Бессарабія (також Бесарабія, Басарабія, гаг. Besarabiya; рум. Basarabia; тур. Besarabya; болг. Бесарабия) — історична область у східній Європі між річками Прут, Дністер і гирлом Дунаю та Чорним морем. 70 % площі Бессарабії розміщено на території сучасної Молдови, решта — Україна, а саме землі на крайній півночі (Чернівецький (частково) та Дністровський райони Чернівецької області) та півдні Бессарабії (південна частина Одеської області, також відома як Буджак).
Назва «Бессарабія», або «Цара бессарабська», тобто «земля Бессараба», відома з кінця XV — початку XVI століть. У волосько-болгарських грамотах XV століття так називали Волощину разом із Придунайськими землями. Пізніші історичні документи цю назву поширюють і на Буджак та Ногайські степи, які в ранньому середньовіччі населяли уличі.
За традиційним поясненням назва Бессарабія (рум. Basarabia) походить від імені волоської династії Басарабів, які, як уважається, правили південною частиною цієї території в XIV ст., Проте деякі науковці ставлять під сумнів цю теорію, заявляючи, що:
· ця назва первісно була екзонімом, уживаним західними картографами;
· назву Бессарабія уперше вжили в місцевих джерелах лише наприкінці XVII століття;
· гадку, що вона стосувалася молдовських регіонів при Чорному морі, рішуче відкидав молдовський літописець Мирон Костін;
· плутанину могли спричинити середньовічні західні картографи, хибно інтерпретуючи тогочасні польські згадки Волощини як Бессарабії, як назву окремої ділянки землі між Волощиною та Молдовою [Coman M. Basarabia – Inventarea cartografică a unei regiuni // Studii si materiale de istorie medie. 2011. Т. 29. P. 183—214.].
ІСТОРИЧНА ГЕОГРАФІЯ
(за матеріалами Вікіпедії з доповненнями автора)
Протягом ІІІ—VI століть до Бессарабії переселялися племена готів, слов'ян, гуннів, болгар, аварів. Тут оселилися українські племена уличів та тиверців. У IX—X століттях південь Бессарабії був частиною Першого Болгарського царства, однак після походів Святослава на Дунай Бессарабія потрапила під владу київських, пізніше — галицько-волинських князів та королів. У південній Бессарабії кочували печеніги та половці. З ХІІІ століття тут оселяються татари.
У Південній Бессарабії на березі Чорного моря, на місці руського міста Білгорода (нині — Білгород-Дністровський) засновано італійську фортецю Монкастро. Наприкінці XIV — початку XV століть землі Південної Бессарабії були відвойовані у татар правителями Молдовського князівства. Наприкінці XV століття на територію Бессарабії проникають війська Османської імперії. У 1484 р. вони захопили Монкастро (рум. Четатя-Алба, тур. Аккерман), а 1531 року скорили Молдову. Під владу Туреччини потрапила й Північна Бессарабія з Хотинською фортецею.
Протягом XVI — І-ї половини XVII століть населення Молдови піднімає декілька повстань проти османського панування. У середині XVI століття у Бессарабію здійснювали походи козацькі загони на чолі з Дмитром Вишневецьким (1553, 1564), І. Свірговським (1574), Іваном Підковою, (1577), Северином Наливайком (1594). У період національно-визвольної війни українського народу під проводом Б. Хмельницького 1648—1657 відбулися Молдовські походи 1650 і 1652. Після зруйнування в 1775 Запорізької Січі козаки заснували на півдні Бессарабії Задунайську Січ.
За Бухарестським мирним договором 1812 року Бессарабія увійшла до складу Російської імперії, спочатку в статусі намісництва, а пізніше — губернії. У цей час територію Бессарабії активно заселювали колоністи з багатьох європейських країн.
Лютнева революція 1917 року в Росії спричинила посилення українського національного руху. В Бессарабії почали створювати українські школи, організовували осередки «Просвіти». Українське населення тієї частини Бессарабії, де українці становили більшість, домагалися від Генерального секретаріату УЦР—УНР приєднання цих земель до Української Народної Республіки. У середині січня 1918 року, за домовленістю з командувачем Румунського фронту генералом Д. Щербачовим, румунські війська зайняли територію Молдовської Демократичної Республіки.
