Підрив москалями Каховської ГЕС: наслідки руйнування греблі

 Це соціально-економічна катастрофа для України. Каховське водосховище було серцем однієї з найбільших іригаційних систем у Європі, а його вода дозволяла вирощувати до 80% усіх овочів в Україні та значний відсоток фруктів та винограду. Багато сіл і міст вздовж Дніпра можуть виявитися непридатними для житла, доки не збудують нову греблю. Екологічна катастрофа від такого затоплення водою та мулом миттєво змінила ландшафт, стерши з лиця землі острови та заболочені землі. На те, щоб фауна та флора прийшли в норму, можуть піти роки, якщо не десятиліття. 

Зметені водою тисячі будинків та засобів для існування, а також незліченну кількість свійських та диких тварин. Цілі види тварин можуть бути знищеними. Це змінить клімат регіону. Українські аграрні землі, найімовірніше, будуть частково знищені. Фермери в цьому регіоні не зможуть вирощувати урожай. Місця, звідки піде вода, перетворяться на пустелі. Місця, де вода залишиться, стануть болотами. Надалі більший вплив матиме мілководдя, бо Каховське водосховище – джерело води для системи водопостачання півдня Херсонської області. Втрата водосховища означає, що буде набагато менше питної води для міст у регіоні та зрошення для сільськогосподарського поясу навколо. Це вплине на виробництво харчових продуктів та експорт пшениці, кукурудзи, соняшникової олії та соєвих бобів для решти світу. 

Важко передбачити – більшість наслідків виявляться через два-три роки.

З історії.

Водами  Каховського водосховища було затоплено шість "Запорізьких Січей (укріплений осередок нереєстрованого Війська Запорізького Низового, другої половини 16 ст. - кінця 18 ст. за порогами Дніпра :

1.Томаківська Січ - 70-80 роки 16 ст.

2. Базавлуцька Січ - 1593 - 1638 рр.

3. Микитинська Січ - 1639 - 1652 рр.

4. Чортомлицька Січ - 1652 - 1709 рр.

5. Кам'янська Січ - 1709 - 1711 рр., 1730 - 1734 рр.

6. Нова Січ - 1734 - 1775 рр.

Дніпровські пороги, які були затоплені Каховським морем :

1. Кодацький.

2. Сурський.

3. Лоханський.

4. Дзвонецький .

5. Ненаситецький.

6. Вовнизький.

7. Будилівський.

8. Лишній.

9. Вільний.

 

Злоті Емісійного банку Польщі. 1941 р

 

 Грошова одиниця в Галичині з 18 вересня 1941 р. по кінець липня 1944 р.

Злотий Емісійного банку Польщі (польськ. złoty) — грошова одиниця Генерал-губернаторства у 1940—1944 роках. Вживалися розмовні назви «краківський злотий» (польськ. złoty krakowski) та «млинарки» (польськ. młynarki) на прізвище президента Емісійного банку у Польщі Фелікса Млинарського.

 Після окупації Польщі у 1939 році частина території була приєднана до Німеччини. На цих територіях польський злотий був замінений на рейхсмарку. На решті території Польщі було створено Генерал-губернаторство окупованих польських областей.  

Генеральна губернія, або Генерал-губернаторство — тимчасова адміністративно-територіальна одиниця, утворена 12 жовтня 1939 р. гітлерівським урядом під час Другої світової війни у центрально-східній частині Польської держави. Адміністративний центр був у Кракові. До складу Генеральної губернії входили і українські етнографічні землі — Лемківщина, Підляшшя, Холмщина й частина Надсяння (загальна площа 16 тисяч км²). 1 серпня 1941 р. Генеральна губернія була об'єднана з дистриктом Галичина. Грошовою одиницею  в дистрикті Галичина з 18 вересня 1941 р. замість рубля (карбованця) став злотий для розвитку торгівлі в Генеральній Губернії. Дистрикт Галичина припинив своє існування наприкінці липня 1944 р., коли внаслідок Львівсько-Сандомирської операції, був ліквідований, а німецька окупація змінилася на радянську.

