З історії міжуніверситетських зимових студентських ландшафтних експедицій (1981-1991 рр.)

 

У 1980 р. з ініціативи професора Тбіліського  університету Беручашвілі Н. Л. (1947-2006 рр.) між Тбіліським, Московським, Ленінградським і Львівським університетами був підписаний договір про проведення міжуніверситетських зимових студентських ландшафтних експедицій. Метою цих експедицій було дослідження і великомасштабне картографування зимових станів ландшафтів різних гірських регіонів колишнього Радянського Союзу (Гірський Крим, Карпати, різні райони Кавказу, Копетдаг, гірський Таджикистан). Регіонами експедиційних досліджень були: Ковалукська височина (Грузія), 1981; Алазанська долина (Грузія), 1982; Карпати (Україна), 1983; Гірський Крим (Україна), 1984; Копет-Даг (Туркменістан), 1985; околиці навчальної бази Грозненського університету «Харачой» (Росія), 1986; околиці м. Туапсе, Малий Кавказ (Росія), 1987; Онський район, Кавказ (Грузія), 1988; басейн р. Каферніган, Гісарський хребет (Таджикистан), 1989; околиці Марткопського стаціонару, Кавказ (Грузія), 1990; Карпати (Україна), 1991. В результаті проведення кожної з перерахованих експедицій накопичувався значний польовий матеріал, на основі якого, за черговістю, на географічних факультетах університетів, що брали участь в цих експедиціях, проводилися наукові студентські конференції. Такі конференції проводилися: в Тбіліському, Ленінградському, Львівському, Московському й Сімферопольському університетах.

Керівниками були:

Тбіліський університет – професор Беручашвілі Н. Л. (1947-2006 рр,); Львівський університет – доцент Муха Б. П. (1943-2019 рр.); ст. лаборант Байцар А. Л.

Московський університет – доцент Рязанов П. М.; Ленінградський університет – к. г. н. Ісаченко Г. та асистент Чистяков К. В (з 1988 р. - к. г. н.).

До експедицій запрошували групи студентів (з керівниками) з багатьох університетів (Риги, Києва (керівник - доцент Гродзинський М. Д. (1957-2022), Харкова (керівники - Волкова І.), Сімферополя, Саратова, Томська, Орджонікідзе, Грозного, Єревану, Душанбе та ін., іноді до 15  університетів). Невеликі (5-10 осіб) групи студентів з керівником в час зимових канікул виїздили в регіони роботи. Студенти отримували можливість не тільки бути, бачити й вивчати віддалені регіони, а й вчитись нових методик ландшафтних досліджень, практикуватись у підготовці та виконанні доповідей на польових і післяпольових конференціях, збагачуватись життєвим досвідом. Це була прекрасна школа виховання молодих науковців. 

Учасниками міжвузівських експедицій з ЛДУ були:         проф. Мельник А. В. (1957-2020 рр.), доценти  Б.П. Муха (1943-2019 рр.), О.М. Федірко (30.08.1954 - 4.09.2011), М.М. Кукурудза, П. М. Шуберт, І.С. Круглов, А.Л. Байцар, В.П. Брусак, інженер ЧГС В. М. Сумарук, асистент І M. Притула, ст. лаборант А. К. Бартошевський інж. Л. Луценко (у Львівському університеті) та доценти М. Р. Питуляк, М. В. Питуляк (у Тернопільському педагогічному університеті). За роки роботи експедицій від Львівського університету її учасниками були близько 70 студентів кафедри фізичної географії (Микола Притула, Оля Кошель, Юрій Паюк та ін.).

1989 р. Гісарський хребет (Таджикистан) 

1988 р. Онський район, Кавказ (Грузія). Георгій Геловані (Тбілісі) та Андрій Байцар (Львів)

1987 р. Туапсе. Студентська конференція. Професор Беручашвіллі Н. Л., студент зі Львова Байцар А.

