Видатні винниківчани: Софія Рак - український громадсько-суспільний діяч

Рак Софія (1882 р., уроджена Скобельська; с. Жуків Любачівського повіту (Галичина) — 1963 р., м. Відень) — дружина Антіна Рака, громадсько-суспільний діяч, голова товариств «Сирітський захист» у Стрию (1924—1927 рр.) і «Українська захоронка» у Львові (1928—1939 рр.). Померла у Відні у 1963 р. 

Син — Рак Ярослав Антонович — український пластовий і політичний діяч, правник.

Українська скаутська організація Пласт в Австрії за проєктом "Врятуй могилу героя" розшукує членів родин похованих в Австрії видатних українців, оренда могил яких закінчилась та потребує проплати на наступні 10 років (могили в аварійному стані). Відень. Антін Рак (1876-1958), Софія Рак-Скобельська (1881-1963) і Ярема (1941-1944). Родинний гробівець. Hernalser Friedhof. Оренда і ремонт.

ЛІТЕРАТУРА

Байцар Андрій. Винники туристичні: Науково-краєзнавче видання / А. Л. Байцар. — Винники : Друксервіс, 2016. — 312 с.

Байцар Андрій. Історія Винник в особах: Науково-краєзнавче видання / А. Л. Байцар. — Винники; Львів: ЗУКЦ, 2017. — 180 с.

 

1900-ті рр.

Винники (Львівщина) 1920-ті рр. Українська захоронка

У  Винниках ДИТСАДОК (Українська захоронка) був створений 2 жовтня 1923 р.

«Українська Захоронка» (до 1912 р. — Руська Захоронка) — українське доброчинне товариство, котре займалося соціальною опікою над українськими дітьми-сиротами, матеріальною допомогою, педагогічним наглядом та національно-патріотичним вихованням.

      1900 р. на з'їзді жінок у Львові за ініціативою Наталі Кобринської та Марії Грушевської було засноване і зареєстроване органами державної влади товариство «Руська охоронка» (з 1901 р. назва — «Українська захоронка»). Взявши за основу статут, опублікований у першому випуску «Нашої долі», товариство затверджує його в 1900 р. і отримує можливість «закладати по цілій Галичині охоронки для дітей, що не ходять до школи, наглядати й дбати про їх умисловий розвій та давати відповідні віку знання».

1919—1931 рр. — остаточно визначилися провідні культурно-освітні організації Західної України. Значну роль у розвитку дошкільної справи відігравали громадські організації — товариство «Просвіта», Українське педагогічне товариство (з 1926 р. — УПТ «Рідна школа»), Крайове товариство охорони дітей і опіки над молоддю, «Союз українок». Крім уже відомих типів дитячих закладів, товариства відкривають дитячі клуби «Дитяче коло», «Клуб початкової праці». В них проводились заняття за інтересами дітей: читання, малювання, фізичні вправи, розповіді, праця; організовувались мандрівки, екскурсії. Керували клубами фахівці.

1923—1924 рр. — українські захоронки переходять у підпорядкування Українського педагогічного товариства, в якому була створена комісія дошкільного виховання.

Вихованці винниківської захоронки. 1920-і рр.

Луців Р. Матеріали до історії шкільництва у Винниках кін. XVIII ст. – 1939 р.) // Науковий збірник Історико-краєзнавчого музею Винник. – 2009. –  Вип. 2. – С. 178—207.

1939 р. м. Винники (Львівщина). Українська захоронка (дитсадок)

          На світлині всі дітки у вишиванках. У  Винниках ДИТСАДОК (Українська захоронка) був створений 2 жовтня 1923 р.

З історії. 1900 р. на з'їзді жінок у Львові за ініціативою Наталі Кобринської та Марії Грушевської було засноване і зареєстроване органами державної влади товариство «Руська охоронка» (з 1901 р. назва — «Українська захоронка»). Взявши за основу статут, опублікований у першому випуску «Нашої долі», товариство затверджує його в 1900 р. і отримує можливість «закладати по цілій Галичині охоронки для дітей, що не ходять до школи, наглядати й дбати про їх умисловий розвій та давати відповідні віку знання».

1919—1931 рр. — остаточно визначилися провідні культурно-освітні організації Західної України. Значну роль у розвитку дошкільної справи відігравали громадські організації — товариство «Просвіта», Українське педагогічне товариство (з 1926 р. — УПТ «Рідна школа»), Крайове товариство охорони дітей і опіки над молоддю, «Союз українок». Крім уже відомих типів дитячих закладів, товариства відкривають дитячі клуби «Дитяче коло», «Клуб початкової праці». В них проводились заняття за інтересами дітей: читання, малювання, фізичні вправи, розповіді, праця; організовувались мандрівки, екскурсії. Керували клубами фахівці.

1923—1924 рр. — українські захоронки переходять у підпорядкування Українського педагогічного товариства, в якому була створена комісія дошкільного виховання.

Вихованці винниківської захоронки. 1939 р. (з архіву п. Галини Шамро)

Українська захоронка у Винниках. Світлина 1920-их рр.

У  Винниках ДИТСАДОК (Українська захоронка) був створений 2 жовтня 1923 р.

Захоронка — назва дитячих садків у Галичині, на Буковині, Закарпатті.

«Українська Захоронка» (до 1912 р. — Руська Захоронка) — українське доброчинне товариство, котре займалося соціальною опікою над українськими дітьми-сиротами, матеріальною допомогою, педагогічним наглядом та національно-патріотичним вихованням. Початок «захоронок» було закладено на «вічі» (раді) 1 вересня 1891 року в Стрию. Учасники віча запропонували використати західноєвропейські організаційно-виховні моделі, зокрема досвід німецького педагога Фрідріха Фребеля (він вважав, що дитина повинна всесторонньо розвиватися через: дидактичні ігри, працю, навчання, красу та релігію) для створення ідентичних закладів у Галичині. Виконуючи його ухвалу, відома письменниця Наталя Кобринська та священик Селецький Кирило 5 травня 1892 р. заснували першу «захоронку» у с. Жужелі на Львівщині в приміщенні першого монастиря «Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії».

