П’єр Дюваль (Pierre Duval; 1619-1683), французький географ та картограф, племінник та учень Ніколи Сансона, працював також у картографічній майстерні Сансонів.
Про П’єра Дюваля відомо, що народився він у 1619 р. в м. Аббевіль (Abbeville), що розташоване на півночі Франції. 1650 р. отримав титул Королівського Географа. Перші карти почали з’являтися з 1646 р., публікувались як окремо, так і входили до збірників карт. Спочатку це були переважно копії мап голландських видавців. До 1654 р. карти П. Дюваля публікував П. Мар’єт-старший, згодом — Ю. Жайо (до 1670 р.).
1654 р. заснував власне видавництво і відмовився перевидавати свої старі карти, що згодом призвело до розриву з Ю. Жайо. У цьому ж році до свого прізвища почав додавати: д’Аббевіль. 1658 р. П. Дюваль склав карти Франції та її провінцій і написав до своїх карт «Description de la France ou Géographie françoise» (Опис Франції й французька географія).
Найвагомішими здобутками П. Дюваля є збірний атлас «Cartes de Geographie» (Париж, близько 1654 р.) (зібраний із мап відомих голландських і французьких картографів XVII ст. і невеликої кількості карт самого П. Дюваля; видавався у 1662 р., 1667 р., 1684 р.).
1658 р. фундаментальна праця «Le Monde, ou Géographie universelle, contenant la description et les cartes et les blasons des principaux pays du monde» (у 2 томах) з описом країн, яка перевидавалася багато разів. До 1688 р. було шість видань французькою мовою (1663 р., 1670 р., 1676 р., 1682 р. та ін).
У 1676 р. вона вийшла під назвою «Всесвітня Географія, що містить описи, карти й герби основних країн світу» (La Geographie Universelle contenant Les Descriptions, les Сartes, et le Blason des principaux Pais du Monde). Видана в Парижі, 312 сторінок з картами.
«Всесвітня Географія» є унікальним історичним документом в області картографії й представляє величезне значення для всіх країн світу в галузі історії, географії, лінгвістики, хронології. Примітно, що в цій географії із усіх країн тільки три названі імперіями. Це Імперія Тартарія (Empire de Tartarie) на території сучасного Сибіру, Імперія Могол (Empire Du Mogol) на території сучасної Індії, у Європі – Турецька Імперія (Empire des Turcs). Якщо в сучасній історії можна легко знайти відомості про Імперію Великих Моголів, то про Тартарію, як про імперію, не згадується в підручниках ні по світовий, ні по вітчизняній географії та історії, ні в матеріалах по історію Сибіру. Цікаві комбінації географічних назв, що збереглися до наших днів, і що канули в часі. Наприклад, на карті Тартарії, вона граничить на півдні з CHINE (сучасний Китай), а поруч на території Тартарії, за Великою китайською стіною, позначена місцевість названа CATHAI, трохи вище зазначені озеро Lak Kithay і населений пункт Kithaisko і т.д.
Після смерті П. Дюваля картографічною фірмою керувала його вдова, а згодом — доньки.
Історична картографія П’єра Дюваля
П’єр Дюваль також був автором ряду оригінальних історичних карт. Значну частину їх він об'єднав в атлас під промовистою назвою «Географічні карти, викреслені для розуміння істориків, для ознайомлення з територіями древніх монархій і для читання з користю життєписів, подорожей, воєн та завоювань великих полководців» («Cartes geographiques dressees pour bien entendre les historiens, pour connoistre les etendue des anciennes Monarchies et pour lire avec fruit les Vies, les Voyages, les Guerres et les Conquestes des grands Capitaines»).
Атлас був ним опублікований у 1660 р. Через п'ять років, в 1665 р., П’єр Дюваль випустив нове розширене видання цього атласу, включивши до нього кілька нових історичних карт, а також кілька путівників мандрівників в Азійські країни XVI—XVII століть. Таким чином, атлас вийшов змішаним, що спонукало автора відповідним чином змінити заголовок. Від атласу Сансонів атлас відрізняється і за змістом та оформленням.
По-перше, коштом різкого скорочення карт по Європі введено кілька карт по древньому Сходу — карту Перської монархії Дарія Гістаспа з поділом на сатрапії, карту монархії Кіра, карту Ассирії та Сирії, карти Єгипту та Лівії, яких немає в атласі Сансонів.
По-друге, П’єр Дюваль прагне давати карти головним чином до творів окремих авторів.
Попередні картографи, починаючи з Ортеліуса, зазвичай для кожної карти прагнули використовувати якомога більше авторів і лише для Галлії, крім карти спільної, викреслювали спеціальну карту Галлії до «Записок про Галльську війну» Цезаря, де була лише номенклатура, згадувана Цезарем.
П’єр Дюваль подає чотири карти до творів Цезаря: 1) карта Галлії до «Записок про Галльську війну»; 2) карта Римської держави (La carte de l'estat de Rome pour les commentaires de César, tirée des trois livres de la guerre civile, et autres / par P. Du-Val); до записок Цезаря про громадянську війну; 3) карта Африки до військових дій Цезаря в Африці; 4) карта Іспанії до військових дій Цезаря в Іспанії.
Чотири карти дано за Геродотом: 1) карта Греції, 2) карта Персії, 3) карта Лівії, 4) карта Єгипту. Дві карти складено за Ксенофонтом: 1) карта походів спартанського царя Агесилая (фактично дана карта території, де проходили походи Агесилая, а не карта походів, напрямок яких не вказано) та 2) карта відступу десяти тисяч греків (шлях відступу вказаний).