 Окупаційна влада оголосила про вилучення з обігу банкнот Банку Польщі у 100 злотих зразка 1932 та 1934 років та банкнот у 500 злотих зразка 1919 року, які підлягали зарахуванню на депозитні рахунки. На банкноти в 100 злотих було нанесено наддрук General Geuvernement / für die besetzen polnischen Gebiete і вони знову були випущені в обіг. Наддрук масово підроблявся. Незабаром у Польщі було організовано кредитну касу Головного управління імперських кредитних кас та розпочато випуск окупаційної рейхсмарки. Проте вже 15 грудня 1939 року було ухвалено рішення про створення нового емісійного польського банку, оскільки Банк Польщі було евакуйовано до Парижа. 8 квітня 1940 року у Кракові розпочав роботу Емісійний банк у Польщі (Bank Emisyjny w Polsce, Emissionbank in Polen). Банк розпочав випуск банкнот у злотих. Банкноти Банку Польщі вилучалися з обігу, випуск окупаційної рейхсмарки було припинено. За національною ознакою було встановлено різні умови обміну: для німців, поляків та євреїв. Було встановлено курс: 1 рейхсмарка = 2 злотих. 

Банкноти першої емісії були датовані 1 березня 1940 року, випущені банкноти в 1, 2, 5, 10, 20, 100 і 500 злотих. Банкноти другої емісії датовані 1 серпня 1941 року, випустили банкноти в 1, 2, 5, 50 і 100 злотих. Також було підготовлено, але здійснено емісію банкнот в 1000 злотих зразка 1941 року (оригінали невідомі, нині існує лише вигляді новоділів, надрукованих реконструйованими кліше. Банкноти друкувалися у Варшаві та Відні. На банкноті у 100 злотих зразка 1941 року зображено вигляд Львова.

Юрій Хмельницький - принц України. 1677 р. З атласу Королівського географа П’єра Дюваля

 Юрій Хмельницький – молодший син видатного українського гетьмана Богдана Хмельницького. Здобув блискучу домашню освіту та навчався в Києво-Могилянській колегії. Після смерті свого батька був проголошений гетьманом України в 1657 році. Юрій уклав 27 жовтня 1660 року з Річчю Посполитою так званий Слободищенський трактат, який розривав союз з Москвою, скасовував Переяславські статті, відновлював союз з Річчю Посполитою й гарантував автономію України, яка зобов'язувалася воювати спільно з військом Речі Посполитої проти Московського царства. Доктор історичних наук Тарас Чухліб вважає, що єрусалимський і константинопольський патріархи висвятили Ю. Хмельницького на князя Сарматського. Тим паче, що усі свої універсали до українського населення він підписував титулом, який розпочинав з означення «Милостю Божою», що прямо свідчило про легітимацію його світської влади тогочасними церковними ієрархами. Князь України-Русі під протекторатом Османської імперії (1677—1681). 1677 року був звільнений султаном з в'язниці та прибув в Україну весною 1677 року разом з османською армією під командуванням Ібрагіма-Шайтана для агітації серед козаків, людності. Його універсали не виконувались, османський напад на Чигирин був невдалим. Лише у 1678 році турецько-козацьким військам під командуванням великого візира вдалось взяти місто, після чого вони зруйнували його. Відходячи, візир наказав «пацифікувати» Україну; Юрій Хмельницький вирушив вздовж Дніпра на північ, зруйнував Канів, Черкаси, Корсунь, Стеблів та інші міста.

П’єр Дюваль (Pierre Duval; 1619-1683), французький географ та картограф, племінник та учень Ніколи Сансона, працював також у картографічній майстерні Сансонів. Про П’єра Дюваля  відомо, що народився він у 1619 р. в м. Аббевіль (Abbeville), що розташоване на півночі Франції. 1650 р. отримав титул Королівського Географа. Перші карти почали з’являтися з 1646 р., публікувались як окремо, так і входили до збірників карт. Спочатку це були переважно копії мап голландських видавців. До 1654 р. карти П. Дюваля публікував П. Мар’єт-старший, згодом — Ю. Жайо (до 1670 р.). 