Джерело

Луців Р. Матеріали до історії шкільництва у Винниках кін. XVIII ст. – 1939 р.) // Науковий збірник Історико-краєзнавчого музею Винник. – 2009. –  Вип. 2. – С. 178—207.

З історії м. Винники (Львівщина). Українська захоронка (до 1939 р.)

1900 р. на з'їзді жінок у Львові за ініціативою Наталі Кобринської та Марії Грушевської було засноване і зареєстроване органами державної влади товариство «Руська охоронка» (з 1901 р. назва — «Українська захоронка»). Взявши за основу статут, опублікований у першому випуску «Нашої долі», товариство затверджує його в 1900 р. і отримує можливість «закладати по цілій Галичині охоронки для дітей, що не ходять до школи, наглядати й дбати про їх умисловий розвій та давати відповідні віку знання».

1919—1931 рр. — остаточно визначилися провідні культурно-освітні організації Західної України. Значну роль у розвитку дошкільної справи відігравали громадські організації — товариство «Просвіта», Українське педагогічне товариство (з 1926 р. — УПТ «Рідна школа»), Крайове товариство охорони дітей і опіки над молоддю, «Союз українок». Крім уже відомих типів дитячих закладів, товариства відкривають дитячі клуби «Дитяче коло», «Клуб початкової праці». В них проводились заняття за інтересами дітей: читання, малювання, фізичні вправи, розповіді, праця; організовувались мандрівки, екскурсії. Керували клубами фахівці.

1923—1924 рр. — українські захоронки переходять у підпорядкування Українського педагогічного товариства, в якому була створена комісія дошкільного виховання.

2 жовтня  1923 р. — заходом Товариства кредитово-торговельного і Кружка „Рідної Школи” засновано "Українську Захоронку". Захоронку відвідувало 80 дітей, а вела її учителька п. Т. Рибаківна.

Заходами Українського педагогічного товариства у Винниках було запроваджено два курси крою та шиття для місцевих дівчат, які діяли з грудня 1925 р. по серпень 1926 р., де навчалося відповідно 100 і 20 учениць. Наприкінці відбулися виставки робіт 100 учениць першого курсу (в читальні «Просвіти») та 20 другого (в приміщенні Українського педагогічного товариства).

У 1927 р. вихователями  працювали  — Т. Рибаківна, Філомена Йона та Катерина Матвіїв.  Захоронку відвідувало 30 дітей.

Філомена Йона щомісячно отримувала по 100 злотих. Кухарка Анастасія Копачівна отримувала за приготування їжі дітям 30 злотих. Разом з орендою будинку щомісячні витрати на утримання садочку становили 170 злотих. Першою винниківською захоронкою заопікувалася п. Влох, допомагали їй господині Магаляс, Пивовар, Марта Маркевич.

Зі спогадів винниківчанки Орисі Чайки (1931 р. н.) (лютий 2017 р.): «… в далекі тридцяті роки, українці мали свій дитячий садочок у Винниках. І ми з радістю туди ходили. Вихователькою в нас була пані Філя Йона. Ця добра жінка нас навчала українських звичаїв і традицій, ми вчилися читати, писати, рахувати. Нас, ще зовсім маленьких діточок, навчали бути патріотами України. Пані Філя водила нас на прогулянки, вона нам читала різні книжки».

Захоронку у Винниках, за власні кошти, утримував отець Григорій Гірняк. На той час церкві Воскресіння ГНІХ належало 55 моргів землі й тому була можливість вирощувати сільськогосподарську продукцію для повноцінного забезпечення харчування дітей.

1929 р. захоронку регулярно відвідувало 24 дітей. 1933 р. до неї вписалося стільки ж дітей, однак регулярно її відвідувало лише 10. 1934 р. число дітей, вписано до захоронки, зросло до 35. Літні канікули діти проводили у вакаційних оселях, де відпочивали і здобували нові знання.

1930-ті рр. — активними діячами товариства «Рідна школа» у Винниках були: о. Григорій Гірняк, професор Микола Полєк, Михайло Голіян, Григорій Маланчук, Василь Коростиль, Стефанія Бедрилова, Стефан Чепіль, Стефан Копач, Василь Обаранець, Петро Кабзан та ін.

1934 р. — «Українська захоронка» у Винниках отримало власну будівлю по вул. Шевченка. Це був дерев’яний будинок Михайла Лазорка, що знаходився біля церкви Вознесіння. Саме місцеперебування будинку було вигідним, у ньому було вісім кімнат, земельна ділянка складала 312 сажнів. Однак саме приміщення було збудоване двадцять років перед тим, виявилося досить запущеним і потребувало капітального ремонту (за радянської окупації там знаходився меблевий цех фабрики «Карпати»). Пізніше захоронку перевели в будинок по теперішній вул. Стуса  (за радянської  окупації там знаходилося відділення міліції).

Вихованці винниківської захоронки (1920-ті рр.)

Вихованці винниківської захоронки. 1939 р.

ЛІТЕРАТУРА

Байцар Андрій. Винники туристичні: Науково-краєзнавче видання / А. Л. Байцар. — Винники : Друксервіс, 2016. — 312 с.

Луців Р. Матеріали до історії шкільництва у Винниках кін. XVIII ст. – 1939 р.) // Науковий збірник Історико-краєзнавчого музею Винник. – 2009. –  Вип. 2. – С. 178—207.