УКРАЇНСЬКИЙ КРИМ. Бухта Ласпі

Ласпі (грец. Ааащ - бруд) - бухта на Південному березі Криму, неподалік від Фороса у бік Севастополя. Обмежена мисом Сарич зі сходу і мисом Айя - із заходу. Зупинка «Ласпі» є за ЗО км від траси Ялта - Севастополь, за ЗО км від Севастополя і 40 км від Ялти; від цієї зупинки йде дорога до бухти. Відстань від траси безпосередньо до Ласпі - близько 5 км. Протяжність Ласпінської бухти - 12 км. Умовно ділиться на дві частини - Батилиман і Ласпі. Бухта отримала назву від грецького села Ласпі, яке знаходилось у декількох кілометрах на північ від бухти між вершинами Шабурла (545 м) та Мачук (624,7 м) вище сучасної траси Ялта - Севастополь. Місце, де розміщене с. Ласпі, очевидно, відрізнялося багнистим, болотистим ґрунтом. Раніше навколо Ласпі було багато джерел, а сама місцевість була густо заселена з часів палеоліту. На березі бухти колись було середньовічне місто, від якого залишилися руїни будівель, стін та церков. Однак 1790 р. унаслідок сильного землетрусу, значна кількість джерел висохла, тож люди покинули Ласпі. 

Бухта майже знелюднена. Її доволі круті, місцями порослі лісом береги оточують акваторію майже правильним амфітеатром. Глибина в бухті — від 20 м, а ближче до берега зменшується до 8—9 м. Дно — пісок і галька, місцями замулене. Ласпінський пляж розташований углиб бухти, довжина сягає близько 1,5 км, ширина — 10—15 м, однак його розміри змінюються рік від року залежно від «настрою» моря. Берег бухти розділений своєрідними долинами або ярами. Влітку вони переважно сухі, проте під час сильних дощів і танення снігів вище в горах вони наповнюються водою, ними рухаються селеві потоки, що супроводжуються зсувами. Від західних і північних вітрів бухту захищає г. Куш-Кая (664,3 м), а від східних - гірський хребет Каланих-Кая (627 м) і г. Ільяс-Кая (681,9 м). Дві гори Ільяс-Кая і Куш-Кая обмежують заповідне урочище Ласпі, яке звідти видно як на долоні. Завдяки цьому для Ласпі характерний власний мікроклімат - у дикому вигляді росте кілька субтропічних рослин, трапляється багато реліктових і ендемічних видів. У районі бухти росте еуничник дрібноплодий, ялівець високий, сосна Станкевича, занесені до Червоної книги, рідкісний мешканець кримських лісів піраканта яскраво-червона, іглиця понтійська, жасмин, ладанок, близько двох десятків орхідей.

Байцар Андрій. Крим. Нариси історичної, природничої і суспільної географії: навч. посіб. Львів. нац. ун-т імені І. Франка. Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2007. 224 с.

Байцар Андрій. Географія Криму.: навч. посібник. Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2017. 358 с.

Світлина з Вікіпедії

УКРАЇНСЬКИЙ КРИМ. Батилиман

          Батилиман (грец. глибока затока) - урочище та бухта на узбережжі Піденного берега Криму. На схід від урочища розташована Ласпінська бухта, на захід - мис Айя. На північ від Батилиману знаходяться скелі, Куш-Кая, а на північний захід - Кокія-Кая, які затуляють урочище від холодних північних вітрів. Батилиман вважають крайньою західною точною Південного узбережжя Криму. Сьогодні у цій місцевості розташовано декілька дитячих таборів та баз відпочинку. Клімат близький до субтропічного, оскільки урочище захищене від північних холодних вітрів скелями. Влітку температура може підніматися до 27 °С, взимку не опускається нижче 4—5 °С. Температура води в сезон - 25-27 °С, взимку температура морської води падає до 5-6 °С. Унікальні кліматичні умови курорту сприятливі для лікування широкого спектра захворювань дихальної та серцево-судинної систем організму. Урочища Батилиман і Ласпі з однойменними селами адміністративно підпорядковані Севастопольській міськраді, проте кліматично ці місця — вже повноцінне Південнобережжя. За сухість клімату і захищеність від вітрів Ласпі і Батилиман називають кримською Африкою. Територія урочища Батилиман входить до Державного ландшафтного заказника «Мис Айя». В урочищі росте декілька видів унікальних рослин, занесених до Червоної книги України:       сосна Станкевича, ялівець високий, суничне дерево (єдине аборигенне вічнозелене дерево Криму), дуб пухнастий та чагарники (іглиця понтійська, жасмин чагарниковий, плющ кримський, держидерево). В урочищі Батилиман (на площі близько 4 га) росте 16 дерев ялівцю високого, вік яких 1000-1400 років. Одне дерево має вік 1400 років, два - по 1300 років, одне - 1200 років, одне - 1100 років, інші дерева - по 1000 років. В обхваті сягають від 2,5 до 3,45 м, їхня висота - 8-12 м. В урочищі Батилиман 1910 р. діячами російської та української науки та культури на чолі з багатьма відомими людьми, серед яких були й академік В. І. Вернадський, В. Г. Короленко, К. С. Станіславський та ін., започатковано проект курортного кооперативу під назвою «Професорський куточок». До початку Першої світової війни 1914 р. було побудовано 14 будинків і дорога від Ласпинського перевалу. Незважаючи на те, що Батилиман замислювали, як елітне дачне селище, сьогодні тут майже немає постійних жителів.

ЛІТЕРАТУРА

•                 Байцар Андрій. Крим. Нариси історичної, природничої і суспільної географії: навч. посіб. / А. Л. Байцар; Львів. нац. ун-т імені І. Франка. — Львів. : Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2007. — 224 с.

•                 Байцар Андрій. Географія Криму : навч.-метод. посібник / А. Л. Байцар. - Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2017. - 358 с.