1654 р. заснував власне видавництво і відмовився перевидавати свої старі карти, що згодом призвело до розриву з Ю. Жайо. У цьому ж році до свого прізвища почав додавати: д’Аббевіль. 1658 р. П. Дюваль склав карти Франції та її провінцій і написав до своїх карт «Description de la France ou Géographie françoise» (Опис Франції й французька географія). 

Найвагомішими здобутками П. Дюваля є збірний атлас «Cartes de Geographie» (Париж, близько 1654 р.) (зібраний із мап відомих голландських і французьких картографів XVII ст. і невеликої кількості карт самого П. Дюваля; видавався у 1662 р., 1667 р., 1684 р.).

1658 р. фундаментальна праця «Le Monde, ou Géographie universelle, contenant la description et les cartes et les blasons des principaux pays du monde» (у 2 томах) з описом країн, яка перевидавалася багато разів.  До 1688 р. було шість видань французькою мовою (1663 р., 1670 р., 1676 р., 1682 р. та ін).

У 1676 р. вона вийшла під назвою «Всесвітня Географія, що містить описи, карти й герби основних країн світу» (La Geographie Universelle contenant Les Descriptions, les Сartes, et le Blason des principaux Pais du Monde). Видана в Парижі, 312 сторінок з картами.

«Всесвітня Географія» є унікальним історичним документом в області картографії й представляє величезне значення для всіх країн світу в галузі історії, географії, лінгвістики, хронології. Примітно, що в цій географії із усіх країн тільки три названі імперіями. Це Імперія Тартарія (Empire de Tartarie) на території сучасного Сибіру, Імперія Могол (Empire Du Mogol) на території сучасної Індії, у Європі – Турецька Імперія (Empire des Turcs). Якщо в сучасній історії можна легко знайти відомості про Імперію Великого Могола, то про Тартарію, як про імперію, не згадується в підручниках ні по світовий, ні по вітчизняній, ні в матеріалах по історію Сибіру. Цікаві комбінації географічних назв, що збереглися до наших днів, і що  канули в часі. Наприклад, на карті Тартарії, вона граничить на півдні з CHINE (сучасний Китай), а поруч на території Тартарії, за Великою китайською стіною, позначена місцевість названа CATHAI, трохи вище зазначені озеро Lak Kithay і населений пункт Kithaisko.

Після смерті П. Дюваля картографічною фірмою керувала його вдова, а згодом — доньки.

Основні праці:

*Recherches curieuses des Annales de France (1640);

*Abrégé du monde. Première partie ou discours du globe terrestre (1648);

*Mémoires géographiques (1651);

*Description de l'évêché d'Aire en Gascogne (1651);

*Tables géographiques de tous les pays du monde (1651);

*Cartes de Geographie (1654);

* Amérique, autrement nouveau monde et Indes occidentales (1655);

*La voyage et la description de l'Italie (1656);

*Le Monde ou la Geographie Universelle (1658);

*Les acquisitions de la France par Ia paix (1658);

*L'alphabet de la France (1658);

*La Sphère françois c'est à dire le traité de Gèographie qui donne la connoissance du Globe et de la Carte (1663);

*Les confins des Chrestiens et des Turcs (1663);

*Le globe terrestre (1666);

*Cartes de geographie les plus nouvelles (1672);

*Cartes et tables de geographie des Provinces Unies des Païs-Bas (1672);

 *Memoires geographiques de tous les pays du monde ; avec plusieurs observations historiques par P. Duval d'Abbeville... (1674; 1686 та ін.);

*Diverses cartes et tables, pour la géographie ancienne, pour la chronologie ... (1677, 170 стор.).