1987 р. Туапсе. Студентська конференція. Науковий семінар. На задньому плані Сашко Дмитрук студент із Києва (д.г.н., проф., зав.кафедрою).З архіву Ірини Волкової

1987 р. Туапсе. Студентська конференція. Сумарук В. й Байцар А. (Львів)

1987 р. Околиці м. Туапсе, Малий Кавказ (Росія). З архіву Ірини Волкової

1987 р. Околиці м. Туапсе, Малий Кавказ (Росія).

А. Ахметелі (Тбілісі), Б.П. Муха (Львів), О. Піскліч, І.І. Волкова, Т. Кандаурова (Харків), Г. Тедеашвілі (Тбілісі). З архіву Ірини Волкової

1987 р. Околиці м. Туапсе, Малий Кавказ (Росія). Студентська конференція. Харків'янки й москвичка. З архіву Ірини Волкової

Видатні винниківчани: Григорій Нудьга — український письменник та фольклорист

 

Нудьга Григорій Антонович (21 січня 1913 р., с. Артюхівка Сумська обл. — 14 березня  1994 р., Львів) — український письменник, фольклорист,  літературознавець, історик української літератури. Також критик і культуролог. Автор спогадів «Тарасова ялинка» та уклав антологію «Пісні та романси українських поетів». В'язень сталінських концтаборів ГУЛАГ.

10 травня 1945 р., напередодні захисту кандидатської дисертації, заарештований у Києві. Засуджений військовим трибуналом на 10 років позбавлення волі та на п'ять років обмеження громадянських прав з конфіскацією майна  — за стандартним звинуваченням в «антирадянській агітації». Був звільнений восени 1951 р. У жовтні 1951 р. повернувся до Львова, але був позбавлений права працювати за спеціальністю і проживати в містах. На початку 1952 р. пощастило прописатись у Винниках, і влаштуватися обліковцем на Винниківську швейну фабрику. Страшенно бідував, спав на соломі у комірчині, накривався ще табірною одежею.

Уже після смерті Сталіна з Нудьги зняли судимість, видали паспорт. І навіть дозволили працювати в журналі «Жовтень», в якому три роки завідував відділом критики; працював у одній кімнаті з Дмитром Павличком та Григорієм Тютюнником, про якого пізніше написав теплий спомин. 1956 р. захистив нарешті дисертацію, а в травні 1957 р. директор Інституту суспільних наук АН УРСР зарахував Григорія Антоновича на посаду молодшого наукового співробітника.

Перелік праць Григорія Нудьги справді вражає - від досліджень існування письма на Русі ще до прийняття кириличної азбуки та про перший культурно-етнографічний опис України у книзі польського письменника Я. Ласіцького до головного наукового доробку "Українська пісня в світі".

На основі величезного фактичного матеріалу, зібраного з усього світу, Григорій Нудьга переконливо довів, що пісня і дума – найзначніший і найоригінальніший вклад українського народу у світову культуру. Совєцька влада робила все для того, щоб монографія про українську пісню у світі не побачила світ. Здана до видавництва ще у 1972 році книга пройшла 31(!) рецензію і була видана у 1989 році в скороченому вигляді (із 1250 сторінок викреслили 700), невеликим накладом. Однак навіть в такому скаліченому вигляді книга справляла враження. Олесь Гончар тоді писав до Григорія Нудьги: "Своїм унікальної цінності дослідженням Ви звершили творчий подвиг".

Нудьга займався, на перший погляд, дуже вузькою темою – українською піснею. Він нарахував понад чотириста тисяч українських народних пісень. Його цікавило авторство народної пісні чи її літературне походження, проникнення української пісні в культури інших народів.

Джерела

*Байцар Андрій. Видатні винниківчани: Науково-краєзнавче видання. Львів-Винники, 2012. — 88 с.

*Байцар Андрій. Винники: Науково-популярне краєзнавче видання. Львів-Винники: ТзОВ ВТФ «Друксервіс», 2015. — 100 с.

*Байцар Андрій. Винники туристичні: Науково-краєзнавче видання. Винники : ТзОВ ВТФ «Друксервіс», 2016. — 312 с.

*Байцар Андрій. Історія Винник в особах: Науково-краєзнавче видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2017. — 180 с.