденського ярусу, які дуже широко розповсюджені не тільки в околицях Винник, але і по всій Східноєвропейській платформі. Їх стратиграфічна кореляція дуже складна і до сьогодні остаточно не встановлена. В умовах мілководного басейну накопичувались різні породи, які часто заміщують одні одних по латералі — піски, глини, вапняки і гіпси. Характер фауністичних рештків в різних місцях також змінюється, навіть в однакових за літологічним складом породах. Річкова долина Маруньки виповнена алювіальними утвореннями — пісками і галечниками, причому перші часто флювіогляціального генезису. На плескатих водороздільних ділянках і плато розвинутий достатньо потужний четвертинний покрив, через що корінні крейдові та верхньоміоценові породи відслонюються, за декількома винятками, виключно на схилах річкових долин і у глибоких ярах. На підвищених ділянках Грядового Побужжя залягають нерівномірно шаруваті сірі (іноді до жовтих) піскуваті глини й супіски. Складені вони переважно тонкою псаміто-пелітовою фракцією з домішкою лусочок слюди. Вверх за розрізом сірі піскуваті глини поступово переходять у жовтуваті, а у покрівельній частині вони втрачають шаруватість і набувають обрисів типового лесу.

*Байцар Андрій. Винники туристичні. Науково-краєзнавче видання. Винники: Друксервіс, 2016. 312 с.

*Байцар Андрій. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020. 640 с.

*Байцар Андрій. Природа та історія м. Винники й околиць. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020. 420 с.