Спеціальні карти викреслено П’єром Дювалем до творів Юстина, «Фарсалії» Лукана, до «Енеїди» Вергілія.
Третьою особливістю атласу Дюваля є значна увага автора до карт маршрутів історичних діячів. Дюваль викреслив карту шляхів, якими рухалося військо Олександра Македонського, карту шляху відступу десяти тисяч греків, описаного Ксенофонтом, він зобразив шляхи плавання Енея і Одіссея.
П’єр Дюваль не був першим картографом, який почав викреслювати карти історичних маршрутів. Вперше це зроблено в рукописному атласі Аньєзе 1546 р., де був нанесений на карту шлях-Магеллана. Після нього Ортеліус викреслив маршрут подорожі біблійного патріарха Авраама. Але Дюваль широко застосував цей спосіб.
Четвертою особливістю атласу П’єра Дюваля є наявність у ньому, крім карт з античної та церковної історії, також і карт з історії мусульманського середньовіччя, а саме у виданні 1665 р. є карта халіфату близько 700 р. і карта Середньої Азії XIV ст. (Regionum ultra Oxum tabula geographica ex Abulfede Ismaele, Principe Hamah Anno 1345).
По-п'яте, П’єр Дюваль, не обмежуючись розглядом політичних кордонів минулого у статиці, як це робили Ортеліус, Сансони та інші картографи до нього, вперше зробив спробу дати динаміку цих кордонів.
Дюваль помістив у двох виданнях свого атласу три карти зростання території Римської імперії: 1) «Imperii Romani Infantia», 2) «Imperii Romani Adolescentia» (ці дві карти в атласі видання 1660 р.), 3) «Imperii Romani Iuventus» (в атласі видання 1665 р.).
Згодом вивчення еволюції політичних кордонів стало чи не найпопулярнішим завданням історичної географії, а особливо історичної картографії. В історичних атласах, аж до нашого часу, більшість карт присвячено стану державних кордонів на різні моменти історії території, що вивчається.
Атлас П’єра Дюваля має значно менший формат та менше навантаження порівняно з атласами Ортеліуса та Сансонів. Він оформлений набагато скромніше. Від автора він вимагав меншої ерудиції і значно менше праці, особливо якщо його порівнювати з працею Ортеліуса, піонера історичної картографії.
Але водночас деякі з щойно зазначених відмінних рис цього атласу, особливо карти зростання території Римської імперії, змушують розглядати атлас Дюваля як крок уперед у розвитку історичної географії.
П’єр Дюваль був також автором чотирьох карт з історії середньовічної Франції, випущених у світ у 70 і 80 роках XVII ст. - карти Нейстрії («Le royaume de la France occidentale dite autrement Neustrie»), карти Австразії («Le royaume de la France orientale dite autrement Austrasie avec partie de celui de Neustrie»), карти Аквітанії («Le royaume d'Aquitanie») та карти Бургундії та Арля («Lе royaume de Bourgogne et d'Arles»).
П’єр Дюваль не був автором першої історичної карти, присвяченої середньовіччю. Першою картою з історії середньовіччя, мабуть, слід вважати карту імперії Карла Великого, складену Бертіусом (Bertius; 1565-1629), фламандець з народження, працював спочатку в Лейдені, в Голландії, а потім у Парижі, де отримав звання Королівського географа та Королівського історіографа; крім історичних та географічних робіт, написав багато творів богословського характеру) і видану в Парижі 1620 р. («Imperium Caroli Magni et vicinae regions auctore Petro Bertio», Parisiis, 1620). На цій карті зображено Європу часу Карла Великого. Кордони імперії Карла не вказані. Карта ця була передрукована потім в атласі Хорна і в атласі Янсона.
Основні праці:
*Recherches curieuses des Annales de France (1640);
*Abrégé du monde. Première partie ou discours du globe terrestre (1648);
*Mémoires géographiques (1651);
*Description de l'évêché d'Aire en Gascogne (1651);
*Tables géographiques de tous les pays du monde (1651);
*Атлас «Cartes de Geographie» (1654);
* Amérique, autrement nouveau monde et Indes occidentales (1655);
*La voyage et la description de l'Italie (1656);
*Le Monde ou la Geographie Universelle (у двох томах) (1658);
*Les acquisitions de la France par Ia paix (1658);
*L'alphabet de la France (1658);
*Атлас «Cartes geographiques dressees pour bien entendre les historiens, pour connoistre les etendue des anciennes Monarchies et pour lire avec fruit les Vies, les Voyages, les Guerres et les Conquestes des grands Capitaines» (1660);
*La Sphère françois c'est à dire le traité de Gèographie qui donne la connoissance du Globe et de la Carte (1663);
*Les confins des Chrestiens et des Turcs (1663);
*Le globe terrestre (1666);
*Cartes de geographie les plus nouvelles (1672);
*Cartes et tables de geographie des Provinces Unies des Païs-Bas (1672);
*Memoires geographiques de tous les pays du monde ; avec plusieurs observations historiques par P. Duval d'Abbeville... (1674; 1686 та ін.);
*Diverses cartes et tables, pour la géographie ancienne, pour la chronologie ... (1677, 170 стор.).
Немає коментарів:
Дописати коментар