В умовах румунської окупації крайовий парламент Сфатул Церій (Рада Країни) проголосив 25 листопада 1918 приєднання Молдовської Демократичної Республіки до Королівства Румунія. Проти цього рішення виступили українські депутати В. Цеганко, Чумаченко, Панцір, Прічницький та інші, за що були заарештовані і розстріляні. Українське населення Бессарабії на багатотисячних мітингах і зборах протестувало проти анексії Королівством Румунія українських етнічних земель у Бессарабії: Аккерманщини, Ізмаїльщини (Південна Бессарабія) та Хотинщини (Північна Бессарабія). На початку січня 1919 року на Хотинщині вибухнуло народне повстання проти румунських окупантів, яке було жорстоко придушене регулярними військами (Хотинське повстання 1919).
28 жовтня 1920 року країни Антанти (Велика Британія, Французька республіка, Королівство Італія та Японська імперія) підписали з Королівством Румунія «Бессарабський протокол», який віддавав Бессарабію Румунії. США зайняли окрему позицію, відмовившись підписувати Бессарабський протокол як такий, що суперечить міжнародному праву. «Уряд, — наголосив 12 червня 1920 року державний секретар США Б. Колбі, — в жодному разі не може бути учасником міжнародного договору, що передбачає розчленування Росії».
У вересні 1924 року в Бессарабії вибухнуло організоване комуністами Татарбунарське повстання , яке завершилося розправою над учасниками виступу та політичним процесом (1925) у Кишиневі над керівниками повстання.
1924 року на території УСРР утворили Молдавську АРСР — з прозорими претензіями більшовицького уряду на контроль над Бессарабією.
1935 року українське населення Аккерманщини постраждало від голоду, який спричинила сильна посуха. Тоді на Буковині утворили Комітет Допомоги постраждалим.
1940 року за пактом Молотова — Ріббентропа Бессарабія була окупована СРСР. Південну (Аккерманський та Ізмаїльський повіти) і північну Бессарабію (Хотинський повіт) приєднали до Української РСР, а решту (сучасна Республіка Молдова) об'єднали з Молдавською АРСР та перетворили на нову союзну республіку — Молдавську РСР. Водночас деякі райони колишньої Молдавської АРСР (зокрема місто Балта) було залишено за УРСР.
Під час Німецько-радянської війни Бессарабію зайняли румунські війська маршала Антонеску і перетворили на губернаторство Бессарабія, яке проіснувало до серпня 1944 року, після чого зайняте Радянською армією воно знову увійшло до складу СРСР із відновленням на цих землях адміністративного поділу 1940 року (Молдавська РСР, Ізмаїльська область і частина Чернівецької області УРСР).
Протягом 1940-х років у колишні німецькі села на півдні Бессарабії депортували мешканців поселень із території розширюваного Яворівського військового полігону (Львівська область).
КАРТИ
Одна із перших карт де міститься топонім «Бессарабія».
1540 р. (з 1568 р. нова редакція). Себастьян Мюнстер. Карта “POLONIA ET VNGARIA XV NOVA TABVLA” (Нова карта Польщі та Угорщини). Вперше ця карта була надрукована в “Geographia Universalis”. У виданнях 1545 і 1552 рр. заголовок в назві карти має позначення “XX”, в інших виданнях – “XV”. Гравером карти був відомий німецький художник Ганс Гольбейн-молодший. Формат мапи 34,5 х 25,7 см.
Мапа цікава тим, що на ній чи не вперше присутні регіональні назви українських земель: Rvssia (Русь; між р. Західний Буг та р. Сян) зі Львовом (Leopol), Podolіa (Поділля), Volhinia (Волинь), Pokutze (Покуття), Codimia (Кодимія), Bessarabia (Бессарабія), Tartaria minor (Мала Татарія), Tartaria Przecopen[sis] (Перекопська Татарія) (останні дві території належать до Північного Причорномор’я і Кримського півострова). Показано сусідів українських історико-географічних регіонів – Молдову (Mvldavia), Трансільванію (Transilvania), Волощину (Valachia) та ін.
1548 р. Джакомо Гастальді. Карта «Nova Descriptione de la Moscovia» (Московія). Серед українських історико-географічних земель автор виділяє Кодимію (Codimia) між р. Буг та р. Соб та Бессарабію (Bessarabia). На вертикальних рамках зображений великий князь Московський [Іван IV] на троні, російський кінний воїн, військова арматура.
1550 р. Джакомо Гастальді, Зиґмунд Герберштайн. Карта «DÉSCRIPTIONÉ DÉ LA MOSCOUIA PER GIACOMO GASTALDO PIAMO[N]TESE COSMOGRAPHO IN VENETIA MDL» (Опис Московщини Джакомо Гастальді, п’емонтійця, космографа у Венеції 1550). Серед українських історико-географічних земель автор виділяє Кодимію (Codimia) між р. Буг та р. Соб та Бессарабію (Bessarabia).
