Газета «Рідна земля» від 26 квітня (неділя) 1942 р. писала:
«Винники (8 км на схід від Львова). Містечко, що перше було осідком повітового суду з ок. 5.000 мешканцями. Стара оселя, що як „Малий Винник”, згадується у важній грамоті поль. короля Казимира з 1352 р. В тій грамоті сказано, що брати всі німці Юрій та Руперт і їхня | сестра Маргарита, діти пок. Матвія, львівського війта затверджуються, власниками млина Сільський Кут із саджавкою перед містом Львовом, а також села Малий Винник з млином, саджавкою й коршмою тамже - та фільварком Підберізцями. Ті посілости мав перше їх батько німець, а ще скорше їх дід Бертольд колишній львівський війт, одержав їх як дарунок від князя Льва за вірну йому службу. Є це дуже важний документ, що стверджує існування німецької громади, зорганізованої вже в княжому Львові на підставі магдебурзького права.
В 1378 р. надає Володислав Опільський тогочасному власникові Малого Винника львівському міщанинові Григорієві стільки поля по другому боці ріки (Маруньки), скільки можна за один день заорати п’яти плугами а це тому, щоб його поля тяглися, згідно з німецьким правом, одною полосою.
Льокаційний привілей на переміну села Винники на містечко вийшов з королівської канцелярії 1666 р. Винники з околицею, це одна з найкращих частей „львівської Швейцарії”. Безпосереднє сусідство „Чортівської скелі”, ліси й річка Марунька придають особливої мальовничості місцевості.
У Винниках побудовано велику фабрику тютюневих виробів. З пам’ятників культури заслуговує на увагу костел, збудований в 1737 р. Бернардом Меретіном, творцем собору св. Юрія у Львові. В 1913 р. збудовано один з перших у Галичині пам’ятників Шевченкові, що кількакратно пошкоджуваний місцевими поляками зберігся до сьогодні. Проектував його архітект О. Лушпинський, направив і замінив розбите погруддя новим відомий різьбар О. Коверко. Не дуже цікава мурована церква, куди цікавіша дзвіниця, також проектована О. Лушпинським у стилі змодернізованого українського барока».
Немає коментарів:
Дописати коментар