неділя, 2 липня 2023 р.

УКРАЇНСЬКИЙ КРИМ.Ай-Петринська яйла

Ай-Петринська яйла (Ay Petri Yaylası, Ай Петри Яйласы)  - знаходиться у західній частині Головної гряди Кримських гір, простягається від Байдарських Воріт до улоговини Ендек-Дере, що розташована між вершинами Рока й Ендек (1 371 м). На південному заході межує з Байдарською яйлою, на північному сході переходить плавно у Ялтинську яйлу. Середня висота - від 1 200-1 300 м н. р. м. на сході до 600-700 м н. р. м. на заході. Найвища точка яйли - г. Рока (1 346 м, розташована на крайньому північному сході яйли), а найвідоміша - мальовнича вершина Ай-Петрі (1 234 м), що височіє над Місхором. 

На схилах Ай-Петринської яйли є найвищий водоспад України -Учан-Су. Кліматичні особливості Ай- Петринської яйли - низькі нічні температури (влітку до 0 °С - +5 °С), часті тумани й сильні вітри. Плато Ай-Петринської яйли карстове, сума осадів - 1 020 мм/рік. Найхолодніший місяць - лютий (- 26,5 °С). Зима продовжується з жовтня до травня. Сніг випадає з грудня до квітня, лавини бувають у січні-березні. Флора Ай-Петринської яйли нараховує понад 600 видів, у тім числі 50 ендеміків. Велика частина яйли входить до складу Ялтинського гірсько-лісового заповідника. Через Ай-Петринську яйлу проходить гірська траса Бахчисарай - Ялта, якою з Ялти на плато курсують маршрутні таксі. Також яйла з’єднана з морським узбережжям канатною дорогою Місхор - Ай-Петрі.

Байцар Андрій. Крим. Нариси історичної, природничої і суспільної географії: навч. посіб. Львів. нац. ун-т імені І. Франка. Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2007. 224 с.

Байцар Андрій. Географія Криму.: навч. посібник. Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2017. 358 с.

З Вікіпедії

субота, 1 липня 2023 р.

Український Крим. Байдаро-Кастропольська стіна

 Байдаро-Кастропольська стіна. Вона є південною стрімкою межею Ай-Петринської яйли та височіє безпосередньо над курортним селищем Берегове (стара назва — Кастрополь).  Цей скельний масив починається від Байдарських воріт (Фороської церкви) і простягається над Південнобережжям до Кастрополя. Висота моноліту коливається від 500 до 800 м н. р. м. Схили Байдаро-Кастропольської стіни подекуди порослі рослинністю. Тут є один з найвисокогірніших осередків суничника дрібноплідного (площа — близько 200 га); окремі дерева сягають 300-річного віку. Дерева ростуть в ущелинах на скельних схилах (крутість — до 75°).

 Є на Байдаро-Кастропольській стіні трирога гора Мшатка-Каяси (618,6 м н. р. м.). Раніше вона була плацдармом багатьох військових подій давніх часів, про що свідчать відроги кам'яного масиву. Гора Мшатка — це потужна скельна 400-метрова стіна, розсічена вгорі на три блоки: Східний і Центральний Бастіони та Фороський Кант. Тут проходять популярні альпіністські маршрути. На захід від Мшатки розташований Байдарський перевал. На схід є вершини Кільсе-Бурун (712 м), Куба-Кая (662 м), Мердвен-Кая (688 м), Балчик-Кая (945 м), Ісар-Кая (600 м). Пам'ятка природи з 1969 р.

Байцар Андрій. Крим. Нариси історичної, природничої і суспільної географії: навч. посіб. Львів. нац. ун-т імені І. Франка.  Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2007. 224 с.

Байцар Андрій. Географія Криму.: навч. посібник. Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2017. 358 с.



1869 р.