1596 р. Джованні Антоніо Маджіні (Giovanni Antonio Magini, 1555—1617), італійський картограф, астроном і математик.
Він відомий виданням «Географії Птолемея». Його видання «Географії Птолемея» вперше з’явилося у Венеції в 1596 р., а через два роки вийшло в італійській версії (переклад здійснив Леонардо Чернолі (Leonardo Cernoli). Італійське видання (1598) має значний коментар. В Географії Манджіні (1596) до 27 карт Птолемея додано ще 37 нових, тонко вигравіюваних на міді Г. Порро (G. Porro), які разом утворюють справжній сучасний Атлас. У цьому латинському виданні міститься й карти українських земель та Московії.
Карта Московії (Moscoviae Imperium). На карті показані українські історико-географічні землі – Бессарабія (Bessarabia) та Кодимія (Codimia).
XVI ст. Georg Reichsdorffer. Карта «Moldavie…» (Молдавія…). Бессарабія позначена в складі Молдавії. Серед українських історико-географічних земель виділено ще Поділля та Покуття.
1681 р. Англійська карта «Transilvania, Walachia, Moldavia, Bulgaria, Bessarab».
1865 р. Огюст-Анрі Дюфур (Auguste Henri Dufour; 1798-1865), французький географ та картограф.
Карта «Carte de l'Empire Français 1812 : Dressée par A. H. Dufour. Gravée par Ch. Dyonnet. Paris, Armand Le Chevalier, Rue Richelieu, 60» (Французька імперія 1812).
На карті зображені українські історико-географічні землі: Україна, Галичина і Лодомерія, Червона Русь, Полісся, Волинь, Поділля, Мала Русь (Слобожанщина), Буковина та Бессарабія (Bessarabiе).
1907 р. Етнографічна карта сільського населення Бессарабії. Л. С. Берг.
1916 р. Алексіс Ноур (румунський та бессарабський публіцист) розробив і опублікував в Бухаресті етнографічну карту Бессарабії в масштабі 1: 450 000, створену за картографічною моделлю, що вперше використана Жигмондом Баткі в його етнографічній карті «Землі корони святого Іштвана» й пізніше адаптованої до Балкан Йованом Цвіїчем.
На карті А. Ноура регіони зображувалися як об'єднані одиниці, представлені у вигляді кругових діаграм з різними національностями. Більшість (2 з 3 млн.) представляли румуни, з позначкою, що їх місцева назва - молдавани. Крім Бессарабії, карта Ноура заявляла претензії румунів на Задністерські українські землі.
Карта 1919 р. – копія карти 1916 р., але англійською мовою.
Навесні 1919 року Джон Каба, капітан армії Сполучених Штатів, завершив двомісячне дослідження політичних та економічних умов в Бессарабії. Воно проводилося за дорученням Американської адміністрації допомоги, організації, заснованої Конгресом США з метою надання гуманітарної допомоги та боротьби з масовим голодом в країнах Європи відразу після закінчення Першої світової війни. Свої спостереження Каба представив у звіті «Політико-економічний огляд Бессарабії», який був опублікований 30 червня 1919 року. Дана карта додавалася до звіту. Кольоровими колами позначені чисельність і етнічний склад населення великих і малих міст провінції.
У кольоровій гістограмі в лівій частині карти наводяться пояснення до кіл і відомості про етнічну приналежність всіх 3 млн жителів Бессарабії. До найчисельніших груп віднесені румуни (молдавани), євреї (270 000 осіб), українці (210 000 осіб), росіяни (85 000 осіб), «румуни, які стали росіянами або українцями», німці (колоністи), цигани, болгари (колоністи), липовани (російські старообрядці), козаки, болгаро-турки, поляки, вірмени та інші національності. Українські населені пункти розміщувалися по всій території Бессарабії (від Прута до Дністра). У таблиці, в лівій нижній частині карти, представлені статистичні дані по сільськогосподарському виробництві, релігійні організації, населення великих і малих міст і округів, видах занять жителів провінції, державних закладів, пресі, школах, охороні здоров'я та інших різноманітних статтях. Також на карті відзначені внутрішні кордони між волостями й повітами, монастирі, залізничні лінії, станції й мости.
Немає коментарів:
Дописати коментар